Ухвала суду № 36102895, 17.10.2013, Вільнянський районний суд Запорізької області

Справа № 314/4026/13-ц

Провадження № 2/314/954/2013

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2013 року м. Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Мануйловій Н.Ю.,

при секретарі Тарасовій О.М.,

за участю прокурора Боріна А.Б.,

представника ОСОБА_1-адвоката ОСОБА_2,

представника ОСОБА_3-адвоката ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву Запорізького міжрайонного екологічного прокурора Бутенко І. про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вільнянського районного суду Запорізької області знаходиться цивільна справа за позовом Запорізького міжрайонного екологічного прокурора до Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області, ОСОБА_1, ОСОБА_5, відділу Держземагентства у Вільнянському районі Запорізької області про визнання недійсними розпорядження, виданого на його підставі державного акту на право власності на землю, договору дарування, виданого на його підставі державного акту на право власності на землю та повернення земельної ділянки.

17.10.2013 року при розгляді даної цивільної справи прокурором було заявлено про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_3 здійснювати будівництво на земельній ділянці, розташованій за адресою: АДРЕСА_1, за межами населеного пункту, яка належить на праві власності ОСОБА_3 Дану заяву обґрунтовано наступним.

У процесі розгляду скарги громадянки ОСОБА_6 прокурору стало відомо, що відповідачем по справі ОСОБА_3 ведеться будівництво на земельній ділянці, яка є предметом спору по даній цивільній справі. Оскільки вказана земельна ділянка розташована в водоохоронній зоні затоки р.Дніпро та знаходиться в 100-метровій смузі від урізу води, то згідно вимог ст.61 Земельного кодексу України та ст.89 Водного кодексу України, заборонено будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних).

Таким чином, ОСОБА_3 має можливість на власний розсуд здійснювати будівництво на спірній земельній ділянці, що у подальшому може призвести до неможливості виконання рішення суду.

Також прокурор в обґрунтування своїх вимог послався на скаргу ОСОБА_6 та відповідь інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області від 03.10.2013 №Р-503/1.

Представник ОСОБА_3 заперечував проти заяви прокурора, оскільки вважає, що прокурор не вказав, яку саме вимогу просить забезпечити прокурор.

Представник ОСОБА_1 також заперечував проти задоволення заяви прокурора, оскільки вважає її необґрунтованою. Із відповіді інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області вбачається, що її посадовими особами не встановлено факту початку будівництва. Отже, заява прокурора ґрунтується на припущеннях.

Суд, розглянувши заяву Запорізького міжрайонного екологічного прокурора про забезпечення позову, вислухавши думку представників відповідачів, вивчивши матеріали справи, дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачу ОСОБА_3 на праві власності належить земельна ділянка площею 1,1га, розташована на території Петро-Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області (копія Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 490750, виданого на підставі договору дарування земельної ділянки № 1244 від 05.07.2011 ВРЛ № 810233, а.с. 18).

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

Згідно з ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Як вбачається із документів, доданих прокурором до заяви про забезпечення позову, за скаргою громадянки ОСОБА_6 посадовими особами інспекції архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області було зроблено виїзд на місце та проведено перевірку дотримання законодавства, державних стандартів, норм і правил у сфері містобудівної діяльності на об'єктах, розташованих по АДРЕСА_2. Перевіркою встановлено, що вказана земельна ділянка огорожена парканом, при візуальному огляді території факт виконання будівельних робіт не виявлено.

Таким чином, суд вважає, що вимога прокурора про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_3 здійснювати будівництво на спірній земельній ділянці ґрунтується на припущеннях. Факт того, що відповідачем розпочато будівництво або здійснені дії, направленні на початок будівництва, прокурором не доведено.

Отже, в суду немає підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони здійснювати будівництво може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 151-153 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Запорізького міжрайонного екологічного прокурора Бутенко І. про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня винесення ухвали апеляційної скарги через суд першої інстанції. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Н.Ю.Мануйлова

"17" жовтня 2013 р. в складі:

головуючого Мануйлова Н. Ю. ,

вивчивши заяву про забезпечення позову , -

В С Т А Н О В И В :

29 липня 2013 р. звернулась з позовом до про визнання недійсним розпорядження, оскільки останній добровільно не надає матеріальну допомогу на утримання дітей.

позивач подала заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортні засоби відповідача. Крім того, позивач в обґрунтування своєї заяви про забезпечення позову - додала копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів.

Відповідно до вимог ст. 151 ЦПК України, суд, за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходів забезпечення позову.

Дослідивши матеріали справи вважаю, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 3 ст. 152 ЦПК України забезпечення позову має бути співмірним із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України невжиття заходів забезпечення може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду.

Враховуючи те, що у разі задоволення даного позову наслідком чого стане періодична виплата частини доходу відповідача, невжиття заходів забезпечення не може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду, та керуючись вимогами ст.ст. 151, 152 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви про забезпечення позову у вигляді накладення арешту на транспортні засоби -відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до через шляхом подачі в 5-денний строк з дня проголошення ухвали заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 10 днів апеляційної скарги.

Суддя Н. Ю. Мануйлова17.10.2013