Ухвала суду № 36087811, 11.12.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2013 р.

Справа № 2а-590/11/1470

Категорія: 8.2.1

Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,

суддів: Лук’янчук О.В., Ступакової І.Г.,

при секретарі Берекет Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засідання в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду 13 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Зангас-НГС" до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2011 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що ним від постачальника була отримана податкова накладна і вказана в ній сума податку на додану вартість (далі - ПДВ) протягом декількох податкових періодів включалась до складу податкового кредиту. Правомірність таких дій Товариства вже була предметом судового розгляду і згідно рішень суду, позивач діяв у відповідності до вимог податкового законодавства.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 травня 2013 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлено з врахуванням необґрунтованих доводів позивача та з порушенням норм матеріального права, у зв’язку з чим просить його скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 34-39 КАС України, в судове засідання не з'явились, враховуючи що, в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач зареєстрований 02.11.1994 року виконавчим комітетом миколаївської міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію № 15221070006001535, на податковому обліку з 12.12.1994 року, станом на 30.12.2010 року перебуває на обліку ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва.

В грудні 2010 р. ДПІ провела документальну невиїзну перевірку Товариства з питань правомірності включення до податкового кредиту сум ПДВ за уточнюючим розрахунком за грудень 2007 р., результати якої оформлені актом від 30 грудня 2010 р. № 5115/152-14/20919780.

У висновку акту перевірки відповідач вказав про порушення Товариством ст. 7 п. 7.2. пп. 7.2.6., п. 7.4. пп. 7.4.5., п. 7.7. пп. 7.7.7. Закону України "Про податок на додану вартість", чинного на час проведення перевірки, в результаті чого завищено податковий кредит за грудень 2007 р. на суму 8405214,0 грн. та занижені податкові зобов'язання на суму 3546,0 грн.

На підставі акту перевірки 14 січня 2011 р. ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000011502/0, яким визначила позивачу грошове зобов'язання з ПДВ в сумі 3546,0 грн. і застосовувала штраф в розмірі 886,5 грн. (а. с. 33).

Приймаючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що доводи відповідача про невідповідність між сумою ПДВ, яка міститься в податковій звітності позивача, зокрема в уточнюючому розрахунку і сумою цього податку, зазначеною в податковій накладній є помилковими, оскільки вони не ґрунтуються на нормах податкового законодавства.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 26 грудня 2007 р. постачальник позивача виписав податкову накладну № 1379-Т на поставку товару загальною вартістю 80001961,0 грн., з яких 13333660,20 грн. ПДВ (а. с. 32).

Сума ПДВ, визначена вказаною податковою накладною, декларувалась позивачем наступним чином: в лютому 2008 р. до складу податкового кредиту включено 2970102,79 грн.; в вересні 2008 р. до складу податкового кредиту включено 1722416,0 грн.; в жовтні 2008 р. до складу податкового кредиту включено 235927,0 грн., а всього 4928445,79 грн. (2970102,79+1722416+235927=4928445,79).

З приводу цих обставин спору між сторонами не існує, оскільки на них вказує як позивач, так і відповідач в акті перевірки, а в матеріалах справи мається відповідна податкова звітність Товариства (а. с. 15-25).

20 грудня 2010 р. позивач подав до ДПІ уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, в якій задекларував такі показники: рядок 8.5. збільшення суми, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду - 8405214,0 грн. і рядок 8.2. зменшення суми, яка підлягала сплаті до бюджету - 3546,0 грн. (а. с. 8-10).

Оскільки відповідач встановив розбіжності між сумою ПДВ в податковій накладній (13333660,20 грн.) і сумою ПДВ в уточнюючому розрахунку (8405214,0 грн.), останній заперечив право позивача на включення до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 8405214,0 грн., що і потягло за собою заниження податкових зобов'язань з ПДВ на суму 3546,0 грн.

Правомірність включення до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 8405214,0 грн. вже була предметом судового розгляду в іншій адміністративній справі, за результатами розгляду якої 27 вересня 2011 р. Миколаївський окружний адміністративний суду прийняв постанову, якою скасував податкові повідомлення-рішення про збільшення позивачу грошового зобов'язання з ПДВ на суму 1024904,0 грн. і зменшення бюджетного відшкодування цього податку на суму 7380310,0 грн. Постанова суду першої інстанції за апеляційною скаргою ДПІ була переглянута Одеським апеляційним адміністративним судом, який своєю ухвалою від 28 листопада 2012 р. залишив апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін (а. с. 171-173, 197-203).

З правилами ст. 254 ч. 5 КАС України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

З матеріалів справи вбачається, що з приводу правомірності віднесення Товариством до складу податкового кредиту 8405214,0 грн. мається таке, що набрало законної сили рішення суду, в якому визнано протиправними податкові повідомлення-рішення ДПІ, якими були збільшені податкові зобов'язання і зменшено бюджетне відшкодування.

Таким чином, судова колегія вважає, що правильним є висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, оскільки нарахування Товариству 3546,0 грн. і застосування штрафу в розмірі 886,5 грн., які є предметом спору в цій справі, є наслідком невизнання ДПІ за позивачем права на віднесення до податкового кредиту 8405214,0 грн. (різниця між кредитом і зобов'язаннями), а рішеннями судів підтверджено правомірність дій позивача із формування податкового кредиту з урахуванням 8405214,0 грн.

Крім того, не може бути підставою для відмови позивачу в бюджетному відшкодуванні і збільшенні податкового зобов'язання з ПДВ факт розбіжності між даними податкової накладної та податкової звітності - позивач має накладну, яка визначає загальну суму ПДВ в розмірі 13333660,20 грн., суми цього податку ним віднесені до податкового кредиту, але не одночасно, а протягом декількох податкових періодів і Закон України "Про податок на додану вартість" не містив обмежень для платника податків на такі дії.

На підставі вищевикладеного колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що постанова Миколаївського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, –

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 травня 2013 року – залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуюча суддя: Шевчук О.А.

Суддя: Лук'янчук О.В.

Суддя: Ступакова І.Г.