Ухвала суду № 36101811, 09.12.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/25342/13-ц Провадження № 22-ц/772/3957/2013Головуючий в суді першої інстанції:Вохмінова О.С.Категорія: 27Доповідач: Медяний В. М.

У Х В А Л А

Апеляційного суду Вінницької області

від 09 грудня 2013 року

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: судді Медяного В.М.,

суддів: Жданкіна В.В., Пащенко Л.В.,

при секретарі: Агеєвої Г.В.,

за участю сторін у справі: представника ПАТ «Мегабанк» - Каленяка Е.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Мегабанк" в особі Вінницького центрального регіонального відділення ПАТ "Мегабанк" до ОСОБА_3 про розірвання кредитного договору, стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки,

за заявою старшого державного виконавця Вишенського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Вінницької області про надання дозволу на реалізацію іпотечного майна, встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення суду,

за апеляційною скаргою старшого державного виконавця Вишенського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Вінницької області на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 07 листопада 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

У лютому 2010 року ПАТ "Мегабанк" в особі Вінницького центрального регіонального відділення ПАТ "Мегабанк" звернулося в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення (а.с.41).

Ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 15 квітня 2010 року позовну заяву ПАТ "Мегабанк" в особі Вінницького центрального регіонального відділення ПАТ "Мегабанк" до ОСОБА_3 в частині виселення залишено без розгляду.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 15 квітня 2010 року позов ПАТ "Мегабанк" в особі Вінницького центрального регіонального відділення ПАТ "Мегабанк" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Мегабанк" в особі Вінницького центрального регіонального відділення ПАТ "Мегабанк" борг за договорами кредиту №83-01ПВ/2008 від 05.09.2008 р. в сумі 22 173, 78 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 177 057,63 грн., із них: 152 952,68 грн. - залишок заборгованості по кредиту; 13 151,30 грн. - прострочена заборгованість по кредиту; 6 811,84 грн. - прострочена заборгованість по відсотках; 2145,49 грн. - заборгованість по нарахованих відсотках; 1996,33 грн. - штраф у розмірі 10% від суми заборгованості по кредиту та відсотках. Звернуто стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Мегабанк" в особі Вінницького центрального регіонального відділення ПАТ "Мегабанк" на предмет іпотеки за іпотечним договором від 05.09.2008 р., а саме: житлову квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 30,3 кв.м., житловою площею 17,1 кв.м. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Мегабанк" в особі Вінницького центрального регіонального відділення ПАТ "Мегабанк" 1 700 грн. судового збору та 120,00 грн. витрат на інформаційне забезпечення судового розгляду справи (а.с.51).

У жовтні 2013 року старший державний виконавець Вишенського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Вінницької області звернувся до суду із заявою про надання дозволу на реалізацію іпотечного майна встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 15 квітня 2010 року.

Посилається на те, що на виконанні в Вишенському відділі ДВС Вінницького МУЮ перебуває виконавчий лист №2-1707, виданий Ленінським районним судом м. Вінниці від 01.10.2010 р. про звернення стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Мегабанк" в особі Вінницького центрального регіонального відділення ПАТ "Мегабанк" на предмет іпотеки за іпотечним договором від 05.09.2008 року, а саме житлову квартиру АДРЕСА_1.

02.08.2011 року було відкрито виконавче провадження, примірники постанов було надіслано сторонам до виконання та до відома. Станом на 17.10.2013 року через ряд об'єктивних причин та у зв'язку з колізією у законодавстві вимоги виконавчого документу залишаються невиконаними.

У матеріалах виконавчого провадження містяться документи щодо відсутності зареєстрованого за боржником майна на праві власності згідно довідки Головного управління Держземагенства у Вінницькій області, Вінницького ВРЕР УДАІ УМВС України, згідно довідки УПФУ та ДПІ - відсутні джерела отримання доходів, а на рахунках, відкритих в установах банків, кошти відсутні.

Згідно довідки адресного бюро боржник прописана в АДРЕСА_1. Відповідно до довідки КП «Вінницьке МБТІ» від 27.04.2012 року і договору іпотеки за боржником на праві власності зареєстровано майно: квартира АДРЕСА_1, що знаходиться в іпотеці стягувача. Відповідно до довідки КП ЖЕК №12 за адресою : АДРЕСА_1 зареєстрована дочка боржника ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно листів служби у справах дітей Вінницької міської ради від 19.11.2012 року, 21.12.2012 року та 01.02.2013 року ДВС відмовлено в надані дозволу на реалізацію в примусовому порядку нерухомого майна, право користування яким мають діти. Тому, старший державний виконавець керуючись ЗУ «Про виконавче провадження» вважає, що у зв'язку з відсутністю такого дозволу, необхідно вирішити питання про надання судом дозволу на реалізацію іпотечного нерухомого майна ОСОБА_3 чи встановити або змінити спосіб і порядок виконання даного рішення суду (а.с.61).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 07 листопада 2013 року відмовлено в задоволені заяви старшого державного виконавця Вишенського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Вінницької області (а.с.110).

В апеляційній скарзі старший державний виконавець Вишенського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Вінницької області Покиньчереда Н.Г. просить ухвалу суду першої інстанції від 07 листопада 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення яким її заяву задовольнити. Зазначає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права (а.с.113).

Особа, яка подала апеляційну скаргу старший державний виконавець Вишенського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Вінницької області, а також відповідач у справі ОСОБА_3 до суду апеляційної інстанції не з'явилися, однак були повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, тому відповідно до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України справа розглянута у їх відсутність, оскільки їх неявка не перешкоджає розглядові справи.

Представник ПАТ «Мегабанк» Каленяк Е.А. в судовому засіданні апеляційну скаргу старшого державного виконавця підтримав та просив її задовольнити.

Представник служби у справах дітей Вінницької міської ради Марценюк Л.Б. до суду апеляційної інстанції не з'явилася, надавши заяву про розгляд вказаної справи у її відсутність у зв'язку із службовою необхідністю. Зазначила, що заперечує проти задоволення апеляційної скарги, оскільки заява старшого державного виконавця порушує житлові права дітей сім`ї ОСОБА_3

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги прийшла до висновку, що апеляційна скарга є безпідставною та задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч.1ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні заяви старшого державного виконавця Вишенського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Вінницької області про надання дозволу на реалізацію іпотечного майна та встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 15 квітня 2010 року, суд першої інстанції, керувався вимогами ЗУ «Про виконавче провадження», Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 ЗУ «Про іпотеку», ЗУ «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей», Сімейним кодексом України, Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини. Зазначеним передбачено, що дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина надається районною, районною у м. м. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської, районної в місті ради за поданням служби у справах дітей після проведення зазначеною службою перевірки документів за місцем знаходження майна протягом одного місяця з дня надходження заяви на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини лише у разі гарантування збереження її права на житло і оформляється рішенням, витяг з якого видається заявникам службою у справах дітей прийшов до висновку, що немає підстав для встановлення (зміни) способу і порядку виконання рішення суду.

Також суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні було встановлено, що питання про надання або відмову в наданні дозволу на реалізацію іпотечного нерухомого майна не вносилось на розгляд органом опіки і піклування, оскільки державним виконавцем не були надані всі необхідні документи згідно переліку, про що 01.02.2013 року Служба у справах дітей надала відповідь 31-00-011-4754.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення даного питання.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачені Конституцією України та законами України.

Положеннями статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно статті 6 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Дійсно, Закон України "Про іпотеку" не визначає обов'язку державного виконавця щодо отримання дозволу органу опіки і піклування при реалізації предмета іпотеки право державного виконавця залучати для проведення виконавчих дій представників органів опіки і піклування.

Однак, частиною 2 статті 7 Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкцією про з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 N 512/5 чітко визначено порядок та дії, зокрема, державних виконавців підчас виконавчого провадження.

За змістом п. 4.5.9 Інструкції з організації примусового виконання рішень у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають неповнолітні діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, державний виконавець звертається до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення суду. Якщо судом встановлено (змінено) спосіб і порядок виконання, державний виконавець продовжує виконання за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

На виконання частини 10 статті 177 Сімейного кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 N 866 був затверджений Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини.

Так, пунктом 67 вказаного Порядку передбачено, що дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина надається районною, районною у м. м. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської, районної в місті ради за поданням служби у справах дітей після проведення зазначеною службою перевірки документів за місцем знаходження майна протягом одного місяця з дня надходження заяви на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини лише у разі гарантування збереження її права на житло і оформляється рішенням, витяг з якого видається заявникам службою у справах дітей.

Як зазначено у статті 3 Конвенції "Про права дитини", схваленої резолюцією 44 сесії Генеральної Асамблей ООН від 20.11.89 N 44/25, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27.02.91 N 789-XII, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Основним законом, який визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток встановлює основні засади державної політики у цій сфері є Закон України "Про охорону дитинства" (Преамбула Закону).

Відповідно до статті 18 вказаного Закону Держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Тому, з урахуванням положень статті 3 Конвенції "Про права дитини", в даному випадку пріоритети повинні надаватися забезпеченню інтересів дитини.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що суд діє лише у спосіб передбачений Законами України, якими не визначено надання дозволу на реалізацію іпотечного майна, право користування яким мають неповнолітні діти.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам щодо її законності та обґрунтованості, а тому підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.303, 304, 307, 312-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу старшого державного виконавця Вишенського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Вінницької області відхилити.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 07 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти.

Головуючий:підпис. В.М. Медяний

Судді:підписи. В.В. Жданкін

Л.В. Пащенко

З оригіналом вірно.

Суддя: