Ухвала суду № 36090823, 03.12.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

3

Справа № 344/3149/13-ц

Провадження № 22ц/779/2113/2013

Категорія 30

Головуючий у І інстанції Бабій О.М.

Суддя-доповідач Ясеновенко Л.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Ясеновенко Л.В.,

суддів: Матківського Р.Й., Фединяка В.Д.,

секретаря Драганчук У.М.,

з участю сторін та їх представників,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 17 липня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

04.03.2013 року ОСОБА_2 звернулась з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

В заяві зазначила, що вона є власником квартири НОМЕР_1 АДРЕСА_1, а ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - співвласниками квартири НОМЕР_2 цього ж будинку, які у 2007-2008 роках самовільно переобладнали частину горища на повноцінну квартиру, розташувавши сантехнічні прилади частково над її квартирою.

Посилаючись на те, що відповідачі неодноразово затоплювали належну їй квартиру і у добровільному порядку відмовляються відшкодувати завдані збитки, ОСОБА_2 просила стягнути на її користь 8010,21 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, 2000 грн. витрат на проведення експертизи та 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 17 липня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на незаконність рішення суду. Судом не було враховано того, що рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 29.05.2013 року було відмовлено у задоволенні позову прокуратури м. Івано-Франківська в інтересах неповнолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6, ОСОБА_4, яка діє також в інтересах неповнолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6, до Івано-Франківського МВК Івано-Франківського ОБТІ, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про зобов'язання перевести з нежитлового фонду в житловий фонд приміщення та визнання права власності.

Цим рішенням було встановлено факт самовільного влаштування ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на горищі будинку по АДРЕСА_1 квартири та фактичного проживання у ній, та зобов'язано відповідачів не чинити ОСОБА_2 перешкод у користуванні горищем.

Позивач вважає, що саме внаслідок порушення відповідачами правил реконструкції та переобладнання водотехнічних та сантехнічних комунікацій на горищі і була неодноразово затоплена її квартира.

Не було враховано судом і висновку експертизи про те, що частина самовільно влаштованої відповідачами квартири, в тому числі і сантехнічні прилади, займають площу 4,9 кв. м. над її житловою кімнатою та кухнею.

Посилаючись на вищенаведене, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

ОСОБА_2 та її представник апеляційну скаргу підтримали з мотивів, наведених у ній.

ОСОБА_3, ОСОБА_4 та їх представник апеляційну скаргу не визнали.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що квартира НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в рівних долях, що підтверджено копією свідоцтва про право власності від 04.03.2001 року. (а.с.5).

ОСОБА_2 є власником квартири НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 21.06.2002 року. (а.с.6).

Приміщення горища у будинку АДРЕСА_1 знаходиться у спільному користуванні власників квартир НОМЕР_1 та НОМЕР_2.

На підтвердження позовних вимог ОСОБА_2 подала висновок будівельно-технічної експертизи від 12.11.2012 року щодо відповідності будівельним нормам проведених переобладнань у будинку АДРЕСА_1, та висновки від 18.01.2013 року і від 18.02.2013 року щодо оцінки пошкодженого майна.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про безпідставність позовних вимог, оскільки висновки експертиз від 18.01.2013 року та від 18.02.2013 року підтверджують лише факт затоплення квартири, і не є доказом вини відповідачів у затопленні, а висновок від 12.11.2012 року свідчить про проведення переобладнань у будинку як відповідачами так і позивачем, результатом чого є часткове пошкодження несучої стіни над існуючим входом у приміщення коридору.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки експертиза проводилась без дослідження мансардного приміщення відповідачів та з'ясування місця розташування сантехнічних приладів і висновки експерта ґрунтуються на припущенні можливого протікання труб. Інших доказів вини відповідачів у затопленні квартири позивач не подала.

Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Івано-Франківського міського суду від 17 липня 2013 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: Л.В. Ясеновенко

Р.Й. Матківський

В.Д. Фединяк