Ухвала суду № 36095044, 28.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-722/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Старова Н.Е. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Бєлової Л.В.

Гром Л.М.

За участю секретаря: Свириди Н.П

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Закритого акціонерного товариства "Білоцерківське птахопідприємство" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства "Білоцерківське птахопідприємство" до Білоцерківської об"єднаної державної податкової інспекції Київської області про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Закрите акціонерне товариство "Білоцерківське птахопідприємство" звернувся до суду з позовом до Білоцерківської об"єднаної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 25 березня 2009 року № 1150/0003750232/0.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у березні 2009 року Білоцерківською об"єднаною державною податковою інспекції Київської області проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2006 року по 30 вересня 2008 року.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт від 13 березня 2009 року № 885/23-2-19405691/54.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 4.1 ст. , п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість», абз. 2 п. 4 «Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робі, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини» від 26 лютого 1999 року № 271, що призвело до неперерахування підприємством на окремий спецрахунок коштів на загальну суму 361 306,00 грн., в т.ч. за лютий 2007 року в розмірі 5 531,00 грн., за березень 2007 року в розмірі 7 607,00 грн., за січень 2008 року в розмірі 107 930,00 грн., за квітень 2008 року в розмірі 101 253,00 грн., за липень 2008 року в розмірі 94 000,00 грн., за серпень 2008 року в розмірі 6,00 грн. та за вересень 2008 року в розмірі 15 000,00 грн.

На підставі встановлених перевіркою порушень, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 25 березня 2009 року № 1150/0003750232/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах в сумі 366 708,00 грн., з яких 3601,00 грн. - за основним платежем, 363 107,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість (п.7.1 ст. 7 вищевказаного Закону).

Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вищенаведеного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Так, п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначає вимоги до податкової накладної, зокрема, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

У випадку, коли сторони не визначають у договорі купівлі-продажу (поставки) порядок приймання-передачі продукції, застосовуються положення Інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю та якістю, затверджених Постановами Державного арбітражного Союзу РСР від 15 червня 1965 року № П-6 та від 25 квітня 1966 року № П-7, оскільки чинність вказаних Інструкцій підтверджена Постановою Верховної ради України від 12 вересня 1991 року «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР».

В силу п. 2 Інструкції, при поставці товарів і створення умов для своєчасного і правильного приймання отримувачем, відправник (постачальник) зобов'язаний: а) дотримуватись встановлених правил пакування і завантаження продукції, маркування і опломбування окремих місць; б) чітко і правильно оформляти документи, що засвідчують якість і комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікати, посвідчення якості).

Згідно п. 22 вищенаведеної Інструкції, для приймання продукції виділяються матеріально-відповідальні та підлеглі їм особи, а також особи, що здійснюють облік, зберігання, приймання і відпуск матеріальних цінностей.

В силу п. 12.2 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 20 лютого 1998 року № 128/2568, для перевезення специфічних (побутових, харчових, швидкопсувних тощо) вантажів, необхідно надавати спеціалізований та відповідно обладнаний рухомий склад згідно з вимогами санітарних правил і нормативів. Автомобіль, що перевозить харчові продукти, повинен мати санітарний паспорт для м'яса та м'ясної продукції, повинен забезпечувати задані виробником температурно-вологісні режими та відповідати санітарно-гігієнічним вимогам і виключати можливість забруднювання сировини та готової продукції. Необхідно постійно контролювати температуру в транспортному засобі при транспортуванні.

Як вбачається з Акту перевірки, сума неперерахованих Закритим акціонерним товариством "Білоцерківське птахопідприємство" на окремий спецрахунок коштів на загальну суму 361 306,00 грн., складається з сум ПДВ, які були зафіксовані в наданих позивачем первинних документах - податкових та видаткових накладних по операціях з придбання товарів у таких постачальників: ТОВ «Сантал», ПП «Чарус-К», ПП «Мадаплюс», ПП «Комфорт системз», ВАТ «Сімейкинське».

Перевіркою встановлено, що позивачем укладено з вищепереліченими контрагентами усні договори поставки, за якими Закрите акціонерне товариство "Білоцерківське птахопідприємство поставляло контрагентам продукцію власного виробництва - м'ясо бройлера та потроха, навзамін отримуючи комбікорми.

Разом з тим, інформацію щодо укладення договорів з вказаними контрагентами позивач податковому органу під час перевірки не надав, документів складського та матеріального обліку не виявлено.

Судом встановлено, що товарно-транспортні накладні, товаро-супровідні документи, сертифікати якості, довіреності на матеріально-відповідальних осіб та інші документи, які б свідчили про відвантаження, транспортування та розвантаження товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ) від позивача чи від його контрагентів не виявлено.

Колегія суддів звертає увагу на те, що під час перевірки та під час розгляду справи позивачем не надано жодного документального підтвердження списання ТМЦ для передачі покупцям-контрагентам та документів, що опосередковували б отримання підприємством товарів від продавців, подальшого зберігання та використання вказаних ТМЦ у своїй безпосередній господарській діяльності.

Також, позивачем не надано документів, що свідчать про конкретні правочини з контрагентами, а саме сертифікати якості та відповідності із зазначенням виду (сорту) товару, санітарно-ветеринарні документи, номенклатури товарів, специфікації, асортименти, договірні ціни тощо.

Крім того, судом встановлено, що в ході перевірки Білоцерківською об"єднаною державною податковою інспекцією Київської області отримано інформацію від органів Державної податкової служби України за місцем реєстрації контрагентів позивача та встановлено, що у податкових та видаткових накладних, які позивач надав на підтвердження реальності правочинів з вказаними контрагентами, інформація про уповноважених осіб щодо їх підписання відсутня.

Також, встановлено, що в реєстрах виданих податкових накладних первинні документи видані на адресу ЗАТ "Білоцерківське птахопідприємство" не відображались.

Крім податкових та видаткових накладних, складених в порушення вимог щодо оформлення первинних документів, інші документи на підтвердження взаємовідносин позивача з контрагентами в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не підтверджено дійсності та направленості на настання реальних наслідків укладених між ним та ТОВ «Сантал», ПП «Чарус-К», ПП «Мадаплюс», ПП «Комфорт системз», ВАТ «Сімейкинське» правочинів, а також не доведено їх відображення в бухгалтерському обліку підприємства.

Водночас, доказів перерахування на окремий спецрахунок коштів на загальну суму 361 306,00 грн., як і доказів використання вказаних коштів за цільовим призначенням, ЗАТ "Білоцерківське птахопідприємство" не надано.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вказує на відсутність підстав для задоволення позову та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки податковим органом у повній мірі доведено відсутність настання реальних наслідків укладених між позивачем та контрагентами правочинів, що призвело до неправомірного формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Білоцерківське птахопідприємство" залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.

Повний текст ухвали виготовлено 04 грудня 2013 року.

.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.