Постанова № 36126484, 17.09.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2013 р. справа № 2а-0870/1947/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новоженін І.Є.

за участю представників:

позивача: - Кузьменко Є. В. (дов. від 15.01.2013 р.)

відповідача: - не 'зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 травня 2011 року

у справі № 2а-0870/1947/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Адмін»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.03.11 № 0000042305/0/6522 та від 09.03.11 № 0000032305/0/6524,-

встановила:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Адмін» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя, в якому просило визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.03.11 № 0000042305/0/6522 про зменшення суми бюджетного відшкодування, заявленого в рахунок погашення податкових зобов'язань наступних податкових періодів з податку на додану вартість за листопад 2010 року в сумі 49 895,00 грн. та № 0000032305/0/6524 про збільшення суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість на загальну суму 19 398,75 грн., в тому числі за основним платежем - 15 519,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 3 879,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що коригування кількісних та вартісних показників до податкових накладних, виписаних фізичній особі ОСОБА_2 у зв'язку з уточненням розрахунків в бік зменшення податкових зобов'язань на загальну суму 101021,00 грн. відбулось внаслідок помилкового нарахування в попередніх податкових періодах податкового зобов'язання з податку на додану вартість на операції, які не є об'єктом оподаткування (до об'єкту оподаткування помилкового було включено суму забезпечувального платежу за попередніми договорами №8 та №9 від 12.07.2010, предметом яких є зобов'язання укласти договір купівлі-продажу майна у майбутньому). Позивач вказує, що на момент укладання попередніх договорів, у нього був відсутній об'єкт оподаткування на додану вартість, оскільки отримання забезпечувального платежу на підтвердження намірів укласти договори купівлі-продажу у майбутньому, не є операцією з поставки товарів у зв'язку з відсутністю на момент укладання попередніх договорів об'єкту основного засобу, на який переходить право власності від продавця до покупця. Позивач зазначає, що отримання завдатку за попереднім договором не є попередньою оплатою товару, зважаючи на те, що завдаток виконує, крім платіжної функції, забезпечувальну функцію і є гарантією в майбутньому укласти договір купівлі-продажу та передати майно.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 23.05.2011 позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення - рішення від 12.03.2011 №0000042305/0/6522 і від 09.03.2011 №0000032305/0/6524.

Не погодившись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу (а.с.143), в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції нормам матеріального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що загальна сума забезпечувальних платежів за попередніми договорами, укладеними між позивачем та фізичною особою ОСОБА_2, дорівнює загальній вартості відчужуваного майна, а отже фактично є попередньою оплатою за товар, який буде поставлено в майбутньому. Відповідач вказує, що за правилом першої з подій - отримання грошових коштів (гарантійних сум, авансу, завдатку) від майбутнього покупця сума таких коштів підлягає оподаткуванню податком на додану вартість у платника податку, оскільки вона є передплатою за товар, який буде поставлено у майбутньому.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечує, зазначає, що рішення судом першої інстанції прийнято законно та обґрунтовано.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Адмін» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за листопад, грудень 2010 р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у періодах: червень, липень, жовтень, листопад 2010 р., за результатами якої прийнято акт №19/23-5/33134232 від 22.02.2011.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

пп.7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», а саме: занижено суму податкових зобов'язань по ПДВ за липень 2010 року на загальну суму 101021,00 грн., що призвело до завищення суми від'ємного значення (у р.18.2, р.21, р.22.2) на загальну суму 30364,00 грн.; до заниження суми позитивного значення (у р.18.1, р.20) на загальну суму 70657,00 грн.; до заниження суми податку на додану вартість (у р.27) на загальну суму 15519,00 грн.

п.1.8 ст.1, пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: завищено суму бюджетного відшкодування за листопад 2010 року на загальну суму 49895,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0000032305/0/6524 від 09.03.2011, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 19398,75 грн., в тому числі за основним платежем - 15519,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 3879,75 грн.

№0000042305/0/6522 від 12.03.2011, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 49895,00 грн. за листопад 2010 року.

Колегія суддів, виходячи з фактичних обставин справи, норм діючого законодавства, що регулюють спірні правовідносини, не погоджується з судом першої інстанції, який, задовольняючи позовні вимоги, встановив, що прийняті відповідачем спірні податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими, такими, що не відповідають чинному законодавству.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу необхідності відображення в податковому обліку операції з отримання коштів - вартості квартири та парко місця відповідно укладеному попередньому договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.07.2010 між позивачем (продавець) та фізичною особою ОСОБА_2 укладений попередній договір №8, відповідно до якого сторони у строк до 30.09.2010 зобов'язуються укласти договір купівлі-продажу належного продавцю житлового приміщення, а саме: квартири №118/3 поверх, 5-тий під'їзд 14-ти поверхового житлового будинку, загальною площею згідно з проектом 130,5 кв. м., що складається із студії, розташованої за будівельною адресою: АДРЕСА_1

Відповідно до п.2.4 вказаного договору загальна вартість приміщення за основним договором орієнтовано становить 649577 грн. (82225$ США) у т.ч. ПДВ.

За умовами п.2.6 попереднього договору покупець зобов'язується сплатити загальну вартість приміщення шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця до підписання основного договору.

Як встановлено в п.3 вказаного договору в підтвердження серйозності намірів на момент підписання даного договору покупець сплачує на розрахунковий рахунок продавця забезпечувальний платіж в сумі, що становить 511327 грн.. До 30.09.2010 покупець зобов'язується сплатити забезпечувальний платіж у сумі, що становить 138250 грн.

На виконання вимог п.3 попереднього договору №8 від 12.07.2010 покупець сплатив продавцю грошові кошти в розмірі 511327,00 грн., у т. ч ПДВ - 85221,17грн., що підтверджується квитанцією №1 від 12.07.2010.

12.07.2010 між позивачем (продавець) та фізичною особою ОСОБА_2 укладений попередній договір №9, відповідно до якого сторони у строк до 30.09.2010 зобов'язуються укласти договір купівлі-продажу належної продавцю нежитлової частини приміщення, а саме: паркомісця, розташованого поблизу виходу з 5 під'їзду 14 поверхового житлового будинку, загальною площею 18 кв.м., розташованого за будівельною адресою АДРЕСА_1.

Відповідно до п.2.4 вказаного договору загальна вартість приміщення за основним договором орієнтовано становить 94800 грн., у т.ч. ПДВ 20%.

Згідно з п.2.6 договору покупець зобов'язується сплатити загальну вартість паркомісця шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця в національній валюті України виходячи з курсу НБУ на момент здійснення платежу, до підписання основного договору.

В підтвердження серйозності намірів на момент підписання даного договору покупець зобов'язується сплатити на розрахунковий рахунок продавця забезпечувальний платіж сумі, що становить 94800 грн. Продавець може використовувати забезпечувальний платіж як власні кошти (п.3 договору).

На виконання вимог п.3 попереднього договору № 9 від 12.07.2010 покупець сплатив продавцю грошові кошти в розмірі 94800,00 грн., у т. ч ПДВ - 15800,00 грн., що підтверджується квитанцією №2 від 12.07.2010.

В податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року та додатку №5 до декларації позивачем задекларовано обсяг оподаткованих операцій у сумі 512738грн. та визначено суму ПДВ - 102548грн. у рядку 1, що включає, зокрема, податкові зобов'язання з операції отримання коштів від фізичної особи ОСОБА_2 на загальну суму без ПДВ - 505105,83 грн., ПДВ - 101021,17 грн., в якості забезпечувальних платежів згідно попередніх договорів №8 від 12.07.2010 та №9 від 12.07.2010.

02.11.2010 позивач подав уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань за липень 2010 року та додаток №5 до нього, відповідно до якого підприємством зменшено раніше включену суму податкових зобов'язань з ПДВ у розмірі 101021,00 грн., яка виникла у зв'язку з отриманням забезпечувального платежу за квартиру та паркувальне місце від фізичної особи ОСОБА_2

Відповідно до розрахунку коригування кількісних та вартісних показників № 3/10 від 19.10.2010 до податкової накладної №10 від 12.07.2010, виписаної фізичній особі ОСОБА_2, позивачем зменшено податкові зобов'язання на загальну суму ПДВ - 85221,17грн., а відповідно до розрахунку коригування кількісних та вартісних показників - №3/11 від 19.10.2010 до податкової накладної №11 від 12.07.2010, виписаної фізичній особі ОСОБА_2, позивачем зменшено податкові зобов'язання на загальну суму ПДВ - 15000,00грн.

В ході перевірки відповідачем встановлено, позивачем не заперечується, що повернення грошових коштів фізичній особі ОСОБА_2 не здійснювалось.

Виходячи з наведених обставин, приписів п.4.5 ст.4 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР, відповідач дійшов висновку про відсутність підстав для проведення коригування позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість в бік зменшення.

Позивач, в свою чергу, посилається на те, що отримання позивачем від фізичної особи ОСОБА_2 грошових коштів в якості забезпечувального платежу на підтвердження намірів укласти договори купівлі-продажу не є операцією з поставки товарів у зв'язку з відсутністю на момент укладення попередніх договорів об'єкту основного засобу, на який переходить право власності від продавця в покупцю.

Колегія суддів вважає, що таке твердження позивача є помилковим, не узгоджується з нормами податкового законодавства.

Згідно з п.п.3.1.1 п.3.1. ст.3 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Поставкою товарів згідно з п.1.4 вказаного Закону №168/97-ВР є будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Підпунктом 7.3.1 ст. 7 Закону №168/97-ВР встановлено загальний порядок визначення дати виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг), якою вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Таким чином, на дату надходження коштів на банківський рахунок позивача, тобто здійснення покупцем ОСОБА_2 оплати за житлове приміщення та паркувальне місце у відповідності з укладеними попередніми договорами, у позивача виникли податкові зобов'язання з податку на додану вартість по зазначеним операціям.

Якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню (п.4.5 ст.4 Закону №168/97-ВР).

Відповідно до п.п.4.5.1. п.4.5. ст.4 Закону №168/97-ВР якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).

Матеріалами справи підтверджено, що за укладеними попередніми договорами вартість житлового приміщення та паркувального місця, не змінювалась, перегляд цін не відбувався, повернення грошових коштів не відбувалось, а відтак підстави для коригування позивачем сум визначених до сплати податкових зобов'язань відсутні.

Колегія суддів вважає помилковим висновок, зроблений судом першої інстанції в результаті аналізу правових норм, якими врегульовано питання укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна (ст.ст.638, 657 ЦК України), попереднього договору (ст.635 ЦК України), що отримані позивачем від фізичної особи ОСОБА_2 грошові кошти не можуть вважатися такими, що перераховані за операцією поставки товару з тих підстав, що укладені позивачем з фізичною особою ОСОБА_2 попередні договори є нікчемними, а здійснені фізичною особою ОСОБА_2 забезпечувальні платежі не є авансом.

В розумінні податкового законодавства встановлені судом першої інстанції обставини не змінюють правової суті здійснених фізичною особою ОСОБА_2 платежів як операцій, що здійснені від майбутнього покупця за отримання в майбутньому певного товару, і є об'єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до Закону України №168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за податковим законодавством залежить від певного юридичного факту (події) - або дата отримання грошових коштів від майбутнього покупця (гарантійних сум, авансу, завдатку) або дата відвантаження товару.

Вданому випадку у позивача виникли податкові зобов'язання з податку на додану вартість за першою подією, а саме: отримання грошових коштів від фізичної особи ОСОБА_2 в рахунок належних платежів за об'єкт купівлі-продажу.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовані норми матеріального справа, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до ст.202 Кодексу адміністративного судочинства є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 травня 2011 року у справі № 2а-0870/1947/11 - скасувати.

В позові відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко