Ухвала суду № 36095239, 11.12.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2013 року Справа № 12894/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Дяковича В.П.,

суддів: Носа С.П., Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Континіум-Сервіс» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

28.11.2011 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Континіум-Сервіс» звернувся до суду з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення №0001612302 від 08.09.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що згідно з поданою до Луцької ОДПІ податковою декларацією з податку на додану вартість за травень 2011 року бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку підлягає 608 829,00 грн. На підставі поданих підприємством документів щодо придбання позивачем нежитлової будівлі (автозаправна станція з кафе та магазином) по вул. Серьогіна, 2-а в м. Полтава, що вплинули на формування суми бюджетного відшкодування, Луцькою ОДПІ в період з 08.08.2011 року по 12.08.2011 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Континіум-Сервіс» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень 2011 року. За результатами перевірки складено Акт від 19.08.2011 року №6667/23-2/37259289, яким встановлено факт порушення позивачем абзацу «а» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі ПК України), що призвело до завищення ТзОВ «Континіум-Сервіс» заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2011 року на 608 829,00 грн. На підставі вказаного акту перевірки Луцькою ОДПІ 08.09.2011 року було прийняте податкове повідомлення-рішення №0001612302, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 608 829,00 грн. та визначено штрафну санкцію у розмірі 1,00 грн. Позивач не погоджується із зазначеним податковим повідомлення-рішенням Луцької ОДПІ та вважає, що воно є незаконним та підлягає скасуванню.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції №0001612302 від 08.09.2011 року .

Представник Луцької об'єднаної державної податкової інспекції постанову суду першої інстанції оскаржив, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає фактичним обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову, якою в позові відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що право власності на нежитлову будівлю у ТзОВ «Континіум-Сервіс» згідно витягу про Державну реєстрацію прав за №30341372 від 18.06.2011 року виникло 18.06.2011 року, відсутня оплата від ТзОВ «Золотий екватор» за орендовану нежитлову будівлю та товарно-матеріальні цінності підтверджують факт невикористання придбаного у квітні 2011 року ТзОВ «Континіум-Сервіс» майна у господарській діяльності товариства, що і стало підставою для зменшення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2011 р. на 608829 гривень. Правильність висновку щодо завищення ТзОВ «Континіум-Сервіс» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у травні 2011 року на 608829 грн. підтверджується актом документальної позапланової виїзної перевірки Луцької ОДПІ від 19.09.11 №6667/23-3/37259289. Крім того, податкова накладна від 31.03.2011 року 3113, виписана ТзОВ «Марія» всупереч вимогам п. 187.1 ст.187, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України не у момент здійснення господарської операції з продажу нерухомого майна, а у момент укладення договору купівлі-продажу ВРЕ 520177-520178 від 31.03.2011 року, а тому не виконує своєї функції згідно п.198,2 ст.198 Податкового кодексу України, не дає права ТзОВ «Континуум-Сервіс» на включення по даній податковій накладній 479666,67 грн. податку на додану вартість до податкового кредиту та заявлення цієї суми до бюджетного відшкодування.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали цієї справи, перевіривши доводи апелянта у їх сукупності, приходить до переконання, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу чи постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що ТзОВ «Континіум-Сервіс» є суб'єктом господарювання та є платником податку на додану вартість.

В період з 08.08.2011 року по 12.08.2011 року Луцькою ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Континіум-Сервіс» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень 2011 року.

За результатами перевірки складено Акт від 19.08.2011 року №6667/23-2/37259289, яким встановлено факт порушення позивачем абзацу «а» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі ПК України), що призвело до завищення ТзОВ «Континіум-Сервіс» заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2011 року на 608 829,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки Луцькою ОДПІ 08.09.2011 року було прийняте податкове повідомлення-рішення №0001612302, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 608 829,00 грн. та визначено штрафну санкцію у розмірі 1,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення №0001612302 від 08.09.2011 року скаргу позивача була залишено без задоволення, а рішення - без змін.

Проведеною перевіркою встановлено, що між ТзОВ «Континіум-Сервіс» та ТзОВ Фірма «Марія» було укладено договір купівлі-продажу ВРЕ 520177-520178 від 31.03.201 року. Згідно вказаного договору продавець (ТзОВ Фірма «Марія») зобов'язується передати нерухоме майно у власність покупцю (ТзОВ «Континіум-Сервіс»), а покупець зобов'язується прийняти нерухоме майно і сплатити за нього визначену даним договором грошову суму. Об'єкт, що відчужується за цим договором - нежитлова будівля (автозаправочна станція з кафе та магазином), що розташований за адресою: вул. Серьогіна, 2-а в м. Полтава.

Згідно даних бухгалтерського обліку ТзОВ «Континіум-Сервіс» за квітень 2011 року нежитлову будівлю віднесено на рахунок 1031 «Основні засоби».

Згідно договору оренди №45 від 04.04.2011 року та акту приймання передачі б/н від 04.04.2011 року, укладеного між ТзОВ «Континіум-Сервіс» (орендодавець) та ТзОВ «Золотий екватор» (орендар) нежитлова будівля (автозаправочна станція з кафе та магазином), що розташована за адресою: вул. Серьогіна, 2-а в м. Полтава передана в оренду ТзОВ «Золотий екватор».

Проте, перевіркою встановлено, що станом на момент її проведення, придбане нежитлове приміщення не було використане в господарській діяльності позивача, про що свідчить відсутність оплати за користування даним приміщенням згідно договору оренди ТзОВ Фірма «Марія».

Таким чином, фактичною підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2011 року були висновки Луцької ОДПІ про те, що згідно проведеного аналізу бухгалтерського обліку придбане нежитлове приміщення (автозаправочна станція з кафе та магазином), що розташоване за адресою: вул. Серьогіна, 2-а в м. Полтава не було використане в господарській діяльності, тобто, на думку Луцької ОДПІ податковий кредит з податку на додану вартість по придбаним товарно-матеріальним цінностям може бути сформований тільки після того, як такі товарно-матеріальні цінності почали таким підприємством використовуватись в оподатковуваних операціях.

Суд першої інстанції вірно виходив з того, що порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначений статтею 200 ПК України.

Відповідно до пунктів 200.1-200.4 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

За правилами статті 200 ПК України сума бюджетного відшкодування залежить від показників податкового зобов'язання та податкового кредиту.

В матеріалах справи відсутні докази про заниження (завищення) суми податкового зобов'язання позивача, що підлягає сплаті до Державного бюджету України, та податкового кредиту, що вплинув на визначення бюджетного відшкодування за травень 2011 року на суму 608 829,00 грн.

Податковий кредит у сумі 608 829,00 грн. сформований за наслідками господарських операцій, а саме операцій по придбанню та передачі в оренду нежитлового приміщення (автозаправочна станція з кафе та магазином), що розташоване за адресою: вул. Серьогіна, 2-а в м. Полтава.

Як встановлено в судовому засіданні основними видами діяльності підприємства є: оптова торгівля паливом. Отже, нежитлове приміщення (автозаправочна станція з кафе та магазином), що розташоване за адресою: вул. Серьогіна, 2-а в м. Полтава придбавалось підприємством з метою забезпечення здійснення своє підприємницької діяльності, тобто є таким, що має сприяти отриманню прибутку ТзОВ «Континіум-Сервіс» відповідно до статті 3 Господарського кодексу України.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Як встановлено пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, факт, який підтверджує правомірність формування податкового кредиту є співвідношення виду діяльності підприємства з доцільністю придбавання товарно-матеріальних цінностей, а також наявністю мети використання таких товарно-матеріальних цінностей в подальшому для отримання прибутку підприємством.

В свою чергу, питання часу використання таких товарно-матеріальних цінностей для отримання прибутку є, на думку суду, прерогативою лише підприємства, оскільки всі ризики які можуть бути пов'язані з затримкою в використанні таких товарів лежать на підприємстві.

Отже, право на нарахування податкового кредиту при придбанні товару (послуг) виникає у платника податків, якщо таке придбання здійснюється з метою використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а підставою для нарахування податкового кредиту є видана продавцем податкова накладна або митна декларація із заповненням всіх обов'язкових реквізитів.

Отже, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що позивачем дотримані умови формування податкового кредиту з податку на додану вартість по операціях з придбання товару та правомірно віднесено до бюджетного відшкодування у травні 2011 року сплачений при придбанні товару податок на додану вартість в сумі 608 829, 00 грн.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, до яких належать органи державної податкової служби та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дір бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов до вірних висновків, приймаючи рішення по суті спірних правовідносин.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст.160, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції - залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року у справі № 2а/0370/3325/11 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь в справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.П. Дякович

Судді С.П. Нос

А.І. Рибачук