Ухвала суду № 36123287, 18.12.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Буряк І.В.

Суддя-доповідач - Попов В.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2013 року справа №2а/0570/13846/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Попова В.В.,

суддів Лях О.П., Старосуда М.І.,

секретар Турко І.Б.,

за участю представників сторін : Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Содєйствіє" Худолєєвої В.А., Цимбалістої Л.В., Собченко І.Ю., Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області Пантіної М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2013 р. у справі № 2а/0570/13846/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Содєйствіє" до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення від 10 серпня 2012 року,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2013 р. у справі № 2а/0570/13846/2012 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Содєйствіє» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення №0000482202 від 10.08.2012, винесене Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на землю в загальному розмірі 333 764,12 грн., у тому числі за основним платежем 277 277,50 грн. та за штрафними санкціями 56 486,62 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідачем - Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області, подана апеляційна скарга, в якій просить скасувати вищевказану постанову та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. Мотивами апеляційної скарги особа, яка її подала, зазначає порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

З 19 квітня по 4 травня 2012 року відповідачем була здійснена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 квітня 2009 року по 31 грудня 2011 року, за наслідками якої складений акт перевірки від 14 травня 2012 року № 492/22-2/13505121.

На підставі даного акту перевірки та за результатами адміністративного оскарження відповідачем прийняте спірне податкове повідомлення-рішення від 10 серпня 2012 року №0000482202 (вих. 4424/10/22-212), яким збільшено грошове зобов'язання з податку на землю у загальній сумі 333 764,12 грн., в тому числі за основним платежем 277 277,50 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 56 486,62 грн.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем визначене порушення позивачем норм підпункту 271.1.1 пункту 271.1 статті 271, пункту 276.1 статті 276, пунктів 286.1, 286.2 статті 286 Податкового кодексу України.

Як вбачається з висновків акту перевірки, відповідачем встановлено не надання податкових декларацій по податку на землю за 2009, 2010, 2011 роки та не нарахування податку на землю у сумі 277 277,50 грн., в тому числі за 2009 рік - 62 607,36 грн., за 2010 рік - 109 272,10 грн., за 2011 рік - 105 398,04 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0000482202 від 10.08.2012, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на землю в загальному розмірі 333 764,12 грн., у тому числі за основним платежем 277 277,50 грн. та за штрафними санкціями 56 486,62 грн.

Під час перевірки відповідачем встановлено, що рішенням Донецької міської ради від 26 травня 2006 року № 2/21 «Про визначення виконавця послуг з управління житловим фондом у Кіровському районі м.Донецька» визначено виконавцем послуг з управління житловим фондом територіальної громади м. Донецька у Кіровському районі позивача у справі та вирішено з 1 липня 2006 року забезпечити передачу у встановленому порядку житлового фонду в управління виконавцю послуг. На підставі розпорядження Донецького міського голови від 16 січня 2007 року № 22 «Про реалізацію рішення міської ради від 26.05.06 № 2/21» було передано в управління позивачу житловий фонд у складі 960 будинків з урахуванням дебіторської та кредиторської заборгованості, згідно дислокації. Відповідно до наказу Управління житлового господарства Донецької міської ради від 2 лютого 2007 року №25-ос «Про передачу житлового фонду Кіровського району в управління ТОВ Фірма «Содєйствіє», вирішено передати на баланс позивачу житловий фонд та здійснити передачу основних засобів та технічної документації. Житловий фонд переданий позивачу відповідно до актів прийому-передачі. В ході перевірки встановлено, що на балансі позивача станом на 1 квітня 2009 року знаходяться 807 житлових будинків, 260 будинків списано з балансу позивача згідно з розпорядженнями Донецького міського голови. Розпорядженнями Донецького міського голови від 15 жовтня 2009 року, від 28 січня 2011 року, від 5 липня 2011 року були списані з балансу позивача приватизовані квартири одноповерхових будинків.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про плату за землю» від 3 липня 1992 року № 2535-ХІІ, який був чинним до 1 січня 2011 року, використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Згідно з пунктом 15.1 статті 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. У пункті 9.1 статті 9 Податкового кодексу України закріплено, що плата за землю належить до загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Підпунктом 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Одночасно, підпунктами 14.1.73 та 14.1.74 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди; земельна ділянка - частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним.

У статті 270 Податкового кодексу України зазначено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Згідно зі статтею 42 Земельного кодексу України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Суд зазначає, що вищенаведеними нормами передбачена можливість передачі у власність чи надання в користування земельних ділянок під багатоквартирними жилими будинками підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

У відповідності до ч.2 ст.92 Земельного кодексу України права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:

а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації;

в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності;

г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування".

Суд зазначає, що суб'єкти, засновані на приватній або колективній власності, що здійснюють управління державними житловими будинками (наприклад, приватизовані або корпоратизовані підприємства, що є балансоутримувачами державного майна, яке не ввійшло до їх статутних капіталів), права на отримання земельної ділянки у постійне користування не мають.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки ТОВ Фірма «Содєйствиє» засновано на приватній власності, то позивач не має право отримати земельні ділянки із земель державної та комунальної власності у постійне користування, навіть якщо позивач здійснює управління вказаними житловими будинками.

Також, статтею 42 Земельного кодексу України встановлено, що у разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації.

Статтею 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" встановлено, що житловий комплекс - єдиний комплекс нерухомого майна, що утворений земельною ділянкою в установлених межах, розміщеним на ній жилим багатоквартирним будинком або його частиною разом із спорудами та інженерними мережами, які утворюють цілісний майновий комплекс.

Таким чином, земельна ділянка, межі якої визначені відповідно до проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації, може надаватися в постійне користування підприємствам, установам та організаціям, які здійснюють управління цими будинками, або передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників, як складова частина житлового комплексу.

Згідно частини 1 статті 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації.

Відповідно до частини 1 статті 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку чи право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Відповідно до пояснень представника позивача, які не спростовувались представником відповідача під час судового засідання, майже всі квартири, розташовані в багатоквартирних домах, якими управляє позивач, приватизовані та знаходяться в приватній власності, власники вказаних квартир не об'єднувались та не створювали об'єднання власників багатоквартирних будинків, не звертались до органів місцевого самоврядування з проханням виділити у власність або у право користування придомові земельні ділянки.

Також, представник позивача зазначив, що право власності чи право постійного користування на вказані земельні ділянки не реєструвалося і, як наслідок, не видавались державні акти.

На підтвердження вказаного твердження позивач надав до суду копію листа від 18.01 2013 №01-32-239/242 Управління Держземагентства у м. Донецьку Донецької області, із якого вбачається, що відповідно до земельно-кадастрової інформації управління, земельні ділянки під об'єктами житлового фонду, що знаходяться в управлінні позивача, в оренду, власність або користування не передавалися. Документи, що підтверджують право на земельні ділянки, у встановленому законом порядку, не зареєстровано. Дані про площі земельних ділянок під об'єктами житлового фонду, наявні в управлінні, не відповідають їх фактичним розмірам, що підтверджується відповідним картографічним матеріалом (ортофотопланами).

Враховуючи вищевикладене, та керуючись нормами статті 269 Податкового кодексу України, відповідно до якої - платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, судом першої інстанції зроблений вірний висновок, що позивач не є платником земельного податку, в розумінні ст.269 Податкового кодексу України, а тому земельний податок та штрафні санкції за не сплату вказаного податку податковим органом нараховані неправомірно.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2013 р. у справі № 2а/0570/13846/2012 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Ухвала в повному обсязі складена та підписана колегією суддів 18.12.2013 р.

Колегія суддів : В.В. Попов

О.П.Лях

М.І.Старосуд