Ухвала суду № 36093326, 26.11.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2013 р.Справа № 2а-4221/12/1470

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Устинов І. А.

у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.

суддів - Бойка А.В.

- Яковлєва О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія «АРІАНА-М» до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія «АРІАНА-М» (далі ТОВ АК «АРІАНА-М») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (правонаступник ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області) з вимогами визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30 липня 2012 року № 0008162220, яким ТОВ АК «АРІАНА-М» донараховано податок на додану вартість в сумі 71571,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 35785,50 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що викладені в акті перевірки висновки ДПІ Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС щодо наявності порушень п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України є безпідставними, оскільки вони не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на нормах права.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на законність і обґрунтованість спірного податкового повідомлення-рішення.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2012 року позов - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 30 липня 2012 року №0008162220, яким ТОВ АК «АРІАНА-М» донараховано податок на додану вартість в сумі 71571 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 35785,50 грн.

Відшкодовано судові витати в сумі 110 грн., сплачені згідно квитанції від 02 серпня 2012 року №2538, судові витрати в сумі 963,57 грн., сплачені згідно квитанції від 21 серпня 2012 року №2602 з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС на користь ТОВ АК «АРІАНА-М».

В апеляційній скарзі ДПІ в Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ДПІ в Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

В період з 26 червня 2012 року по 04 липня 2012 року посадовими особами апелянта проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення відносин з контрагентами-постачальниками ТОВ «Максмар» за період лютий, травень 2011 року, ПП «Селтік-Юг» за період квітень 2011 року, ТОВ «Трейд Сервіс Плюс» за травень 2011 року, ТОВ «Ксіл-11» за січень 2011 року, ТОВ «СПС-Нафта» за вересень, жовтень 2011 року, ТОВ «Укр Буд Сервіс» за вересень 2011 року, ТОВ «Укрхолод» за листопад, грудень 2011 року, ТОВ «Флорена-Плюс» за вересень 2011 року, ТОВ «Паритет-78» за серпень 2011 року, ТОВ «Правова Група «Домініон» за лютий 2012 року, ТОВ «Карбонові технології» за лютий 2011 року та контрагентами-покупцями, за результатами якої складено акт від 12 липня 2012 року № 508/22200/31497631.

На підставі акту перевірки з урахуванням розглянутих заперечень позивача податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення від 30 липня 2012 року № 0008162220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 71571,00 грн. за основним платежем, у сумі 35785,50 грн. -за штрафними санкціями.

Перевіркою встановлено порушення п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу є безпідставними та необґрунтованими, оскільки матеріалами справи підтверджується виконання договорів з контрагентами-покупцями, та підтверджується використання придбаного товару у господарській діяльності.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Щодо господарських операцій ТОВ АК «АРІАНА-М» з ТОВ «Максмар», ПП «Селтік-Юг», ТОВ «Трейд Сервіс Плюс», ТОВ «Ксіл-11», ТОВ «СПС-Нафта», ТОВ «Укр Буд Сервіс», ТОВ «Укрхолод», ТОВ «Флорена-Плюс», ТОВ «Паритет-78», ТОВ «Правова Група «Домініон», ТОВ «Карбонові технології», за якими позивач відніс спірні суми до складу податкового кредиту, колегія суддів зазначає, що, як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування фактичності здійснення вказаних господарських операцій останнім до суду надано відповідні Договори та складені до них специфікації, акти здачі - прийняття робіт, податкові накладні, товарно-транспортні накладні (Т. 1 а.с.134-217).

Під час проведення спірної перевірки до наявної у позивача первинної документації, на підставі якої останнім був сформований податковий кредит по операціям з ТОВ «Максмар», ПП «Селтік-Юг», ТОВ «Трейд Сервіс Плюс», ТОВ «Ксіл-11», ТОВ «СПС-Нафта», ТОВ «Укр Буд Сервіс», ТОВ «Укрхолод», ТОВ «Флорена-Плюс», ТОВ «Паритет-78», ТОВ «Правова Група «Домініон», ТОВ «Карбонові технології», у податкового органу не виникло жодних претензій, як і до правильності її оформлення, так і до відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Зі змісту апеляційної скарги Державної податкової інспекції в Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області також вбачається, що апелянт не заперечує щодо наявності у позивача первинної документації по операціям з ТОВ «Максмар», ПП «Селтік-Юг», ТОВ «Трейд Сервіс Плюс», ТОВ «Ксіл-11», ТОВ «СПС-Нафта», ТОВ «Укр Буд Сервіс», ТОВ «Укрхолод», ТОВ «Флорена-Плюс», ТОВ «Паритет-78», ТОВ «Правова Група «Домініон», ТОВ «Карбонові технології» та не зазначає про будь-які недоліки її оформлення.

Водночас, колегія суддів вважає недостатніми для висновків акту перевірки про порушення позивачем податкового законодавства, посилання в ньому лише на акти зустрічних звірок/перевірок, складених органом державної податкової служби відносно контрагентів позивача, оскільки без визначення в акті перевірки і дослідження договорів позивача з його контрагентами, які на думку перевіряючих не відповідають закону, поставок та інших господарських операцій, умов цих договорів, їх виконання з посиланням на первинні документи, такі висновки не ґрунтуються на законодавстві і не можуть бути підставою для прийняття рішень про донарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій відносно позивача.

На думку колегії суддів, такого роду обґрунтування, взагалі не припустимі в офіційних документах суб'єктів владних повноважень, на підставі яких приймаються акти індивідуальної дії, на зразок оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки, по-перше, приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України чітко визначено, що органи державної влади та їх посадові особи можуть діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто, роблячи висновок про допущення будь-яким суб'єктом правовідносин порушення діючого законодавства, орган державної влади зобов'язаний чітко встановити склад такого порушення, зазначивши, в якій саме події воно полягає та якими саме фактичними даними (доказами) це підтверджується, та жодним чином не викладати припущення щодо порушення законодавства за відсутності належних доказів на підтвердження їх вчинення. По-друге, суб'єкт владних повноважень повинен бути здатним підтвердити правомірність зроблених ним висновків у законодавчо визначеному порядку.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що як вбачається зі змісту акту спірної перевірки під час проведення зустрічної звірки TOB «СПС-Нафта» правовідносини, що виникли між позивачем та TOB «СПС-Нафта» не досліджувались перевіряючими. Висновки акту спірної перевірки, на підставі яких винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення, ґрунтуються виключно на тому, що в ланцюгах постачальників TOB «СПС-Нафта» маються підприємства з ознаками фіктивності.

Однак, колегія суддів не погоджується з вказаним висновками податкового органу та вважає їх безпідставними, оскільки Податковий кодекс України не ставить право на податковий кредит в залежність від обов'язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов'язань контрагентом. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбанні товару (послуги) не безпосередньо до бюджету, а постачальнику товарів (послуг). І лише у такого постачальника товарів (послуг), який у складі вартості проданого товару (послуги) отримав податок на додану вартість, виникають зобов'язання стосовно сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів (послуг) не може нести відповідальність за постачальника. Відповідно, несплата податку на додану вартість постачальником сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту зазначеного податку товариству, яке віднесло до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену в ціні товару.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Можливі ж порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача при здійсненні господарських операцій в ланцюзі постачання з третіми особами для зниження об'єкту оподаткування, доказів чого податковим органом до суду надано не було, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій для ТОВ АК «АРІАНА-М» та відсутність у позивача, як покупця товару/послуг, права на податковий кредит з ПДВ, а тому не можуть бути підставою для позбавлення позивача права формувати податковий кредит по господарських операціях з цими контрагентами.

Крім того, колегія суддів вважає, також, за необхідне зазначити, що діючим законодавством, не передбачено і не визначено обов'язку підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.

Це відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах. Так, у постанові від 11 грудня 2007 року (справа № 21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція, також, узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Також, колегія суддів зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями та їх постачальниками, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Як вбачається з матеріалів справи, і позивач, і його контрагенти на час укладання спірних правочинів, були зареєстровані як платники податку на додану вартість, що не заперечувалось відповідачем та не спростовується судом першої інстанції.

Щодо посилань відповідача стосовно відсутності у контрагентів позивача основних фондів, складських приміщень, трудових резервів, що, на думку податкового органу, унеможливлює здійснення ними будь-якої господарської діяльності, колегія суддів зазначає, що позивач за законом не зобов'язаний був отримувати у контрагентів документи з метою доведення ким саме безпосередньо виконувались роботи за укладеними договорами або перевіряти кількість працюючих осіб контрагентів. Чинним законодавством чітко не регламентована обов'язкова кількість необхідних ресурсів для здійснення тої чи іншої діяльності. Представник відповідача, також, не зміг надати пояснення стосовно того, яка кількість працюючих осіб достатня для такого виду діяльності, за яким було здійснено господарські операції між позивачем та його контрагентами. При цьому, колегія суддів наголошує, що в залежності від специфіки виду діяльності підприємство у разі виникнення такої потреби може залучити до виконання роботи інших осіб з наявними ресурсами визначеного обсягу і структури.

Враховуючи викладене, посилання відповідача в Акті перевірки, а так само в запереченнях на заявлений адміністративний позов, на той факт, що у ТОВ «СПС-Нафта» та TOB «Флорена-Плюс» для здійснення відповідних господарських операцій із позивачем були відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, а також те, що це підприємство не знаходиться за юридичною адресою, судом не приймаються до уваги з мотивів безпідставності та недоведеності.

Таким чином, оскільки як під час розгляду справи в суді першої інстанції, а так само під час апеляційного розгляду справи, апелянтом не надано доказів, які б спростовували або ставили під сумнів надані представником позивача первинні документи бухгалтерського та податкового обліку щодо господарських операцій з ТОВ «Максмар», ПП «Селтік-Юг», ТОВ «Трейд Сервіс Плюс», ТОВ «Ксіл-11», ТОВ «СПС-Нафта», ТОВ «Укр Буд Сервіс», ТОВ «Укрхолод», ТОВ «Флорена-Плюс», ТОВ «Паритет-78», ТОВ «Правова Група «Домініон», ТОВ «Карбонові технології», за якими позивач відніс спірні суми до складу податкового кредиту, колегія суддів вважає, що апелянтом не доведено правомірність винесення податкового повідомлення - рішення від 30 липня 2012 року № 0008162220, яким ТОВ АК «АРІАНА-М» донараховано податок на додану вартість в сумі 71571,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 35785,50 грн., тому позовні вимоги ТОВ АК «АРІАНА-М» підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Т.М. Танасогло

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: О.В. Яковлєв