Ухвала суду № 36126456, 20.11.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2012 р. справа № 1170/2а-1716/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Пасічник Т.В.

за участю представників:

позивача: - не з'явився

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Світанок»

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 червня 2011 року

у справі № 1170/2а-1716/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Світанок»

до Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання нечинними рішень,-

встановила:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Світанок» звернулося до суду з позовом до Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції, в якому просило визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Новоукраїнської МДПІ від 06.10.2010 № 0000282310, 0000262310/0, 0000272310/0, 0000292310/0, 0000151720/0 (№ 0000262310/1, 0000272310/1, 0000292310/1, 0000151720/1, 0000262310/2, 0000272310/2, 0000292310/2, 0000151720/2 та 0000262310/3, 0000272310/3, 0000292310/3, 0000151720/3), винесені на підставі акту перевірки за № 238/2310/30879137 від 23.09.2010 р. та рішень про результати розгляду первинної та повторних скарг.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що у ході виїзної планової перевірки, результати якої стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій виявлено перевищення товариством грачиного обсягу виручки, передбаченої ст. 5 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва". Такий висновок податкового органу є безпідставним, оскільки виручкою від реалізації послуг та відповідно об'єктом оподаткування єдиним податком може бути лише та сума коштів, яка надійшла на розрахунковий рахунок суб'єкта підприємницької діяльності -платника єдиного податку як плата за надані послуги, а не вся сума транзитних коштів, які підлягають обов'язковій передачі третій особі.

Крім того, під час ведення господарської діяльності товариство користувалось податковим роз'ясненням, яке видане ДПА України "Про надання роз'яснень окремих положень податкового законодавства", а тому відповідно до пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними фондами" позивач не може бути притягнутим до відповідальності.

Також позивач зазначає, що в порядку апеляційного узгодження на податкові повідомлення-рішення подано скаргу до ДПА у Кіровоградській області, відповідь на яку товариству було відправлено 07.02.2011. Зі штемпелю на поштовому конверті не можливо встановити коли рішення було направлено на адресу товариства. Так, як з поштового конверту не можливо встановити коли саме була відправлено рішення, тому у товариства є всі підстави вважати, що повторна апеляційна скарга на оскаржувані податкові повідомлення-рішення була задоволена ДПА у Кіровоградській області в зв'язку з пропуском термінів розгляду скарги.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.06.2011 задоволенні позовних вимог відмовлено з тих підстав, що виявлені в ході перевірки порушення, допущені позивачем, підтверджені наявними в матеріалах справи доказами, податковим органом доведено суду правомірність своїх рішень.

Не погодившись із постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу (а.с. 151), в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В якості обґрунтувань вимог апеляційної скарги позивач наводить обставини, викладені в позовній заяві.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про час і місце судового засідання сторони повідомлені судом належним чином.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведено виїзну планову перевірку ТОВ "Світанок" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 по 30.06.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 30.06.2010, за результатами якої складено акт від 23.09.2010 № 238/2310/30879137 (а.с.8).

В ході перевірки встановлено, що у період, який перевірявся, позивач був платником податку з доходів найманих працівників, податку з підприємств і організацій - власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, єдиного податку за ставкою 10%, плати за забруднення природного середовища.

Товариство здійснювало торгівлю вугіллям згідно договорів комісії, відповідно до яких підприємство є комісіонером.

Як зазначено в акті перевірки, за період з 01.01.2007 по 30.09.2007 позивачем отримано виручку від реалізації товарів (робіт, послуг) в розмірі 1445133,30 грн. (відповідно до даних книги обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва - юридичної особи готівкою до каси підприємства та згідно виписок банку на розрахунковий рахунок підприємства надійшла виручка в загальній сумі 1445133,30 грн., що на 445133,30 грн. більше, ніж передбачено п.1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 р. № 727/98, в частині перевищення граничного обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

Виходячи з наведених обставин, відповідач дійшов висновку, що позивач повинен був з 01.10.2007 перейти на загальну систему оподаткування, обліку і звітності, та, відповідно, нарахувати та сплатити до бюджету за період з 01.10.2007 по 30.06.2010 податок на прибуток, податок на додану вартість, плату за торговий патент, комунальний податок.

На підставі вказаного акту перевірки та за результатами процедури адміністративного оскарження відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000151720/0 від 06.10.2010, якими визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок з доходів найманих працівників в розмірі 143,20 грн. - основний платіж, 286,40 грн. - штрафні (фінансові) санкції, всього 429,60 грн. (а.с.57);

- № 0000272310/0 від 06.10.2010, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: комунальний податок в розмірі 810,90 грн. - основний платіж, 2275,45 грн. - штрафні (фінансові) санкції, всього 3086,35 грн. (а.с.58);

- № 0000262310/0 від 06.10.2010, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 145515 грн. - основний платіж, 74627,5 грн. - штрафні (фінансові) санкції, всього 220142,5 грн. (а.с.59);

- № 0000292310/0 від 06.10.2010, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 3296870 грн. - основний платіж, 1654045 грн. -штрафні (фінансові) санкції, всього 4950915 грн. (а.с.60);

рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000282310 від 06.10.2010, якими визначено суму штрафних фінансових санкцій 125 грн. за порушення п.6 ст.3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» (а.с.56).

На погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем в порядку ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" подано скарги, які залишені податковими органами без задоволення.

За результатами розгляду скарг відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення, якими не змінено суми визначених податкових зобов'язань.

Посилання позивача на порушення ДПА у Кіровоградській області строків, встановлених ст.5 вказаного вище Закону, щодо направлення рішення за результатами розгляду повторної скарги, суд першої інстанції не прийняв до уваги в якості підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на приписи вказаної правової норми та встановлені фактичні обставини.

Як встановлено судом, 07.12.2010 позивачем подано повторну скаргу на вищезазначені податкові повідомлення-рішення до ДПА у Кіровоградській області. Рішенням ДПА у Кіровоградській області від 16.12.2010 № 4214/10/25-037 продовжено термін розгляду повторної скарги позивача до 05.02.2011. Рішенням ДПА у Кіровоградській області від 07.02.2011 № 349/10/25-04 про результати розгляду повторної скарги оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій залишені без змін, скарга позивача залишена без задоволення (а.с.71-74).

Відповідно до пп.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення , яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.

З урахуванням положень пункту 16.2 статті 16 цього Закону керівник відповідного контролюючого органу (або його заступник) може прийняти рішення про продовження строків розгляду скарги платника податків понад строки, визначені в абзаці першому цього підпункту, але не більше шістдесяти календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення двадцятиденного строку, зазначеного в абзаці першому цього підпункту.

Приймаючи до уваги, що розгляд повторної скарги позивача продовжений в установленому порядку відповідним рішенням до 05.02.2011, яке фактично є вихідним днем, надання та направлення позивачеві рішення за результатами розгляду скарги позивача 07.02.2011 здійснено в межах законодавчо встановленого строку, враховуючи приписи пп.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Стосовно правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, колегія суддів також погоджується з судом першої інстанції, який відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що позивач, отримавши на власний розрахунковий рахунок сума, яка перевищує дозволений Указом Президента України від 03.07.1998 № 727/98 граничний розмір виручки в сумі 1 млн.грн., повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу), а саме: 01.10.2007 та сплачувати податки на загальних підставах.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, не заперечуючи факт виконання договорів комісії та не оспорюючи розмір сум, отриманих на власний рахунок від реалізації товару за вказаними договорами, наполягає на тому, що кошти, отримані ним за здійснений продаж товару за договорами комісії, не є виручкою від реалізації продукції в розумінні положень Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", оскільки вся виручка від продажу товару належить комітенту і не є доходом позивача, натомість виручкою позивача за даними договорами є лише сума комісійної винагороди, а решта коштів перебуває на його рахунках транзитом.

Відповідно до ст.1 Указу Президента України № 727/98 від 03.07.998 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва: юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.

Відповідно до ст.6 цього Указу Президента України № 727/98 від 03.07.998 суб'єкт підприємницької діяльності, який сплачує єдиний податок, не є платником визначених цією статтею видів податків і зборів (обов'язкових платежів), в тому числі,: податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків; податку на прибуток підприємств; збору на спеціальне використання природних ресурсів; комунального податку; плати за патенти згідно із Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".

У разі порушення вимог, установлених ст.1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.

При цьому відповідно до абз.4 ст.1 вказаного Указу Президента України, який регулює спірні правовідносини, виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Тобто при визначенні обсягу виручки від реалізації суб'єктом підприємницької діяльності продукції (товарів, робіт, послуг) за рік напрямок отримання коштів на розрахунковий рахунок або (та) в касу суб'єкта підприємницької діяльності до уваги не приймається.

З цього приводу посилання позивача на те, що кошти за договорами комісії хоча і надходять на рахунок відповідно до умов таких посередницьких договорів, але не є коштами позивача і ні на якій стадії не переходять у його власність, колегія суддів вважає безпідставними.

Наявність хоча б однієї з таких підстав як: загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), що перевищує допустимий розмір для платників єдиного податку; здійснення операцій або укладання угод на суму, що перевищує допустимий розмір для підприємців - платників єдиного податку; перевищення обсягу виручки, максимально встановленого для платників єдиного податку; недотримання форми розрахунків, - передбачають перереєстрацію платника єдиного податку платником податків на загальних підставах.

Суд першої інстанції, застосовуючи положення п. 31 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст. 1011 Цивільного кодексу України, а також затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.04 №637 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, дійшов вірного висновку, що сума виручки платника єдиного податку - комісіонера від продажу товарів, що передані йому на реалізацію комітентом, у повному обсязі зараховується до складу виручки такого платника-комісіонера. Відтак, ця сума враховується при визначенні граничного обсягу виручки, при перевищенні якого суб'єкт малого підприємництва втрачає право перебувати на спрощеній системі оподаткування.

Таким чином, виходячи з наведених вище правових норм, вбачається, що єдиний податок сплачується із розрахунку отримання доходу до 1 млн.грн. включно, тому відповідач дійшов правильного висновку, що позивач, отримавши на власний рахунок суму, яка перевищує дозволений Указом Президента України № 727/98 від 03.07.1998 розмір виручки, а саме: 1 млн.грн., повинен був перейти на загальну систему оподаткування.

Оскільки зазначений Указ Президента України не містить положень, які б регулювали питання оподаткування сум, що перевищують граничний обсяг виручки, встановлений законодавцем, тому оподаткування доходів, отриманих платником єдиного податку з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування, повинно здійснюватися із застосуванням правил загальної системи оподаткування.

Невиконання позивачем встановленого Указом Президента України № 727/98 від 03.07.1998 обов'язку перейти на загальну систему оподаткування, дає підстави податковому органу визначити позивачу податкові зобов'язання на підставі пп. "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який діяв під час виникнення правовідносин.

Щодо донарахування позивачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі основного платежу 145515 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 74627,50 грн., колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, яким встановлено, що оподаткований доход позивача в період з 01.10.2007 по 30.06.2010 визначений відповідачем з дотриманням правил ст.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", становить суму 582059 грн.,

Як зазначено в акті перевірки, позивачем не спростовано, для обрахунку валового доходу визначено скоригований валовий доход за період з 01.10.2007 по 30.06.2010 в сумі 2008003 грн., скориговані валові витрати - в сумі 1432058 грн., амортизаційні відрахування - 77607 грн.

Для визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.10.2007 по 30.06.2007 відповідачем згідно акту перевірки обраховано виручку від реалізації товарів (робіт, послуг) на підставі даних книги обліку доходів та витрат позивача в розмірі 16484266 грн., з якої позивачем не визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 3296870 грн.

Згідно з пп.2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону України "Про податок на додану вартість", який діяв на час виникнення правовідносин, особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку (зокрема ПДВ), коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню відповідно до цього Закону, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 тис. грн. (без урахування ПДВ).

Відповідно до п. 9.3 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 статті 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання).

Пунктом 9.4 статті 9 вказаного Закону встановлено, що якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, то така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом.

Якщо особа укладає одну чи більше цивільно-правових угод (договорів), відповідно до яких здійснюються оподатковувані операції з обсягом, що перевищує протягом звітного податкового періоду у два чи більше разів суму, визначену підпунктом 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 цього Закону, то така особа зобов'язана зареєструватися платником ПДВ до кінця передбаченого законом періоду.

Особа, яка не надсилає таку заяву у зазначених випадках і строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату ПДВ на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Згідно з абз.2 п.4.7 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" у випадках коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п.10.2 ст.10 Закону України "Про податок на додану вартість" платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Особа, яка згідно з вимогами пункту 2.2 статті 2 цього Закону мала зареєструватися платником податку, але не здійснила таку реєстрацію, несе обов'язки з нарахування та сплати цього податку, а також відповідальність за його ненарахування або несплату на рівні особи, зареєстрованої як платник податку, без права виписки податкової накладної та нарахування податкового кредиту.

Виходячи з наведених правових норм, встановлених вище обставин, колегія суддів дійшла висновку, що позивач, не зареєструвавшись всупереч п.2.3 ст.2 Закону України "Про податок на додану вартість" як платник податку на додану вартість та отримавши за період з 01.10.2007 по 30.06.2010 виручку в сумі 16484266 грн., занизив податкові зобов'язання на 3296870 грн.

Наведе свідчить про правомірність визначення відповідачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 3296870 грн. за основним платежем та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1654045 грн.

Відповідно до ст.15 Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" від 20.05.1993 № 56-93, який діяв на час виникнення правовідносин, комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. Його граничний розмір не повинен перевищувати 10 відсотків річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Враховуючи вищезазначене, відповідач правомірно здійснив нарахування позивачу комунального податку в розмірі 810,90 грн. на підставі даних книг про нарахування заробітної плати, наказів про прийняття та звільнення працівників товариства та 2275,45 грн. -штрафної (фінансової) санкції.

Відповідно до п.6 ст.6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 № 889-ІV, який діяв на час виникнення правовідносин, з урахуванням норм пункту 6.5 цієї статті платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у таких розмірах: у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.

Під час перевірки встановлено недоутримання податку з доходів фізичних осіб, в зв'язку з чим донараховано 143,20 грн. за основним платежем та 286,40 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Згідно п.6 ст.3 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" від 23.03.1996 р. № 98/96-ВР пільговий торговий патент видається суб'єктам підприємницької діяльності або їх структурним (відокремленим) підрозділам, які здійснюють торговельну діяльність виключно з використанням таких видів товарів вітчизняного виробництва: вугілля, вугільні брикети, паливо пічне побутове, газ освітлювальний і газ скраплений, торф паливний кусковий, торф'яні брикети і дрова для продажу населенню.

Статтею 13 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" встановлено, що у разі придбання пільгового торгового патенту, передбаченого частинами шостою - дев'ятою цієї статті, суб'єкт підприємницької діяльності вносить одноразову плату у розмірі 25 гривень за весь термін дії патенту.

В зв'язку з тим, що позивач проводив свою господарську діяльність без наявності пільгового торгового патенту за період з 01.10.2007 по 30.06.2010 відповідач правомірно нарахував йому штрафні (фінансові) санкцій в сумі 125 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відсутність правових підстав для скасування оскаржуваних позивачем податкових повідомлень - рішень Новоукраїнської МДПІ.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини і зробив обґрунтований висновок про відмову в задоволенні позовних вимог.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції. Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Світанок» залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 червня 2011 року у справі № 1170/2а-1716/11 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко