Ухвала суду № 36126494, 20.11.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2012 р. справа № 5/76/08-АП

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Пасічник Т.В.

за участю представників:

позивача: - Счаслива І.Б. дов від 03.05.2012

відповідачів: - не з'явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі Запорізької області

на постанову господарського суду Запорізької області від 16 березня 2011 року

у справі № 5/76/08-АП

за позовом державної податкової інспекції у Приморському районі Запорізької області

до приватного підприємства «Ногайська олія»,

приватного підприємства «Баюз»

про визнання господарського зобов'язання недійсним та стягнення 299 200 грн.,-

встановила:

27.12.2007 Державна податкова інспекція у Приморському районі Запорізької області звернулась до господарського суду Запорізької області з позовом до Приватного підприємства «Ногайська олія» та Приватного підприємства «Баюз», в якому просила:

- визнати недійсними усні господарські зобов'язання укладені між ПП "Ногайська олія" та ПП "Баюз" у період з 05.10.2006 по 07.11.2006, оформлені документами: податковою накладною № 112 від 10.10.2006 р. на загальну суму 299200,00 грн.( в тому числі ПДВ 49866,67 грн.), видатковою накладною № РН - 0000112 від 10.10.2006 р. на суму 299200,00 грн., квитанціями до прибуткового касового ордеру № 83 від 05.10.2006 року на суму 22930,00 грн., №89 від 27.10.2006 р. на суму 50000,00 грн., №92 від 31.10.2006 р. на суму 40000,00 грн., №96 від 02.11.2006 р. на суму 41030,00 грн., №100 від 07.11.2006 р. на суму 145240,00 грн., видатковими касовими ордерами б/н від 05.10.2006 р. на суму 22930,00 грн., № 10 від 27.10.2006 р. на суму 50000,00 грн., № 11 від 31.10.2006 р. на суму 40000,00 грн., №13 від 02.11.2006 р. на суму 41030,00 грн., № 17 від 07.11.2006 р на суму 145 240,00 грн.;

- стягнути з ПП "Ногайська олія" грошові кошти, отримані за усними господарськими зобов'язаннями, укладеними ПП "Баюз" у період з 05.10.2006 по 07.11.2006, оформлені вищевказаними документами, а сааме: за товар насіння соняшника у кількості 337,316 т на загальну суму 299200 грн. у доход держави.

Позов обґрунтовано тим, що в ході перевірки ПП "Ногайська олія" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 14.09.2006 по 30.06.2007 (акт перевірки від 05.12.2007 №20/2302/34385139) встановлено, що ПП "Ногайська олія" у період з 05.10.2006 по 07.11.2006 мав взаємовідносини з ПП "Баюз". ПП "Ногайська олія" від ПП "Баюз" отримала товар насіння соняшнику в кількості 337,316 т. на суму 299 200,00 грн., відповідач - 1 за поставлений товар перерахував відповідачу - 2 грошові кошти у розмірі 299200,00 грн., Податковим органом встановлено, що постачальник ПП "Баюз" є підприємством з ознаками фіктивності. Наведене свідчить, що оскаржувальні господарські зобов'язання уклалися з метою, які завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, що є підставою для визнання їх недійсними за ч.1 ст.207 та ч.1 ст.208 ГК України.

Постановою господарського суду Запорізької області від 14.04.2011 в частині визнання недійсними господарських зобов'язань, укладених між ПП «Ногайська олія» та ПП «Баюз» у період з 05.10.2006 по 07.11.2006, провадження у справі закрито. В іншій частині позову відмовлено.

Постанову в частині позовних вимог, провадження по яких закрито, мотивовано тим, що правочин, який вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, та водночас суперечить моральним засадам суспільства, є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Стосовно позовних вимог, в задоволенні яких відмовлено, зазначено, що зобов'язання, які виникли між відповідачами, носять адміністративно-господарський характер, тому вимога позивача щодо стягнення грошових коштів у розмірі 299200 грн. може бути заявлена в межах річного терміну, встановленого ст.250 ГК України, який на момент звернення податковим органом з даним позовом до суду закінчився. Крім того, не встановлено, що укладаючи угоди, відповідачі діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства, що було б підставою для висновку про нікчемність угоди.

Не погодившись із постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу (а.с. 205), в якій просить скасувати постанову господарського суду Запорізької області та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити. Скаржник вважає, що судом першої інстанції не взято до уваги, що недотримання відповідачами вимог щодо необхідності вчинення правочинів у письмовій формі є порушення норм ст.208 ЦК України, що в свою чергу є підставою для визнання господарських відносин недійсними. Крім того, наявність вироку суду по кримінальній справі, стосується, зокрема, і ПП «Баюз», свідчить про наявність умислу на укладення угоди, яка завідома суперечить інтересам держави і суспільства, вчинення господарської операції з метою приховати отримані від спірної угоди грошові кошти від оподаткування і отримати, таким чином, надмірний прибуток, ухилившись при цьому від сплати податків, в результаті чого державі нанесено збитки.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представники відповідачів в судове засідання не з'явилися, про час і місце судового засідання сторони повідомлені судом належним чином.

Податковим органом надано до суду апеляційної інстанції документи, яка свідчать про реорганізацію позивача, у зв'язку з чим, в силу приписів ст.55 КАС України, слід допустити заміну Державної податкової інспекції у Приморському районі Запорізької області правонаступником - Приморською міжрайонною державною податковою інспекцією Запорізької області Державної податкової служби згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.225).

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, за результатами проведеної позивачем виїзної планової перевірки ПП "Ногайська олія" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 14.09.2006 по 30.06.2007 (акт № 20/2302/34385139 від 05.12.2007 - а.с.22), виявлено, що також підтверджено матеріалами справи, здійснення ПП «Ногайська олія» господарських операцій щодо закупки у ПП "Баюз" в жовтні 2006 року насіння соняшника на загальну суму 299200 грн. згідно усних угод, підтвердженням чого є первинні документи: накладні, видаткові накладні, податкова накладна від 10.10.2006 № 112 на загальну суму 299200 грн., у т. ч. ПДВ 49866,67 грн. Отриманий товар оплачений ПП «Ногайська олія» в повному обсязі, що підтверджено видатковими квитанціями до прибуткового касового ордеру, видатковими касовими ордерами.

Висновки ДПІ у Приморському районі про наявність умислу на укладення угоди, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, одного з контрагентів, а саме: у ПП "Баюз", який, укладаючи угоду, завідомо діяв з прямим умислом, направленим на досягнення мети, яка суперечить інтересам держави та суспільства, - приховати отримані від спірної угоди грошові кошти від оподаткування і отримати таким чином надмірний прибуток, зроблений, виходячи з наступних обставин.

Постановою господарського суду Запорізької області від 13.08.2007 у справі №21/183/07 ПП "Баюз" визнано банкрутом у зв'язку з неспроможністю ним виконати зобов'язання перед бюджетом щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), відсутністю боржника за його юридичною адресою (а. с.40). Ухвалою суду від 26.11.2007 у справі № 21/183/07 ПП "Баюз" ліквідовано (а. с.41).

Згідно довідки ДПІ у Шевченківському районі від 21.12.2007 № 34472/716-212, податкового органу, на обліку в якому перебувало ПП "Баюз", з грудня 2006 року підприємство не звітувало. В останній декларації по податку на додану вартість за листопад 2006 року та декларації за жовтень 2006 року зазначене підприємство декларувало нульові показники по зобов'язаннях з податку на додану вартість. До бюджету у відповідних періодах сплати на додану вартість ПП "Баюз" не здійснювало (а. с.42).

Крім того, вироком Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 02.06.2010 № 1-17/10 гр.ОСОБА_2 (засновник ПП "Баюз") визнано винним у скоєні злочинів, передбачених ч.3 ст.28, ч.2 ст.205, ч.2 ст.205, ч.3 ст.28, ч.2 ст.366 КК України, та призначено йому покарання: за ч.3 ст.28, ч.2 ст.205 КК України у вигляді 4 років позбавлення волі; по ч.2 ст.205, КК України у вигляді 3 років позбавлення волі; по ч.3 ст.28, ч.2 ст.366 КК України у вигляді 2 років позбавлення волі з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю строком на 2 роки. Відповідно до п.б ст.1 Закону України "Про амністію" від 19.04.2007 ОСОБА_2 звільнено від призначеного судом основного та додаткового покарання та виправдано по ч.3 ст.209 КК України за відсутністю в його діях складу злочину (а.с.143-169). Вирок суду набрав законної сили 18.06.2010.

З даного вироку вбачається, що орган досудового слідства вважав, що ОСОБА_2 створив СПД з метою прикриття незаконної діяльності ПП "Метдрайв XXI", ПП "ЮККА VI", ПП "Ване XXI", ПП "Баюз" та придбав у ТОВ "ПарисМет", оформив їх на підставних осіб, наступними діями організував здійснення цими підприємствами фінансових операцій з грошовими коштами, отриманими завідомо злочинним шляхом. У вказаному вироку суду встановлено, що згідно з матеріалами, які були зібрані під час досудового слідства, кошти перераховувались на рахунки ПП "Баюз".

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції.

За приписами ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Так, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що недотримання сторонами усної угоди вимог ст.208 ЦК України, згідно яких правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі, є підставою для визнання господарських відносин недійсними.

Наведені доводи скаржника спростовуються положеннями ст.181 ГК України, згідно якої допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Отже, правовідносини між ПП «Ногайська олія» та ПП "Баюз" з поставки товару, які здійснювались шляхом складення видаткових і податкових накладних, прийняття товар та його оплати, виникли у порядку та у спосіб, що передбачений ст.181 ГК України.

Таким чином, між ПП "Баюз" та ПП "Ногайська олія" склались господарські зобов'язання з купівлі-продажу товару, які за своєю правовою природою є правочином (угодою) купівлі-продажу.

Як зазначено вище, суд першої інстанції закрив провадження у даній справі щодо позовних вимог про визнання недійсними господарських зобов'язань ПП "Ногайська олія" з ПП "Баюз" та відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ПП "Ногайська олія" грошових коштів, отриманих за усними господарськими зобов'язаннями, укладеними ПП "Баюз", у доход держави.

При цьому, судом першої інстанції вірно враховано, що вимоги про визнання недійсним господарського зобов'язання (угоди), яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не можуть бути предметом позову.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на статті 207, 208 ГК України.

Відповідно до ч.1 статті 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з ч.1 ст.208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Однак, колегія суддів, як і суд першої інстанції, звертає увагу на те, що наведені норми слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до статті 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 цього Кодексу визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. У зв'язку з чим позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов'язання) недійсним судовому розгляду не підлягають.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.157 КАС України, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд закриває провадження у ній.

За таких обставин судом першої інстанції правомірно закрито провадження у даній щодо позовних вимог про визнання недійсними господарських зобов'язань ПП "Ногайська олія" з ПП "Баюз".

Стосовно відмови у задоволенні решти позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.

Вимоги позивача в цій частині також ґрунтуються на нормах ст.208 Господарського кодексу України, яка передбачає наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним і застосовується лише у випадках визнання недійсним господарського зобов'язання.

Для застосування санкцій, передбачених вказаною нормою, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Як встановлено з наявних в матеріалах справи доказів, укладені відповідачами угоди відповідають вимогам Цивільного Кодексу України, Господарського кодексу України, які ставляться до договору поставки (купівлі-продажу). Вимоги, встановлені нормами Цивільного кодексу України для чинності правочину, укладення відповідних угод, відповідачами додержані.

Предметом укладених відповідачами угод є товар, не виключений з цивільного обігу, на торгівлю ним не вимагається ліцензія, відсутні будь-які інші обмеження щодо операцій з таким товаром.

Відповідно до ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог ст.180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбаченому законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх істотних умов, а саме: умови про форму, умови про сторони, умови про зміст, умови про відповідальність внутрішньої волі і волевиявлення сторін.

Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Позивачем не наводиться фактів, не подано доказів, які б свідчили про те, що зміст укладених відповідачами угод не відповідає дійсним намірам сторін і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених угод.

Крім того, оскільки угоди, про які йдеться у ст.207 Господарського кодексу України, укладаються з метою, яка завідомо суперечить держави і суспільства, для визнання цих угод недійсними необхідно встановити вину сторін (чи однієї з них) у формі умислу при укладанні угоди, при цьому умисел може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з боку самої юридичної особи.

Посилання позивача на факти, встановлені рішенням вироком у кримінальній справі щодо гр.ОСОБА_2, як підставу для задоволення позовних вимог, колегія суддів не приймає до уваги з огляду на наступне.

Згідно ч.4 ст.72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Дійсно, даним вироком встановлено, що згідно з матеріалами, які були зібрані під час досудового слідства, кошти перераховувались на рахунки ПП "Баюз".

Проте, даним вироком не встановлено, що саме ті кошти, що сплачувались ПП "Ногайська олія" за постачання насіння соняшника ПП "Баюз", були отримані останнім злочинним шляхом.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, само по собі перерахування грошових коштів на рахунки фіктивних підприємств не робить ці кошти такими, що отриманні завідомо злочинним шляхом, оскільки вони вважаються отриманими під час легальної господарської та підприємницької діяльності, поки не доведено протилежного.

Таким чином, з огляду на те, що вирок Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 02.06.2010 № 1-17/10 не містить будь-яких посилань на зазначені усні господарські угоди між ПП "Ногайська олія" та ПП "Баюз" та висновків про їх незаконність, даний вирок не береться до уваги як доказ, що не потребує додаткового доведення, який би свідчив про свідомі дії ПП "Баюз" з прямим умислом, направленим на досягнення такої мети, яка суперечить інтересам держави та суспільства, у вказаних господарських зобов'язаннях.

Банкрутство та ліквідація ПП "Баюз" також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки господарські зобов'язання між ПП "Ногайська олія" та ПП "Баюз" мали місце у період жовтень-листопад 2006 року до моменту ліквідації ПП "Баюз" (26.11.2007), тобто за наявності у відповідача-2 необхідної правосуб'єктності.

Також посилання скаржника на неподання ПП "Баюз" до органів ДПС звітності з грудня 2006 року не приймається до уваги, оскільки не є належним та допустимим доказом укладання спірних угод з ПП "Ногайська олія" з умислом, що за відомо суперечить інтересам держави та суспільства, а лише свідчать про порушення податкового законодавства з боку ПП "Баюз", за яке чинним законодавством передбачена певна відповідальність, що відповідно до ст.61 Конституції України носить індивідуальний характер.

Отже, за даних обставин, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено наявність у відповідачів умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, тому підстави для висновку про нікчемність цієї усної угоди - відсутні.

Відповідно, відсутні правові підстави для задоволення вимог позивача про стягнення з ПП "Ногайська олія" грошових коштів, отриманих за усними господарськими зобов'язаннями, укладеними ПП "Баюз", в розмірі 299200 грн. у доход держави.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвали законне та обґрунтоване рішення.

Передбачені статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачаються.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі Запорізької області залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Запорізької області від 16 березня 2011 року у справі № 5/76/08-АП - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко