Постанова № 36093073, 10.12.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2013 р. Справа № 917/1474/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Медуниця О.Є.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - Чернявський І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №3364 П/1-7) на рішення господарського суду Полтавської області від 07.10.13 у справі №

за позовом ФОП ОСОБА_3, м. Комсомольськ,

до Комсомольської міської ради Полтавської області, м. Комсомольськ,

про визнання недійсним рішення

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до Комсомольської міської ради про визнання частково недійсним пункту 1 рішення тридцять першої сесії Комсомольської міської ради Полтавської області шостого скликання від 19.03.2013 року, посилаючись на порушення відповідачем вимог чинного законодавства при визначенні розміру орендної плати без застосування понижуючого коефіцієнта на період будівництва.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що при прийнятті рішення про поновлення дії договору оренди землі та визначенні розміру орендної плати, відповідач перевищив свої повноваження в частині визначення порядку обчислення нормативної грошової оцінки землі, оскільки розмір орендної плати залежить від нормативної грошової оцінки землі, а порядок її визначення не належить до компетенції орендодавця.

Рішенням господарського суду Полтавської області позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним положення пункту 1 рішення тридцять першої сесії Комсомольської міської ради шостого скликання від 19.03.2013 року "Про поновлення дії договору оренди землі фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 площею 0,0372 га в частині встановлення орендної плати без застосування понижуючого коефіцієнта на період будівництва".

Відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

Представник позивач а у відзиві та в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін.

На думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо).

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін та перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

12.03.2008 р., на підставі рішення 18 сесії Комсомольської міської ради 5 скликання від 20.12.2007 року, між Комсомольською міською радою Полтавської області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 був укладений договір оренди землі №31/08, за умовами якого Комсомольська міська рада (Орендодавець) надає, а ФОП ОСОБА_3 (Орендар) приймає у строкове платне користування земельну ділянку (землі комерційного використання - землі роздрібної торгівлі та комерційних послуг), що розташована в АДРЕСА_2 площею 0,0372га (кадастровий № 310200000:50:027:0274) для розташування дитячого кафе з літнім майданчиком.

В договорі сторони погодили строк дії договору, розмір орендної плати та порядок її обчислення, права та обов'язки сторін, відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, а також інші умови, які необхідні для даного виду договорів.

Згідно відмітки на останньому аркуші договору, він зареєстрований у Комсомольському міському відділі Полтавської регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах".

В подальшому, на підставі рішень Комсомольської міської ради, між сторонами укладались додаткові угоди про поновлення дії та внесення змін до зазначеного договору.

Останнім рішенням тридцять першої сесії Комсомольської міської ради шостого скликання від 19.03.2013 року "Про поновлення дії договору оренди землі ФОП ОСОБА_3 площею 0,0372га", Комсомольська міська рада вирішила поновити дію договору оренди землі ФОП ОСОБА_3 на земельну ділянку по АДРЕСА_2 площею 0,0372 га для розташування дитячого кафе з літнім майданчиком на строк до 01.03.2014 року. Встановлено орендну плату за земельну ділянку в розмірі 7% від її нормативно-грошової оцінки без застосування понижуючого коефіцієнта на період будівництва.

На підставі даного рішення 08.04.2013 року між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду № 3/13 від 08.04.2013 р. до договору оренди землі № 31/08 від 12.03.2008 р., якою сторони визначили строк дії договору та визначили розмір орендної плати в розмірі 7% від її нормативно-грошової оцінки без застосування понижуючого коефіцієнта на період будівництва.

Не погоджуючись з рішенням Орендодавця в частині порядку визначення розміру орендної плати без застосування понижуючого коефіцієнта на період будівництва, ФОП ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом.

Під час розгляду справи місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що орендодавець має право встановлювати розмір орендної плати в межах, визначених законодавством України, однак орендна плата повинна розраховуватись виходячи з нормативної грошової оцінки, порядок обчислення якої (застосування відповідних коефіцієнтів) не віднесено до компетенції орендодавця (Комсомольської міської ради), та на цій підставі задовольнив позовні вимоги.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог та вимог апеляційної, колегія суддів звертає увагу на наступне.

До повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст відповідно п. "а" ст.12 Земельного кодексу України належить розпорядження землями територіальної громади. Аналогічні повноваження встановлені у п.34 ч.1 ст. 26 та ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст. 21 вищенаведеного Закону (в редакції на день укладення договору оренди) орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю".

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про плату за землю" відносини до 01.01.2011р. - на день укладення договорів оренди) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається від грошової оцінки земель.

Статтею 15 Закону України "Про плату за землю" встановлено, що власник землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно ст. 13 вказаного Закону, єдиною підставою для нарахування орендної палати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, є договір оренди такої земельної ділянки. Стаття 19 вищенаведеного Закону встановлювала, що розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем і орендарем.

Законом України "Про оцінку земель" визначаються правові засади проведення оцінки земель, професійної оціночної діяльності у сфері оцінки земель в Україні. Статтею 18 Закону України "Про оцінку земель" встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Згідно пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Кодексу орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XIII вищевказаного кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі, зокрема, визначення розміру земельного податку або визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності

Виходячи з вищенаведеного колегія суддів вважає, що розмір орендної плати, яку позивач повинен сплачувати за договорами оренди землі, залежить від умов договору оренди, зокрема, від функціонального коефіцієнту використання земельної ділянки, який був визначений між сторонами саме при укладенні договору оренди.

Формування розміру орендної плати земельної ділянки здійснюється відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995р. № 213 та відповідно до Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук від 27.01.2006 № 18/15/21/11.

Показники нормативної грошової оцінки земель визначаються за категоріями, шляхом зонування території населених пунктів на відповідні зони за рівнем облаштування, розміщенням від центру населеного пункту та громадських центрів, інженерної інфраструктури та визначення розрахункового доходу, який зумовлюється місцем розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній та місцевій системах виробництва й розселення, рівнем облаштування його території та якістю земель з урахуванням природно-кліматичних, інженерно-геологічних, архітектурно-ландшафтних та історико-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, економічного стану, функціонального призначення та екологічних обмежень використання земель.

При цьому на величину грошової оцінки земель населених пунктів впливають коефіцієнти, які застосовуються до базової вартості одного квадратного метра землі. Це, зокрема, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки. Віднесення земель до категорії земель за функціональним використанням провадиться згідно з Інструкцією з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 6-зем, 6б-зем, 2-зем) відповідно до видів економічної діяльності, зазначених у довідках, що надають юридичним особам органи державної статистики.

Коефіцієнт функціонального використання визначається як середньозважене (за площею) значення коефіцієнтів функціонального використання окремих частин земельної ділянки різного функціонального використання. Підставою для виділення частин земельної ділянки різного функціонального використання є виключно затверджені дані інвентаризації земельної ділянки та землеустрою.

За умовами договору оренди від 12.03.2008 р. позивач отримав земельну ділянку для розташування дитячого кафе з літнім майданчиком, а коефіцієнт функціонального використання земельних ділянок під час укладання договорів оренди визначався між сторонами як для земель комерційного використання - землі роздрібної торгівлі та комерційних послуг, тобто - 2,5.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає що застосування коефіцієнту функціонального використання "0,5" (землі, зайняті поточним та відведені під майбутнє будівництво) можливо виключно при визначенні даної умови у договорі оренди земельних ділянок.

Таким чином, колегія суддів вважає, що під час прийняття оскаржуваного рішення відповідачем не було порушено вимог законодавства, а пункт 1 рішення тридцять першої сесії Комсомольської міської ради Полтавської області шостого скликання від 19.03.2013 року не суперечить законодавству, у зв'язку з чим підстави для його скасування, визначені частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України - відсутні.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів зазначає, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги норм процесуального права і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, і при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до прийняття невірного рішення, у зв'язку з чим останнє підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Відповідно до положень частини 1 та пункту 10 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України, за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову, в якій має бути, зокрема, зазначений новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат колегія суддів керується положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 07.10.2013 року скасувати.

Прийняти нове рішення.

У позові відмовити.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (39800, АДРЕСА_1, ІІН - НОМЕР_1) на користь Комсомольської міської ради Полтавської області (39800, Полтавська обл., м. Комсомольськ, вул. Миру, 24, ЄДРПОУ 24388291) витрати по сплаті судового змору в розмірі 573,50 грн.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний судовий наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 10.12.2013 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Медуниця О.Є.