Ухвала суду № 36090266, 25.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" листопада 2013 р. м. Київ К-29466/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Муравйова О.В.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.05.2010 на ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2010

у справі № 2а-5185/10/7/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ратон»

до Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.05.2010, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2010, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Ялті від 12.04.2010 №0000841502/0.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час ті місце розгляду справи повідомлені. Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період з 01.03.2007 по 28.02.2010, за результатами якої складено акт №1004/15-2/20684259 від 01.04.2010.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення положень пп.5.1.13 п.5.1 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок декларування у період з березня 2007 року по лютий 2010 року, як операцій які звільнені від оподаткування на суму 7620283 грн., в результаті чого занижена сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати у бюджет у сумі 1486293 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000841502/0 від 12.04.2010, яким визначено податкове зобов?язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 5202026 грн., у т.ч. основний платіж 1486293 грн., та штрафні санкції 3715733 грн.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судом повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є суб?єктом господарювання, і, відповідно до договорів, укладених з виконавчим комітетом Ялтинської міської Ради, виконує зобов?язання по перевезенню пасажирів за маршрутами, де товариство визнано переможцем конкурс на перевезення пасажирів. На кожен з маршрутів виготовляється паспорт, до складу якого входить схема, характеристика маршруту, розклад руху автобусу, вартість проїзду, яка погоджується з виконавчим комітетом Ялтинської міської Ради.

Рішенням Виконавчого комітету Ялтинської міської Ради №1655 від 24.07.2008 з 01.08.2008 погоджено єдиний тариф в розмірі 2 грн. на проїзд в міських автобусних маршрутах загального користування, що працюють в режимі маршрутного таксі.

Пунктом 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР визначено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Відповідно до пп.5.1.13 п.5.1 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР звільняються від оподаткування операції з надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом (крім таксомоторів) у межах населеного пункту, тарифи на які регулюються органом місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, визначеної законом.

Статтею 35 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III (зі змінами та доповненнями) визначено, що перевезення пасажирів автобусами в режимі регулярних пасажирських перевезень здійснюють автомобільні перевізники на автобусних маршрутах загального користування на договірних умовах із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. При цьому перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування може здійснюватися у режимах: звичайному, експресному, маршрутного таксі.

Згідно з частинами першою та другою ст. 632 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV (зі змінами та доповненнями) ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, установлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Так, до власних повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати транспортних послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності (пп. 2 п. «а» ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР (зі змінами та доповненнями)).

Отже, звільнення від обкладання ПДВ відповідно до пп. 5.1.13 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР може застосовуватися до операцій з надання послуг з перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування в режимі маршрутного таксі у випадку якщо такі послуги надаються за тарифами, які регулюються органом місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, визначеної законом.

За встановлених обставин надання позивачем послуг з перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах за тарифами врегульованими органом місцевого самоврядування згідно прийнятого ним рішення, висновки судів попередніх інстанцій про правомірне застосування положень пп.5.1.13 п.5.1 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР при визначенні бази оподаткування податком на додану вартість є правильними.

Доводи касаційної скарги правильності висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, та не можуть бути підставою для їх скасування. Рішення виконкому Ялтинської міськради, яким погоджено єдиний тариф на проїзд в міському маршрутному таксі не є регуляторним актом в розумінні ст.1 Закону України від 11.09.2003 № 1160-IV «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», не є нормативно-правовим актом, а тому на нього не поширюються вимоги статті 12 цього Закону, тобто зазначене рішення не потребувало офіційного оприлюднення в друкованих засобах масової інформації.

Згідно частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права та постановив обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.05.2010 на ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2010 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.В.Муравйов

Н.Г.Пилипчук