Ухвала суду № 36110529, 09.12.2013, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 456/2-253/11 Головуючий у 1 інстанції: Шрамко Р.Т.

Провадження № 22-ц/783/5932/13 Доповідач в 2-й інстанції: Гірник Т. А.

Категорія:27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді- Гірник Т.А.

суддів - Бакуса В.Я., Ніткевича А.В.

секретар - Глинський О.А.

з участю представника позивача - Жарського І.Р., представника відповідача -ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_5, ОСОБА_3 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 5 червня 2013 року у справі за позовом Публічного Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до Споживчого товариства "Плай-вест", ОСОБА_3, ОСОБА_6,ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю "Стрий-втормет" про звернення стягнення на майно, позов ОСОБА_5 до Публічного Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", ОСОБА_3, третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору Споживчого товариства "Плай-вест", ОСОБА_6, Органу опіки та піклування Стрийської міської ради, приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу ОСОБА_8 про визнання недійсним договору, застосування наслідків нікчемного правочину, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 5 червня 2013 року позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до Споживчого товариства "Плай-вест", ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю "Стрий-втормет" про звернення стягнення на майно, виселення задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості за кредитною угодою №ЕВРР/G1040 від 02.02.2007р. в сумі 245 059 (двісті сорок п'ять тисяч п'ятдесят дев'ять) грн. 18 коп. звернуто стягнення на предмет застави та на підставі іпотечного договору від 02 лютого 2007 року звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, яка складається з однієї кухні, чотирьох житлових кімнат площею 61.6 кв.м., загальна площа 98.9 кв.м. та належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ №777847, зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно комунальним підприємством Львівської обласної ради "Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" 29.07.2007 року, номер витягу 13379807, реєстраційний номер 5715000, номер запису 11274 в книзі 40 шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладання Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" договору купівлі-продажу предмету застави від імені Заставодавця, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності встановивши початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна.

Вирішено питання судових витрат.

В задоволенні решти позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" відмовлено та в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 про визнання недійсним Договору поруки №1 від 02.02.2007 року укладеного між Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" Стрийське відділення "Міська рада" філії Західне регіональне відділення Закритого акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" та ОСОБА_3 та в застосуванні наслідків недійсності правочину - договору іпотеки укладеного 02.02.2007 року за №475 між ОСОБА_3 та Закритим акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" (код ЄДРПОУ 14360570) м.Дніпропетровськ вул..Набережна Перемоги, 50, посвідченого приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу ОСОБА_8, скасування реєстраційного запису про реєстрацію в Державному реєстрі іпотек, скасуванні реєстраційного запису про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за №9 від 02.02.2007р., стягнення судових витрат в сумі 45 (сорок п'ять) грн. 50 коп.- відмовлено .

Рішення суду оскаржили відповідачі по первісному позову ОСОБА_5 та ОСОБА_3. В апеляційних скаргах, мотиви яких є аналогічні зазначають, що оспрюваний ОСОБА_5 договір іпотеки від 02.02.2007 року, на підставі якого звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру власника ОСОБА_3, укладений між ОСОБА_3 та банком як один із видів забезпечення виконання Кредитної угоди /договору/ №ЕВРР/G 1040, за умовами якої, позивач надав, а СТ "Плай-Вест" отримало кредит у розмірі 350 000 гривен зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 19,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом із строком повного повернення кредиту до 02 лютого 2012 року - укладено з порушенням вимог закону.

На час укладення ОСОБА_3 цього договору у квартирі, котра передана в іпотеку постійно проживав та був зареєстрований тоді ще неповнолітній ОСОБА_5 Однак всупереч вимогам чинного законодавства, в тому числі ст.18 ЗУ «Про охорону дитинства» - на укладення договору не було отримано погодження органу опіки та піклування. Таким чином житлові права ОСОБА_5 порушено укладнням договору, який не відповідає вимогам закону, відтак у суду не було підстав для задоволення вимог банку у визначений в рішенні спосіб. Мотиви судового рішення про те, що права ОСОБА_5 не є порушеними, оскільки останній не мав прав власності на преддмет іпотеки чи на його частину та що на підставі наданої нотаріусу довідки у квартирі не значився зареєстрованим - не свідчать про відсутність фактів порушення інших прав, якими є право особи на житло. Крім того, на даний час у квартирі проживають ще двоє малолітніх дітей - племінників позивача ОСОБА_5, права яких оскаржуваним рішенням теж порушені. Суд при винесенні рішення надав преюдиційне значення довідці, копія якої надіслана нотаріусом, що посвідчувала оспорюваний договір і в якій не значиться зареєстрованим на той час ОСОБА_5 та не врахував наявні у справі інші письмові докази, якими спростовано чинність цієї довідки і навпаки підтверджено факт реєстрації, а отже і проживання на той час неповнолітнього ОСОБА_5 у квартирі, на яку звернуто стягнення, як на предмет іпотеки та заволено ряд інших вимог.

Апелянти просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішенння про відмову у позові банку та задоволення позову ОСОБА_5 про визнання недійсним іпотечного договору.

При розгляді справи представник апелянта ОСОБА_3 доводи та вимоги апеляційної скарги своєї довірительки підтримав та висловився в підтримання апеляційної скарги ОСОБА_5

У запереченнях на апеляційні скарги банк просить рішення суду першої інстанції як законне та обгрутоване залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення. Просить врахувати, що на час ухвалення судом рішення у справі сплив кінцевий термін виконання боржником зобов»язання за кредитним договором. У відповідності до норм матеріального права, якими врегульовано спірні правовідносини, банк вправі звертатися з вимогами про дострокове погашення кредиту в тому числі у спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки. Обидва апелянти у своїх апеляційних скаргах просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення вимог зустрічного позову ОСОБА_5 та визнати недійсни договір іпотеки, укладений між банком та ОСОБА_3 у забезпечення виконання Кредитного договору, однак така вимога позивачем по зустрічному позову в суді першої інстанції не була заявлена, а закон не передачає зміни чи збільшення позовних вимог на стадіїї апеляційного розгляду. Суд вирішував вимоги позивача за зустрічним позовом про визнання недійсним договору поруки та застосування наслідків нікчемного правочину за наведених у позовній заяві ОСОБА_5 мотивів. Відмовляючи у задоволенні вимог зустрічного позову, суд вірно дійшов висновку про відсутність правових пістав для задоволення вимог зустрічного позову, водночас обгрунтовано вирішив про часткове задоволення вимог банку у спосіб звернення стягнення на майно за договорами застави та іпотеки. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

При розгляді справи в суді апеляційної інстанції представник позивача підтримав мотиви письмових заперечень.

Інші учасники в судове засідання не з»явились. Належним чном повідомлені про розгляд справи, про що до справи долучено розписки про отримання усіма учасниками судових повісток. ОСОБА_5 в заяві до суду Апеляційної інстанції просить справу розглядати в його відсутності. За таких обставин колегія суддів вважає можливим продовжувати розгляд справи у відсутності учасників процесу, які не з»явились, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги до задоволення не підлягають.

У відповідності до вимогст. 213 ЦПК України - рішення суду повинно бути законним і обгрутованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказми, які були досліджені в судовому засіданні.

З врахуванням змісту ст.60 ЦПК України- кожна сторона зобов»зана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 ЦПК України.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Задовольняючи частково позовні вимоги банку та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5, судом вірно встановлені обставини справи та з»ясовано, що відповідно до укладеного договору № ЕВРР/G1040 від 02.02.2007 року Споживче товариство «Плай-вест» 05.02.2007 року отримало кредит у розмірі 350000,00 грн. у вигляді кредитної лінії, окремі транші якої видавались у розмірі і на умовах договору про видачу траншу №ЕВРР/G 1040 від 02.02.2007 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 19,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 02.02.2012 року. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється за графіком погашення кредиту та процентів.

Судом встановлено і не оспорювалось відповідачами в тому числі самим боржником, що СТ «Плай-Вест» зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав. У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором станом на 06.04.2009 року виникла заборгованість - 245059,18 грн., яка складається 201623,65 грн. - заборгованість за кредитом, 37384,25 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 6051,28 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, нарахована в межах року. Розмір заборгованості відповідачами не оспорюється.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором укладено договори поруки, застави та іпотеки. Так, позивач - «ПриватБанк» і ОСОБА_3 02.02.2007 року уклали договір застави, згідно якого ОСОБА_3, надала в заставу належне їй майно, опис якого зазначено в договорі застави/ телевізор , холодильник/.Крім того, 02.02.2007 року між «Приватбанком» та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, згідно якого ОСОБА_3 надала в іпотеку належне їй майно, а саме: квартиру загальною площею 98,9 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що належить її на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно Серія ЯЯЯ № 777847, зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно КП Львівської обласної ради «Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» від 29.01.2007 року, номер витягу: 13379807, реєстраційний номер: 5715000, номер запису: 11274, в книзі 40. / а.с. 20 том. 1/

В забезпечення виконання за Кредитним договором укладено між банком та ТзОВ «Стрий-втормет» в особі директора ОСОБА_3 договрі поруки № 1 від 02.02.2007 року, за яким вказане підприємство взяло на себе відповідальність за викоаннння обов»язків перед кредитором за тим же договором /Кредитною угодою/ боржника СТ «Плай- вест» / а.с. 29 том. 1/.

Крім того, у забезпечення виконання боргового зобов»язання СТ «Плай Вест» - «ПриватБанк» і ОСОБА_3 02.02.2007 року уклали договір поруки № 1, за яким ОСОБА_3, як майновий поручитель за невиконання умов кредитного договору поручилась перед банком належним її майном - телевізором, холодильтником та тією ж 4-кімнатною квартирою у АДРЕСА_1 /а.с. 94 ом. 1/.

Суд вірно встановив, що незважаючи на таку кількість договорів, що укладені у забезпечення виконання кредитного договору /Кредитної угоди/ між банком та боржником СТ «Плай-вест» - зобов»язання належним чином не виконується і є підстави для примусового стягнення у відповідності до умов договору та закону.

З долученого до справи представником ОСОБА_3 копії рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 21 лютого 2013 року вказаний договір поруки № 1 від 02.02.2007 року, за яким ОСОБА_3 , як майновий поручитель за невиконання умов кредитного договору поручилась перед банком належним її майном - визнаний припиненим з 23 жовтня 2009 року / а.с. 30 -31 / том 4/.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для визнання його недійсним за позовними вимогами ОСОБА_5 по зустрічному позову.

Задовільняючи частково позовні вимоги банку та вирішуючи про звернення стягнення на предмети застави у виконання вказаного вище договору застави, суд вірно застосував норми матеріального права. Відповідно до норм ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Договором застави, передбачено, що у випадку порушення заставодавцем /позичальником зобов'язань за кредитним договором, або за договором застави, заставодавець зобов'язаний передати предмет застави Заставодержателю в заклад. В порушення вищезазначених вимог закону та умов договору, відповідач зобов'язання за кредитним договором не виконує, предмети застави в заклад банку не передані. В цій частині висновки суду апелянтами не оспорюються і правильність таких не викликає сумніву.

Вирішуючи про звернення стягнення на предмет іпотеки, за вказаним вище договором і відмовляючи у задоволенні вимог зустрічного позову про застосування наслідків недійсності правочину - договору іпотеки, суд правильно застосував та керувався нормами матеріального права та врахував вимоги ст.530 ЦК України, за змістом якої, якщо у зобов»язанні встановлений строк /термін/ його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. За умовами Кредитної угоди, а саме за змістом п. 4.2 такої- сторони визначили порядок та терміни внесення чергових платежів, а отже його порушення боржником свідчить про порушення ним строку виконання зобов»язання, що привело до виникнення заборгованості, розмір якої не оспорюється.

Судом вірно взято до уваги, що відповідно до ст. 1 ЗУ «Про іптеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов»язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право, в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов»язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку встановленому законом. Суд вірно врахував вимоги 7 цього закону, за якою передбачено, що за рахунок предмету іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов»язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було порямо передбачено умовами договору, що обумовлює основне зобов»язання.

Відповідно до ст. 12 цього ж закону - у разі порушення іпотекодавцем обов»язків встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов»язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Позивач по первісному позову таким правом скористався та звернувся в тому числі з вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності достатніх доказів невиконання боржником основного зобов»язання. / с. 33 Закону/

Суд при вирішенні позову в цій частині обгрунтовано врахував роз»яснення, що у Постанові № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів , що виникають із кредитних правовідносин». Згідно п. 17 вказаної постанови - зобов»язання припиняється з підстав передбачених договором або законом /частина перша статті 598 ЦК/ Такі підстави зокрема передбачені у статтях 599-601, 604 - 609 ЦК/.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов»язання.

За таких обставин наявність судового рішщенн від 13 липня 2011 року Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у справі за № 2-4983/11, котра долучена до справи за результатами розгляду позову банку в тому числі до СТ «Плай-вест», як боржника та ТзОВ «Стрий-втормет», ОСОБА_3, як поручителів за тим же договором від 02.02.2007 року, за відсутності даних про виконання цього рішення суду - не є підставою для висновку про виконання відповідачами своїх зобов»язань за умовами вказаних договорів.

За таких обставин суд дійшов вірного висновку про можливість задоволення вимог банку в тому числі у спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки.

Мотиви апеляційних скарг ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про безпідставну відмову суду першої інстанції щодо визнання недійсним договору іпотеки з підстав реєстрації та проживання в такій на час його укадення тоді ще неповнолітнього ОСОБА_5 та відстуність згоди органу опіки та піклування на укладення такого договору з посиланням на докази такої реєстації та проживання, про що детально зазначено у позовній заяві ОСОБА_5 та в апеляційних скаргах апелянтів - колегія суддів вважає спростованими, виходячи з наступного.

Із змісту позовної заяви та прохальної частини зустрічного позову ОСОБА_5 вбачається, що останній просив визнати недійсним договір поруки від 02.02.2007 року, про який вказано вище і який за рішенням 21.02.2013 року Стрийського міськрайонного суду визнаний припиненим. Крім того, ОСОБА_5 просив застосувати наслідки нікчемного правочину, яким вважає договір іпотеки від 02.02.2007 року, за яким ОСОБА_3 передала в іпотеку вказану вище квартиру, вважаючи що такий договір не відповідає вимогам закону, а відтак відсутні підстави для визнання його недійсним.

Однак з такими доводами апеляційних скарг погодитись не можна. З матеріалів справи вбачається, що договір іпотеки посвідчено нотаріусом з дотриманням вимог чинного законодавства в тому числі з врахуванням надання нотаріусу даних про приналежність виключно ОСОБА_3 на праві власності предмету іпотеки, за її твердженням про відсутність прав інших осіб на предмет іпотеки та відсутність даних про реєстрацію у квартирі ОСОБА_5 чи інших неповнолітніх осіб. Вказані обставини підтверджуються самим договором іпотеки та долученою до такого довідкою з місця проживання, копія якої надіслана суду нотаріусом, що посвідчувала цей договір.

За змістом ч. 2 ст. 215 ЦК України - недійсним є правочин якщо його недійсність встановлена законом /нікчемий правочин/. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом недійсним.

Виходячи з мотивів позову ОСОБА_5 - останній не надав суду доказів нікчемності правочину - договору іпотеки, а вимоги про визнання його недійсним не заявляв. Тому суд вирішив його позовні вимоги в межах заявлених. Вирішення судом апеляційної інстанції такої вимоги, про що ОСОБА_5 та ОСОБА_3 просять в апеляційних скаргах - ЦПК України не передбачає.

До справи долучено копію позовної заяви ОСОБА_3, згідно якої остання 14.12.2012 року зверталася до Стрийського міськрайонного суду Львівської області з вимогою про визнання недійсним іпотечного договору від 02.02.2007 року, однак учасники процесу ствердили, що рішення по цьому позову не прийнято, що не позбавляє права ОСОБА_5 на звернення до суду з такими вимогами.

При відсутності вимоги про визнання іпотечного договору недійсним та відсутності доказів його нікчемності, суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про можливість задоволення вимог банку у спосіб в тому числі звернення стягнення заборгованості за кредитнитною угодою у спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки.

Пояснення представника відповідачки ОСОБА_3 при розгляді справи в суді апеляційної інстанції про вирішення питання щодо ліквідації боржника СТ «Плай-вест» на підставі рішення Господарського суду Закарпатської області від 21 вересня 2010 року про ліквідацію юридичної особи СТ «Плай- Вест», а відтак припинення основного зобов»язання, яке тягне припинення зобов»язань в його забезпечення - є спростованим. Вказане рішення суду скасоване Постановою Львівського Апеляційного господарського суду 22.12.2010 року та з врахуванням поданих представником банку суду апеляційної інстанції витягу з ЄДР - юридична особа Споживче товариство «Плай-вест» станом на 09.12.2013 року значиться в Єдиному державному реєстрі та знаходиться у стані припинення /а.с. 76 -78 том 1/.

Інших мотивів, за яких апелянти вважають незаконним рішення суду першої інстанції - не наведено.

За таких обставин, колегія суддів вважає повністю спростованими доводи обох апеляційних скарг відповідачів та не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч. 1 ст. 307, 308, 313, п.1 ч.1 ст. 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 5 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді