Постанова № 36126477, 12.03.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2013 р. справа № 2а-0870/154/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Шкуропадська В.М.

за участю представників:

позивача: - Мартиненко К.І. дов від 04.01.2013

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційні скаргу відкритого акціонерного товариства «Запорізький арматурний завод» та Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2011 року

у справі № 2а-0870/154/11

за позовом відкритого акціонерного товариства «Запорізький арматурний завод»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя та Головного управління Державного казначейства України в Запорізькій області

про визнання протиправною бездіяльності та стягнення з Державного бюджету суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість,-

встановила:

Відкрите акціонерне товариство «Запорізький арматурний завод»» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя та Головного управління Державного казначейства України в Запорізькій області, в якому просило визнати протиправною бездіяльність відповідача по ненаданню висновку Управлінню Державного казначейства у Ленінському районі м. Запоріжжя щодо відшкодування позивачу бюджетної заборгованості по податку на додану вартість за лютий 2010 року в сумі 11115,00 грн. та стягнути з Державного бюджету України на користь позивача суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за лютий 2010 року в сумі 11115,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що неподання Головному управлінню Державного казначейства України в Запорізькій області висновку податкового органу призвело до невідшкодування з бюджету податку на додану вартість за лютий 2010 року в сумі 11115,00 грн. Всі необхідні документи та дані, потрібні для проведення відповідачем-1 перевірки податкової декларації позивача та здійснення своєчасного відшкодування податкової заборгованості з податку на додану вартість за лютий 2010 року в зазначеній сумі, у відповідачів були в наявності проте у встановлений строк відповідач не провів будь-якої перевірки та не надав до відповідача-2 висновок із зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18.04.11 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя щодо ненадання висновку Управлінню Державного казначейства у Ленінському районі м. Запоріжжя щодо відшкодування Відкритому акціонерному товариству "Запорізький арматурний завод" бюджетної заборгованості по податку на додану вартість за лютий 2010 року в сумі 11 115,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу (а.с. 166), в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з Державного бюджету України суму бюджетного відшкодування по ПДВ за лютий 2010 року в сумі 11115,00 грн. Апеляційна скарга мотивована помилковістю висновку суду першої інстанції про невідповідність визначеного позивачем способу захисту порушених прав шляхом стягнення з бюджету належної платнику суми бюджетного відшкодування.

Не погодившись із постановою суду, відповідач-1 подав апеляційну скаргу (а. с. 156), в якій, посилаючись на те що висновки суду першої інстанції суперечать діючому законодавству, просить змінити постану суду в частині задоволених позовних вимог та винести постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в його апеляційній скарзі. Проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечує.

Представники відповідачів в судове засідання не з'явилися,про час і місце судового засідання відповідачі повідомлені судом належним чином.

Позивачем подано письмове клопотання про заміну позивача відкритого акціонерного товариства «Запорізький арматурний завод» правонаступником публічним акціонерним товариством «Запорізький арматурний завод» у зв'язку з приведенням назви організаційно-правової форми товариства у відповідність до законодавства України.

За результатами розгляду клопотання позивача колегія суддів в порядку ст.55 КАС України вважає за необхідне здійснити процесуальне правонаступництво, замінити позивача у справі - відкрите акціонерне товариство «Запорізький арматурний завод» правонаступником публічним акціонерним товариством «Запорізький арматурний завод».

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, апеляційна скарга відповідача-1 задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані, зокрема, діючим на час їх виникнення Законом України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.1.8 ст.1 вказаного Закону бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлений порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до вказаного порядку сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За правилами пп.7.7.4 п.7.7 ст.7 вказаного Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Відповідно до пп.7.7.5 пп.7.7 ст.7 Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до пп.7.7.6 п.7.7. ст.7 Закону на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу (пп.7.7.6 п.7.6 ст.7 Закону).

Якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган відповідно до пп.7.7.7 п.7.7 ст.7 цього ж Закону надсилає платнику податку відповідне податкове повідомлення:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок - податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, - податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, - податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивачем в порядку пп. 7.7.4 п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 подана Державній податковій інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя (відповідачу-1) податкова декларація з податку на додану вартість за березень 2010 року з додатками, в тому числі заявою про відшкодування з Державного бюджету України бюджетної заборгованості по податку на додану вартість по податковій декларації за березень 2010 року в сумі 11115,00 грн.

За даними Розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації) залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду - 96723,00 грн.; частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), - 11115,00 грн.; сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню, - 11115,00 грн.

Разом з податковою декларацією позивачем подана також довідка щодо залишку суми від'ємного означення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, в якому зазначено, що сума 11115,00 грн. виникла в лютому 2010 року.

Відповідачем-1 здійснено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок за березень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в періоди грудень 2009 року, лютий 2010 року, за результатами якої складений акт від 02.06.2010 № 1507/23-08/14309190 (а.с.71).

В ході перевірки порушень підприємством щодо визначення сум податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, заниження або завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників в грудні 2009 року, лютому 2010 року не виявлено.

Одночасно зазначено, що за результатами перевірки неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за березень 2010 року на суму 11115,00 грн., що пов'язано з ненадходженням на дату закінчення перевірки матеріалів зустрічних перевірок по контрагентам позивача.

Разом з тим, в установленому порядку висновок про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування або відсутність права на отримання бюджетного відшкодування по декларації за березень 2010 року в сумі 11115,00 грн. відповідачем-1 за результатами проведеної 02.06.2010 перевірки не зроблений.

Позиція податкового органу в даному випадку полягає в тому, що оскільки не було отримано відповіді на запити по підприємствам-контрагентам позивача, а саме: TOB "Євроформат сталь конструкція", "Торгово - Промисловий дім "Зварювальний", TOB "Торгово - Промисловий дім "Зварювальний", TOB "Агротехпоставка", TOB НВП "СервісДніпроКомплект", ТОВ"Компанія Торнадо", ТОВ"Українська гірничо-металургійна компанія-Дніпропетровськ", ТOB " Твіс- Сервіс, ЛТД", заявлена позивачем сума бюджетного відшкодування за березень 2010 року, є такою, що не підтверджена, внаслідок чого відповідач-1 правомірно не надав відповідачу-2 висновок про відшкодування відповідної суми ПДВ.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідачем-1 не доведена правомірність його дій щодо відмови у відшкодуванні податку на додану вартість, ненадання висновку про відшкодування заявленої позивачем суми податку на додану вартість в податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2010 року.

Виходячи з положень пп.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума бюджетного відшкодування напряму залежить від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту. При цьому на позивача обов'язок доведення факту сплати податку на додану вартість до бюджету нормами чинного законодавства не покладається.

Згідно з положеннями Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку на додану вартість, включена до складу ціни товару, послуги, є податковим зобов'язанням продавця товару (послуги), а отже саме він і несе відповідальність по сплаті цього податку до бюджету.

Згідно із пп. «а» пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції на момент виникнення спірних правовідносин якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Вказана норма закону, окрім умови сплати податку на додану вартість отримувачем (покупцем) товару саме постачальникові (продавцеві) товару, не ставить додаткових умов для отримання покупцем бюджетного відшкодування від'ємного значення, зокрема, не передбачає таку умову, як сплата податку на додану вартість постачальником товару до бюджету.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Виходячи з наявних в матеріалах справи доказів в їх сукупності вбачається, що сума, заявлена позивачем до бюджетного відшкодування з податку на додану вартість 11115,00 грн., підтверджена належним чином складеними первинними документами. Сумнівів щодо правильності їх оформлення та достовірності під час перевірки у податкового органу не виникало.

Факт сплати позивачем податку на додану вартість в складі вартості товару (послуг) в загальному розмірі 11115,00 грн., як зазначено в Розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації за березень 2010 року), підтверджений наявними в матеріалах справи доказами, відповідачем-1 не спростований.

Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить право платника на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого ПДВ при придбанні товару (послуг) у залежність від отримання документального підтвердження належного виконання постачальниками своїх податкових зобов'язань та сплати ними сум податків до державного бюджету.

Такі висновки узгоджуються з позицією Вищого адміністративного суду України Верховного Суду України, викладеній в ухвалі від 19.07.2011 № К-28756/10, Верховного Суду України в постанові від 19.03.2012 у справі за позовом ТОВ "Інтербіс" до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області.

Фактично обставини, на які посилається відповідач-1, не є підставами, передбаченими чинним законодавством з питань оподаткування, для не надання бюджетного відшкодування надміру сплаченого податку на додану вартість.

Наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності свідчать, що всі законодавчо встановлені умови для отримання бюджетного відшкодування, заявленого в податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2010 року в розмірі 11115,00 грн., який виник в лютому 2010 року, позивачем дотримані, дані податкової декларацій з податку на додану вартість за вказаний звітний податковий період відповідають стану фінансово-господарської діяльності позивача.

Позивачем подані всі необхідні для здійснення відшкодування документи, що передбачені чинним законодавством України.

На час розгляду справи податок на додану вартість в загальній сумі 11115,00 грн. позивачеві не відшкодований.

Обставини невиконання обов'язків, встановлених пп.7.7.8 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідачем-1 не визначені, із матеріалів справи не вбачаються. Відповідачем-1 не наведено та не подано жодних доказів, які б свідчили про наявність законодавчо встановлених підстав, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та позбавляють позивача права на отримання вказаної суми з бюджету.

Суд першої інстанції, дослідивши та правильно встановивши передумови для отримання позивачем бюджетного відшкодування, дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги щодо стягнення суми податку на додану вартість 11115,00 грн. згідно декларації за березень 2010 року з Державного бюджету України.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлений п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», з 01.01.2011 - ст.200 Податкового кодексу України.

Відповідно до наведених норм процедура бюджетного відшкодування встановлює обов'язок податкового органу подати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню, до Держказначейства, яке протягом 5 операційних днів після отримання висновку перераховує таку суму на рахунок платника.

Згідно Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України 02.07.97 209/72, який втратив чинність згідно з наказом ДПА України, Державного казначейства України від 21.12.2010 № 960/495, бюджетною заборгованістю з податку на додану вартість є суми, не відшкодовані платнику протягом визначених законодавством термінів відшкодування.

Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначених у розділі 3 цього Порядку термінів, п. п. 6.1, 6.2, вважаються бюджетною заборгованістю. Платник податку має право в будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

Як встановлено судом, відповідно до даних поданої позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2010 року позивачем заявлена до бюджетного відшкодування сума шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок платника у банку (а.с.118).

На час вирішення спору в суді вказана сума позивачеві з Державного бюджету України не відшкодована. Докази здійснення відповідачами відповідних дій, направлених на відшкодування вказаної суми, в матеріалах справи відсутні.

Виходячи з вищенаведеного, а також приймаючи до уваги, що позивачем виконані всі передбачені законодавством умови та вимоги щодо відображення суми податку на додану вартість 11115,00 грн. в податковому обліку, визначення цієї суми бюджетного відшкодування в податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2005 року, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суми 11115,00 грн. є обґрунтованими, та, враховуючи, що позивачем обраний спосіб захисту його інтересів відповідає вимогам чинного законодавства, підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині, внаслідок чого, керуючись положеннями ст.202 КАС України, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу позивача задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нову постанову в цій частині про задоволення позову.

Керуючись ст.ст.198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Запорізький арматурний завод» задовольнити.

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2011 року у справі № 2а-0870/154/11- скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нову постанову в цій частині про задоволення позову.

Стягнути з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства «Запорізький арматурний завод» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2010 року в сумі 11115,00 грн.

В іншій частині постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2011 року у справі № 2а-0870/154/11 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко