Постанова № 36120050, 11.12.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2013 р.Справа № 1570/7168/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Корой С. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Джабурія О.В, Шляхтицького О.І.,

секретаря Жукової Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Арцизької міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року у справі за позовом приватного підприємства «Бессарабія-В» до Арцизької міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

26.11.2012р. приватне підприємство «Бессарабія-В» (надалі - ПП «Бессарабія-В») звернулося до суду з позовом до Арцизької міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001362200 від 19.07.2012 року, №№0002092200; 0002102200 від 19.10.2012 року. /т.1 а.с.132-140/

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18.04.2013р. позов задоволений.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що з 02.07.2012 року по 04.07.2012 року на підставі пп. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75, пп. 78.1.11 п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України, відповідно до наказу Арцизької МДПІ від 02.07.2012 року № 311 /т.1 а.с.239/ Арцизькою МДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Бессарабія-В» з питань правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість з ПП «Південь-Агросервіс» за період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року., за результатами якої було складено акт перевірки від 06.07.2012 року № 425/22. /т.1 а.с.12-19/

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 1, п. 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення задекларованих ПП «Бессарабія-В» показників у рядку 10.1 декларації «Придбання з податком на додану вартість на митній території України товарів, послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20%», рядку 17 декларації «Усього податкового кредиту» в сумі 582904,31грн.

На підставі акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.07.2012 року №0001362200, яким ПП «Бессарабія-В» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 874356,50грн., в тому числі за основним платежем у сумі 582904,30грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 291452,20грн. /т.1 а.с.31/

За результатами розгляду первинної скарги на вказане податкове повідомлення-рішення, поданої позивачем у встановленому порядку, рішенням ДПА в Одеській області від 02.10.2012 року №26838/10/10-2007 податкове повідомлення-рішення Арцизької МДПІ від 19.07.2012 року №0001362200 скасовано у частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 267420,50грн. та у частині застосування штрафних санкцій з цього податку на суму 291452,20грн., а первинну скаргу позивача в цій частині задоволено, в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга ПП «Бессарабія-В» - без задоволення. /т.1 а.с.47-51/

Рішенням ДПС України від 02.11.2012 року №4631/0/61-12/10-2115 про результати розгляду скарги податкове повідомлення-рішення Арцизької МДПІ від 19.07.2012 року №0001362200 з урахуванням рішення, прийнятого за результатом розгляду первинної скарги, залишено без змін, а скарга позивача - без задоволення. /т.1 а.с.51-54/

На підставі пп. 75.1.2. п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.5. п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, відповідно до наказу Арцизької МДПІ від 30.08.2012 року № 436 /т.1 а.с.209/, рішення ДПС в Одеській області про продовження строку розгляду первинної скарги ПП «Бессарабія-В» від 21.08.2012 року № 22506/10/10-2007 /т.1 а.с.210/, листа ДПС в Одеській області про проведення перевірки та надання документів /т.1 а.с.211/ Арцизькою МДПІ було проведено документальну позапланову перевірку ПП «Бессарабія-В» з питань правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими від ПП «Південь-Агросервіс», за період з 01.10.2010 року по 30.04.2011 року, за результатами якої складено акт від 12.09.2012 року № 595/22-35434347. /т.1 а.с.20-30/

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.198.1., п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого зменшено залишок від'ємного значення з ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 декларації з ПДВ) на суму 603062,80грн., в тому числі за листопад 2010 року - у сумі 67145,40грн., за грудень 2010 року - у сумі 470228,14грн., за січень 2011 року - у сумі 45530,76грн., за квітень 2011 року - у сумі 20158,50грн.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення рішення від 19.10.2012 року № 0002102200, яким ПП «Бессарабія-В» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 287579грн. за лютий 2011 року та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1грн. /т.1 а.с.32/, а також податкове повідомлення-рішення від 19.10.2012 року №0002092200, яким ПП «Бессарабія-В» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 315484,80грн., в тому числі за основним платежем - у сумі 315483,80грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - у сумі 1грн. /т.1 а.с.33/

Згідно із п.1.8. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.3 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредитного періоду, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Згідно з підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) та основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Тобто, до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при його придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п.п.7.4.5 цього Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено дату виникнення права на податковий кредит як одну з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів(робіт, послуг). Підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачалося, що суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

У разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з п.п.7.7.1 цієї статті має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Підставою для отримання відшкодування є дані податкової декларації за звітний період (п.7.7. 3 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Відповідно до пункту 14.1. статті 4 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Пунктами 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

Згідно з п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Отже, підставами для формування податкового кредиту є наявність належно оформленої податкової накладної, сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.10.2010року між позивачем та ПП «Південь-Агросервіс» було укладено договір купівлі-продажу №30/10 соняшника. /т.1 а.с.68-69/ На підтвердження факту придбання соняшника саме у ПП «Південь-Агросервіс» позивачем надано копії видаткових, товарно-транспортних, податкових накладних, платіжних доручень.

Але, в ході перевірки податковою виявлено, що контрагент позивача ПП «Південь-Агросервіс» створений на підставі статутних документів підписаних особою, яка втратила паспорт громадянина та немає ніякого відношення до державної реєстрації та подальшої фінансово-господарської діяльності підприємства, встановлено здійснення ПП «Південь-Агросервіс» правовідносин без мети здійснення господарської діяльності; відсутність в фінансово-господарської діяльності фактів передачі та постачання товарів (послуг); неможливість фактичного здійснення господарських операцій, відсутність майна та інших матеріальних ресурсів економічно необхідних для здійснення господарських операцій; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності; відсутність управлінського та технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, спеціального обладнання, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності, безтоварність господарських операцій, їх спрямованість лише на отримання податкової вигоди шляхом декларування податкового кредиту та зменшення своїх зобов'язань перед Державним бюджетом.

Суть незаконної діяльності ПП «Південь-Агросервіс» полягала в переведенні грошових коштів з безготівкової в готівкову форму, а саме в переводі фінансових активів - грошових коштів, належних підприємствам замовникам незаконних послуг серед яких є позивач, в їх інтересах, із безготівкової форми в готівкові грошові кошти, шляхом зарахування грошових коштів по безтоварним фінансово-господарським операціям на поточні банківські рахунки спеціально зареєстрованих для такої діяльності юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності і подальшого перерахування даних грошових коштів по безтоварним фінансово-господарським операціям на поточні банківські рахунки підконтрольних суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб. Після цього в банківських установах з поточних рахунків отримувались готівкові кошти по грошовим чекам і передавались представникам підприємств - замовникам незаконних послуг, за вирахуванням визначеного відсотка від суми переведених в готівку грошових коштів, який і склав дохід від зайняття такою діяльністю.

За таких обставин відповідач дійшов до висновку, що спірні правочини з контрагентом, а також операції з оплати позивачем ненаданих послуг контрагента, мали на меті виключно отримання податкової вигоди, а тому має місце безпідставне формування позивачем податкового кредиту.

Колегія суддів вважає висновки податкової правильними та належними, оскільки наданими позивачем суду документами, не підтверджуються реальний характер проведених послуг. Укладення договору за таких обставин, не створює правового підґрунтя для покриття ним власних збитків від окремих господарських операцій за рахунок відшкодування з бюджету ПДВ. Намір одержати дохід лише в такий спосіб, не можна розглядати як самостійну ділову мету.

Так, відповідно до обов'язкових умов виконання договору поставки соняшника від 30.10.2010р. є те, що товар повинен відповідати по якості та стану, карантинним і санітарним вимогам, товар вважається поставленим - по якості - згідно якості, зазначеної в сертифікаті якості, виданому за результатами аналізів, - по кількості - згідно вазі у пункті прийому товару. Вартість товару складається на момент продажу товару та зазначається в рахунку і розхідній накладній продавця. Загальна сума договору визначається за сумою всіх розхідних накладних за договором. Оплата товару проводиться ПП «Бессарабія - В» згідно даних про вагу, а також на підставі представлених ПП «Південь-Агросервіс» рахункам, розхідним та податковим накладним. /т.1 а.с.68-69/

При цьому, на вимогу апеляційного суду, для підтвердження реального виконання умов договору поставки соняшника саме ПП «Південь-Агросервіс», позивачем не надано: сертифікатів якості товару, виданих за результатами аналізів; рахунків та розхідних накладних на підставі яких проводилася оплата товару. Крім того, наявними у справі документами взагалі неможливо встановити пункт прийому товару. Представником позивача будь-яких пояснень з цього приводу також не надано.

Не надання позивачем документів, що підтверджують реальний характер вчиненого їм з контрагентом правочинів; будь-яких доказів реального існування ПП «Південь-Агросервіс», є підставою для відмови у задоволенні позову.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції при вирішенні справи помилково застосував норми матеріального закону, тому постанова суду першої інстанції в порядку ст. 202 КАС України підлягає скасуванню.

Керуючись, ст.ст.198, 202, 205, 207 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Арцизької міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області - задовольнити, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року скасувати.

Прийняти у справі нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог приватного підприємства «Бессарабія-В» до Арцизької міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001362200 від 19.07.2012 року, №№0002092200; 0002102200 від 19.10.2012 року.

Постанова суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Головуючий:

Судді: