Рішення № 36101827, 13.12.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/13939/13-ц Провадження № 22-ц/772/3930/2013Головуючий в суді першої інстанції:Венгрин О. О.Категорія: 31 Доповідач: Медвецький С. К.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2013 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Медвецького С.К.,

суддів: Чорного В.І., Чуприни В.О.,

при секретарі: Богацькій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 01 листопада 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди, завданої злочином, -

встановила:

У червні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з указаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що вироком Замостянського районного суду

м. Вінниці від 12 вересня 2012 року ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 191 ч. 5 КК України та призначено йому покарання у виді семи років позбавлення волі з конфіскацією майна; звільнено його від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності. Цивільний позов її батька - потерпілого ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, до винесення вироку відповідачу, залишено без розгляду.

Крім цього, постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 22 серпня 2012 року ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ст. 191 ч.3, ст. 365 ч. 3, ст. 366 ч. 2 КК України у зв'язку з закінченням строків давності, а провадження у справі закрито.

Посилаючись на те, що злочинними діями відповідача її батьку була завдана майнова шкода, а вона являється спадкоємицею після смерті батька і має право на відшкодування такої шкоди, ОСОБА_2, з урахуванням уточнених позовних вимог, на підставі ст. ст. 1166, 1216, 1218 ЦК України, просила стягнути з ОСОБА_3 на її користь 57 638, 90 грн. майнової шкоди, 103 849, 96 грн. інфляційних втрат та 3% річних, а також 4 100 грн. витрат за проведення експертиз, всього 165 588, 86 грн.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 01 листопада 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

У судовому засіданні ОСОБА_2 та її представник апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.

Відповідач та його представник заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню частково з таких міркувань.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до ст. 1230 ЦК України до спадкоємця переходить право на відшкодування збитків, завданих спадкодавцеві лише у договірних зобов'язаннях і право на відшкодування моральної шкоди, яка була присуджена судом спадкодавцеві за його життя. Окрім цього, зобов'язання припиняється смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов'язаним з особою кредитора.

З такими висновками суду першої інстанції повністю погодитись не можна, оскільки цих висновків суд дійшов при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Статтею ст. 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Установлено, що відповідно до засновницького договору від 23 липня 1992 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 створили товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Контакт ЛТД».

Згідно цього договору в створенні Статутного фонду взяли участь ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в розмірі внеску по двадцять п'ять тисяч рублів, або по 50 %.

У серпні 1999 року реєстраційна палата Вінницької міської ради провела перереєстрацію і виключила зі складу засновників ТОВ «ВО «Контакт ЛТД» ОСОБА_4

Зазначені обставини встановлені рішенням господарського суду Вінницької області від 10 липня 2007 року, тому відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягають (т.2, а.с.90-92).

Цим же рішенням суду стягнуто з ТОВ «Виробниче об'єднання «Контакт ЛТД» на користь ОСОБА_4 94 950 грн. вартості частки майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

Вироком Замостянського районного суду м. Вінниці від 12 вересня 2012 року встановлено, що ОСОБА_3, працюючи генеральним директором ТОВ «ВО «Контакт ЛТД», яке було засновано ним та ОСОБА_4 в рівних частках у статутному фонді по 50 % у кожного, являючись службовою особою вчинив злочини, передбачені ч. 5 ст. 191 КК України, завдавши ТОВ «ВО Контакт ЛТД» майнової шкоди на загальну суму 34 518, 15 грн. (т.1, а.с.4-14).

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вироком Замостянського районного суду м. Вінниці від 12 вересня 2012 року встановлено, що злочинним діями ОСОБА_3 було завдано майнової шкоди ТОВ «ВО «Контакт ЛТД», а не безпосередньо ОСОБА_4

Постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 22 серпня 2012 року ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності за чинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 3 ст. 365, ч. 2 ст. 366 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальну справу щодо нього закрито (т.1, а.с.116-122).

Згідно постанови суду, ОСОБА_3 пред'явлено обвинувачення в тому, що він являючись службовою особою завдав майнової шкоди ТОВ «ВО «Контакт ЛТД».

Визнаний потерпілим у цих кримінальних справах ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, його цивільний позов було залишено без розгляду.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_2 посилалася на те, що злочинними діями відповідача її батьку була завдана майнова шкода, а вона являється спадкоємицею після смерті батька і має право на відшкодування такої шкоди.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не має право на відшкодування майнової шкоди, оскільки зобов'язання припиняється смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов'язаним з особою кредитора, і крім цього, до спадкоємців переходить лише право на відшкодування моральної шкоди і за умови, що останнє присуджено спадкодавцеві за його життя.

Разом з тим суд першої інстанції не повністю визначився з правовідносинами у цій справі і не вірно застосував норми матеріального права.

Відповідно до довідки приватного нотаріуса ОСОБА_6, за заявою ОСОБА_2, 06 серпня 2012 року заведено спадкову справі № 4/2012 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 (т.1, а.с.39).

Статтею 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що злочинними діями відповідача завдано майнової шкоди ТОВ «ВО «Контакт ЛТД», а не безпосередньо ОСОБА_4

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача на її користь майнової шкоди є безпідставними.

Разом з тим позивач, як спадкоємиця після смерті ОСОБА_4, не позбавлена права звернутися за захистом своїх прав з позовом до ТОВ «ВО «Контакт ЛТД», у разі доведеності своїх вимог.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового, про відмову у задоволенні позову з інших підстав.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 01 листопада 2013 року скасувати.

У задоволення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди, завданої злочином відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий : С.К. Медвецький

Судді: В.І. Чорний

В.О. Чуприна

З оригіналом вірно: