Ухвала суду № 36093167, 28.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-15181/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

28 листопада 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська плодоовочева база» на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.02.2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська плодоовочева база» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровська плодоовочева база» звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби, в якому просили визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.10.2012 №000592260, №000602260.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.02.2013 року в задоволені адміністративного позову - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою Постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просять скасувати в повному обсязі Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.02.2013 року. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем на підставі наказу від 10.09.2012 №1297 і направлення на від 11.09.2012 №1633, вручених головному бухгалтеру Німченко В.О. під розписку 11.09.2012, відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку дотримання позивачем податкового законодавства по ПДВ та податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ «Ентхілл» за період з 01.03.2012 по 31.03.2012, за результатами якої складено акт від 24.09.2012 №3105/22-621-31923768 про порушення позивачем пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК і винесено позивачу податкові повідомлення-рішення від 15.10.2012 року: №000592260, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 142188 грн. (у т.ч.: 113750 грн. - основний платіж, 28438,50 грн. - штраф); №000602260, яким йому збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 162499,50 грн. (у т.ч.: 108333 грн. - основний платіж, 54166,50 грн. - штраф).

Відмовляючи в задоволені адміністративного позову суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач неправомірно включив до складу валових витрат за 1 кв. 2012р. 541665 грн. та до складу податкового кредиту з ПДВ за березень 2012р. 108333,33 грн. по контрагент у ТОВ «Ентхілл».

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивачем задекларовано у складі валових витрат за 1 кв. 2012р. 541665 грн. та у складі податкового кредиту з ПДВ за березень 2012р. 108333 грн., нарахованих по операціям з ТОВ «Ентхілл». Вказані суми валових витрат і податкового кредиту, сформовано позивачем на підставі акта надання послуг від 30.03.2012 №1603 та податкової накладної ТОВ «Ентхілл» від 30.03.2012 №594 на загальну суму 650000 грн. (у т.ч. ПДВ - 108333 грн.), складених на підтвердження придбання позивачем будівельних робіт згідно з договору від 12.03.2012 №1, укладеного з ТОВ «Ентхілл» (Виконавець).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що копій акта про надання послуг від 30.03.2012 №1603, податкової накладної ТОВ «Ентхілл» від 30.03.2012 №594, а також рахунку на оплату по замовленню від 30.03.2012 №1741 на загальну суму 650000 грн. (у т.ч. ПДВ - 108333 грн.), складені 30.03.2012, тобто станом на 30.03.2012 ТОВ «Ентхілл» виконало відповідні будівельні роботи у повному обсязі. Також, зведений кошторис розрахунок вартості будівництва (ремонт покрівлі складу) та локальний кошторис №2-1-1 на суму 650000 грн., копії яких наявні у справі, складені в поточних цінах станом на 27.06.2012, що не узгоджується з наданими позивачем первинним документами і не відповідає періоду їх оформлення.

Укладений договір не визначає конкретного змісту та обсягу будівельних робіт, проте, як зазначено судом вище, договором передбачається складення відповідного кошторису та актів виконаних робіт.

Тобто, первинні документи не відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2 Положення про документальне - забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.6 ст. 206 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Також, судом першої інстанції встановлено, що згідно відповіді УПФ в Дарницькому районі м. Києва від 22.01.2013 №358/04 ТОВ «Ентхілл» знято з обліку 20.06.2012 у зв'язку з переходом до УПФ в Комунарському районі м. Запоріжжя; останній звіт подано за листопад 2011р. на одного працівника ОСОБА_4

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що лише формальна наявність у справі акта про надання послуг і податкової накладної, а також здійснення грошових платежів на суму 410000 грн., не є достатнім та беззаперечним документальним і фактичним підтвердженням поставки ТОВ «Ентхілл» робіт і не дає можливість суду дійти обґрунтованого й переконливого висновку про фактичне проведення господарських операцій, що вказує на відсутність підстав для формування валових витрат і податкового кредиту.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись, ст.ст. 2, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська плодоовочева база» на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.02.2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.02.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма

.

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.