Постанова № 36087815, 04.12.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2013 р.Справа № 1570/5266/2012

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Федусик А. Г.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого - судді Скрипченка В.О.,

суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Сівєлькіної С.Є.,

представника позивача Афанастєвої М.В., представника відповідача Трусова А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (правонаступника Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС) на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крафт-Марін» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними дій,-

В С Т А Н О В И В:

03 вересня 2012 року ТОВ «Крафт-Марін» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними дії ДПІ у Київському районі м. Одеси по проведенню документальної позапланової перевірки, що оформлена актом від 16 липня 2012 року №881/69/32682258/22-02.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що вказана перевірка була проведена з грубими порушеннями встановленого порядку, а її висновки є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам та нормам закону.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду 29 квітня 2013 року позовні вимоги ТОВ «Крафт-Марін» задоволені повністю. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Крафт-Марін», яка оформлена актом від 16 липня 2012 року №881/69/32682258/22-02.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову суду, якою у задоволенні позову підприємства відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення представника позивача Афанастєвої М.В., представника відповідача Трусова А.С., вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

ТОВ «Крафт-Марін» зареєстроване 27 листопада 2003 року виконавчим комітетом Іллічівської міської ради Одеської області та перебуває на обліку в ДПІ як платник податків.

В період з 04 липня 2012 року по 09 липня 2012 року відповідачем була проведена виїзна документальна позапланова перевірка позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та ПДВ при здійсненні фінансово-господарських операцій з платниками податків за період з 01 квітня 2009 року по 31 березня 2012 року.

За результатами перевірки відповідачем був складений акт №881/69/32682258/22-02 від 16 липня 2012 року, в якому ДПІ у Київському районі м. Одеси був зроблений висновок про порушення ТОВ «Крафт-Марін» вимог п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138, ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.2 ст.198, ст.200 Податкового Кодексу України, п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», допущених позивачем при здійсненні господарських операцій з ПП «Одеська технопромислова група» та ТОВ «Автотранспортна компанія «Алана»», що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 976443 грн. та ПДВ на загальну суму 782370 грн. (т.1 а.с. 16-30).

Так ДПІ у Київському районі м. Одеси було зазначено, що позивачем у період з 01 червня 2009 року по 31 жовтня 2010 року було віднесено до складу валових витрати по правовідносинам з ПП «Одеська технопромислова група» на загальну суму 3753816 грн., у період І-ІІ кв. 2011 року витрати по правовідносинам з ТОВ «Автотранспортна компанія «Алана»» на загальну суму 158035 грн., а також ПДВ по цим операціям було віднесено ним до складу податкового кредиту. Разом з тим, згідно постанови про порушення кримінальної справи та постанови слідчого про проведення позапланової перевірки ТОВ вказані підприємства були створені за грошову винагороду з метою ухилення від сплати податків. Крім цього, актом «Про неможливість проведення документальної перевірки ПП «Одеська технопромислова група» з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, якими сформовано податковий кредит за березень-листопад 2010 року» від 07 квітня 2011 року було встановлено відсутність у вказаного підприємства умов для господарської діяльності, основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, у зв'язку з чим усі угоди ПП «Одеська технопромислова група» були визнані нікчемними. З урахуванням зазначеного ДПІ прийшла до висновку, що угоди між позивачем та ПП «Одеська технопромислова група» і ТОВ «Автотранспортна компанія «Алана» були укладені з порушенням вимог ст.ст.203, 215, 228 ЦК України, ст. 207 ГК України, без мети настання реальних наслідків, обумовлених цими угодами, а тому позивач у перевіряємому періоді не мав право відносити ПДВ по вказаним операціям до свого податкового кредиту та витрати по цим операціям до складу валових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана перевірка була призначена на підставі постанови слідчого по кримінальній справі №201201100058 від 07 червня 2012 року відповідно до п.п.78.1.11 ст.78 Податкового Кодексу, і була проведена за період діяльності позивача з 01 квітня 2009 року по 31 березня 2012 року.

Разом з тим, судом першої інстанції було враховано, що період господарської діяльності позивача з 01 квітня 2009 року по 30 вересня 2010 року, в тому числі і правовідносини позивача з ПП «Одеська технопромислова група», раніше було перевірено відповідачем, про що було складено акт №100/23-0302/32682258 від 28 січня 2011 року, яким не було встановлено будь-яких порушень в частині господарських операцій з вказаним контрагентом (т.1 а.с. 31-73).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що оскаржувана перевірка, за наслідками якої було складено акт №881/69/32682258/22-02 від 16 липня 2012 року, була призначена та проведена з порушенням встановленого порядку, а тому не може вважатись законною, виходячи з наступного.

У відповідності до імперативних приписів ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп.20.1.4. п.20.1. ст. 20, п.75.1 ст. 75 ПК України, органи ДПС мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому ПК України.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом (абз.3 п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75 ПК України).

Аналіз змісту оскарженого наказу свідчить про те, що зазначений документ містить посилання на загальні законодавчі норми ПК України, які надають право податковим органам на перевірку платника податку та, зокрема, на приписи п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України як на підставу для проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту (п.п.78.1.1 п.78.1 ст. 78 ПК України).

Таким чином, однією з основних гарантій прав платників податків при здійсненні заходів податкового контролю є законодавче встановлення вичерпного переліку підстав проведення документальних позапланових перевірок.

Виходячи зі змісту положень пп.78.1.1 п.78.1 ст. 78 ПК України позапланова виїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення, яке оформлюється наказом (п.78.4. ст. 78 ПК України), та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених ст. 77 та 78 цього Кодексу.

Підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки є, серед іншого, випадок, коли контролюючим органом вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб контролюючого органу нижчого рівня здійснено перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з'ясування під час перевірки питань, що повинні бути з'ясовані під час перевірки для винесення об'єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (п.п.78.1.12 п.78.1 ст. 78 ПК України).

Пунктом 78.4. ст. 78 ПК України передбачено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Рішення про проведення документальної позапланової перевірки в цьому випадку приймається органом державної податкової служби вищого рівня лише у тому разі, коли стосовно посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня, які проводили документальну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПС у Одеській області своєю постановою від 07 червня 2012 року «Про призначення документальної позапланової перевірки ТОВ «Крафт-Марін» з питань взаємовідносин з зазначеними у постанові контрагентами за період з 01 квітня 2009 року по 31 березня 2012 року» зобов'язало ДПІ у Київському районі м. Одеси провести документальну позапланову перевірку ТОВ «Крафт-Марін».

З матеріалів справи також вбачається, що наказом №295-п від 03 липня 2012 року ДПІ у Київському районі м. Одеси призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача за період з 01 квітня 2009 року по 31 березня 2012 року (т.1 а.с. 104).

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який виходив з того, що рішення про проведення позапланової виїзної перевірки на підставі п.78.4, п.п.78.1.12 п.78.1 ст. 78 ПК України повинно бути прийнято та оформлено наказом керівника органу державної податкової служби вищого рівня, а саме Державної податкової служби у Одеській області.

Виходячи з вищевикладеного, документальна позапланова перевірка періоду діяльності платника податку, який раніше було перевірено податковим органом і за наслідками такої перевірки складено відповідний акт, який відповідно до ст.ст.72, 74 ПК є джерелом податкової інформації, може бути призначена лише у випадку виявлення невідповідності висновків акта попередньої перевірки вимогам законодавства або неповного з'ясування поставлених під час перевірки питань, і лише у випадку призначення повторної перевірки органом державної податкової служби вищого рівня та призначення відносно посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня, які проводили документальну перевірку зазначеного платника податків, службового розслідування або порушення кримінальної справи.

Таким чином, суд першої інстанції вірно вирішив, що перевірка була призначена в порушення вказаних вимог, в тому числі без встановлення наявності невідповідності висновків акта перевірки №100/23-0302/32682258 від 28 січня 2011 року вимогам законодавства або неповного з'ясування поставлених під час перевірки питань, внаслідок чого на момент розгляду справи фактично існують два акта перевірки ТОВ за один період діяльності, які мають прямо протилежні висновки стосовно правовідносин ТОВ з ПП «Одеська технопромислова група» і ТОВ «Автотранспортна компанія «Алана»», жоден з яких не визнано необґрунтованим.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на ту обставину, що суд першої інстанції, розглядаючи справу, крім перевірки правомірності дій відповідача по проведенню перевірки підприємства позивача, надав правову оцінку також висновкам, що були зроблені у вказаному акті перевірки. У зв'язку з цим, колегія суддів зазначає наступне.

Загальне поняття акта перевірки наведено у пункті 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року № 984 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772), згідно з яким акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

У цьому випадку акт перевірки, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства, що в свою чергу відповідає встановленим правилам складання акта перевірки, не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб'єкта господарювання та, відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні частини першої статті 17 КАС.

Обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер. Висновки, викладені у акті, не породжують обов'язкових юридичних наслідків. Водночас судження контролюючого органу про нікчемність окремих угод є висновками тільки контролюючого органу, зазначення яких в акті перевірки не суперечить чинному законодавству. Такі твердження акта можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки акта.

Таким чином, акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання протиправними дій відповідача по проведенню перевірки та складанню акта перевірки, однак допустив помилкове застосування норм матеріального права, що виразилося в розгляді висновків оскаржуваного акту перевірки з наданням таким висновкам правової оцінки.

Таким чином, з мотивувальної частини постанови суду першої інстанції необхідно виключити правову оцінку висновків, що містяться в оскаржуваному акті перевірки.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Крафт-Марін» але з помилковим застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до ст. 201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Відтак, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 184, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області - задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2013 року - змінити.

Виключити з мотивувальної частини постанови Одеського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2013 року правову оцінку висновків акту перевірки від 16 липня 2012 року №881/69/32682258/22-02 Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси.

В іншій частині постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2013 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення рішення апеляційного суду в повному обсязі.

Головуючий В.О.Скрипченко

Суддя О.С.Золотніков

Суддя Ю.В.Осіпов