Ухвала суду № 36126490, 21.05.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2013 р. справа № 2а-0870/123/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новоженін І.Є.

за участю представників:

позивача: - Демченко А.А. дов від 21.01.2013

відповідача: - Крошка В.В. дов від 27.03.2013

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

на постанову: Запорізького окружного адміністративного суду від 20.04.2011 у справі № 2а-0870/123/11

за позовом: комунального підприємства «Водоканал»

до: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

про: визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20.04.2011 задоволено адміністративний позов Комунального підприємства «Водоканал» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000091322/2 від 20.07.2005 в частині донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 326527,47 грн. (основний платіж - 237672,82 грн., штрафні (фінансові) санкції - 88854,65 грн.

Скасовано означене податкове повідомлення-рішення № 0000091322/2 від 20.07.2005 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем у сумі - 237672,82 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі - 88854,65 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з помилковості висновків податкового органу про порушення позивачем норм податкового законодавства, а саме: заниження скоригованого валового доходу через не включення доходів у вигляді оплати працівниками 10% вартості путівок до каси підприємства на суму 27534,09 грн.; завищення скоригованих валових витрат за 2003 рік на суми придбання матеріальних ресурсів та послуг, що використані підприємством на підйом та обробку води, яка втрачена поза нормою, затвердженою в тарифі на здійснення послуг з водопостачання на суму 675530,66 грн.

Розгляд справи судом першої інстанції здійснений згідно ухвали Вищого адміністративного суду України від 15.12.2010, прийнятою за результатами розгляду касаційних скарг Комунального підприємства «Водоканал» та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі на постанову господарського суду Запорізької області від 13.10.2006 та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 14.02.2007 у справі № 02-7/1494-3/630-АП-02-7/1497-3/631-АП-18/94-АП.

Вказаною ухвалою Вищого адміністративного суду України постанову господарського суду Запорізької області від 13.10.2006 та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 14.02.2007 скасовано у частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000091322/2 від 20.07.2005 та направлено матеріали справи у цій частині на новий розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду.

Не погодившись із постановою Запорізького окружного адміністративного суду, відповідач подав апеляційну скаргу (т.7 а.с.62), в якій просить скасувати постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована фактично обставинами, встановленими в ході перевірки підприємства та зафіксованими в акті перевірки від 22.02.2005.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечує.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, за результатами проведеної відповідачем комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства КП «Водоканал» та ремонтно-будівельного управління КП «Водоканал» за період з 01.01.2003 по 31.03.2004 (акт перевірки від 22.05.2005 № 5/13-32-225/03327121 - т.3 а.с.32) та за результатами розгляду скарг позивача в порядку ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.07.2005 №0000091322/2, яким позивачем визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств комунальної власності в загальному розмірі 431668,58 грн., в т.ч. основний платіж - 237672,82 грн., штрафні (фінансові) санкції - 118836,41 грн., пеня 75159,35 грн.

Спір в межах даної справи виник з приводу правомірності визначення означеним вище податковим повідомленням-рішенням податкового зобов'язання в загальному розмірі 326527,47 грн., в т.ч. основний платіж - 237672,82 грн., штрафні (фінансові) санкції 88854,65 грн.

З огляду на фактичні обстави справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Як вбачається в матеріалів справи, сума основного платежу 237672,00 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 20.07.2005 №0000091322/2 складається з наступних сум:

- 8260,22 грн. - донараховано податку (за встановленим відповідачем фактом заниження валового доходу 10% вартості путівок - 27534,09 грн.)

- 202659,20 грн. - донараховано податку (за фактом завищення валових витрат на суму собівартості втраченої води - 675530,66 грн.)

- 358449,90 грн. - донараховано податку (за фактом завищення валових витрат на суму вартості запчастин - 1194833,10грн.)

- 331696,53 грн. - зменшено у зв'язку з подвійним віднесенням до валового доходу суми курсових різниць - 1105655,11 грн.

