Ухвала суду № 36095004, 11.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/2657/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С.В. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

11 грудня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й.СуддівБорисюк Л.П., Собківа Я.М.,При секретарі судового засідання:Валяєвій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Укрпролайф» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Укрпролайф» (далі-позивач) пред'явило позов до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі-відопвідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02 липня 2013 року: №0003442200 та №0003452200.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2013 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «УКРПРОЛАЙФ» з питань достовірності, повноти декларування в податковій звітності з ПДВ за липень, серпень 2012 року у складі податкового кредиту операцій з ТОВ «АМКР-СК», за грудень 2011 року, січень, березень, травень 2012 року у складі податкового кредиту операцій з ТОВ «РОККО», за вересень 2012 року у складі податкового кредиту операцій з ТОВ «Видавничий дім Гульнари Ібраєвої» та декларації з податку на прибуток за відповідні періоди, за результатами якої складено акт №1404/22/36931658 від 14.06.2013 (а.с.90-110).

Перевіркою було встановлено порушення пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139; п.198.2, п.198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.2 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 02 липня 2013 року: №0003442200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 55125,00 грн., з них: 44675,00 грн. - за основним платежем та 10450,00 грн. - за штрафними санкціями (а.с.111); №0003452200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 53000,00 грн., з них: 42400,00 грн. - за основним платежем та 10600,00 грн. - за штрафними санкціями (а.с.112).

Позивач, вважаючи податкове повідомлення-рішення щодо визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток такими, що суперечать вимогам чинного податкового законодавства, звернувся із позовом до суду.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність прийняття податкових повідомлень-рішень відповідачем суду не доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Водночас витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не можуть підлягати включенню до складу витрат платника податків (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК).

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг.

При цьому згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із частини другої ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

Частиною першою ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Частиною 2 визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ обумовлено придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.

Як вбачається із матеріалів справи, підприємством надано на перевірку оригінали усіх необхідних документів, що й зазначено безпосередньо в акті перевірки (договори, податкові накладні, акти прийому-передачі виконаних робіт, банківські виписки, реєстр податкових накладних тощо), що підтверджують факт надання відповідних робіт контрагенту. Вимоги до оформлення первинних документів, які встановлені ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІУ від -6.07.1999 року, виконані в повній мірі.

Відповідно до зазначених документів господарська діяльність підприємства підтверджується наступним.

20.07.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АМКР-СК» (Продавець) та Приватним підприємством «УКРПРОЛАЙФ» (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу №2607 (а.с.18-19). Відповідно до пп.1.1 договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю товар, а Покупець зобов'язується оплатити товар та прийняти його. Відповідно до пп.2.1 договору асортимент, кількість та ціна товару визначається за взаємним погодженням сторін в кожному окремому випадку постачання товару і зазначається в накладних Продавця.

Виконання даного договору підтверджується видатковими накладними на придбання води очищеної наявними в матеріалах справи.

Позивачем було оплачено придбаний у Товариства з обмеженою відповідальністю «АМКР-СК» товар, що підтверджується платіжними дорученнями від 27.07.2012 №134, від 10.08.2012 №152, від 27.08.2012 №177, від 04.09.2012 №185, від 08.04.2013 №299 (а.с.41-45).

Товариством з обмеженою відповідальністю «АМКР-СК» було виписано податкові накладні (а.с.21,24,27,30,33,36,39).

Доставка товару здійснювалась позивачем самостійно, що підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с.22,25,28,31,34,37,40).

Придбання води очищеної у ТОВ «АМКР-СК» було відображено в бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується карткою рахунку :631 (а.с.124-125).

01.12.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «РОККО»(Постачальник) та Приватним підприємством "УКРПРОЛАЙФ" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу №011211 (а.с.46-47). Відповідно до пп.1.1 договору предметом цього договору є придбання товару за замовленням Покупця. Відповідно до пп.1.2 договору Постачальник зобов'язується поставити Покупцю за його замовленням товар, а Покупець зобов'язується своєчасно прийняти і оплатити товар на умовах передбачених Відповідно до пп.3.1 договору Покупець надає замовлення Постачальнику, в якому зазначає номенклатуру, асортимент, комплектність та кількість товару, постачання якого здійснюється Постачальником.

Виконання даного договору підтверджується видатковими накладними на придбання води очищеної та тари ПЭТ Флакон 1.0л (а.с.48,51,54,57,60,63,66,69,72,75,78 ).

Позивачем було оплачено придбаний у Товариства з обмеженою відповідальністю «РОККО» товар, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.81-89).

Товариством з обмеженою відповідальністю «РОККО» було виписано податкові накладні (а.с.49,52,55,58,61,64,67,70,73,76,79).

Доставка товару здійснювалась позивачем самостійно, що підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с.50,53,56,59,62,65,68,71, 74,77,80).

Придбання товарів у ТОВ «РОККО» було відображено в бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується карткою рахунку :631 (а.с.126-129).

Позивач для здійснення господарської діяльності орендує автомобіль марки ВАЗ моделі 21213, реєстраційний номер 28445ММ, що підтверджується договором від 14.07.2011 (а.с.174) та свідоцтвом про реєстрацію ТЗ (а.с.175). Зазначеним договором директор ПП «УКРПРОЛАЙФ» здійснював доставку придбаного товару.

Придбання вищезазначеного товару позивачу необхідно для його господарської діяльності, а саме для виробництва добавки кормової для тварин «Агробіобак», яке здійснюється відповідно до затверджених технічних умов добавок кормових "Агробіобак" ТУ У 15.7-36931658-001:2010, погоджених з Державним комітетом ветеринарної медицини, з Державним науково-дослідним контрольним інститутом ветпрепаратів та кормових добавок та реєстраційних посвідчень Державного комітету ветеринарної медицини (а.с.216-217,222-229).

Для своєї господарської діяльності згідно договору суборенди від 17.02.2010 №7 позивач орендує приміщення загальною площею 150 кв. м, за адресою: Чернігівська область, Чернігівській район, с. Гущин, вул. Колективна, 56/1 (а.с.201).

Позивач під час виробництва силосної закваски, кормових добавок пробіотичної дії «Агробіобак» використовує таке обладнання, як манометр електроконтактний, стерилізатор паровий ВК-75, що підтверджується свідоцтвами про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, паспортом, актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (а.с.202-215).

Згідно актів обстеження підприємства від 07.09.2010, від 17.10.2011, експертного висновку від 25.04.2012 №1378-В106, висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 15.03.2010 №04-25/3-83 ПП "УКРПРОЛАЙФ" та його продукція відповідає ветеринарно-санітарним вимогам (а.с.218-221,230-231).

Для підтвердження якості води питної позивачем надано: отриманий від контрагентів сертифікат відповідності серії ВВ, зареєстрований в реєстрі за № UA1.039.Х012521-10 і діючий до 01.07.2015 року (а.с. 237, 238), протокол сертифікаційних випробувань № 116 від 01.06.2012 (а.с. 240-242), висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 05.03.02-07/99153 від 11.10.2011, з яких слідує, що отримана ПП «УКРПРОЛАЙФ» вода питна негазована фасована «Льодовикова» відповідає вимогам ТУ.У15.9-13405141-001-2004, виробляється по технологічній інструкції і рецептурі з дотриманням санітарних норм і правил, затверджених в встановленому порядку. Для виробництва продукції використовується вода питна ГОСТ 2874 (а.с. 239).

Виготовлена добавка кормова для тварин «Агробіобак» реалізовується іншим підприємствам України, що підтверджується, вибірково наданими, договором поставки (а.с.176-200).

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що господарські операції позивача з ТОВ «АМКР-СК» та ТОВ «РОККО» мали реальний характер, оскільки придбання товарів, зазначених у податкових та видаткових накладних, відбулось з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності ПП «УКРПРОЛАЙФ», наявні всі належні первинні документі, які підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України, і які вимагаються від покупця законодавством і підтверджують реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку, також господарські операції спричинили реальні зміни майнового стану платника податків.

Крім того, колегія суддів критично оцінює посилання податкового органу на акт перевірки від 25.12.2012 №2301/221/35985571 як на підставу нікчемності правочинів позивача з контрагентами ТОВ «АМКР-СК» та ТОВ «РОККО», оскільки, згідно вимог чинного податкового законодавства, та позиції Вищого адміністративного суду, що викладена в його рішеннях, Акт перевірки не має юридичного характеру, оскільки безпосередньо не стосується прав і обов'язків суб'єктів господарювання, не містить обов'язкового для нього припису, та не є правовим актом індивідуальної дії, а відтак висновки Акта перевірки не можуть апріорі бути доказовою базою при розгляді справи в суді, крім випадків коли факти, встановлені в Акті, підтверджені відповідним судовим рішенням (що набрало законної сили).

На момент здійснення позивачем господарських операцій ТОВ «АМКР-СК» та ТОВ «РОККО» були належним чином зареєстровані в якості суб'єктів господарювання у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.10,232) та були платниками ПДВ (а.с.11,15), не перебували у стані припинення підприємницької діяльності, а відповідно здійснювали свою господарську діяльність.

Як вбачається із матеріалів справи, на момент здійснення правовідносин із ТОВ «АМКР-СК» та ТОВ «РОККО», позивач та контрагенти були у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстровані платниками податку на додану вартість, установчі документи ТОВ «АМКР-СК» та ТОВ «РОККО» не були визнані в судовому порядку недійсними, відсутній вирок суду щодо посадових осіб ТОВ «АМКР-СК» та ТОВ «РОККО», правовідносини відбувалися на підставі договорів, виконання яких та сплата коштів за якими підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними, картками рахунку, довідками щодо наданих послуг та платіжними дорученнями, згідно до чого ТОВ «АМКР-СК» та ТОВ «РОККО» на адресу позивача були виписані податкові накладні, сума ПДВ за якими була включена позивачем до податкового кредиту за відповідний період.

З огляду на викладене, враховуючи той факт, що реальність товарності угод укладених між позивачем та контрагентами підтверджуються матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2013 року залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.Й. Петрик

Судді: Л.П. Борисюк

Я.М. Собків

.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Собків Я.М.