Ухвала суду № 36126478, 05.11.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2013 р. справа № 2а-9747/09/0470

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Федосєєва Ю.В.

за участю представників:

позивача: - Дмитренко О. О. (дов. від 17.12.2013 р.)

відповідача: - Резніков Ю. М. (дов. від 04.09.2013 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2011 року

у справі № 9747/09/0470

за позовом відкритого акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,-

встановила:

Відкрите акціонерне товариство «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі, в якому просило визнати нечинними податкові повідомлення-рішення відповідача № 0000102600/0 від 28.02.05 з податку на прибуток з урахуванням штрафних санкцій на загальну суму 151 097,97 грн., № 0000282330/0 від 28.02.05 з податку на прибуток з урахуванням штрафних санкцій на суму 226 646,96 грн., № 0000262330/0 від 28.02.05 із збору за забруднення навколишнього природного середовища з урахуванням штрафних санкцій на суму 100638,94 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем правомірно сформовані валові витрати щодо утримання дитячого оздоровчого табору «Альбатрос», оскільки вказані витрати пов'язані із господарською діяльністю, про що є пряма вказівка у статуті, та не є витратами подвійного призначення. Також Позивач вказує, що ним не було здійснено завищення валових витрат по операціям з придбання житла у населення, здійснених з метою розширення кар'єру, оскільки вимога щодо невключення до складу валових витрат стосується лише витрат, пов'язаних з операціями із земельними ділянками, відтак, зважаючи на відсутність таких операцій, позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат придбання житла у населення. До того ж позивач зазначає, що у його діяльності відсутнє заниження збору за забруднення навколишнього природного середовища, оскільки дослідження хвостосховища проводились у період з лютого по липень 2003 року і такий об'єкт мав відповідні ознаки вже на початок року.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2007, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.04.2007, позов задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення відповідача №0000102600/0 від 28.02.05, №0000282330/0 від 28.02.05, №0000262330/0 від 28.02.05.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 07.07.2009 скасовано ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.04.2007 та постанову господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2007 в частині визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0000102600/0 від 28.02.05 та № 0000282330/0 від 28.02.05 та в цій частині направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.04.2007 та постанову господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2007 залишено без змін.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.02.2011 адміністративний позов задоволено. Податкове повідомлення-рішення №0000102600/0 від 28.02.05 з податку на прибуток з урахуванням штрафних санкцій на загальну суму 151 097,97 грн., податкове повідомлення-рішення №0000282330/0 від 28.02.05 з податку на прибуток з урахуванням штрафних санкцій на суму 226 646,96 грн., видані відповідачем, визнано протиправними та скасовано.

Не погодившись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу (т.3 а.с.122), в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду від 02.02.2011 та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем, в порушення вимог п.п.5.4.9 п.5.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» віднесено до складу валових витрат витрати, понесені на утримання дитячого оздоровчого табору «Альбатрос», а саме: витрати на заробітну плату основних робітників дитячого оздоровчого табору «Альбатрос». Відповідач вказує, що оскільки позивач реалізував путівки як власним працівникам так і стороннім особам, тобто надавав платні послуги, отже він не мав права на віднесення до складу валових витрат, які здійсненні щодо утримання вказаного табору. Також відповідач ззаначає, що валові витрати по придбанню житла у населення для подальшого знесення та розширення меж кар'єру підпадає під дію п.п.8.9.1 п.8.9 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки витрати на операції з продажу або купівлі землі як окремого об'єкта власності, не підлягають включенню до валових витрат звітного податкового періоду.

Відповідачем подано письмове клопотання про заміну відповідача у даній справі Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі правонаступником - Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби.

З огляду на подані відповідачем документи на підтвердження вказаного клопотання, колегія суддів вважає за необхідне відповідно до статті 55 КАС України здійснити процесуальне правонаступництво, замінити відповідача у справі Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі правонаступником - Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечує. Зазначає, що рішення судом першої інстанції прийнято законно та обґрунтовано.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведено комплексну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства позивачем за період з 01.04.2003 по 30.09.2004, за результатами якої складено акт №10/313-00190905 від 25.02.2005.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп.5.4.9 п.5.4 ст.5 та пп.8.9.1 п.8.9 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого за період з 01.04.2003 по 30.09.2004 донараховано податку на прибуток на загальну суму 190661,96 грн., у тому числі по термінам сплати: станом на 01.08.2003 року (по декларації за І півріччя 2003 року) - 39678,86 грн. або 39,7 тис. грн..; станом на 10.11.2013 року (по Декларації за три квартали 2003 року) - 91935,61 грн. або 92,0 тис. грн.; станом на 09.02.2004 року (по декларації за 2003 рік) - 103208,4 грн. або 103,2 тис. грн.; станом на 10.05.2004 року (по Декларації за І квартал 2004 року) - 33355,89 грн. або 33,4 тис. грн.; станом на 09.08.2004 року (по Декларації за І півріччя 2004 року) - 61600,46 грн. або 61,6 тис. грн.; станом на 09.11.2004 року (по Декларації за три квартали 2004 року) - 87453,56 грн. або 87,5 тис. грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0000282330/0 від 28.02.2005, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 226646,96 грн., у тому числі основний платіж - 114397,18 грн., штрафні (фінансові) санкції - 112249,78 грн.

№0000102600/0 від 28.02.2005, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 151097,97 грн., у тому числі основний платіж - 76264,78 грн., штрафні (фінансові) санкції - 74833,19 грн.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність означених податкових повідомлень рішень.

Щодо визначення суми валових витрат, пов'язаних з утриманням об'єктів соціальної інфраструктури в розмірі 283833 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України №334/94-ВР від 28.12.1994 «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

За правилами пп.5.4.9 п.5.4 ст.5 Закону №334/94-ВР до валових витрат відносяться витрати платника податку на утримання, експлуатацію та забезпечення основної діяльності таких об'єктів соціальної інфраструктури, що перебували на балансі та утримувалися за рахунок такого платника податку на момент набрання чинності цим Законом (крім капітальних затрат, які підлягають амортизації), зокрема, дитячих таборів відпочинку за умови, що вони не здаються в оренду, не використовуються для надання платних послуг або іншої комерційної діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у періоді, що перевірявся, до складу валових витрати віднесено витрати на утримання дитячого оздоровчого табору «Альбатрос», а саме: витрати на заробітну плату основних робітників оздоровчого табору, в загальному розмірі 283831,85 грн.

До висновку про порушення позивачем наведеної вище норми пп.5.4.9 п.5.4 ст.5 Закону №334/94-ВР відповідач дійшов з огляду на встановлені в ході перевірки обставини: дитячий оздоровчий табір «Альбатрос» надає платні послуги по оздоровленню дітей як працівників ВАТ «Інгулецький ГЗК», так і дітей працівників сторонніх організацій. Вартість однієї путівки на оздоровлення дитини у дитячому оздоровчому таборі «Альбатрос» складає 740,00 грн., працівники ВАТ «Інгулецький ГЗК» згідно колективному договору компенсують 10% вартості путівки, а працівники сторонніх організацій сплачують 100%.

Колегія суддів вважає такий висновок помилковим.

Відповідно до пп.3.2.32 п.3.2 ст.3 нової редакції Статуту ВАТ «Інгулецький ГЗК», зареєстрованої 13.09.2004 державним реєстратором виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області за №12271050001000326, одним з видів діяльності позивача є організація відпочинку, оздоровлення та спортивних заходів.

Таким чином, утримання на балансі дитячого оздоровчого табору «Альбатрос» здійснюється позивачем задля отримання прибутку та повністю відповідає статутним цілям підприємства.

17.05.2004 між профспілковим комітетом ВАТ «Інгулецький ГЗК» (Покупець) та ВАТ «Інгулецький ГЗК» (Підприємство) укладено договір №1695-64, за умовами якого підприємство продає, а покупець купує оздоровчі путівки на літній період 2004 року у кількості 1410 штук за ціною 740 гривень за одну штуку на загальну суму 1043400,00 грн.

Крім того, підприємством реалізовувались путівки до дитячого оздоровчого табору «Альбатрос» стороннім особам за повну вартість.

Факти реалізації позивачем вказаних путівок, а також отримання позивачем прибутку в результаті реалізації цих путівок, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами, встановлений відповідачем під час перевірки.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що в даному випадку норми пп.5.4.9 п.5.4 ст.5 Закону №334/94-ВР, що регулюють особливості віднесення витрат подвійного призначення до складу валових витрат платника податку, до спірних правовідносин не застосовуються.

Приймаючи до уваги, що надання послуг з відпочинку є одним з видів статутної діяльності позивача, понесені позивачем витрати на утримання дитячого оздоровчого табору «Альбатрос» є такими, що пов'язані з господарською діяльністю позивача, тобто відносять до складу валових витрат відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334/94-ВР.

Щодо визначення суми валових витрат від операцій з земельними ділянками, отриманими від населення на суму 410008,94 грн., колегія судів зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що протягом липня 2002 року - листопада 2003 року позивачем придбано ряд нерухомості для подальшого знесення і розширення меж кар'єру, а саме: житлових будинків та квартир згідно укладених договорів купівлі-продажу, предметом яких є будинки без земельних ділянок.

Як зазначено відповідачем в акті перевірки, згідно вказаних договорів передано позивачу у власність від населення матеріальних цінностей у вигляді будинків на загальну суму 410008,94 грн.

Земельні ділянки, на яких розташовані придбані позивачем об'єкти нерухомості, предметом купівлі не були.

Відповідно до п.п.8.9.1. п.8.9 ст.8 Закону №334/94-ВР, на який посилається відповідач в акті перевірки, платник податку веде окремий облік операцій з продажу або купівлі землі як окремого об'єкта власності. Витрати, пов'язані з таким придбанням, не підлягають включенню до валових витрат звітного податкового періоду або до групи основних фондів з метою амортизації. Якщо у майбутньому такий окремий об'єкт власності продається, платник податку включає до складу валових доходів позитивну різницю між сумою доходу, отриманого внаслідок такого продажу, та сумою витрат, пов'язаних із купівлею такого окремого об'єкта власності, збільшених на коефіцієнт індексації, визначений у підпункті 8.3.3 пункту 8.3 цієї статті.

Отже, вимога щодо ведення окремого обліку операцій з купівлі-продажу стосується виключно землі як окремого об'єкта права власності, за якими формування валових витрат не здійснюється.

Зважаючи на той факт, що предметом договорів купівлі-продажу були житлові будинки, а не земельні ділянки, правила пп.8.9.1 п.8.9 ст.8 Закону №334/94-ВР при відображенні в податковому обліку операцій купівлі-продажу нерухомості громадян не застосовуються.

Відповідно до абз.10 пп.8.1.4 п.8.1 ст.8 Закону №334/94-ВР до валових доходів платника податку у разі продажу невиробничих фондів включаються доходи, отримані (нараховані) від продажу, а до валових витрат - сума витрат, пов'язаних із придбанням (виготовленням) таких невиробничих фондів (без врахування зносу) та їх поліпшенням.

При цьому під терміном "невиробничі фонди" слід розуміти капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку. До таких невиробничих фондів відносяться:

капітальні активи (або їх структурні компоненти), які підпадають під визначення групи 1 основних фондів згідно із підпунктом 8.2.2 цієї статті, включаючи орендовані;

капітальні активи, які підпадають під визначення груп 2, 3 і 4 основних фондів згідно із підпунктом 8.2.2 цієї статті, які є невід'ємною частиною, розміщені або використовуються для забезпечення діяльності невиробничих фондів, що підпадають під визначення групи 1 основних фондів або вилучені з місця ведення господарської діяльності платника податку та передані у безоплатне користування особам, які не є платниками цього податку.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що позивачем не здійснювались господарські операції із купівлі-продажу земельних ділянок, на яких розташовані придбані у громадян житлові будинки, як окремих об'єктів власності, колегія суддів вважає помилковим висновок відповідача про завищення валових витрат від операцій з придбання житла у населення.

Тим чином, колегія суддів дійшла висновку, що донархування відповідачем сум податку на прибуток оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями є протиправним.

Суд першої інстанції під час розгляду справи дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне рішення про задоволення позовних вимог.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2011 року у справі № 9747/09/0470 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко