Постанова № 36119263, 18.12.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/8051/13-а

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2013 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Завальнюка І.В.,

за участю секретаря - Чернобай А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський торговий дім» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.11.2013 року № 0001642260.

В обґрунтування адміністративного позову Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеський торговий дім» (далі - Товариство) зазначило, що висновки перевіряючого в акті перевірки від 22.10.2013 року № 2221/15-53-22-6/23862916 не відповідають законодавству, що регулює спірні правовідносини, у зв'язку із чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення є неправомірним. Так перевіркою встановлено порушення пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.138.2 ст.138, пп.139.1.1 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого Товариством занижено податок на прибуток за ІІ квартал 2011 року на 111166 гривень. В основу зазначених висновків покладена оцінка перевіряючого взаємовідносин позивача із ТОВ «Констрактбуд», яким виконані ремонтно-будівельні роботи (послуги) згідно замовлення. Так, перевіряючий дійшов висновку про безтоварність господарських операцій, зважаючи на акт перевірки, який був складний ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва № 497/22-225/37436375 від 19.06.2013 року відносно ТОВ «Констрактбуд», без дослідження будь-якої документації та встановлення будь-яких фактичних обставин. Разом із тим, позивач зазначає, що формування валових за взаємовідносинами із контрагентом здійснювалося за наявності усіх визначальних факторів. Висновки про неправомірність формування валових витрат не підтверджені жодним документом бухгалтерського та податкового обліку, або іншими доказами, які є допустимими у розумінні чинного податкового законодавства та, відповідно, є незаконним. Отже покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення висновки за актом перевірки є необґрунтованими, у зв'язку із чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення неправомірне та підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги із викладених вище підстав підтримала у повному обсязі та просила задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено в межах правового поля, при наявності порушень позивачем податкового законодавства, у зв'язку із чим підстави для задоволення позову відсутні.

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що на підставі повідомлення від 07.10.2013 року № 211/10/22-6, виданого ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області, згідно з вимогами пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 ПК України, та відповідно до наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 07.10.2013 року № 861, співробітником податкової служби проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Одеський торговий дім» щодо підтвердження господарських відносин з МП у вигляді ТОВ «Констрактбуд» в рамках договору підряду № 14 від 10.03.2011 року та акту виконаних будівельних робіт за червень 2011 року, за результатами якої складений акт від 22.10.2013 року № 2221/15-53-22-6/23862916.

Перевіркою встановлено порушення Товариством пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.138.2 ст.138, пп.139.1.1 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за ІІ квартал 2011 року на 111166 гривень.

На підставі вищезазначеного акту перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.11.2013 року № 0001642260, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 111166 гривень та застосовано штрафну санкцію в розмірі 55583 гривень.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначене податкове повідомлення-рішення необґрунтованим, а позовні вимоги підлягаючими задоволенню, у зв'язку з наступним.

Судом встановлено, що ТОВ «Одеський торговий дім» у перевіреному періоді мало господарські відносини із ТОВ «Констрактбуд».

Так, між ТОВ «Одеський торговий дім» (Замовник) та ТОВ «Констрактбуд» (Виконавець) укладений договір від 10.03.2011 року № 14, відповідно до якого Виконавець взяв на себе зобов'язання виконати ремонтно-будівельні роботи (послуги) відповідно до замовлення. Згідно з п.2.1 Договору № 14 вартість робіт складає 3650000 гривень (з ПДВ). Відповідно до п.5.1 Виконавець самостійно забезпечує роботи (послуги) необхідними матеріалами та технічними ресурсами, які не може надати Замовник. Згідно з п.6.1 здача-прийомка виконаних робіт (послуг) виконується після їх повного завершення та оформлюється актом здачі-прийомки виконаних робіт (послуг).

На виконання вищезазначеного договору ТОВ «Констрактбуд» були виконані ремонтні роботи на належних ТОВ «Одеський торговий дім» об'єктах (нежилі приміщення 1-го та 4-го поверхів, техприміщення, нежилі приміщення підвалу в будинку № 2 по вул. Естонській в м. Одесі).

ТОВ «Констрактбуд» була виписана податкова накладна № 9 від 22.03.2011 року на суму 580000 гривень, у т.ч. ПДВ - 96666,67 гривень. Суму податку на додану вартість позивачем включено до податкового кредиту по рядку 10.1 декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року.

Також між сторонами складений акт б/н приймання виконаних будівельних робіт за червень 2011 року на суму 580000 гривень, у т.ч. ПДВ - 96666,67 гривень (всього сума по акту 935643,54 гривень, у т.ч. поворотна сума (вартість матеріальних ресурсів замовника - 355643,54 гривень).

Розрахунок між підприємствами проводився у безготівковій формі згідно платіжного доручення № 185 від 22.03.2011 року. Згідно журналу-ордеру і відомостей по рахунку 631 за червень 2011 року операція відображена Дт 6441 «Податковий кредити» - Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» - 96666,67 гривень; Дт 151 «Капітальне будівництво» - Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» - 483333,33 гривень.

Згідно податкової декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 року ТОВ «Одеський торговий дім» включило вказану суму до строки 06.2.АВ з розшифровкою в додатку № АМ.

Однак, в ході перевірки, оформленої актом від 22.10.2013 року № 2221/15-53-22-6/23862916, встановлено завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, по рядку 05.1 Декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року на суму 483333 гривень, в результаті чого ТОВ «Одеський торговий дім» занижено податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року на 111166 гривень.

Так, з акту перевірки вбачається, що взявши за основу акт перевірки № 497/22-225/37436375 від 19.06.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Констрактбуд» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків контрагентом-постачальником ТОВ «Інвестиційна Будівельна компанія «Сприяння» за періоди січень, березень, квітень 2011 року та контрагентами-покупцями», складний ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва, перевіряючий дійшов висновків про те, що усі правочині, які були здійснені ТОВ «Констрактбуд» з покупцями, є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків та суперечать інтересам держави.

Також в акті перевірки зазначено, що акт приймання виконаних будівельних робіт не може бути визначений як форма первинних документів з обліку в будівництва внаслідок того, що не доводить використання трудових ресурсів та надання таких людино-потужних робіт постачальником ТОВ «Констрактбуд». Так, згідно акту виконувались роботи з прокладки воздуховодів, ізоляції фольоізоверсом, встановлення підвісних люлек, заділка бетоном в залізобетонному покритті отворів, встановлення вузлів проходу витяжних вентиляційних шахт тощо, що потребує значної кількості кваліфікованих працівників.

В той же час постачальник робіт ТОВ «Констрактбуд» не має такої чисельності працівників згідно наданої звітності, а саме згідно звіту форми 1-ДВ за 4 квартал 2011 року загальна кількість працюючих на підприємстві 11 осіб, за цивільно-правовими договорами 0 осіб. Звіт містить інформацію, згідно з якою працівникам нараховано доходу - 34800 гривень, виплачено доход - 34800 гривень, нараховано податок - 5032,08 гривень, перераховано податок - 5032,08 гривень.

Згідно декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року, поданому 08.08.2011 року № 9006127118 до ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва та додатку до СВ «Собівартість реалізованої продукції, товарів, робіт, послуг» до неї сума прямих витрат на оплату праці склала 0 гривень, в додатку АВ «Адміністративні витрати» до декларації сума витрат на оплату праці адміністративного апарату задекларована в розмірі 11785 гривень. В той же час в наданому до перевірки акті приймання виконаних будівельних робіт ТОВ «Констрактбуд» зазначено, що серед витрат включена заробітна плата робітників, не зайнятих обслуговуванням машин в сумі 114554 гривень, заплата робітників в експлуатації машин 3535 гривень та заробітна плата в складі загальновиробничих витрат 8274 гривень, загальне значення кошторисної заробітної плати складає 126363 гривень.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що згідно АС «Податковий блок» єдиним основним постачальником ТОВ «Констрактбуд» в червні 2011 року є ТОВ «Абсолютрейд» (основний вид діяльності - торгівля м'ясом та м'ясопродуктами; вид діяльності «будівництво» у даного постачальника відсутній), у якого, в свою чергу, був постачальника ТОВ «Олвіс- Трейд Т» (основний вид діяльності - торгівля м'ясом та м'ясопродуктами), що також свідчить про те, що дані підприємства не могли виступати в якості субпідрядників та залучатись до виконання даних будівельних робіт.

Отже за висновками перевіряючого позивачем безпідставно віднесено до валових витрат видатки по операціям із ТОВ «Констрактбуд», так як по ним відсутнє документальне підтвердження.

Суд не погоджується з вказаними висновками акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, та дослідивши фактичність проведених господарських операцій, їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, дійшов висновку про обґрунтованість формування позивачем валових витрат за вищерозглянутими операціями, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог Податкового кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні» для застосування посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - юридичними особами (резидентами і нерезидентами) та їх відокремленими підрозділами, розроблений Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджений Наказ Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 року № 984 (далі - Порядок).

Згідно з п.6 Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В порушення вищенаведеного положення, перевіряючим в акті перевірки викладені порушення без посилання на первинні або інші документи, які підтверджують зазначені факти; самі порушення висвітлені нечітко, необ'єктивно та не у повній мірі.

Перевіряючим не надано оцінки фактам, що понесені позивачем витрати обумовлені господарською необхідністю та мали реальний характер; докази того, що дані, наведені в документах, не відповідають дійсності та роботи не виконувались в ході перевірки не встановлені. При цьому перевіряючим не надано оцінки первинним документам, що підтверджують фактичність господарських операцій, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства.

Проаналізувавши зміст акту перевірки, суд встановив, що висновки відповідача про нікчемність операції позивача є необґрунтованими, оскільки ним не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладену позивачем угоду - нікчемним правочином.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків. Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

В даному випадку податковий орган обмежився посиланням на акт перевірки іншої податкової інспекції та без самостійного дослідження господарських операцій дійшов хибного висновку про безтоварність укладеного позивачем із контрагентом правочину.

При цьому суд зауважує, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Аналогічна правова позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Суд також зазначає, що висновки перевіряючого порушують закріплений в Конституції України принцип персональної відповідальності, відповідно до якого суб'єкт господарювання не може нести відповідальності за дії своїх контрагентів, а може бути притягнений до юридичної відповідальності лише за власні правопорушення.

Так, у разі, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 09.09.2008 року по справі за № 21-500во08.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1. статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено загальне поняття та характеристика документу на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст.9цього Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Відповідно до п.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За змістом пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податків, який несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку.

Згідно зі ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст.838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Згідно з ст.839 ЦК України підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Всі складені між ТОВ «Одеський торговий дім» та ТОВ «Констрактбуд» документи на виконання договору за своїми формою та змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Зобов'язання сторонами виконані з дотриманням вимог цивільного законодавства.

Таким чином, як встановлено судом, у позивача наявні платіжні документи, акт прийомки виконаних робіт, інші документи бухгалтерського обліку, що були предметом договору підряду, укладеного між ТОВ «Одеський торговий дім» та ТОВ «Констрактбуд». Отже ТОВ «Одеський торговий дім» цілком обґрунтовано віднесено до валових витрат понесені в ході виконання укладеного із ТОВ «Констрактбуд» договору видатки. При цьому, в судове засідання позивачем надані належні та допустимі в спірних правовідносинах докази надання будівельних послуг. Зазначені докази в їх сукупності свідчать про дійсність та реальність господарської операції, яка відбулася між позивачем та ТОВ «Констрактбуд».

Отже висновки відповідача в акті перевірки ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені жодними документами та доказами з боку відповідача. Натомість, позивачем документально підтверджено правомірність формування валових витрат по господарським операціям з контрагентом. Так, на підтвердження реальності операцій позивачем надано копії договору, журналу-ордеру рахунку за червень 2011 року, платіжного доручення № 185 від 22.03.2011 року, виписки по рахунку № 26002187601 з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року, акту виконаних будівельних робіт за червень 2011 року (КБ-2).

Крім того, на підтвердження товарності господарських операцій представником позивача надано до суду копії довідки про вартість будівельних робіт за червень 2011 року (КБ-3), витягів про право власності на нерухоме майно та свідоцтв про право власності на нежилі приміщення, в яких проводились ремонтно-будівельні роботи тощо, фотографії приміщень, в яких проводилися ремонтно-будівельні роботи, які в сукупності з іншими первинними документами, безумовно свідчать про реальність проведення робіт.

Суд також враховує, що ТОВ «Констрактбуд» отримало ліцензію на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, серії АГ № 574216.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно віднесені суми витрат до валових по господарським операціям із ТОВ «Констрактбуд» у перевіреному періоді, у зв'язку із виконанням господарського договору, укладеного між позивачем та його контрагентом. Отже, з урахуванням положень діючого законодавства, суд приходить до висновку, що збільшення відповідачем ТОВ «Одеський торговий дім» суми грошового зобов'язання по податку на прибуток на 111166 гривень та застосування штрафних санкцій в сумі 55583 гривень є неправомірним, у зв'язку із чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Одним із головних принципів адміністративного судочинства, відповідно до ст. 7 КАС України є принцип верховенства права. Відповідно до ст. 3 Конституції України та ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права.

Таким чином, на підставі ст.10 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку із чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський торговий дім» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 13.11.2013 року № 0001642260.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 18 грудня 2013 року.

Суддя _____ І.В. Завальнюк