Ухвала суду № 36126455, 20.11.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2012 р. справа № 2а-1307/08/1170

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Пасічник Т.В.

позивача: - не з'явився

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2009 року

у справі № 2-а-1307/08/1170

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Унірем»

до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області

про визнання протиправним та скасування рішень,-

в с т а н о в и л а :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Унірем» звернулося до суду з позовом до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції № 0001002310/0 від 17.09.08 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 20201,83 грн., в т.ч. основний платіж - 14153,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 6048,83 грн.; та № 001012310/0 від 17.09.08 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 88326,00 грн., в т.ч. основний платіж - 58884,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 29442,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю податкового органу про завищення позивачем валових витрат за 2007 рік на суму 56 612,00 грн. внаслідок включення до їх складу витрат, що не мають документальних доказів здійснення господарських операцій. Крім того, відповідачем встановлено порушення позивачем податкового законодавства під час обліку операцій з реалізації товарів за ціною, нижчою, як на думку відповідача, за звичайні ціни, а також об'єктів нерухомого майна.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2009 року позов задоволено. Визнано нечинним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 17.09.08 № 0001002310/0, від 17.09.08 № 0001012310/0.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу (т.2 а.с.64), в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована обставинами, встановленими в ході проведеної перевірки позивача, зафіксованими в акті перевірки від 05.09.2008.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про час і місце судового засідання сторони повідомлені судом належним чином.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, 17.09.08 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

№ 0001002310/0 - яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 20201,83 грн., в т.ч. основний платіж - 14153,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 6048,83 грн.;

№ 001012310/0 - яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 88326,00 грн., в т.ч. основний платіж - 58884,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 29442,00 грн.

Підставою для прийняття означених податкових повідомлень рішень є висновки, зроблені відповідачем в ході проведеної виїзної планової перевірки ТОВ «Фірма «Унірем» з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 по 30.06.2008 (акт перевірки від 05.09.2008 № 524/23-10-13743582 - т.1 а.с.10).

Перевіркою встановлено, що в порушення пп 5.3.9 п.5.3 ст.5, п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.1.6, п.3.1 Порядку складання декларації з податку на прибуток, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003 №143, позивачем завищено валові витрати за 2007 рік на суму 56612,00 грн., в т. ч. за П квартал на суму 30853,0 грн., за ІІІ квартал 2007року. - 10411,0 грн., за IV квартал 2007 року на -15348,0 грн. внаслідок включення до їх складу витрат, що не мають документальних доказів на їх проведення, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 14153,00 грн. за 2007 рік.

В порушення п.4.1, ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством занижено податок на додану вартість на 58883,70 грн., у т.ч. за квітень 2006 року на 58884,00 грн. внаслідок нарахування податку на додану вартість на ціну реалізації, що є нижчою за звичайну.

З огляду на фактичні обставини справи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про безпідставність таких висновків податкового органу.

Щодо завищення позивачем валових витрат суть виявлених відповідачем порушень полягає в наступному.

Між позивачем (замовник) та ПП «Екстрім-77» (посередник) укладені договори про надання посередницьких послуг б/н від 01.02.2007, б/н від 01.03.2007, за умовами яких ПП «Екстрім-77» бере на себе зобов'язання виконати ряд фактичних дій з метою знаходження оптимального контрагента, готового придбати продукцію позивача. За виконану роботу передбачено винагороду в розмірі 5,5% від суми операції купівлі-продажу (фактично реалізованого товару). Підставою для оплати послуг посередника є оплата продукції замовника покупцем (п.5.1 договору від 01.02.2007), сума фактично відвантаженого товару або оплата продукції замовника покупцем (п.5.1 договору від 01.03.2007).

Між позивачем (замовник) та TOB «Джамп ЛТД» (посередник) укладений договір про надання посередницьких послуг б/н від 01.08.2007, за умовами якого TOB «Джамп ЛТД» бере на себе зобов'язання виконати ряд фактичних дій з метою знаходження оптимального контрагента, готового придбати продукцію позивача. За виконану роботу передбачено винагороду в розмірі 2% від суми фактично реалізованого товару. Підставою для оплати послуг посередника є сума фактично відвантаженого товару або оплата продукції замовника покупцем (п.5.1 договору).

Згідно п.2.1.3 вказаних договорів при передачі інформації замовник та посередник складають та підписують акт здачі-приймання інформації, який свідчить про виконання зобов'язань посередника перед замовником.

Як зазначено в акті перевірки, позивач розрахувався з посередниками шляхом перерахування коштів з поточного рахунку товариства на поточні рахунки ПП «Екстрім-77» та TOB «Джамп ЛТД». Вартість послуг, отриманих від ПП «Екстрім-77» та TOB «Джамп ЛТД», включена позивачем до складу валових витрат в розмірі 56611,67 грн., в т.ч. за II квартал - 30852,79 грн., за ПІ квартал 2007 року - 10410,94 грн., за IV квартал 2007 року -15347,94 грн.

Посилаючись на те, що підтверджуючими первинними документами на підприємстві виступають тільки акти здачі - прийняття (надання послуг), в яких зазначена лише сума винагороди за проведені посередницькі послуги та загальна вартість робіт, інші первинні бухгалтерські документи про види робіт (послуг), кількість, ціну до перевірки не надано, відповідачем зроблений висновок про безпідставне включення вказаних сум до валових витрат відповідних податкових (звітних) періодів.

При цьому в акті перевірки вказано, що в ході перевірки посадовою особою підприємства надані всі необхідні для перевірки документи.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, окрім актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), які містять суму винагороди, вартість виконаних робіт (послуг) та інформацію щодо знайденого покупця, між позивачем та переліченими вище посередниками складені акти здачі-приймання інформації, як того вимагає п.2.1.3 договорів.

За інформацією, одержаною від ПП «Екстрім-77» та TOB «Джамп ЛТД» на підставі вказаних актів здачі-приймання інформації, позивачем укладені договори із знайденими посередниками покупцями, в яких (договорах) міститься інформація щодо посередника відповідно, ПП «Екстрім-77» та TOB «Джамп ЛТД».

Копії актів здачі-приймання інформації, а також копії укладених позивачем договорів купівлі-продажу долучені до матеріалів справи, були предметом дослідження в суді першої інстанції.

Виходячи із змісту перелічених вище документів в їх сукупності, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вказані документи в повній мірі відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які ставляться до первинних документів, є такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції і є підставою для бухгалтерського обліку.

Виходячи з правил ведення господарської діяльності, платник податків має право самостійно визначати обсяг послуг, який йому необхідний для забезпечення власної господарської діяльності. Характер наданих позивачеві послуг свідчить про безпосередній зв'язок цих послуг з господарською діяльністю позивача.

Правові норми глави 63 Цивільного кодексу України, якою врегульований такий вид зобов'язань як послуги, не встановлюють ніяких правил і вимог до форми та змісту документів, що складаються на виконання договору про надання послуг.

За пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат зараховуються суми будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснених як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються платником податку для їх подальшого використання у господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.1 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь - яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

За правилами пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до ч.4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь - які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги, що факт надання ПП «Екстрім-77» та TOB «Джамп ЛТД» посередницьких послуг підтверджений позивачем поданими суду первинними документами, відповідач дійшов помилкового висновку про безпідставність віднесення до валових витрат вартості цих послуг в загальній сумі 56612,00 грн.

Щодо виявленого відповідачем порушення позивачем п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок нарахування податку на додану вартість на ціну реалізації, що є нижчою за звичайну, відповідачем в ході перевірки встановлено, що позивачем реалізовано TOB «Восток», м. Донецьк, основні засоби І групи за цінами, нижчими за балансову вартість, а саме:

ємності для зберігання пального на підставі податкової накладної №16 від 26.04.2006 по ціні 22689,54 грн. при залишковій вартості - 263831,11 грн.; різниця складає 241141.57 грн.;

резервуар для зберігання пального на підставі податкової накладної № 20 від 26.04.2006 по ціні 21521,22 грн. при залишковій вартості - 25215,52 грн.; різниця складає 3694.30 грн.;

будівля операторської АЗС на підставі податкової накладної № 15 від 25.04.2006 по ціні 70543,09 грн. при залишковій вартості 120125,71 грн.; різниця складає 49582.62 грн.

Посилаючись на положення п.4.1, п.4.9 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідач зазначив, що реалізація основних засобів повинна відбуватись за звичайними цінами, які не можуть бути нижчими за балансову вартість (залишкову), інакше не буде компенсації вартості товарів, і це приводить до порушення даної статті Закону.

Крім того, при визначенні звичайної ціни (пп. 1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств») застосовується поняття "ідентичні товари (роботи, послуги)" - це "товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися."

Відповідачем з цього приводу зазначено, що позивачем реалізовано дві будівлі операторської АЗС: одна будівля, що мала первісну вартість 70543,09 грн. реалізована за 121646,32 грн. (податкова накладна № 19 від 26.04.2006), друга будівля операторської АЗС, що мала первісну вартість 121646,29 грн. реалізована за 70543,09 грн. (податкова накладна № 15 від 25.04.2006).

Виходячи з наведених обставин відповідач дійшов висновку, що підприємством зменшено об'єкт оподаткування при реалізації основних засобів І групи на 294418,49 грн., що привело до заниження податку на додану вартість за квітень 2006 року на 58884,00 грн.

Колегія суддів також погоджується з судом першої інстанції про помилковість такого висновку відповідача.

Стаття 4 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлює правила визначення бази оподаткування податком на доданку вартість.

За правилами пункту 4.1 вказаної статті визначається база оподаткування операції з поставки товарів (послуг).

Відповідно до п. 4.9 ст.4 цього Закону якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи 1 - за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості.

Як вбачається з матеріалів справи, реалізація позивачем основних засобів здійснена за договорами купівлі-продажу (ємність для зберігання пального - договір № 25/04-06-02 від 26.04.2006, резервуар для зберігання пального - договір № 25/04-06-01 від 26.04.2006, будівля операторської АЗС - договір від 25.04.2006) за встановленими договірними цінами, внаслідок чого суд першої інстанції правильно встановив, що в даному випадку приписи п.4.9 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» до спірних правовідносин не застосовуються. База оподаткування операції відчуження майна за договорами купівлі-продажу повинна визначатися згідно п.4.1 ст.4 цього Закону.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Відповідно до підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Відповідно до абзацу 1 підпункту 1.20.2 пункту 1.20 статі 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Підпунктом 1.20.8 пункту 1.20 статі 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем вказані норми не дотримані, а відтак є безпідставними висновки відповідача щодо порушення позивачем Закону України «Про податок на додану вартість», зменшення об'єкту оподаткування при реалізації основних засобів І групи.

В акті перевірки відсутній аналіз умов договорів, на підставі яких відбувалася така реалізація, не встановлено наявності інформації про ціни на продаж аналогічних об'єктів на аналогічних умовах.

Щодо посилання відповідачем на реалізацію двох будівель операторської АЗС за різними цінами судом встановлено, що вказані будівлі неможливо порівнювати між собою та вважати ідентичними, оскільки вони мають різну площу, санітарні умови та різну місцевість їх розташування.

Крім того, не враховано, що реалізація операторської АЗС відбувалась за договором відчуження будівлі автозаправної станції від 25.04.2006 як невід'ємної частини автозаправного комплексу, яким (договором) узгоджена ціна продажу будівлі автозаправної станції 217979,49 грн., в т.ч. ПДВ - 36329,92 грн.

Балансова вартість будівлі автозаправної станції в цілому становить 181649,58 грн., за даними довідки-характеристики Олександрійського комунального міжміського бюро технічної інвентаризації від 29.03.2006 № 00897331 ціна продажу вказаного об'єкту становить 183940,00 грн.

Виходячи з наведених обставин, які не спростовані відповідачем, є безпідставним висновок відповідача про відчуження автозаправної станції як складової частини будівлі автозаправної станції за ціною 217797,49 грн., яка є нижчою за звичайні ціни.

З огляду на вище викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду справи дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.02.2009 у справі № 2-а-1307/08/1170 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко