Постанова № 36119823, 12.12.2013, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12:40год. 12 грудня 2013 року м. Чернівці Справа № 824/2570/13-а

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Ковтюк В.О.

секретаря судового засідання Бурковської Ю.Т.

за участю:

представників позивача - Аврама Ю.М., Бобика Й.Б.

представників відповідача - Іліки Р.І., Гунько С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Дебора»до державної податкової інспекції у м.Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Дебора» (позивач) звернулося з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області (відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 13 листопада 2012 року №0002270232.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що 13 листопада 2012 року відповідачем за результатами документальної позапланової перевірки ПП «Дебора» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахувань та сплати податку на прибуток при здійсненні господарських операцій із ТОВ «Колос-К» за період з 01.07.09р. по 30.06.12р. було винесено податкове повідомлення-рішення №0002270232 (далі - Податкове повідомлення) про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 461432,50грн.

Однак, позивач вважає, що Податкове повідомлення прийняте відповідачем суперечить законодавству з питань оподаткування та не відповідає фактичним обставинам справи, а відтак підлягає скасуванню. Зокрема, висновок про заниження податку на прибуток за IV квартал 2009 року в сумі 369146,00 грн. відповідачем зроблено виходячи з того, що позивачем нібито порушені вимоги пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Такий висновок, на думку позивача, є помилковим та не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам діючого законодавства виходячи з наступного.

04 квітня 2006 року між ТОВ «Колос-К» (далі - контрагент) та позивачем був укладений договір купівлі-продажу №4 (далі - Договір). Відповідно до п.3.1 Договору за придбаний товар розрахунок повинен був бути проведений протягом 90 днів з дати відвантаження товару. На весь відвантажений товар продавцем були виписані податкові накладні. Відображені в податкових накладних суми податку на додану вартість у відповідності до вимог Закону України «Про податок на додану вартість» були включені позивачем до складу податкового кредиту.

В результаті неправомірних дій відповідача всі суми ПДВ були визнані такими, що не підлягають до відшкодування. У зв'язку з бокуванням податковими повідомленнями-рішеннями повернення на рахунок позивача сплачених у ціні придбання сум податку на додану вартість, позивач не зміг належним чином у встановлений термін виконати свої зобов'язання перед контрагентом.

З метою недопущення судового розгляду справи щодо факту неналежного розрахунку за придбану продукцію та збереження ділових партнерських стосунків між позивачем та контрагентом, шляхом переговорів було досягнуто домовленість про перенесення терміну розрахунків до вирішення питання щодо повернення позивачу з бюджету належних до відшкодування сум податку на додану вартість.

Тобто, на даний час між позивачем та контрагентом відсутній спір щодо суми заборгованості у розмірі 1476584,20 грн. В даному випадку позивач визнавши борг в силу вимог ст. 264 Цивільного кодексу України вчинив дію, якою перервав перебіг терміну позовної давності.

Отже, на думку позивача сума 1476584,20 грн. не є безповоротною фінансовою допомогою, як те стверджує відповідач, оскільки безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичної чи фізичної особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

В той же час, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, що передбачено ч.1 ст.264 ЦК України.

Як позивач зазначив вище, він визнав наявність заборгованості у розмірі 1476584,20 грн. перед контрагентом і таким чином перервав строк позовної давності.

А відтак зазначена заборгованість не може рахуватися безповоротною фінансовою допомогою та бути включена до валового доходу.

Виходячи з наведеного, позивач просить суд скасувати Податкове повідомлення.

Відповідач не погоджуючись з заявленим позовом подав суду письмові заперечення, в яких зазначив, в ході перевірки позивача було встановлено, що згідно бухгалтерського обліку та наданого позивачем акту звірки між позивачем та ТОВ «Колос-К» по Договору станом на 01.11.06р. та станом на 30.06.12р. рахується кредиторська заборгованість за отримані товари (роботи, послуги) в сумі 1476584,20 грн. термін позовної давності по якій минув (більше трьох років).

Дана заборгованість позивача є безнадійною заборгованістю, що в свою чергу є безповоротною фінансовою допомогою та вважається доходом з інших джерел і оподатковується у загальному порядку. Таким чином, висновки викладені в Акті на підставі якого було прийнято оскаржуване Податкове повідомлення є такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

Виходячи з наведеного, відповідач просить у задоволені позову відмовити за безпідставністю.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та наполягали на їх задоволенні, представник відповідача наполягав на відмові у задоволені позову з мотивів зазначених у запереченні.

Судом встановлено, що в період з 17.10.12р. по 23.10.12р. було проведено документальну позапланову перевірку позивача з питань нарахування та сплати податку на прибуток при здійсненні господарських операцій із ТОВ «Колос-К», про що складено акт №1271/22-2/31289611від 30.10.12р. (далі - Акт) (а.с.8-19). В Акті зазначено, що позивачем порушено вимоги пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування підприємств» від 28.12.94р. №334/94-ВР в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 369146,00 грн., в т.ч. за IV квартал 2009 року.

За наслідками розгляду Акту 13.11.12р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №0002270232, в якому зазначено, що за порушення позивачем вимог пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування підприємств» від 28.12.94р. №334/94-ВР та п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання на 369146,00 грн. та нараховані штрафні санкції в розмірі 92286,50 грн., всього на суму 461432, 50грн. (а.с.20).

В судовому засіданні також було встановлено, що між позивачем та ТОВ «Колос-К» 04 квітня 2006 року було укладено договір купівлі-продажу №4 хромового напівфабрикату шкір ВРХ, в п.3.1 якого щодо форми та порядку розрахунку зазначено, що позивач зобов'язується сплатити вартість товару протягом 90 днів з дати відвантаження його контрагентом (а.с.42).

ТОВ «Колос-К» листами від 10.03.09р. та від 18.10.12р. підтверджує, що вважає за можливе розрахунок по Договору провести після вирішення питання по поверненню сум ПДВ позивачу, а також що строк позовної давності перервано у зв'язку із визнанням позивачем заборгованості (а.с.43-44).

Крім того, згідно із актами взаєморозрахунків по отриманню і оплаті за товар між ТОВ «Колос-К» та позивачем по контракту №4 від 04.04.06р. станом на 01.01.09р., 01.01.10р., 01.01.11р., 01.01.12р. дебіторська та відповідно кредиторська заборгованість складає 1476584,20 грн. (а.с.46-47).

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону та робить висновки по суті спору.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підпункт 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (далі - Закон №334) (діяв на час виникнення заборгованості) визначає, що валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу.

Відповідно до пп.1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону №334 безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Згідно п.1.25 ст.1 Закону №334 безнадійна заборгованість - заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак: заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності.

Частина 1 ст.264 ЦК України визначає, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Частина 3 зазначеної статті передбачає, що після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

В ході судового розгляду було встановлено та не заперечувалось сторонами, що позивач має заборгованість перед ТОВ «Колос-К» по Договору в розмірі 147584,20 грн., яка виникла в 2006 році.

Дійсно, договір був укладений більше шести років тому та згідно умов договору позивач повинен був сплатити вартість товару протягом 90 днів з дати відвантаження його контрагентом, що не було зроблено.

Однак, суд вважає, що в даному випадку, перервано перебіг строку позовної даності на підставі ч.1 ст.264 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

В даному випадку позивач вчинив дії, якими визнав свій борг перед ТОВ «Колос», зокрема підписав Акти звірки взаєморозрахунків по отриманню і оплаті за товар між ТОВ «Колос» та ПП «Де бора» по контракту №4 від 04.04.2006 року станом на 01.01.2009р., 01.01.2010р, 01.01.2011р, 01.01.2012р., які були досліджені в судовому засіданні (а.с.46-47).

Крім того, згідно листів ТОВ «Колос» від 10.03.09р. та від 18.10.12р., контрагент погоджується на те, що розрахунок по Договору позивач може провести після вирішення питання щодо повернення йому сум ПДВ (а.с.43-44).

З вище наведеного вбачається, що позивачем вчиненні дії по визнанню боргу безпосередньо по відношенню до ТОВ «Колос», які свідчать про наявність боргу, тобто позивачем перервано перебіг строку позовної давності.

За наведених підстав, суд приходить до висновку, що заборгованість позивача перед контрагентом на суму 1476584,20 грн. не являється безнадійною, так як строк позовною давності не закінчився, а відтак не може визнаватися безповоротною фінансовою допомогою.

Таким чином, відповідач безпідставно включив дану заборгованість до валового доходу позивача, донарахував суму податку на прибуток та штрафні (фінансові) санкції. У зв'язку із наведеним, суд приходить до висновку, що Податкове повідомлення підлягає скасуванню як протиправне.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 КАС України.

У відповідності до п.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належним чином правомірність прийнятого ним рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Тому слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати - судовий збір в сумі 458,80 грн. з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 9, 71, 72, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції у м. Чернівцях форми «Р» від 13 листопада 2012р. №0002270232.

3. Стягнути з державного бюджету України на користь приватного підприємства «Дебора» сплачений судовий збір в сумі 458,80 грн.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанову в повному обсязі виготовлено 17 грудня 2013 р.

Суддя Ковтюк В.О.