Ухвала суду № 36083818, 26.11.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2013 р.Справа № 814/2094/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Бітова А.І.

суддів - Милосердного М.М.

- Ступакової І.Г.

при секретарі - Орлик Л.Л.

з участю: представників публічного акціонерного товариства "Суднобудівний завод "Лиман" - Котової Юлії Юріївни, Овчиннікової Галини Мар'янівни; представника Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби - Гави Олега Олександровича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (в теперішній час Державна податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області) на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства "Суднобудівний завод "Лиман" до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2013 року публічне акціонерне товариства (далі ПАТ) "Суднобудівний завод "Лиман" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (в теперішній час Державна податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області) (далі ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 квітня 2013 року:

- №0001831504, яким позивачу відмовлено в наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі ПДВ) за січень 2013 року в сумі 49 570 грн.;

- №0001841504, яким зменшено розмір від'ємного значення ПДВ в розмірі 6 689 грн. за січень 2013 року.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що ним вірно визначенні власні податкові зобов'язання, а також вказано на відсутність в акті перевірки опису обставин, які фіксують наявність порушень з боку товариства.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що перевіркою товариства встановлено включення ним до складу податкового кредиту і бюджетного відшкодування ПДВ по господарських операціях, товар за якими на час формування податкового кредиту не отриманий. Крім того, позивач припустився порушень норм податкового законодавства в частині неподання перевіряючому документів на підтвердження зміни вартості товарів (послуг) та розрахунку-коригування.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 липня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Податкові повідомлення-рішення №0001831504 та №0001841504, прийняті 19 квітня 2013 року ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва визнано протиправними і скасовано.

В апеляційній скарзі ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В ході апеляційного провадження, в зв'язку з реорганізацією, було замінено відповідача Державну податкову інспекцію у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби на Державну податкову інспекцію у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

В березні-квітні 2013 року ДПІ провела документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ПАТ "Суднобудівний завод "Лиман" від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту і бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за січень 2013 року.

Результати перевірки оформлені актом від 10 квітня 2013 року №1121/15-419/01373890.

У висновку акту перевірки відповідач навів такі порушення податкового законодавства:

- п.п.192.1.1 п.192.1 ст. 192, п.200.1 ст. 200 ПК України, в результаті чого завищено задекларовану суму від'ємного значення за січень 2013 року на 6 689 грн.;

- п.200.1, абз."а" п.200.4 ст. 200 ПК України, в частині завищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2013 року на 49 570 грн.

Інші, наведені в акті перевірки порушення, позивачем не оспорюються.

На підставі акту перевірки інспекцією прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що фактичне отримання позивачем товару (послуг) в іншому податковому періоді ніж формування податкового кредиту, не є порушенням ПК України, який передбачає, що кредит може нараховуватись або після списання коштів, або після отримання товару, в залежності від події, яка відбулась раніше, а також з того, що відсутність саме розрахунку-коригування, за умови вірних показників податкової звітності, не може бути підставою для висновку про заниження позивачем податкових зобов'язань із ПДВ.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71, 72 КАС України, п.192.1 ст. 192, абз.4 п.198.3, п.198.2 ст. 198 ПК України.

В апеляційній скарзі ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва вказується, що не підлягає включенню до складу податкового кредиту і бюджетного відшкодування ПДВ по господарських операціях, товар за якими на час формування податкового кредиту не отриманий.

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.

Згідно п.198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно абз.4 п.198.3 ст. 198 ПК України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що фактичне отримання позивачем товару (послуг) в іншому податковому періоді ніж формування податкового кредиту, не є порушенням ПК України, який передбачає, що кредит може нараховуватись або після списання коштів, або після отримання товару, в залежності від події, яка відбулась раніше.

Відповідно до п.192.1 ст. 192 ПК України після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з акту перевірки, у зв'язку із бухгалтерською помилкою при розрахунках із ДП "Морська аварійно-рятувальна служба", позивачем було подано розрахунок-коригування від 31 січня 2013 року № 3 до податкової накладної від 31 жовтня 2012 року №9 (а.с. 23).

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відсутність саме розрахунку-коригування, за умови вірних показників податкової звітності, не може бути підставою для висновку про заниження позивачем податкових зобов'язань із ПДВ, адже вони визначаються саме в податкових деклараціях, а податкове законодавство не містить окремої норми про відповідальність платника податків за неподання розрахунку-коригування.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необгрутованим та підлягає скасуванню, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (у теперішній час Державна податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області) залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 29 листопада 2013 року.

Головуючий:

Суддя:

Суддя: