Ухвала суду № 36092942, 05.12.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

УХВАЛА

"05" грудня 2013 р.Справа № 5023/5782/11 вх. № 5782/11

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Савченко А.А.

при секретарі судового засідання Романченко Н.С.

за участю сторін:

ліквідатора - Саутенко С.О., свід. № 216 від 20.02.2013 р.

розглянувши матеріали

По справі за заявою СПД ФО ОСОБА_2, м. Харків

до СПД ФО ОСОБА_2, м. Харків

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Постановою суду від 12.09.2011 р. ФОП ОСОБА_2 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Саутенко С.О., якого зобов'язано виконати ліквідаційну процедуру та докази виконання надати суду.

Ухвалою суду від 20.12.2012 р. затверджено звіт ліквідатора, припинено підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_2, провадження у справі припинено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.03.2013 р. задоволено апеляційну скаргу Харківської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", ухвалу господарського суду Харківської області від 20.12.2012 р. скасовано та справу направлено на розгляд до господарського суду.

Автоматизованою системою документообігу господарського суду Харківської області справу призначено для розгляду судді Усатому В.О.

27.06.2013р. судом призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

22.08.2013р. до суду від ПАТ "Райффазен банк Аваль" надійшла заява про витребування у ОСОБА_5 безпідставно набутого на підставі неукладеного договору купівлі-продажу нерухомого майна - нежитлових приміщень АДРЕСА_1 шляхом їх передачі ліквідатору боржника Саутенко С.О.

16 жовтня 2013 року у зв'язку з відрядженням судді Усатого В.О. автоматизованою системою документообігу господарського суду Харківської області справу призначено для розгляду судді Савченко А.А.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.10.2013р. прийнято та призначено до розгляду в судовому засіданні заяву ПАТ "Райффазен банк Аваль" про витребування майна із чужого володіння (вх. №30976 від 22.08.2013р.) на "26" листопада 2013 р. о(об) 11:40, Ухвалою суду від 26.11.2013р. відкладено розгляд заяви ПАТ "Райффазен банк Аваль" про витребування майна із чужого володіння (вх. №30976 від 22.08.2013р.) на "05" грудня 2013 р. о(об) 11:40.

Представник кредитора в судове засідання не з'явився, через канцелярію суду надав клопотання про відкладення розгляду заяви, у зв'язку із зайнятістю уповноваженого представника Марченко О.П., яка представляє інтереси банку з розгляду заяви про витребування майна з чужого незаконного володіння, та яка здійснювала підготовку даної заяви, в іншому судовому засіданні.

З приводу вказаного клопотання суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до абз. 2 п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами, неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

ПАТ "Райффайзен банк Аваль" не надано доказів в підтвердження неможливості розгляду заяви без участі свого представника (Марченко О.П.), неможливості його заміни іншим представником, тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання кредитора про відкладення розгляду заяви.

Ліквідатор в судовому засіданні заперечує проти заяви ПАТ "Райффайзен банк Аваль" про витребування майна із чужого володіння з підстав, зазначених у письмових запереченнях на заяву. Зокрема, зазначає, що норми Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» не розповсюджуються на порядок реалізації майна та укладення договору купівлі-продажу, яким підтверджується перехід права власності на нерухоме майно, що належить банкруту - ФОП ОСОБА_2 на праві приватної власності. Ліквідатор вважає, що відсутні будь-які правові підстави стверджувати про незаконне володіння ОСОБА_5 нежитловими приміщеннями, оскільки це майно було реалізоване та придбане у встановленому законом порядку.

Суд, вислухавши пояснення ліквідатора та кредитора, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, в тому числі заяву банку, вважає, що відсутні будь-які правові підстави для її задоволення, виходячи з наступного.

Підставою для витребування у ОСОБА_5 майна, набутого на підставі договору купівлі-продажу від 25.10.2011р., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області, зареєстрованого в реєстрі за № 1549, Банк зазначає норми ст.16, 1212 ЦК України.

У відповідності до ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави ( безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Частиною 3 цієї статті визначено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

Отже, право на звернення до суду з вимогою про витребування майна від набувача має потерпілий та власник майна. ПАТ «Райфайзен банк Аваль» не є власником майна, що оспорюється та ним не доведено належними письмовими доказами, що він є потерпілою особою в розумінні норм вищевказаної статті та має право на звернення до суду з відповідною заявою. До того ж, за змістом заяви ним заявлено вимогу про повернення безпідставно отриманого за договором майна ліквідатору боржника Саутенко С.О., але за нормами вищевказаної статті майно має бути повернуто саме потерпілому. Боржник - ФОП ОСОБА_2 з відповідною заявою до суду не звертався.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно до ч.2 ст. 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", провадження у справах про банкрутство регулюється цим законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Заява кредитора - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про витребування майна з незаконного володіння у ОСОБА_5 обґрунтована правом кредитора на звернення до суду, яке не може бути обмежене законом.

Справа №5782/11 про банкрутство СПДФО ОСОБА_2 була порушена за ст.ст. 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 30.09.99р. (далі - Закон). Тобто, провадження у справі про банкрутство СПДФО ОСОБА_2 було порушено та боржник СПДФО ОСОБА_2 був визнаний банкрутом (Постанова суду від 12.09.2011 р.) до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 22.12.11р. №4212-VI (далі - Закон про банкрутство).

25.10.2011р. між ліквідатором банкрута СПДФО ОСОБА_2 арбітражним керуючим Саутенко С.О. та ОСОБА_5 укладений договір купівлі - продажу нежитлових приміщень нерухоме майно - нежитлові приміщення АДРЕСА_1 за ціною 120300 грн.

Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно п.1-1 Розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону про банкрутство, положення цього закону застосовуються судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження яких порушено після набрання чинності цим законом.

Таким чином, провадження у справі про банкрутство №5782/11 регулюється положеннями Закону про банкрутство в редакції від 30.09.99р. та ГПК України, що діяли на час порушення цієї справи.

У відповідності до приписів п.11 ч.1 ст. 25 Закону у ліквідаційній процедурі ліквідатор має повноваження, зокрема, з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону, подавати до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника.

Відповідно до ч.10 та ч.11 ст.17 цього Закону передбачено наступні підстави для визнання угод недійсними:

- виконання договору завдає збитків боржнику;

- договір є довгостроковим (понад один рік) або розрахованим на одержання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі, крім випадків випуску продукції з технологічним циклом, більшим за строки санації боржника;

- виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника;

- угода укладена із заінтересованими особами та завдає збитки;

- з окремим кредитором до дня винесення ухвали санації та надає перевагу одному кредитору перед іншими.

Таким чином, у відповідності до положень Закону, а саме: ст. 17 та ст. 25, із зверненням до суду в ліквідаційній процедурі може звернутись лише ліквідатор з заявою про визнання угод недійсними. Закон не наділяє таким правом кредитора, окрім одного випадку, передбаченого ч.9 ст. 47 Закону, а саме: угоди громадянина-підприємця, пов'язані з відчуженням або передачею іншим способом майна громадянина-підприємця заінтересованим особам протягом року до порушення провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані господарським судом недійсними за заявою кредиторів. Проте, договір купівлі-продажу спірних приміщень був укладений після визнання боржника банкрутом.

Крім того, статтями 24, 25 Закону про банкрутство визначено функції господарського суду у ліквідаційної процедурі - розгляд скарг на дії учасника ліквідаційної процедури та встановлено повноваження ліквідатора. Нормою ч.4 ст. 25 Закону визначено, що дії ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до арбітражного суду власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) банкрута; особою, яка відповідає за зобов'язаннями банкрута; кожним кредитором окремо або комітетом кредиторів; особою, яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси.

ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" зі скаргою на дії ліквідатора до суду не звертався, не оспорював правомірність віднесення майнових активів або коштів банкрута до ліквідаційної маси.

Таким чином, законом не встановлено можливість кредитора у процедурі ліквідації ФОП за нормами Закону про банкрутство в редакції від 30.09.99р. звертатися до господарського з заявами про витребування майна із чужого незаконного володіння, набутого на підставі неукладеного договору.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає необхідним в задоволенні заяви ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" відмовити.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що нормами ст.10, 20 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 22.12.11р. №4212-VI визначено перелік підстав, за якими за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора може бути визнано недійсними правочини або спростовано майнові дії боржника, серед яких визначені Банком у заяві про витребування майна з чужого незаконного володіння підстави, відсутні.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 19, 58 Конституції, ст.ст. 5, 22-32, 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 1, 4-1, 86 ГПК України, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про відкладення розгляду заяви про витребування майна із чужого незаконного володіння, набутого на підставі неукладеного договору, відмовити.

В задоволенні заяви ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про витребування майна із чужого незаконного володіння, набутого на підставі неукладеного договору, відмовити.

Суддя Савченко А.А.