Ухвала суду № 36126450, 11.12.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2012 р. справа № 2а-8191/09/1170

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Песенко Н.М.

за участю представників:

позивача: - не з'явився

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ДвіОл»

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 червня 2010 року

у справі № 2а-8191/09/1170

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДвіОл»

до Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області

про скасування податкового повідомлення-рішення № 0011412310/0 від 09.12.09, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДвіОл» звернулося до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області № 0011412310/0 від 09.12.09, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1912612,61 грн., в т.ч. 1275075,07 грн. - основний платіж, 637537,54 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Позов обґрунтовано тим, що податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акту перевірки, висновки якого є необгрунтованими. Зокрема, позивач вважає висновки про нікчемність правочину з контрагентом ТОВ «ІТС-Холдінг» безпідставними, оскільки на момент їх укладення підприємство юридично здійснювало господарську діяльність, про що, на думку позивача, свідчать отриманні від нього первинні бухгалтерські документи. Щодо взаємовідносин з контрагентами ФГ «Вершина» та приватним підприємцем ОСОБА_1, позивач вказав на наявність у нього первинних бухгалтерських документів, які підтверджують здійснення господарської операції.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.06.10 у задоволенні адміністративного позову відмовлено за відсутністю підстав у позивача для віднесення відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту через не доведення фактичного придбання товару та його оплати від зазначених контрагентів. Крім того, виявлений відповідачем факт подвійного віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість підтверджено наявними в матеріалах справи доказами.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДвіОл», не погодившись з постановою суду, подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить постанову суду від 07.06.2010 скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідачем під час перевірки не доведено належними доказами того, що господарські операції між позивачем та ТОВ «ІТС-Холдінг» не відбулись, позивачем безпідставно завищено податковий кредит по операціям з контрагентами ФГ «Вершина», приватним підприємцем ОСОБА_1

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, про час і місце судового засідання повідомлені судом належним чином, що підтверджено наявними в матеріалах справи документами.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, 09.12.09 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0011412310/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1912612,61 грн., в т.ч. 1275075,07 грн. - основний платіж, 637537,54 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Підставою прийняття означеного податкового повідомлення-рішення стали висновки, зроблені під час проведеної Гайворонською МДПІ позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «ДвіОл» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків ТОВ «ІТС-Холдінг», ПП ОСОБА_2, ФГ «Вершина» за період з 01.06.07 по 01.01.09 (акт перевірки від 30.11.09 № 315/23-10/34085967).

В ході перевірки встановлено порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 8.1 наказу ДПА України №244 від 30.06.2005 «Про порядок ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних», в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1275075,07 грн.

Як зазначено в акті перевірки, суть виявленого порушення полягає в тому, що позивачем безпідставно включені до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по операціях з ТОВ «ІТС-Холдінг», ПП ОСОБА_2, ФГ «Вершина».

Між позивачем та ТОВ «ІТС-Холдінг» укладена угода поставки сільськогосподарської продукції. Операції з поставки сільгосппродукції в межах вказаної угоди відображені позивачем в податковому обліку у жовтні, листопаді, грудні 2007 року, січні, липні, листопаді 2008 року шляхом віднесення сум податкового кредиту у складі вартості продукції до складу податкового кредиту відповідних податкових (звітних) періодів у загальному розмірі 878891,75 грн. Факт поставки підтверджений переліченими в акті перевірки відповідними податковими накладними, виписаними ТОВ «ІТС-Холдінг» (а.с.13).

Відповідачем зроблений висновок про нікчемність вказаної угоди, виходячи з інформації, отриманої від ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, про не підтвердження контрагентом позивача - ТОВ «ІТС-Холдінг» сум податкового кредиту по вказаним операціям. Крім того, останній звіт (декларація з ПДВ) до податкового органу ТОВ «ІТС-Холдінг» поданий за жовтень 2005 року, свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «ІТС-Холдінг» анульовано 19.06.07.

Стосовно правовідносин позивача з ФГ «Вершина» встановлено, що між позивачем та ФГ «Вершина» укладено усну угоду про передачу у власність сільськогосподарської продукції, на виконання якої у вересні 2007 року, липні, жовтні 2008 року позивачем отримано сільгосппродукцію (соняшник, пшеницю, насіння ячменю) на загальну суму 238238,81 грн. з урахуванням ПДВ - 39706,47 грн.

Суми податку на додану вартість віднесені позивачем до складу податкового кредиту у липні та жовтні 2008 року.

Відповідачем виявлено, що в жовтні 2008 року позивачем двічі занесено до реєстру отриманих податкових накладних у жовтні 2008 року податкову накладну за вересень 2007 року на суму 87325,00 грн., в т.ч. ПДВ - 14554,17 грн., отриману від ФГ«Вершина». Що призвело до завищення податкового кредиту за жовтень 2008 року на суму 14554,17 грн.

Стосовно правовідносин позивача з ПП ОСОБА_2 відповідачем встановлено нікчемність правочинів, укладених між означеними особами, і як наслідок, безпідставне включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість в загальному розмірі 381629,15 грн. за липень, серпень, вересень 2008 року по операціях з поставки сільськогосподарської продукції. При цьому відповідач посилається на інформацію Ульянівського відділення Гайворонської МДПІ, згідно якої ПП ОСОБА_2 операції на суму 2289774,90 грн., в т.ч. ПДВ - 381629,15 грн. з ТОВ «ДвіОл» не здійснював, податкові накладні у ПП ОСОБА_2 відсутні, не включені до податкових зобов'язань відповідних періодів. Документи, що свідчать про транспортування та зберігання товару, у позивача відсутні.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про безпідставність позовних вимог.

Визначаючи позивачеві оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1275075,07 грн. основного платежу, відповідач виходив, зокрема, з того, що угоди, укладені позивачем з ТОВ «ІТС-Холдінг», ПП ОСОБА_2, є нікчемними, тобто такими, які у відповідності з ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Проте колегія суддів не погоджується з такими висновками податкового органу, оскільки викладені відповідачем в акті перевірки на підтвердження нікчемності угод обставини не свідчать про наявність у позивача або його контрагентів умислу на укладення угод всупереч інтересам держави та суспільства. Документи, на які при цьому посилається відповідач, не є належними та допустимими доказами у даній справі в розумінні ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Інші докази на підтвердження нікчемності угод, укладених позивачем з ТОВ «ІТС-Холдінг», ПП ОСОБА_2, відповідачем не подані, в матеріалах справи відсутні.

Разом з тим, колегія судів приймає до уваги той факт, що як зазначено в акті перевірки від 30.11.09 № 315/23-10/34085967, під час перевірки підприємством не надані головні книги, оборотно-сальдові відомості, бухгалтерські регістри бухгалтерського обліку до відповідних рахунків, банківські документи, касові документи, реєстри отриманих податкових накладних, авансові звіти, товарно-транспортні накладні, документи, що підтверджують проведені розрахунки за отриманий товар, податкові накладні, первинні документи. Документи по правовідносинах з ТОВ «ІТС-Холдінг», ПП ОСОБА_2, ФГ «Вершина» не були надані у зв'язку з їх відсутністю.

Відповідно до п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Законом України «Про податок на додану вартість» чітко передбачено, що податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту за умови, що вона складена особою, зареєстрованою як платник податку, і засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Виходячи з наведених правових норм в їх сукупності, колегія суддів вважає, що наявність лише податкових накладних не є достатнім доказом проведення відповідних господарських операцій, відображення їх результатів в бухгалтерському обліку та правомірності віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту у відповідних звітних (податкових) періодах.

З цього приводу колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача на податкові накладні, відомості про які містяться в акті перевірки від 30.11.09 № 315/23-10/34085967, і які за визначенням в пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість є звітними податковими документами і одночасно розрахунковими документами.

Суд першої інстанції правильно встановив, що податкова накладна не підтверджує всі необхідні юридичні факти для віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, а тому не може бути визнана безумовною підставою для включення суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем під час перевірки не подано жодного первинного документу, який би підтверджував здійснення спірних господарських операцій. Такі документи не подані позивачем і під час вирішення спору у суді першої інстанції, і, на вимогу суду, - під час розгляду апеляційної скарги позивача в даному судовому засіданні.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст.9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладаючи на суб'єкт владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, разом з тим не звільняє позивача від обов'язку довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Документів на підтвердження укладення договорів, оплати, передачі, транспортування та зберігання отриманої позивачем сільськогосподарської продукції позивачем не надано.

Посилання позивача на знищення в червні 2009 року бухгалтерських документів підприємства у зв'язку з пожежею судом до уваги не приймаються з тих підстав, що неможливість надання позивачем первинних документів у зв'язку з їх пошкодженням в даному випадку не звільняє підприємство від обов'язку доведення правомірності віднесення відповідних сум до валових витрат.

Крім того, доказів на підтвердження вказаного позивачем факту не надано, тоді як відповідно до затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку у разі пропажі або знищення первинних документів, облікових регістрів і звітів керівник підприємства, установи письмово повідомляє про це правоохоронні органи та наказом призначає комісію для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх пропажі або знищення.

Для участі в роботі комісії запрошуються представники слідчих органів, охорони і державного пожежного нагляду.

Результати роботи комісії оформляються актом, який затверджується керівником підприємства, установи. Копія акта надсилається органу, в сфері управління якого перебуває підприємство, установа, а також державній податковій інспекції - підприємствами та місцевому фінансовому органу - установами, в 10-денний термін (п.6.10 Положення).

З огляду на викладене вище, враховуючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про безпідставність позовних вимог.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом першої інстанції в повному обсязі з'ясовано обставини, які мають значення для справи, ухвалено законне та обґрунтоване рішення, передбачені ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для його скасування та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ДвіОл» залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 червня 2010 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко