Ухвала суду № 36126475, 05.06.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2012 р. справа № 2а-0870/1026/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Цьока І.І.

за участю представників:

позивача: - не з'явився

відповідача: - Ратієв Д. С. (дов. від 28.03.12 № 23/8/10)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу державного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 березня 2011 року

у справі № 2а-0870/1026/11

за позовом державного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановила:

Державне підприємство «Запорізький титано-магнієвий комбінат» звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000730808/0 від 05.10.10, № 0000730808/1 від 02.11.10, № 0000730808/2 від 05.01.11 про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в загальному розмірі 2044,38 грн., в т.ч. основний платіж - 681,46 грн., 1362,92 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків податкового органу про порушення позивачем Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», Інструкції Про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Мінфіну від 13.03.1998 № 59, в частині відшкодування працівникам підприємства сум, наданих під звіт. Позивач зазначає, що підзвітною особою позивачеві надавались документи, що підтверджують витрати на відрядження та під звіт, підзвітні особи не отримували ніяких додаткових благ в розумінні Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», відсутнє перевищення сум, отриманих на відрядження над сумою витрат підзвітних осіб, отже відсутні і підстави для обкладання податком з доходів фізичних осіб.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.03.2011 у задоволенні адміністративного позову відмовлено з тих підстав, що згідно первинним документам, наданим до перевірки, позивачем не підтверджено факт надання послуг за проживання в готелі саме ОСОБА_3, що привело до заниження податку на 413,24 грн. Також судом першої інстанції зазначено, що первинні документи у вигляді копій, надані до перевірки, не є підтверджуючими документами, а тому висновок відповідача про заниження податку на 52,62 грн. є обгрунтованим. Суд першої інстанції погодився і з висновком відповідача щодо витрат на відрядження ОСОБА_4 у США, Гаваї. Суд першої інстанції зазначив, що оскільки згідно первинним документам, наданим до перевірки, прізвище працівника, направленого у відрядження, не зазначено, тому висновок податкової про заниження податку на 215,60 грн. є обгрунтованим.

Не погодившись із постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу (а.с. 145), в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В якості обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач наводить обставини, викладені в позовній заяві.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений судом належним чином.

Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечує. Зазначає, що рішення судом першої інстанції прийнято законно та обґрунтовано.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведено планову виїзну перевірку Казенного підприємства «Запорізький титано - магнієвий комбінат» (правонаступник - державне підприємство «Запорізький титано-магнієвий комбінат») з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2010, за результатами якої складений акт №307/08-08/00194731 від 22.09.2010.

Перевіркою встановлені порушення позивачем абз. «е» п.п.4.2.9 пп.4.2.15 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7, п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.17.1 ст.17.17, п.19.2 ст.19 Закону України від 22.05.2003 №889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб», п.1.4 Інструкції «Про службові відрядження в межах України та за кордон», затвердженої наказом Мінфіну від 13.03.1998 № 59, що призвело до неутримання та неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб за період з 01.06.2009 по 30.06.2010 у розмірі 681,46 грн.

Суть виявленого порушення полягає в тому, що суми наданих під звіт коштів безпідставно відшкодовані працівникам підприємства без їх документального підтвердження, не оподатковано за відповідні місяці.

Підставою для висновків акту перевірки стали наступні обставини.

- Працівник підприємства ОСОБА_3 перебував у відрядженні у м.Києві згідно Наказу №301 від 20.10.2009, термін відрядження з 22.10.2009 - 23.10.2009. Кошти на відрядження отримані ОСОБА_3 згідно видатковим касовим ордерам №1012 від 21.10.2009 на суму 80,00 грн. та №1061 від 27.10.2009 на суму 2754,44 грн.

По завершенні відрядження ОСОБА_3 складено авансовий звіт на суму витрачених коштів №34 від 27.10.2009.

До авансового звіту надано копію чека №00492680030841 від 22.10.2009 суму 2754,94 грн. про сплату послуги з проживання в готелі м.Києва «Radisson BVL».

Посилаючись на те, що у вказаній копії чека не зазначено прізвище працівника, направленого у відрядження, термін проживання та вартість основних та додаткових послуг, отриманих у готелі, податковим органом зроблений висновок заниження податку на 413,24 грн.

- Працівниками КП «ЗТМК» до авансових звітів про використання коштів, наданих під звіт, додані копії чеків замість оригіналів (відправка листів). Вказані копії не визнані податковим органом в якості підтверджуючих документів, що стало підставою для донарахування податку в сумі 52,62 грн.

- Працівник підприємства ОСОБА_4 перебував у відрядженні у США, Гаваї, Вайколоа Виледж згідно Наказу №238 від 03.09.2009, термін відрядження з 09.09.2009 - 20.09.2009. Кошти на відрядження отримані ОСОБА_4 згідно видатковому касовому ордеру №16 від 08.09.2009 в сумі 2900 доларів США.

По завершенні відрядження ОСОБА_4 складено авансовий звіт № 46 від 23.09.09 на суму витрачених коштів.

До авансового звіту надано рахунок № 143686 від 11.09.2009 на суму 179,78 доларів США про сплату за реєстрацію кімнати в сумі 159,95 доларів США та державний податок у розмірі 19,83 доларів США, в якому вказано прізвище іншого працівника підприємства, направленого у відрядження.

Відповідачем з цього приводу зроблено висновок, що згідно первинним документам, наданим до перевірки, прізвище працівника направленого у відрядження не зазначено, що привело до заниження податку на 215,60 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.10.2010 №0000730808/0 про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в загальному розмірі 2044,38 грн., в т.ч. основний платіж - 681,46 грн., 1362,92 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Означене податкове повідомлення-рішення оскаржено позивачем в порядку ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Скарги позивача залишені без змін, податкові повідомлення-рішення - без змін.

За результатами розгляду скарг відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000730808/1 від 02.11.10, № 0000730808/2 від 05.01.11, якими суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб не змінено.

З огляду на фактичні обставини, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про правомірність висновків податкового органу.

Відповідно до п.1.15 ст.1 Закону України від 22.05.2003 №889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Згідно приписів п.19.2 ст.19 Закону №889-IV особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок; б) надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування. У разі коли зазначена особа протягом звітного кварталу не виплачує такі доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, зазначена звітність не подається або подається стосовно платників податку, які фактично отримали такі доходи. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не припускається; в) надавати платнику податку на його вимогу відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку; г) надавати податковому органу інші відомості з питань оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та за процедурою, визначеною цим Законом та Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону (пп.8.1.1. п.8.1. ст.8 Закону України №889-IV).

Пунктом 1.2 статті 1 цього ж Закону №889-IV визначено, що дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість.

Відповідно до п.1.1 ст.1 зазначеного Закону додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку.

Підпунктом 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону №889-IV визначено, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається, зокрема, суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом; вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті.

Відповідно до підпункту 4.2.15 пункту 4.2 статті 4 вищезазначеного Закону до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються суми надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки.

Оподаткування сум надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлений строк передбачено пунктом 9.10 статті 9 Закону №889-IV.

Підпунктами 9.10.1 і 9.10.2 пункту 9.10 статті 9 Закону №889-IV визначено, що податковим агентом платника податку при оподаткуванні сум, отриманих на відрядження або під звіт, не повернутих таким платником податку протягом встановленого підпунктом 9.10.3 цього пункту строку, є особа, що надала такі суми. Звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, надається за формою, встановленою центральним податковим органом, до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку: а) завершує таке відрядження; б) завершує виконання окремої цивільно- правової дії за дорученням та за рахунок особи, що надала кошти під звіт.

Пунктом 1.15 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року №59, передбачено, що після повернення з відрядження працівник зобов'язаний до закінчення третього банківського дня, наступного за днем прибуття до місця постійної роботи, подати звіт про використання коштів, наданих на відрядження.

Згідно п.1.6 Інструкції підприємство за наявності підтверджуючих документів (в оригіналі) відшкодовує фактичні витрати відрядженим працівникам на наймання жилого приміщення з розрахунку вартості одного місця у готельному номері за кожну добу такого проживання з урахуванням побутових послуг, що надаються в готелях (прання, чистка, лагодження та прасування одягу), за користування холодильником, телевізором, телефоном (крім витрат на телефонні переговори) тощо.

Пунктом 1.11 Інструкції передбачено, що відрядженому працівникові перед від'їздом у відрядження видається грошовий аванс у межах суми, визначеної на оплату проїзду, наймання жилого приміщення і добові. Після повернення з відрядження працівник зобов'язаний до закінчення третього банківського дня, наступного за днем прибуття до місця постійної роботи, подати звіт про використання коштів наданих на відрядження. Сума надміру витрачених коштів (залишку коштів понад суму, втрачену згідно із звітом про використання коштів, наданих на відрядження) підляґає поверненню працівником до каси або зарахуванню на відповідний рахунок підприємства, що їх надало, у встановленому законодавством порядку. Разом із звітом подаються посвідчення про відрядження, оформлене в установленому порядку, і документи в оригіналі, що підтверджують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат.

Витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності документів в оригіналі, що підтверджують вартість цих витрат, а саме: транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків готелів (мотелів), страхових полісів тощо. Витрати у зв'язку з відрядженням, що не підтверджені відповідними документами (крім добових витрат), працівникові не відшкодовуються (підпункт 1.12 Інструкції).

У межах строків, визначених Законом №889-IV для подання звіту про використання коштів, наданих на відрядження, керівник підприємства (у разі відсутності - його заступник) зобов'язаний прийняти рішення щодо затвердження цього звіту. Сума надміру витрачених коштів (залишку коштів понад суму, витрачену згідно із звітом про використання коштів, наданих на відрядження) підлягає поверненню працівником до каси або зарахуванню на відповідний рахунок підприємства, що їх надало, у грошових одиницях, в яких було надано аванс, у встановленому законодавством порядку. Разом із звітом про використання коштів, наданих на відрядження, подаються документи (в оригіналі), що підтверджують вартість оплачених витрат, із зазначенням форми їх оплати (готівкою, чеком, платіжною карткою, безготівковим перерахунком). У разі відрядження до країн, з якими встановлено повний прикордонний митний контроль, до звіту також додаються завірені відділом кадрів або головним бухгалтером ксерокопії сторінок закордонного паспорта чи документа, що його замінює, з прізвищем відрядженого працівника, відмітками про перетин кордону і візою країни відрядження (у разі відрядження до країн, з якими встановлено візовий режим).

Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за №40/10320 (із змінами та доповненнями) звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України (підпункт 2.11 пункту 2). Касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів (підпункт 3.1 пункту 3).

Порядок видачі коштів під звіт регулюється постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 року №72 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 15 березня 2001 року за № 237/5428.

Відповідно до підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону №889-IV податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. У разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій. покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу (підпункт 20.3.2 пункту 20.3 статті 20 зазначеного Закону).

Виходячи з наведених правових норм в їх сукупності, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про правомірність висновків податкового органу про визначення позивачеві суми податку з доходів в загальному розмірі 681,46 грн.

Наведені позивачем обставини щодо неможливості надати оригінали документів (копії чеків) до авансових звітів не є підставою для звільнення від законодавчо встановленого обов'язку підтвердити використання наданих під звіт коштів оригіналами відповідних документів.

Також на законодавчому рівні встановлено вимоги, за якими додані до авансових звітів документи повинні підтверджувати понесення витрат саме особами, яким кошти були надані під звіт, а також зміст та обсяг цих витрат.

Наведені позивачем в апеляційній скарзі доводи не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд першої інстанції під час розгляду справи в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позову.

Передбачені ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення відсутні, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу державного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат» залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 березня 2011 року у справі № 2а-0870/1026/11 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко