Рішення № 36110457, 26.11.2013, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 1306/8734/12 Головуючий у 1 інстанції: Павлів З.С.

Провадження № 22-ц/783/6069/13 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

Категорія:5

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2013 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого судді Мікуш Ю.Р.

Суддів: Ніткевич А.В..,Павлишин О.Ф.

Секретар Олексів О.

З участю: позивачки ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, Стебницької державної нотаріальної контори про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та витребування майна від добросовісного набувача,-

в с т а н о в и л а :

Оскаржуваним рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 червня 2013 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_5, Стебницької державної нотаріальної контори про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та витребування майна від добросовісного набувача.

Рішення суду оскаржила позивачка по справі ОСОБА_3.

В апеляційній скарзі зазначає, що вважає оскаржуване рішення суду незаконним. Суд допустив невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального права.

В силу норм Цивільного кодексу України в редакції 1963 року, зокрема ст.12, 41, 42, 44, 227, 153, 128 вона стала власником з моменту укладення договору дарування та нотаріального його посвідчення. Не реєстрація даного договору у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів не тягне його недійсність і Закон жодним чином не обмежував її в часі проведення такої реєстрації.

Суд, розглядаючи справу, невірно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, а саме невірно і не мотивовано застосував до правовідносин спадкування норми Цивільного кодексу України в редакції 2003 року, хоча спадкоємець ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і шестимісячний строк на прийняття спадщини сплив 06.12.2003 року, тобто до набрання чинності новим Цивільним кодексом України.

При вирішенні спору суд в оскаржуваному рішенні допустив неповне з»ясування обставин, що мають значення для справи. Висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити її позов повністю.

Заслухавши пояснення позивачки ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4 на підтримання доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали цивільної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Матеріалами справи та судом встановлено, що 27 лютого 1998 року між ОСОБА_3 та її батьком ОСОБА_7 був укладений договір дарування житлового будинку та господарських будівель, що знаходяться в АДРЕСА_1.

Договір дарування житлового будинку був посвідчений державним нотаріусом Стебницької державної нотаріальної контори 27.02.1998 року.( а.с.3).

Відповідно до умов договору ОСОБА_7 подарував належний йому на праві власності житловий будинок, який знаходиться на земельній ділянці 0,10 га в АДРЕСА_1 разом з приналежними до нього господарськими будівлями своїй дочці ОСОБА_3

Відповідно до ст.128 ЦК УРСР у редакції 1963 року, що діяв на момент укладення договору, право власності у набувача майна за договором дарування виникає з моменту передачі речі, якщо інше не встановлено законом або договором. Передачею визнається вручення речей набувачеві.

Отже, позивачка ОСОБА_3 вважала себе власником будинковолодіння в АДРЕСА_1 з 27.02.1998 року .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 помер (а.с.53).

Після смерті ОСОБА_7 його друга дочка ОСОБА_8, а рідна сестра ОСОБА_3, яка проживала в Росії, не повідомивши сестру про смерть батька, отримала свідоцтво про право на спадщину по закону на спірний житловий будинок АДРЕСА_1( а.с.66), видане державним нотаріусом Стебницької державної нотаріальної контори.

18 травня 2004 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 укладено та нотаріально посвідчено договір купівлі-продажу, відповідно до якого ОСОБА_8 продала спірний житловий будинок відповідачці по справі ОСОБА_9 Договір посвідчено в державній нотаріальній конторі м. Стебник та зареєстровано у БТІ ( а.с.113-114).

Згідно Державних актів на право власності на земельну ділянку серія ЯБ №347889 та серія ЯБ № 347890 ОСОБА_9 на підставі рішення Стебницької міської ради від 28.09.2004 року № 405 та вказаного вище договору купівлі - продажу, належить земельна ділянка, площею 0,1000 га цільове призначення : обслуговування житлового будинку та земельна ділянка площею 0,1200 га цільове призначення: ведення садівництва, що знаходяться в АДРЕСА_1 ( а.с. 119-120).

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що позивачка ОСОБА_3, яка отримала в дар від батька ОСОБА_7 житловий будинок 27.02.1998 року не зареєструвала такого у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів. Суд вважає, що позивачкою не було дотримано процедури, передбаченої ст.244 ЦК УРСР, що унеможливило прослідкувати наявність даного договору при визначенні спадкової маси та прийняття спадщини ОСОБА_8

З такими висновками суду погодитися не можна.

Відповідно до вимог ст.ст. 128, 153, 227 Цивільного кодексу в редакції 1963 року позивачка ОСОБА_3 набула право власності на житловий будинок та господарські будівлі в АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від імені її батька ОСОБА_7( а.с.3) . Відповідно до останнього абзацу зазначеного договору дарування у відповідності до ст.227 Цивільного кодексу України, цей договір підлягає реєстрації у Дрогобицькому МБТІ.

Не реєстрація даного договору у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів чи у МБТІ не тягне недійсності договору і Законом на цей період часу позивачка не була обмежена у часі такої реєстрації, хоч згідно своїх пояснень розуміла про необхідність такої з технічної процедури та при необхідності для вчинення інших правочинів.

Відповідно до ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст.55 Цивільного кодексу України в редакції 1963 року, власник не може бути позбавлений права на своє майно, крім випадків, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України.

Стаття 5 Цивільного кодексу України в редакції 2003 року гласить, що акт цивільного законодавства не має зворотної дії в часі, крім випадків, коли він пом»якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулюються актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов»язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відповідно до п.п. 4.9 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України в редакції 2003 року, цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до прав і обов»язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. До договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

Враховуючи вище зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що не реєстрація договору дарування від 27.02.1998 року у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів стала законною підставою для спадкування спірного житлового будинку ОСОБА_8 після смерті ОСОБА_7, а в подальшому на законних для цього підставах житловий будинок був відчужений відповідачці ОСОБА_9

Із матеріалів інвентаризаційної справи Дрогобицького МБТІ вбачається, що дублікат свідоцтва про право власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 на померлого ОСОБА_7 з метою прийняття спадщини після смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_2 був виготовлений на підставі рішення органу місцевого самоврядування Стебницької міської Ради, незважаючи на те , що у матеріалах інвентаризаційної справи було замовлення ОСОБА_7 за 1998 рік про видачу йому витягу про інвентаризаційну вартість будівлі для відчуження. Така послідовність документів у інвентаризаційній справі зобов»язувала належно перевірити та встановити власника житлового будинку, яким на той час була ОСОБА_3 про що добре знала її сестра ОСОБА_8 та сусіди, що було підтверджено у суді першої інстанції з пояснень свідків.

Якщо, навіть, слідувати думці суду першої інстанції про те, що ОСОБА_8 на законних підставах успадкувала спірний житловий будинок АДРЕСА_1, то судом не враховано, що остання приховала у заяві про прийняття спадщини по закону факт наявності ще однієї дочки померлого, а саме позивачки ОСОБА_3, яка з 1994 року постійно проживала в Росії та про день смерті батька її не було повідомлено. Відповідно до ст.1301 ЦК України 2003 року суд зобов»язаний був визнати недійсним свідоцтво на прийняття спадщини, якщо буде встановлено, що особа, якій воно було видане не мала права на спадкування, а також в інших випадках встановлених законом.

Як вбачається із змісту самого договору купівлі - продажу спірного житлового будинку від 18 травня 2004 року, ( а.с.112-113) то такий укладений та посвідчений нотаріусом на невигідних для ОСОБА_8 як продавця умовах в частині вартості за який проданий будинок 2625 грн. при інвентаризаційній вартості будинку 14979 грн. Крім цього, ОСОБА_9 значиться зареєстрованою у житловому будинку, який купляє. На зазначені вище обставини суд не звернув уваги та не дав їм оцінки.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд посилався також на ст.267 ЦК України - пропуск строку позовної давності. Однак, із перевірених пояснень свідків, із пояснень позивачки ОСОБА_3 не встановлено, що остання приїзджала з Росії в період з березня 1998 року до 2012 року.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами) вимог, які встановлені ч.1 ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ст..216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов»язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов»язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданні послуг,- відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Виходячи із вище зазначеного, колегія суддів вважає, що свідоцтво про право на спадщину за законом та договір купівлі - продажу спірного житлового будинку слід визнати недійсними, оскільки такими правочинами порушено право позивачки ОСОБА_3 як власника майна.

Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою на якій розташовані ці об»єкти. До особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати власник має право витребувати це майно у набувача якщо майно вибуло з володіння власника не з його волі.

Відповідно до ст.. 309 ч.1 п.4 ЦПК України підставою для скасування оскаржуваного рішення суду і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування судом норм матеріального або процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.4, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 червня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення згідно якого:

- Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 27.04.2004 року видане державним нотаріусом Стебницької державної нотаріальної контори Лютик Р.В. на ім»я ОСОБА_8 на житловий будинок з господарськими будівлями за адресою АДРЕСА_1.;

- Визнати недійсним договір купівлі - продажу житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 від 18.05.2004 року укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_9.;

- Визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,10 га, цільове призначення якої ведення садівництва за адресою АДРЕСА_1 серія ЯБ № 347890 виданий 13.02.2006 року на ім»я ОСОБА_9.;

- Визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,12 га, цільове призначення якої обслуговування житлового будинку за адресою АДРЕСА_1, серія ЯБ № 347889 виданий 13.02.2006 року на ім»я ОСОБА_9.

Повернути ОСОБА_3 у власність житловий будинок з господарськими будівлями за адресою АДРЕСА_1 , витребувавши з володіння ОСОБА_9 даний житловий будинок.

- Виселити ОСОБА_9 разом із членами її сім»ї із житлового будинку в АДРЕСА_1 без надання іншого житлового будинку.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене до Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий Ю.Р.Мікуш

Судді А.В.Ніткевич

О.Ф.Павлишин