Ухвала суду № 36090791, 05.12.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

4

Справа №347/2564/13-ц

Провадження 22ц/779/2942/2013

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Сабадах Б.В.

Суддя-доповідач Матківський Р.Й.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Матківського Р.Й.

суддів Мелінишин Г.П., Фединяка В.Д.

секретаря Драганчук У.М.

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ПАТ «Акцент-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, з апеляційною скаргою представника ПАТ «Акцент-Банк» на рішення Косівського районного суду від 14 жовтня 2013 року, -

в с т а н о в и л а:

У вересні 2013 року представник ПАТ «Акцент-Банк» звернувся із зазначеним позовом, щоб ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 10 січня 2011 року, нараховану на 31 липня 2013 року в розмірі 30 364, 19 гривень.

Заявлені вимоги представник обґрунтував тим, що відповідач порушив умови укладеного кредитного договору, тому його заборгованість на 31 липня 2013 року становить 30364,19 гривень: з яких 6118,73 гривень - заборгованість по кредиту; 8,89 гривень - заборгованість по відсотках за користування кредитом; 2233,25 гривень - заборгованість по комісії за користування кредитом, 20081,22 гривень - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 500 гривень - штраф (фіксована частина), 1422, 10 гривень - штраф (процентна складова).

Рішенням Косівського районного суду від 14 жовтня 2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 11282,78 гривень на користь ПАТ «Акцент-Банк» заборгованості за кредитним договором №А32ІСС9GB00152 від 10 січня 2011 року.

На дане рішення представник ПАТ «Акцент-Банк» подав апеляційну скаргу, просить його змінити в частині зменшення суми пені, задовольнивши вимоги Банку про стягнення пені у нарахованому розмірі 20081, 22 гривень, а в іншій частині рішення залишити без змін.

Представник апелянта зазначає, що в частині відмови у задоволенні вимог щодо часткового стягнення заборгованості з пені є незаконним, ухваленим з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Позичальник належним чином не виконав зобов'язання за договором, здійснював повернення чергових частин суми кредиту з порушенням встановлених термінів повернення, що підтверджується розрахунком заборгованості за договором.

Суд безпідставно зазначив, що є підстави для зменшення розміру неустойки, в рішенні не зазначено обґрунтування та підстав її зменшення. Відповідач починаючи з липня 2011 року має прострочену заборгованість. З боку відповідача не надано до суду жодного доказу важкого майнового стану чи стану здоров'я, тому відсутні підстави для зменшення розміру пені.

Крім цього, суд першої інстанції не зазначив, з яких міркувань виходив зменшуючи розмір пені до 1000 гривень та чому не зменшено її розмір до розміру збитків по кредиту - 6118,78 гривень.

Вислухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції прийшов до висновку, що нараховані Банком 20 081,22 гривень пені значно перевищують розмір збитків.

Відповідно до ст. 57 ЦПК доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що 10 січня 2011 року ОСОБА_2 отримав у ПАТ КБ «ПриватБанк» кредит в розмірі 7700 гривень зі сплатою відсотків за користування ним в розмірі 0,12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Визначаючи розмір заборгованості за кредитом суд першої інстанції правильно взяв до уваги доводи відповідача про неможливість сплачувати пеню у визначеному позивачем розмірі у зв'язку з тим, що не працює.

Відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК розмір неустойки повинен бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин які мають істотне значення.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 30 березня 2012 № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Суд першої інстанції правильно взяв до уваги пояснення відповідача, який просив зменшити розмір нарахованих стягнень за кредитним договором, пояснення представника позивача, що відповідач до липня 2011 року сплачував кредит, зменшив розмір неустойки лише до процентів, які нараховуються як пеня, крім основного боргу стягнув ще заборгованість за процентами за користування кредитом, заборгованість по комісії за користування кредитом, фіксовану частину штрафу та процентну складову штрафу, тому правильно зазначив розмір суми неустойки, який підлягає стягненню, конкретизував, чому розмір неустойки є надмірним, що відповідає принципу справедливості та розумності.

Суд врахував, що правила ч.3 ст. 551 ЦК направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

При вирішенні позовних вимог судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано оцінку доводам сторін.

Доводи скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 218, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ПАТ «Акцент-Банк» відхилити.

Рішення Косівського районного суду від 14 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Р.Й. Матківський

Судді: Г.П. Мелінишин

В.Д. Фединяк