Ухвала суду № 36123623, 18.12.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2013 р. Справа № 10370/11

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Кушнерика М.П., Старунського Д.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 17.01.2011 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетранссервіс» до Державної податкової інспекції в м. Рівне про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю «Рівнетранссервіс» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Рівне про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача № 000352344/0/23-318 від 3.06.2010 року, № 000352344/1/23-318 від 5.07.2010 року та № 000352344/2/23-318 від 13.09.2010 року.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 17.01.2011 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача № 000352344/0/23-318 від 3.06.2010 року, № 000352344/1/23-318 від 5.07.2010 року та № 000352344/2/23-318 від 13.09.2010 року.

Постанову суду першої інстанції оскаржила Державна податкова інспекція в м. Рівне, яка в апеляційній скарзі просить її скасувати з прийняттям нової постанови про відмову позивачу в задоволенні позову.

Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції безпідставно не врахував, що при перевірці податковим органом нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, задекларованого за лютий та березень 2010 років та при опрацюванні автоматичного співставлення податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за січень 2010 року та лютий 2010 року неможливо підтвердити правомірність нарахування та сплати податку на додану вартість по ланцюгу постачання. Право на відшкодування податку на додану вартість виникає лише при фактичній надмірній сплаті, а не з самого факту існування податкового зобов'язання, тому заявлені до відшкодування суми податку за лютий та березень 2010 року відповідно в розмірі 79320 грн. та 77016 грн. є безпідставними, оскільки перевірити сплату податку контрагентами по ланцюгу постачання не виявилося можливим.

Особи, які беруть участь в справі, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, проте в судове засідання не прибули, що є підставою для її розгляду в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

В справі встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції в м. Рівне проведено позапланову виїзну перевірку позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетранссервіс» з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, задекларованого на рахунок підприємства за лютий та березень 2010 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення, що декларувалося протягом 1.01.2010 року - 31.03.2010 року.

Як видно з акта перевірки № 689/557/23-300/33276798 від 25.05.2010 року, податковий орган прийшов до висновку про порушення позивачем вимог п.1.8 ст.1 та пп.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 чинного на час спірних правовідносин Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищив заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2010 року в сумі 79320 грн. та за березень 2010 року в сумі 77016 грн.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 000352344/0/23-318 від 3.06.2010 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно податкових декларацій з цього виду податку за лютий 2010 року в сумі 79320 грн. та за березень 2010 року в сумі 77016 грн.

За наслідками адміністративного оскарження рішеннями ДПІ в м. Рівне та ДПА в Рівненській області первинну та повторну скаргу позивача було залишено без задоволення, в зв'язку з чим відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 000352344/1/23-318 від 5.07.2010 року та № 000352344/2/23-318 від 13.09.2010 року.

Перевіряючи правомірність формування податкового кредиту позивачем по ланцюгу постачання, податковий орган встановив неможливість перевірки включення до податкових зобов'язань сум податку на додану вартість по цілому ряду контрагентів позивача за період, який перевірявся.

Відповідно до п.1.8 ст.1 чинного на час спірних правовідносин Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

За пп.7.7.1 п.7.7 ст. 7 цього ж Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, вимоги якого податковий орган вважає порушеним позивачем, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 цього ж Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, бюджетне відшкодування податку залежить від правильності формування податкового кредиту.

З матеріалів справи видно, що по всіх господарських операціях позивача з його контрагентами податковому органу надано документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, з приводу оформлення яких відсутні претензії у відповідача. Реальність господарських операцій позивача в розрізі його контрагентів також не оспорюється податковим органом.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту з ПДВ за лютий та березень 2010 року.

Неможливість перевірити віднесення сплачених сум ПДВ до податкових зобов'язань контрагентів позивача, перерахованих в акті перевірки та апеляційній скарзі та не виконання ними обов'язку сплатити ПДВ до бюджету не тягне для позивача негативних наслідків у вигляді позбавлення його права на відшкодування податку з врахуванням того, що він дотримав всіх вимог закону щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження свого податкового кредиту.

Тому зменшення позивачу бюджетного відшкодування ПДВ на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в зв'язку з неможливістю підтвердження надходження податку до бюджету по ланцюгу постачальників є неправомірним.

Суд першої інстанції повно встановив обставини справи, дав належну оцінку доказів, правильно застосував норми матеріального та процесуального права та правомірно скасував податкові повідомлення-рішення відповідача.

В зв'язку з цим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не має, а доводи апеляційної скарги щодо неможливості підтвердити правомірність нарахування та сплати податку на додану вартість по ланцюгу постачання контрагентами позивача та щодо пов'язування права на відшкодування податку на додану вартість з фактичною надмірною сплатою податку до бюджету цими контрагентами підставою для її задоволення бути не можуть.

Керуючись ст.ст.195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Рівне залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 17.01.2011 року в справі №2а-4478/10/1770 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : М.П. Кушнерик

Д.М. Старунський