Стосовно заниження позивачем валового доходу на суму 27534,09 грн. відповідачем в ході перевірки встановлено заниження позивачем скоригованого валового доходу за 2003 рік у сумі 27534,09 грн. в результаті не включення до складу валових доходів підприємства доходів у вигляді оплати працівниками 10% вартості путівок до каси підприємства.

У 2003 році позивачем здійснювалась видача путівок на відпочинок та лікування працівникам підприємства та їх неповнолітнім дітям з компенсацією працівниками 10% вартості путівок на підставі протоколів профспілкового комітету та колективного договору між адміністрацією Комунального підприємства "Водоканал" та трудовим колективом підприємства.

У розділі 9 колективного договору визначено, що розподіл путівок здійснюється у відповідності з висновками лікарської комісії та графіком відпусток на спільних засіданнях адміністрації та профкому; вартість путівок на бази відпочинку та в ДОТ для робітників КП "Водоканал" та їх неповнолітніх дітей встановити в розмірі 10 % від повної вартості.

Відповідно до статті 10 Кодексу законів про працю України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Статтею 3 Закону України від 01.07.1993 № 3356-ХІІ "Про колективні договори та угоди" визначено, що колективний договір укладається між власником або уповноваженим ним органом з однієї сторони і однією або кількома профспілковими чи іншими уповноваженими на представництво трудовим колективом органами, а у разі відсутності таких органів - представниками трудящих, обраними і уповноваженими трудовим колективом.

Згідно зі статтею 4 вказаного Закону право на ведення переговорів і укладення колективних договорів, угод від імені найманих працівників надається професійним спілкам, об'єднанням профспілок в особі їх виборних органів або іншим представницьким організаціям трудящих, наділеним трудовими колективами відповідними повноваженнями.

Вказаний колективний договір було укладено між адміністрацією підприємства та трудовим колективом. У даному випадку, колективним договором було врегульовано взаємовідносини між трудовим колективом і роботодавцем у сфері економічного та соціального забезпечення працівників, у тому числі умов оплати праці, надання пільг і компенсацій.

Судом встановлено, відповідачем не спростовано, що позивач особисто не надавав послуг з оздоровлення та відпочинку своїм працівникам, а придбавав путівки від третіх осіб, які реалізовував своїм працівникам в межах колективного договору.

У 2003 році позивачем придбано путівок на суму 302300,01 грн. Суми виплат у натуральній формі, встановленій за домовленістю сторін колективного договору у розмірі 90% вартості путівок за 2003 рік, складає 272070,01 грн.

Працівниками оплачено 10% вартості путівок до каси підприємства на суму 27534,09 грн. Таким чином загальна вартість використаних путівок склала 275340,90 грн.

Відповідно до пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход включає, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів (крім операцій з їх первинного випуску (розміщення) та операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації).

Пунктом 1.31 статті 1 вказаного Закону визначено, продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскільки позивач здійснював закупівлю путівок на оздоровлення та відпочинок на виконання своїх зобов'язань в межах колективного договору, у позивача відсутні підстави для включення суми 27534,09 грн. до складу валових доходів за 2003 рік.

Також, встановлено, що до складу валових витрат не було включено суму компенсації у розмірі 90 % вартості путівок, виданих працівникам підприємства.

Відповідно до підпункту 5.6.1 пункту 5.6 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР з урахуванням норм пункту 5.3 цієї статті до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян).

Пунктом 2.42 розділу 2 "Фонд оплати праці" Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Міністерства статистики України від 11.12.1995 року № 323, яка була чинною в 2003 році, визначено, що до інших заохочувальних та компенсаційних виплат належить вартість путівок на лікування і відпочинок або суми компенсації, видані замість путівок, екскурсії і мандрівки.

З огляду на викладене, суми компенсацій у розмірі 90 % вартості путівок, виданих працівникам підприємства, відносяться та підлягають включенню до складу валових витрат підприємства.

При проведенні перевірки та розрахунку податкового повідомлення-рішення відповідачем не було взято до уваги заниження валових витрат на суму 90% вартості путівок 272070,01 грн. (сума податкового зобов'язання повинна бути врахована до зменшення - 81621,00 грн.).

Щодо завищення позивачем валових витрат на суму 675530,66 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Відповідачем в ході перевірки встановлено, що підприємством у порушення пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР до складу валових витрат віднесено суми придбання матеріальних ресурсів та послуг, що використані підприємством на підйом та обробку води, яка втрачена поза нормою, затвердженою у тарифах на здійснення послуг з водопостачання, у розмірі 675530,66 грн.

Відповідно до пункту першого статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 21.12.2005, залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 26.04.2006 року та ухвалою Вищого адміністративного суду від 10.07.2007 року встановлено правомірність формування податкового кредиту на підставі наданих податкових накладних у розмірі 135106,13 грн. Крім того, судом встановлено, що всі витрати позивача, які пов'язано з виробництвом води, а також з очисткою стоків, які поступають в комунальну каналізацію, відносяться до валових витрат підприємства, оскільки пов'язані з підготовкою організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Крім того, слід зазначити, що в даному випадку висновок про завищення валових витрат зроблений податковим органом, виходячи з даних статистичної звітності, а також інформації відділу по плануванню, організації праці та управлінню виробництвом підприємства про фактичні витрати води, , які в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинними документами не є.

Первинні документи, які б свідчили про понесення позивачем витрат, які не здійснені у власній господарській діяльності позивача, відповідачем в акті перевірки не визначені, не подані, в матеріалах справи відсутні.

За приписами пп.4.3.1, 4.3.2 п.4.3 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом, коли під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.

За непрямим методом податкове зобов'язання визначається за оцінкою витрат платника податків, приросту його активів, кількості осіб, які перебувають з ним у відносинах найму, а також оцінкою інших елементів податкових баз, які приймаються для розрахунку податкового зобов'язання щодо конкретного податку, збору (обов'язкового платежу) відповідно до закону.

За приписами вказаного Закону перевірка із застосування непрямих методів для визначення податкових зобов'язань платників податків у випадках, не передбачених цим пунктом, не дозволяється, крім того, потребує дотримання відповідної процедури.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що визначаючи позивачеві суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 202659,20 грн. згідно з пп. «б» пп.4.2.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідач діяв не на підставі, не у межах повноважень, що передбачені законами України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з донарахованої позивачеві суми податкового зобов'язання з податку на прибуток 237672,82 грн. підлягають виключенню суми 8260,22 грн., 202659,20 грн., а також підлягає врахуванню факт заниження позивачем валових витрат на суму 81621,00 грн., тобто у відповідача відсутні підстави для визначення оскаржуваним податковим повідомленням-рішення податкового зобов'язання за основним платежем 237672,82 грн., оскільки сума, яка підлягає оподаткуванню, та сума податку на прибуток з урахуванням коректування є меншими, ніж суми, визначені позивачем у податковій декларації з податку на прибуток за 2003 рік.

Стосовно оскаржуваної суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 88854,65 грн. колегія суддів також погоджується з судом першої інстанції.

Для розрахунку штрафних санкцій сума відхилень податку на прибуток комунальним підприємством "Водоканал" визначалась за кожний квартал окремо, і за кожним окремим кварталом вираховувався розмір санкцій. За підсумком річної декларації позивача донарахування податку відсутнє, а окремо за перший та четвертий квартали 2003 року позитивне відхилення складає 10592,47 грн. та 49371,05 грн. відповідно (усього 59963,52 грн.). Оскільки дане відхилення застосовується тільки для нарахування штрафних санкцій, то 50% від суми відхилення - 29981,76 грн. штрафних (фінансових) санкцій підлягають до сплати.

З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем у сумі - 237672,82 грн., штрафними (фінансовими) санкціями у сумі - 88854,65 грн.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20.04.2011 у справі № 2а-0870/123/11 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко