Постанова № 36119258, 17.12.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/7874/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2013 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., суддів – Аракелян М.М., Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Ідеал» до Міністерства доходів і зборів України про скасування рішення про застосування фінансових санкцій,

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить скасувати рішення Міндоходів і зборів України від 14.10.2013 року № 000064 про застосування фінансових санкцій до ПП «Ідеал» в сумі 211008 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що викладені в акті фактичної перевірки від 07.06.2013 року № 128/21-249/31681667 порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року № 1251 «Про затвердження Положення про виготовлення, зберігання та продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» не відповідають фактичним обставинам, у зв'язку із чим притягнення позивача до відповідальності спірним рішенням про застосування фінансових санкцій є неправомірним. Так, інкриміноване позивачу порушення щодо зберігання алкогольних напоїв з підробленими марками акцизного податку не утворює складу господарського правопорушення, оскільки вина позивача, а також причинний зв'язок між провадженням позивачем господарської діяльності та порушенням - відсутні. Зокрема, алкогольні напої, які були виявлені перевіряючими в ході фактичної перевірки, зберігались на складі позивача на підставі відповідного договору. При цьому зазначені вироби були промарковані відповідними марками акцизного податку, які за зовнішнім виглядом не відрізнялись від оригінальних. Зважаючи на те, що ПП «Ідеал» не вчинялись будь-які дії, що можуть бути підставою для притягнення до відповідальності, відсутні правові підстави для застосування фінансових санкцій в порядку та розмірі, визначеному оскаржуваним рішенням.

Представник позивача до суду не з’явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, згідно наданого до суду клопотання, просив розглянути справу за його відсутності та задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача до суду повторно не з’явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. Згідно наданого до суду клопотання, вдруге просив відкласти розгляд справи, у зв’язку із зайнятістю представника в іншому судовому засіданні. У зв’язку із тим, що зазначені в заяві обставини не позбавляють можливості участі в судовому засіданні іншого повноважного представника відповідача, в силу ч.7 ст.56 КАС України, та беручи до уваги, що повторне клопотання про відкладення розгляду справи призводить до порушення встановлених законодавством строків розгляду справи, неявка представника відповідача визнана неповажною. Згідно наданих до суду заперечень, відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що оскаржуване рішення винесено в межах правового поля, при наявності порушень позивачем законодавства, у зв'язку із чим підстави для задоволення позову відсутні.

Згідно ч.6 ст.128 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що на підставі наказу від 01.06.2013 року № 147 та направлень від 01.06.2013 року № 290, від 01.06.2013 року № 291, від 01.06.2013 року № 292, від 01.06.2013 року № 293 посадовими особами регіонального управління Департаменту САТ ДПС України у Миколаївській області проведено фактичну перевірку складу алкогольних напоїв ПП «Ідеал» з питань дотримання вимог законодавства в сфері обігу алкогольних напоїв, за результатами якої складено акт від 07.06.2013 року № 128/21-249/31681667.

Перевіркою встановлено, що в приміщенні складу за адресою: Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Південна,1, який належить ПП «Ідеал», зберігалася алкогольна продукція (горілка « 5 капель класична» та горілка «Біленька класична» виробництва ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Прайм») маркована марками акцизного податку, які мають ознаки підробки, чим порушено п.20 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року № 1251 «Про затвердження Положення про виготовлення, зберігання та продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі-Положення) та ст.11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

На підставі вищевказаного акту перевірки Міністерством доходів і зборів України винесено рішення про застосування фінансових санкцій від 14.10.2013 року № 000064, яким до ПП «Ідеал» застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 211008 гривень.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначене рішення про застосування фінансових санкцій необґрунтованим, а позовні вимоги підлягаючими задоволенню, у зв'язку з наступним.

Як вбачається з акту перевірки від 07.06.2013 року № 128/21-249/31681667, перевіркою встановлено факт зберігання ПП «Ідеал» на складі: горілки « 5 капель класична» 0,5 л 40% об., виробництва ТОВ ЛГЗ «Прайм», горілки «Біленька класична» 0,5 л 40% об., виробництва ТОВ ЛГЗ «Прайм» та горілки «Біленька класична» 0,25 л 40% об., виробництва ТОВ ЛГЗ «Прайм», маркованих марками акцизного податку, що мають ознаки підробки, всього у кількості 5174 пляшок вартістю 105504 гривень.

В ході перевірки були відібрані зразки марок акцизного податку з метою проведення експертизи щодо автентичності відповідно до п.8 Правил виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку, затверджених спільним наказом Служби безпеки України від 15.11.1993 року № 118, Міністерства фінансів від 25.11.1993 року № 98, Міністерства внутрішніх справ від 24.11.1993 року № 740.

Відповідно до висновку акту експертизи марок акцизного податку для маркування алкогольних напоїв вітчизняного виробництва від 18.07.2013 року № 183-07-13 Департаменту державної політики у сфері пробірного нагляду, документів суворої звітності та лотерейної діяльності Міністерства фінансів України (а.с. 69-72), марки акцизного податку, які були відібрані та надані на експертизу (АВ, 20 АААА № 165079, 09/12, 9,174 грн.; АВ, 20 АААМ № 165479, 09/12, 9,174 грн.; АВ, 20 АААЛ № 165605, 09/12, 9,174 грн.; АВ, 20 АААЙ № 165829, 09/12, 9,174 грн.; АВ, 20 АААЖ № 777531, 12/12, 4,587 грн.; АВ, 20 АААЙ № 777741, 12/12, 4,587 грн.) державним підприємством «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» не виготовлялися і є підробленими.

Абзацом 3 ч.4 ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» встановлено, що алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

Згідно з абз.2 п.226.9 ст.226 Податкового кодексу України, п.20 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1251, вважаються такими, що немарковані, зокрема, алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку.

Відповідно до абз.13 ч.2 ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» у разі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів в розмірі 200 відсотків вартості товару, але не менше 8500 гривень.

З урахуванням експертного висновку від 18.07.2013 року № 183-07-13 та у відповідності до вищезазначених правових норм, відповідачем притягнуто ПП «Ідеал» до відповідальності у вигляді адміністративно-господарського штрафу, який розрахований виходячи із встановленої в ході перевірки згідно з переліком кількості пляшок горілки 5174 одиниць вартістю 105504 гривень.

Передбачена абз.13 ч.2 ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» фінансова санкція є адміністративно-господарською, її застосування врегульоване нормами глави 27 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарської відповідальності учасника господарських відносин, у тому числі для застосування адміністративно-господарських санкцій, є вчинене таким суб'єктом господарське правопорушення.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (ч.2 ст.218 ГК України).

При цьому слід ураховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду Україні у постанові від 08.05.2012 року № 21-93а12.

Як убачається з матеріалів справи, ПП «Ідеал» є власником оптового складу та зберігачем алкогольних напоїв, місцезнаходження яких внесено до єдиного державного реєстру місць зберігання алкогольних напоїв, саме: Миколаївська область, м. Первомайська, вул. Південна, 1.

31 травня 2013 року між ПП «Ідеал» (Зберігач) та ТОВ «Декарт СК» (Поклажодавець) укладений договір зберігання від 31.05.2013 року, відповідно до якого Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на зберігання лікеро-горілчані вироби у кількості і за вартістю, визначених у прибутково-видаткових документах. Всі алкогольні напої, перелічені в додатках до акту перевірки, належить ТОВ «Декарт СК», а позивач не здійснювало продаж цієї продукції./P>

Отже ПП «Ідеал» здійснювало зберігання алкогольних напоїв на законних підставах. При цьому ПП «Ідеал» не здійснювало продаж даної продукції, не зберігало з метою продажу, а лише надавало послуги зі зберігання майна, що належало ТОВ «Декарт СК».

Крім того, позивач не міг бути обізнаним про фальсифікацію марок акцизного податку, які були наклеєні на передану підприємству лікеро-горілчану продукцію, оскільки візуально марки не відрізнялись від аналогічних видів поліграфічної продукції, що знаходяться в офіційному обігу на території України.

Згідно накладної на відповідальне зберігання № 15 від 03.06.2013 року ТОВ «Декарт СК» відвантажило на склад ПП «Ідеал» горілку « 5 капель» 0,5 л у кількості 1575 пляшок, горілку ТМ «Біленька» 0,25 л у кількості 300 пляшок та горілку ТМ «Біленька» 0,5 у кількості 3299 пляшок, а всього 5174 пляшки, тобто всі перелічені в додатках до акту перевірки лікерно-горілчані вироби.

Вирішуючи спір, суд враховує, що при проведенні експертизи марок акцизного податку, оформленої актом від 18.07.2013 року № 183-07-13, спеціалістом використовувалися спеціальні засоби дослідження (мікроскоп «Carton» (40х) з вимірювальною шкалою (ціна поділки 0,02 мм), мікроскоп «Motic» (40х, 100х), комплект освітлювачів, ІЧ-детектор DORS 1100, комплект технічних засобів для дослідження голографічних елементів «Образ» тощо), а візуально підроблені марки акцизного податку не відрізняються від оригінальних, у зв'язку із чим ПП «Ідеал» не могло бути обізнаним про невідповідність марок акцизного податку на прийнятій від ТОВ «Декарт СК» продукції, без проведення відповідної експертизи. При цьому законодавством не вимагається від суб’єктів господарювання проводити такі експертизи при здійсненні господарської діяльності.

Вищевказані докази у своїй сукупності свідчать на користь доводів позивача про належність перелічених у акті лікерно-горілчаних виробів із сфальсифікованими марками акцизного податку іншому суб’єкту господарювання. При цьому відповідачем не доведено, що ПП «Ідеал» зберігало алкогольні напої з підробленими марками акцизного податку, які підроблені ним самостійно, або те, що ПП «Ідеал» було обізнано про те, що зберігає продукцію із підробленими марками, чи могло встановити зазначені обставини.

Таким чином, позивач достатньо та належно обґрунтував свої позовні вимоги. При цьому відповідач, який в спірних правовідносинах є суб’єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладений обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, не надав суду доказів, які б підтвердили ту суттєву обставину, що позивач, яким на своєму складі зберігалися лікеро-горілчані вироби, був обізнаним або міг бути обізнаним щодо обставин підроблення марок акцизного податку.

З урахуванням викладеного, суд не вважає встановленим факт наявності вини у ПП «Ідеал» щодо зберігання алкогольної продукції із сфальсифікованими марками акцизного податку.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів, які підпадають під визначення адміністративно-господарських санкцій.

У свою чергу, господарсько-правова відповідальність застосовуються лише за наявності певних підстав для її застосування. Розрізняють юридичні та фактичні підстави застосування господарсько-правової відповідальності. Так, фактичною підставою застосування господарсько-правової відповідальності, що визначена ч. 1 статті 218 ГК України, є наявність вчиненого суб'єктом господарювання правопорушення у сфері господарювання. Юридичною ж підставою застосування господарсько-правової відповідальності виступає відповідний правовий документ, що характеризує протиправну поведінку суб'єкта господарювання і передбачає форму і розмір відповідальності за таку поведінку. Такими правовими документами можна визнати закон або договір.

Також при застосуванні господарсько-правової відповідальності необхідним є враховування умов такої відповідальності. Умови господарсько-правової відповідальності складаються з чотирьох елементів: наявність господарського правопорушення, тобто порушення норм закону, договору тощо; протиправність поведінки господарського порушника; причинний зв'язок між протиправною поведінкою порушника і завданими потерпілому збитками; вина господарського правопорушника.

Частина 2 статті 218 ГК України встановлює, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи за порушення правил здійснення господарської діяльності. Проте існують обставини, що становлять виключення з цього правила.

Враховуючи, що необхідною умовою для притягнення до юридичної відповідальності є встановлення складу правопорушення як сукупності об'єктивних та суб'єктивних ознак, що характеризують діяння як правопорушення, у розглядуваному випадку підстави для застосування до позивача суми штрафу відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17 квітня 2013 року по справі № К/9991/77561/12.

Суд також враховує, що штрафні санкції застосовано до всієї продукції (5174 пляшок), яка зберігалася у ПП «Ідеал», в той час як акт експертизи від 18.07.2013 року № 183-07-13 складено за результатом дослідження лише 6 марок акцизного податку.

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Одним із головних принципів адміністративного судочинства, відповідно до ст. 7 КАС України є принцип верховенства права. Відповідно до ст. 3 Конституції України та ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб’єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення про застосування фінансових санкцій діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права.

Таким чином, на підставі ст.10 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з’ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв’язку із чим позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.128, 158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Ідеал» задовольнити.

Скасувати рішення Міндоходів і зборів України від 14.10.2013 року № 000064 про застосування фінансових санкцій.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.

Головуючий суддя __ І.В. Завальнюк

Суддя __ М.М. Аракелян

Суддя __ С.М. Корой