Ухвала суду № 36093169, 28.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1479/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Головенко О.Д. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

28 листопада 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

при секретарі Кріль В.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейтар» на Постанову Київського окружного адміністративного суду від 16.04.2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейтар» до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2013 року ТОВ «Рейтар» звернулись до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області ДПС, в якому просили визнати протиправними дії відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000192200 від 15.03.2013, яким йому було нараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1 417 500,00 грн. та № 0000182200 від 15.03.2013, яким було нараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 350 000,00 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16.04.2013 року в задоволені адміністративного позову - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою Постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просять скасувати в повному обсязі Постанову Київського окружного адміністративного суду від 16.04.2013 року. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем на підставі наказу від 26.02.2013 № 35, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст.75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Рейтар» з питань дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємства по взаємовідносинах з ТОВ «Селанія» за період з 01.08.2012 по 31.10.2012.

В результаті проведеної перевірки Іванківською МДПІ встановлено порушення п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.8 ст. 138; п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 945 000,0 грн. та п. 201.1, 201.6 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму ПДВ 900 000,0 грн. та складено акт № 111-22/33011171 від 11.03.2013, на основі якого сформовано оскаржувані податкові-повідомлення рішення № 0000192200 від 15.03.2013, яким йому було нараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1 417 500,00 грн. та № 0000182200 від 15.03.2013, яким було нараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 350 000,00 грн.

Відмовляючи в задоволені адміністративного позову суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не надано суду, як належних доказів на підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських відносин з контрагентом, так і на підтвердження використання отриманих послуг та товару у власній господарській діяльності.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправними дії відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові та позапланові; виїзні та невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.п. 78.1.1 п. 78.1 статті 78 ПК України - документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

З аналізу наведеної правової норми колегія суддів приходить до висновку, що можливість для проведення документальної позапланової перевірки та прийняття відповідного наказу на підставі п.п. 78.1.1 п. 78.1 статті 78 ПК України виникає виключно за наявності двох умов: 1) виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства; 2) не надання платником пояснень та їх документального підтвердження на запит податкового органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України, встановлено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Згідно із пунктом 86.9 статті 86 Податкового кодексу України та пунктом 7 розділу IV наказу Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010 «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за № 34/18772, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Підставою для призначення відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки позивача було ненадання останнім пояснень та їх документального підтвердження на письмові запити органу державної податкової служби з приводу надання пояснень та їх документального підтвердження з питань повноти формування податкового зобов'язання та податкового кредиту по податку на додану вартість з ТОВ «Селанія».

За таких обставин, колегія суддів вважає, що у відповідача були всі підстав для проведення зазначеної перевірки.

Що стосується правомірності податкових повідомлень-рішень № 0000192200 від 15.03.2013, та № 0000182200 від 15.03.2013, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Рейтар» та його контрагентами ТОВ «Селанія», укладено договір № 14/05-12 від 14.05.2012 про надання маркетингових послуг, відповідно до якого позивач доручає своєму контрагентові та він зобов'язується надати йому за оплату послуги з проведення маркетингових досліджень за напрямками, що цікавлять позивача.

На виконання умов договору про надання маркетингових послуг, як то вбачається з актів здачі - прийняття робіт замовник в особі ТОВ «Рейтар» прийняв, а виконавець - ТОВ «Селанія» провів роботу з маркетингового дослідження ринку оптичного скла.

На підтвердження отримання маркетингових послуг позивачем були наданні підписані уповноваженими представниками Сторін та скріплені печатками Сторін акти прийому-здачі робіт надання маркетингових послуг та банківські виписки.

На підставі отриманих від контрагентів виписаних податкових накладених позивачем за серпень, вересень та жовтень 2012 сформовано податковий кредит у загальній сумі податку на додану вартість 1 386 622,00 грн.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.6 ст. 206 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявність у позивача належним чином оформленої податкової накладної та акту здачі-прийняття робіт(надання послуг) є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, оскільки в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач не надав суду доказу, який би підтвердив, що він реально отримав послуги маркетингова дослідження ринку оптичного скла від ТОВ «Селанія».

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що результати, відображені у даних податкового обліку позивача з учасником господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності дій контрагента з учасником такої операції. А якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за її змістом, який відображений в укладеному платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейтар» на Постанову Київського окружного адміністративного суду від 16.04.2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.12.2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма

(Повний текст Ухвали виготовлений 02.12.2013 року)

.

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.