Постанова № 36127139, 16.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2013 року Справа № 918/348/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКота О.В.суддів:Кролевець О.А. Попікової О.В. (доповідач у справі) за участю представників: від позивача:Волощук Б.І. - за дов. від 05.04.2013р. № 735від відповідача:Осадчий К.Є. - за дов. від 09.12.2013р. № 178 розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Шевченка Сергія Миколайовичана постановуРівненського апеляційного господарського суду від 18.06.2013р.у справі№ 918/348/13 господарського суду Рівненської областіза позовомфізичної особи-підприємця Шевченка Сергія МиколайовичадоПублічного акціонерного товариства "АЕС Рівнеобленерго"провідшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Шевченко Сергій Миколайович звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "АЕС Рівнеобленерго" про стягнення 23 564,00 грн. матеріальних збитків, 54 746,20 грн. вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, 50 000,00 грн. недоотриманого прибутку, 486,78 грн. вартості проведеного експертного дослідження.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 23.04.2013р. (суддя Мамченко Ю.А.) позов задоволено частково; присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 78 310,20 грн., з яких: 23 564,00 грн. матеріальних збитків, 54 746,20 грн. вартості відновлювального ремонту; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано приписами статей 11, 16, 22, 386, 1166, 1172, 1187, 1188 Цивільного кодексу України, статей 174, 225 Господарського кодексу України, з огляду на встановлення факту заподіяння позивачеві 78 310,20 грн. матеріальної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. В частині стягнення 50 000,00 грн. недоотриманого доходу та 486,78 грн. вартості проведеного експертного дослідження було відмовлено у зв'язку з не підтвердженням позивачем належними доказами факту їх понесення у вказаному розмірі.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.06.2013р. (головуючий суддя Савченко Г.І., судді Грязнов В.В., Мельник О.В.) рішення господарського суду Рівненської області від 23.04.2013р. скасовано в частині стягнення з відповідача 23 564,00 грн. матеріального збитку та 54 746,20 грн. вартості відновлювального ремонту; прийнято в цій частині нове рішення про відмову в позові; в решті рішення місцевого суду залишено без змін.

Частково скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення 23 564,00 грн. матеріального збитку та 54 746,20 грн. вартості відновлювального ремонту, суд апеляційної інстанції виходив з того, що наявними в матеріалах справи доказами не підтверджено тієї обставини, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини саме відповідача, що свідчить про відсутність підстав для покладення на останнього обов'язку з відшкодування цих збитків.

Не погодившись з постановою апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, зокрема приписів статей 6, 19, 92, 129 Конституції України, статей 43, 47, 43, 64, 86, 99, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України. При цьому скаржник наголошує, що судом апеляційної інстанції було розглянуто справу за його відсутності без повідомлення належним чином про місце та час судового засідання, у якому було прийнято оскаржувану постанову.

Від ПАТ "Рівнеобленерго" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач заперечив проти вимог скаржника та просив оскаржувану постанову залишити без змін з мотивів, у ній викладених.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 01.10.2008р. на 423 км автодороги Київ-Чоп на смузі для розгону транспортних засобів на перехресті вказаної автомобільної дороги з другорядною дорогою, яка веде в село Крупець Радивилівського району Рівненської області, відбулося зіткнення автобуса марки "СЕТРА" (д.р.н. АА5051АІ), власником якого є позивач, під керуванням водія Комара Д.Й., з автомобілем УАЗ (д.р.н. ВК2811АН), який належить ПАТ "АЕС Рівнеобленерго", під керуванням водія останнього Ярмуся В.К., внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Відносно Комара Д.Й. інспектором Рівненської роти ДПС було складено протокол від 01.10.2008р. серії РВ № 134703 про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24.04.2009р. у справі № 3-7/2009р. було закрито на підставі пункту 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження у адміністративній справі відносно Комара Д.Й. у зв'язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Крім того у вказаній постанові Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області вказано, що згідно з висновком судової автотехнічної експертизи від 25.03.2009р. № 4600 варіант розвитку механізму ДТП, завданий водієм Ярмусем В.К., і варіант розвитку механізму ДТП, заданий водієм Комаром Д.Й. та свідком Ткачуком Ф.А., могли з технічної точки зору мати місце у дійсності в декількох варіантах.

Як з'ясовано апеляційною інстанцією, на водія ПАТ "АЕС Рівнеобленерго" Ярмуся В.К. протокол про адміністративне правопорушення не складався, та він не притягувався до адміністративної відповідальності за скоєння 01.10.2008р. дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до висновку спеціаліста Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 20.02.2009р. № 92-91 матеріальний збиток, заподіяний власнику автобуса "Сетра" (д.р.н. АА5051ВІ) внаслідок пошкодження при ДТП складає 23564,00 грн., а вартість відновлювального ремонту вказаного транспортного засобу становить 54 746,20 грн.

Рішенням Рівненського міського суду від 26.12.2011р., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 23.02.2012р., відмовлено у задоволенні позову Шевченка С.М. до ПАТ "АЕС Рівнеобленерго" про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.08.2012р. рішення Рівненського міського суду від 26.12.2011р. та ухвала апеляційного суду Рівненської області від 23.02.2012р. були скасовані із закриттям на підставі пункту 1 частини 1 статті 205 Цивільного процесуального кодексу України провадження у справі за позовом Шевченка С.М. до ПАТ "АЕС Рівнеобленерго" про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, оскільки вказана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Предмет спору у даній справі становить вимога про відшкодування майнової шкоди в розмірі 128 796,98 грн., з яких 23 564,00 грн. матеріальних збитків, 54 746,20 грн. вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, 50 000,00 грн. недоотриманого прибутку, 486,78 грн. вартості проведеного експертного дослідження.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За приписами статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно положень частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України).

За приписами частини 1 статті 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення майнової шкоди (збитків), потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При цьому саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Крім того для стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди окрім складу цивільного правопорушення необхідно встановити наявність заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди. При цьому при пред'явленні вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) позивач зобов'язаний довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі непорушення відповідачем його прав та охоронюваних законом інтересів. При визначенні реальності неодержаних доходів (упущеної вигоди) мають враховуватися заходи, вжиті потерпілою особою для їх отримання.

Із встановлених судом апеляційної інстанції обставин вбачається, що позивачем не було доведено належним чином наявність протиправної поведінки відповідача та причинно-наслідкового зв'язку такої поведінки із заподіяною позивачу майновою шкодою, а матеріалами справи, у свою чергу, достеменно не підтверджується той факт, що дорожньо-транспортна пригода сталася саме з вини водія відповідача. Відтак відсутні підстави для покладення на відповідача такої міри цивільної відповідальності як відшкодування майнової шкоди.

Крім того, зважаючи на те, що позивач не довів факт порушення його прав саме відповідачем, суд апеляційної інстанції, з огляду на правову позицію, викладену в пункті 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", дійшов правильного висновку, що у даному випадку слід відмовляти в позові з підстав його необґрунтованості, а не зі спливом позовної давності, про застосування якої було заявлено відповідачем.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком апеляційного суду про скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача 23 564,00 грн. матеріального збитку та 54 746,20 грн. вартості відновлювального ремонту з прийняттям у цій частині нового рішення про відмову в позові, а також вважає законним висновок апеляційної інстанції про залишення без змін рішення місцевого суду в частині відмови у задоволенні позову про стягнення 50 000,00 грн. недоотриманого доходу та 486,78 грн. вартості проведеного експертного дослідження.

Посилання скаржника на те, що судом апеляційної інстанції справу було розглянуто за його відсутністю без повідомлення належним чином про місце та час судового засідання, у якому було прийнято оскаржувану постанову, колегія суддів вважає безпідставними.

Так з матеріалів справи вбачається, що ухвала Рівненського апеляційного господарського суду від 21.05.2013р. про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення справи до розгляду на 18.06.2013р. була надіслана за адресою позивача, вказаною ним у позовній заяві та яка зазначена у свідоцтві серії В02 № 356797 про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, довідці від 28.01.2013р. № 60/18-427 про взяття на облік платника податку та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Вказане поштове відправлення повернулося на адресу апеляційного суду з відміткою про причини повернення - неправильно зазначена, відсутня адреса одержувача.

Зі змісту статей 64, 98, 99 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що ухвала про прийняття апеляційної скарги до провадження надсилається сторонам за поштовою адресою, повідомленою ними господарському суду або зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, у разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала вручена їм належним чином.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Перевіривши у відповідності до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційним судом в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваної постанови відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Шевченка Сергія Миколайовича залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.06.2013р. у справі № 918/348/13 залишити без змін.

Головуючий суддя О.В. Кот

Судді: О.А. Кролевець

О.В. Попікова