Ухвала суду № 36083808, 11.12.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2013 р.Справа № 2а-4221/12/2170

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,

суддів: Лук'янчук О.В., Ступакової І.Г.,

при секретарі Берекет Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засідання в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду 27 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрегат - Интур" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби № 0001742301 від 06.03.2012 про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 76600,33 грн.; № 0001752301 від 06.03.2012 щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 36733 грн., посилаючись на те, що податковою інспекцією перевищено повноваження щодо визнання правочинів, укладених ТОВ "Фрегат-Интур" з контрагентом ПП "Фіто Сервіс Плюс", недійсними, оскільки недійсність правочину може бути визнана лише судом, відповідного судового рішення у податкової інспекції не має. Позивач також зазначає про те, що на час укладання господарських договорів, підприємство - контрагент позивача був платником ПДВ, мав відповідне свідоцтво. Позивач посилається на те, що він не має права витребовувати у контрагента документи з метою доведення, ким саме виконувались прийняті ним роботи, або перевіряти кількість працюючих осіб контрагента.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 27 березня 2013 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлено з врахуванням необґрунтованих доводів позивача та з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 34-39 КАС України, в судове засідання не з'явились, враховуючи що, в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ "Фрегат-Интур" є юридичною особою, платником ПДВ, здійснює діяльність у сфері готельного бізнесу.

В лютому 2012 року податковою інспекцією було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Фрегат-Интур" з питань підтвердження господарських відносин з ПП "Фіто Сервіс Плюс" за квітень, травень 2011 р., за результатами перевірки було складено акт за № 628/23-2/37353687 від 23.02.2012, яким встановлено порушення позивачем вимог діючого законодавства, зокрема: ч. 1-3, 5-6 ст. 203, ч. 1-2 ст. 215, ч. І ст. 216, ч.2 ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Фрегат-Интур" при придбанні товарів, робіт у постачальника ПП "Фіто Сервіс Плюс" у квітні, травні 2011 року, п.п. 185.1, ст. 185; п.186.1 ст.186, п. 187.1 ст.187, п. 188.1 ст. 188, п.198.1, п.198.2, п. 198.3, ст.198, п.201.1, п.201.7 ст.201 Податкового Кодексу України, в наслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість за період з 01.04.2011 по 31.05.2011 всього на суму 76600,33 грн., у т.ч.: у квітні 2011 року на суму 41482грн., у травні 2011 року на суму 35118,33грн., п.п. 185.1 ст. 185, п.186.1 ст.186, п. 187.1 ст.187, п. 188.1 ст. 188, п.198.1, п.198.2, п. 198.3,ст.198, п.201.1, п.201.7 ст.201 Податкового Кодексу України, в наслідок чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 36733грн. у травні 2011 року.

На підставі встановлених порушень та висновків акту перевірки, ДПІ прийнято податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби № 0001742301 від 06.03.2012 про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 76600,33 грн.; № 0001752301 від 06.03.2012 щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 36733 грн.

Приймаючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції, вчинені позивачем, не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, ТОВ "Фрегат-Интур" не допущено порушень вимог діючого законодавства під час формування податкового кредиту по операціям з ПП "Фіто Сервіс Плюс".

Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновку про завищення позивачем податкового кредиту став акт перевірки про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Фіто Сервіс Плюс" від 12.01.12 № 13/15-2/36671297, з якого вбачається, що зустрічну звірку не проведено через внесення до ЄДР запису про відсутність за місцезнаходженням, а також відсутність у підприємства транспортних засобів та працюючих осіб.

Відповідно до п. 201.1, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року платник податку зобов'язаний надати покупцю на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата та видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що 01.04.2011 між позивачем - ТОВ "Фрегат-Интур" (Замовник) та ПП "Фіто Сервіс Плюс" (Підрядник) було укладено договір на виконання підрядних робіт по ремонту "Місячного" бару, виконуючи який підрядник здійснив роботи з ремонту даху бару, перетяжки стелі "зоряного" неба, роботи були виконані, що підтверджується актом приймання-передачі, роботи оплачені повністю, що підтверджується платіжними дорученнями: № 54 від 30.05.2011 на суму 120 000 грн., № 55 від 30.05.2011 на суму 65000 грн., № 57 від 31.05.2011 на суму 90000 грн., № 63 від 31.05.2011 на суму 15000 грн., № 68 від 01.06.2011 на суму 105000 грн., № 70 від 01.06.2011 на суму 20000 грн., № 73 від 02.06.2011 на суму 125000 грн., всього в загальній сумі 540000 грн. На підставі отриманих від ПП "Фіто Сервіс плюс" податкових накладних № 246 від 30.04.11, № 247 від 30.04.11 позивач включив до податкового кредиту квітня 2011 року суму 90000 грн.

У травні 2011 року позивачем було придбано у ПП "Фіто Сервіс Плюс" постільну білизну на суму 140000 грн. (в т.ч. ПДВ 23333,33 грн.), факт придбання підтверджується рахунком-фактурою № СФ-310502, накладною № 214 від 31.05.11, платіжними дорученнями № 585 від 22.06.11, № 588 від 23.06.11.

У відповідно до ст. 1, ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16 липня 1999 року господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, право на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товарів чи послуг, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання в разі фактичного придбання товарів або послуг, наявність первинних документів та використання в господарській діяльності придбаного товару чи послуг.

Посилання податкового органу на завищення позивачем суми податкового кредиту з причин відсутності у його котрагентів транспортних засобів та працюючих осіб а також не знаходження за місцем реєстрації не може бути підставою для висновку про відсутність факту здійснення господарських операцій та позбавлення позивача права на формування податкового кредиту, оскільки він не може нести відповідальність за дії контрагента, якщо надасть всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

При цьому, не виконання контрагентом своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Викладені в акті перевірки висновки про порушення позивачем вимог ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковий кодекс України та Закон України «Про державну податкову службу в Україні» не надають податковим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Порядок дій органів ДПС під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань, визначається Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України. Зазначені нормативно-правові акти не містили і не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства та повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України.

При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України обов'язково має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. При цьому, доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте відповідачем під час судового розгляду справи не надано допустимих та належних доказів того, що фактична господарська діяльність позивача та вчинювані ним правочини містять наявність обставин, що перелічені у ч. 1 ст. 228 ЦК України.

Крім того, відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно висновків акту перевірки правочини, вчинені позивачем, відповідач кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними. Проте, за приписами ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Між тим, відповідачем не наведено посилань на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, відповідач невірно застосовує норми чинного законодавства України в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів.

Таким чином, задовольняючи позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що наявні докази у справі засвідчують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом ПП "Фіто Сервіс Плюс" і правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат на підставі первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

На підставі вищевикладеного колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що постанова Херсонського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 27 березня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуюча суддя: Шевчук О.А.

Суддя: Лук'янчук О.В.

Суддя: Ступакова І.Г.