Постанова № 36093074, 12.12.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2013 р. Справа № 922/3477/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Перець. Б.О.

відповідача - Болотова Е.І., Гараєва О.С.

3-ої особи - Книшук І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ "Укргазвидобування" в особі філії ГПУ "Полтавагазвидобування", м. Полтава (вх. №3476Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 22.10.13 року у справі № 922/3477/13

за позовом ПАТ "Укргазвидобування" в особі філії ГПУ "Полтавагазвидобування", м. Полтава

до Державного підприємства "Південна залізниця", м. Харків

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія", м. Київ

про стягнення 65 477,04 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.10.2013 року по справі №922/3477/13 (суддя Смірнова О.В.) в позові відмовлено.

ПАТ "Укргазвидобування" в особі філії ГПУ "Полтавагазвидобування", (позивач), не погодився з зазначеним рішенням, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на неповне з'ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Крім того, апелянт зазначає, що судом порушені норми

Просить скасувати рішення від 22.10.2013 року по справі №922/3477/13 повністю та винести нове, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ "Укргазвидобування" щодо стягнення з ДП "Південна залізниця" грошових коштів у розмірі 65477,36 грн. та витрат на судовий збір.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що в спірних правовідносинах Південна залізниця виступає перш за все вантажовідправником, а не лише перевізником. Тож і позов до ДП "Південна залізниця" пред'явлено як до вантажовідправника.

Крім того, на думку апелянта, суд першої інстанції залишив без вивчення обставини ухилення ДП "Південна залізниця" від участі у прийнятті вантажу та складання акту за формою №5-НП, що передбачено п. 5.2.8 Інструкції №281 "Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України".

Апелянт також зазначає, що вантаж був прийнятий негайно після прибуття всіх членів комісії, що повинні обов'язково приймати участь у такому прийнятті - 13.02.2013 року о 8:30 ранку.

Як вважає апелянт, охорона Південної залізниці не повинна приймати участь у складанні Акту за формою №5-НП, як про це зазначено в рішенні суду першої інстанції, оскільки ніякої охоронної організації не існувало, а існувала охорона Південної залізниці, про що зазначено в п. 49 залізничної накладної. Крім того, апелянт звертає увагу на те, що вантажовідправник (та транспортна організація одночасно) - Південна залізниця, ухилилася від участі в прийманні вантажу і складанні акту, хоч і була своєчасно та неодноразово повідомлена.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач, ДП "Південна залізниця", зазначає про законність та обґрунтованість рішення, вважає викладене в апеляційній скарзі таким, що не відповідає нормам чинного законодавства України та матеріалам справи. Просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Третя особа, ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія", також надала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає про те, що викладені апелянтом в скарзі заперечення безпідставні, не обґрунтовані та не відповідають дійсності. Просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судова колегія, в межах вимог передбачених ст. 101 ГПК України, повторно розглянувши справу та перевіривши повноту, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про залишення рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно з договором про надання комплексного транспортно-експедиційного обслуговування N2234 від 30 грудня 2005 р. вантажовідправником ДН-2 (ДНМ-2 Харківська дирекція залізничних перевезень), що є структурним підрозділом ДП "Південна залізниця", на адресу позивача відправлено вантаж - дизпаливо у кількості 63033 кг, що підтверджується залізничною накладною №44771723. Таким чином, щодо вантажу дизпалива за залізничною накладною №44771723 ДП "Південна залізниця" є і відправником і транспортною організацією в одній особі.

При перевірці та видачі вантажу, який надійшов 13.02.2013 р. за залізничною накладною N44771723 у вагоні (контейнері) 74927963 одержувачем вантажа, яким є філія ПАТ "Укргазвидобування" - ГПУ "Полтавагазвидобування", встановлено нестачу дизельного палива у розмірі 6574 кг. (6,574 тони). При цьому запірнопломбувальні пристрої за №№У495871, Б302008, як вбачається з акту від 13.02.2013 року були присутні в справному стані.

Як зазначає позивач, за вказаних обставин приймання дизпалива 13.02.2013 року було припинено та викликано представника вантажовідправника для участі в прийманні дизельного палива і складанні акта приймання дизельного палива за кількістю за формою N 5-НП. Однак, незважаючи на виклик, представник вантажовідправника не прибув, відповідь або пояснення про причини неявки не надав.

У зв'язку з відсутністю представника відправника та відсутністю його повідомлення про причини неявки, відповідно до вимог Інструкції №281, приймання дизпалива було продовжено і закінчено 16.02.2013 року, що підтверджується актом приймання нафти і нафтопродуктів за кількістю за Формою № 5-НП.

Оскільки запірнопломбувальні пристрої за №№У495871, Б302008 були присутні у справному стані, відповідальним за втрачене дизпаливо в кількості 6574 кг відповідно до п. 2.2.1 договору №2234 від 3012.2005 року позивач вважає ДП "Південна залізниця"( як вантажовідправника).

Згідно зі ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 920 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Статтею 924 Цивільного кодексу України встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Частиною 1 ст. 110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту передачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Відповідно до ст. 113 Статуту залізниць України, за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниця несе відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від неї причин. Залізниця відшкодовує фактичні збитки, які виникли з її вини під час перевезення вантажу (ст. 114 Статуту залізниць України).

Відповідно до накладної, протоколу зважування від 10.02.2013 року, копії акту приймання - передачі нафтопродуктів для перевезення залізницею від 09.02.2013 року №39 маса вантажу складає 62033 кг.

Стосовно посилання апелянта щодо відповідальності вантажовідправника в разі встановлення нестачі нафтопродуктів за справними ЗПП відповідно до договору (п. 2.2.1) слід зазначити наступне.

Пунктом 2.5.8 договору встановлена відповідальність замовника (позивача) за відповідність маси та якості вантажу, пред'явленого до перевезення.

Налив у цистерни здійснюється на території філії ПАТ "Укргазвидобування". На цистерну накладаються запірно-пломбувальні пристрої (ЗПП) в присутності працівників філії ПАТ "Укргазвидобування", працівників станції Шебелинка Південної залізниці та працівників воєнізованої охорони ДП "Південна залізниця". Номери ЗПП передаються в товарну контору та вносяться в перевізні документи.

Сам Позивач в акті форми 5-НП від 13.02.2013 року, затвердженого керівником підприємства, в графі "Висновок комісії про причини та місце виникнення нестачі" вказує про "недолив", що спростовує твердження позивача про нестачу вантажу після здійснення перевезення залізничним транспортом.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, при проходженні спірного вагону через станцію Основа було проведено його зважування на тензометричних динамічних вагонних вагах, згідно з протоколом зважування від 10.02.2013 року маса вантажу відрізнялась від заявленого в документі на 433 кг, що є допустимим згідно з нормами п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644.

З урахуванням викладеного, судом першої інстанції обґрунтовано зазначено щодо звільнення залізниці від відповідальності за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення відповідно до ст. 111 Статуту залізниць України.

Також з матеріалів справи вбачається, що на зворотньому боці залізничної накладної відсутня відмітка залізниці про видачу вантажу перевізником у справній цистерні за справними запірно - пломбувальними пристроями без перевірки в порядку ст. 52 Статуту Залізниць.

Оскільки залізниця видає вантаж одержувачеві без перевірки та складання комерційного акту, вантажоотримувач має приймати продукцію в порядку, встановленому Інструкцією. У разі видачі залізницею вантажу без перевірки кількості місць або маси, одержувач у порядку, встановленому Правилами видачі вантажу, зобов'язаний вимагати від органів транспорту робити відповідну відмітку на транспортному документі.

За відсутності такої відмітки на накладній або акті, оформленому відповідно до Інструкції, не має підстав для покладення відповідальності за недостачу вантажу на вантажовідправника, продавця або постачальника, оскільки не виключається виникнення недостачі вантажу під час перевезення вантажу з вини перевізника або з вини одержувача.

Судом обгрунтовано зазначено, що позивач не звертався до відповідача щодо необхідності зробити належну відмітку про видачу вантажу.

Таким чином, позивачем не доведено наявності підстав для покладення відповідальності на відповідача як перевізника за недостачу вантажу в цистерні № 74927963.

Крім того, при прийманні нафтопродуктів, які прибули в спірній цистерні позивачем були порушені норми "Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України", затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 р. N281/171/578/155 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 р. за N805/15496, якою встановлено єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів. А саме: пунктом 5.2.5 Інструкції визначено, що комісійне приймання нафти або нафтопродукту за кількістю здійснюють уповноважені наказом керівника підприємства - вантажоодержувача особи, які мають відповідну освіту, кваліфікацію та досвід роботи з питань визначення кількості нафти і нафтопродуктів у залізничних цистернах, на яких покладено відповідальність за дотримання правил приймання нафти і нафтопродуктів, установлених цією Інструкцією та іншими нормативними документами.

Комісійне приймання нафти і нафтопродуктів відбувається за участі представників даної організації, що супроводжували нафту або нафтопродукти (у разі, якщо згідно з відповідним договором вантаж супроводжується охоронною організацією).

В прийманні вантажу представники охорони Південної залізниці, які супроводжували вантаж, участі не брали, хоча в графі №49 залізничної накладної №44771723 зазначено про охорону вантажу. Охоронець Ростоцький О.І., зазначений в акті форми 5-НП від 13.02.2013 є представником фірми "Явір 2000", а не охоронцем Південної залізниці, про що свідчать надані позивачем комісійні акти від 13.02.2013 року, складені в с. Сенча співробітниками позивача.

Відповідно до Наказу Міністарства транспорту та зв'язку України від 20.01.97 №18 "Про охорону і супроводження вантажів, що перевозяться залізничним транспортом України" (з подальшими змінами і доповненнями) встановлено перелік вантажів, які повинні супроводжуватися особовим складом відомчої воєнізованої охорони на залізничному транспорті на всьому шляху прямування залізницями України. До цих вантажів віднесено паливо дизельне усіх найменувань. Тож, в разі супроводження вантажу охороною, незалежно від того, хто надає послуги з охорони вантажів, їх участь в прийманні вантажу є обов'язковою.

З урахуванням викладеного, посилання апелянта на те, що охорона Південної залізниці не повинна приймати участь у складанні Акту за формою №5-НП, оскільки ніякої охоронної організації не існувало, а існувала охорона Південної залізниці, є безпідставним та необґрунтованим.

Крім того, особи, які беруть участь у комісійному прийманні нафти і нафтопродуктів, повинні проходити відповідну підготовку з цих питань та періодичну перевірку знань згідно з порядком, встановленим керівником підприємства.

Позивачем не надані докази того, що посадові особи, які здійснювали приймання нафтопродуктів проходили відповідну підготовку з цих питань та періодичну перевірку знань

В графі 10 "Приймання вантажу" зазначено, що приймання вантажу розпочато 13.02.2012 року о 8 год. 30 хв., час завершення приймання 16.02.2013 року о 13 год. 00 хв. При цьому позивач не зазначив в цьому пункті, як того вимагає форма акту 5-НП, про причини початку приймання вантажу не 12.02.2013 р., а 13.02.2013. В частині визначення причини завершення приймання вантажу 16.02.2013 позивач зазначив, що порушення встановленого терміну приймання вантажу відбулось у зв'язку з неприбуттям представника відправника.

Щодо твердження апелянта про залишення судом без вивчення обставини ухилення ДП "Південна залізниця" від участі в прийманні вантажу слід зазначити наступне.

Відповідно до "Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України", затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року N281/171/578/155 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 року за N805/15496), встановлено єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів.

Пунктом 5.2.11 вищезазначеної Інструкції передбачено, що в разі відсутності в добовий строк повідомлення про виїзд представника вантажовідправника приймання нафти або нафтопродуктів відбувається за участю представника незалежної експертної організації, що обумовлено у відповідному договорі. У разі, якщо у відповідному договорі не було обумовлено незалежної експертної організації, приймання нафти та нафтопродуктів здійснюється самостійно.

Таким чином, законодавчо врегульований процес приймання вантажу без участі вантажовідправника. Судом першої інстанції при прийнятті рішення встановлена дана обставина та зазначено про продовження приймання згідно Інструкції.

Позивачем надано докази повідомлення 13.02.2013 року відповідача про необхідність участі вантажовідправника в прийманні спірної цистерни. Відповідно, добовий строк для повідомлення про виїзд представника вантажовідправника спливав 14.02.2013 року. При цьому, відповідач після спливу зазначеного строку, в порушення п. 5.2.11 Інструкції, самостійно не продовжив приймання вантажу 14.02.2013 року, а зробив це лише 16.02.2013 року.

Дослідивши акт форми 5-НП від 13.02.2013 року, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про порушення п. 5.2.6 Інструкції в частині затвердження акту керівником позивача 13.02.2013 року. Оскільки складання акту тривало до 16.02.2013 року, тож і затвердження зазначеного акту не могло відбутися раніше, ніж дата завершення приймання.

В графі 13 "Технічний стан цистерни, пломб ЗЗП, наявність відбитків пломб ЗПУ" не вказано про кількість пломб та їх стан, знаки та відбитки на пломбах, не вказано номер, маркування пломб ЗПУ та вагона-цистерни.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, належним доказом в даному випадку є акт форми №5-НП, який повинен бути складений за формою та в порядку, встановленою Інструкцією. Позивач же в підтвердження позовних вимог надав акт, який не відповідає по суті встановленій формі.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги позивача щодо стягнення вартості втраченого вантажу в сумі 65477,04 грн. задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено, що втрата вантажу сталася саме з вини відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 920, 924 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 49, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 22.10.2013 року по справі №922/3477/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 13.12.2013 року.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.