Рішення № 36081666, 28.11.2013, Апеляційний суд міста Севастополя

28.12.2013

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа №22ц/797/2036/2013 Головуючий в першій

Категорія 5 інстанції Семенуха Т.Б.

Доповідач в апеляційній

інстанції Андрейченко А.А.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду міста Севастополя у складі:

головуючого судді - Андрейченко А.А.,

суддів - Єфімової В.О., Моцного М.В.,

за участю:

секретаря - Григорчук І.О.,

представника позивача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 17 червня 2013 року по цивільної справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про припинення права спільної часткової власності, поділ жилого будинку в натурі, визнання права власності на виділені частки із привласненням окремих поштових адрес, стягнення компенсації та визначення порядку користування земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И Л А:

у грудні 2012 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6, в якому просила поділити в натурі жилий будинок АДРЕСА_1, припинивши право спільної часткової власності сторін на нього, визнати за сторонами право власності на виділені частки будинку як на самостійні об'єкти нерухомості із привласненням окремих поштових адрес, стягнути з позивача на користь відповідача грошову компенсацію у зв'язку з неможливістю поділу відповідно до ідеальних часток сторін, та наявністю лише одного варіанту поділу із відступом від ідеальних часток, а також визначити порядок користування земельною ділянкою.

Позовні вимоги мотивовані тим, що сторони у справі є співвласниками жилого будинку за зазначеною адресою по 1/2 частки. Спірний будинок розташований на земельній ділянці, відносно якого у Державному реєстрі земель відсутні відомості о наявності державних актів на право власності на землю, постійного користування землею чи договорів оренди, зазначено лише про наявність розпорядження Нахімовської районної державної адміністрації №193 від 05.02.1998 року про передачу ОСОБА_8 у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Досягти згоди щодо поділу жилого будинку і порядку користування земельною ділянкою сторонам не вдалося.

Рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 17 червня 2013 року позов задоволений частково. Визначений порядок користування земельною ділянкою площею 0,0732 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. У користування ОСОБА_4 та ОСОБА_6 виділені земельні ділянки площею по 0,0366 га згідно з планом розділу, визначеним у додатку №3 до судової будівельно-технічної експертизи №222/223 від 29.04.2013 року. На ОСОБА_4 покладено зобов'язання влаштувати вхід-вихід до своєї земельної ділянки згідно із зазначеним планом. В задоволенні позовних вимог про реальний розділ будинку, припинення права спільної часткової власності, стягнення компенсації та визнання права власності на виділені у натурі частки відмовлено.

Представник позивача ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції змінити в частині відмови в задоволенні позовних вимог, та задовольнити позов в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом норм матеріального і процесуального права.

Зокрема, апелянт зазначає, що суд безпідставно не прийняв до уваги висновки спеціаліста і судової будівельно-технічної експертизи, які є аналогічними, та згідно з якими спірний жилий будинок є складним об'єктом - фактично складається з двох квартир, які мають окремі входи, та запропонований технічно можливий варіант поділу будинку відповідно до часток співвласників, а також варіант визначення порядку користування земельною ділянкою.

Крім того, зазначає, що висновки суду про відсутність між співвласниками спору відносно розміру часток і варіантів поділу будинку, що є підставою для відмови в задоволенні позову, не відповідають фактичним обставинам справи. Реалізувати право співвласників щодо поділу будинку в добровільному порядку сторони позбавлені можливості, оскільки для вчинення угоди у нотаріальному порядку необхідна наявність кадастрового номеру земельної ділянки. Між тим, земельна ділянка, на якій розташоване спірний будинок, не приватизований, кадастровий номер відсутній, і відповідач не бажає нести ці витрати.

Крім того, щодо визначення судом порядку користування земельною ділянкою без поділу жилого будинку, господарських будівель і споруд - господарські будівлі і споруди, що розташовані на відокремлених рішенням суду ділянках, залишені у спільній частковій власності, внаслідок чого кожному із співвласників перекритий доступ до їх господарських будівель та жилих приміщень, оскільки порядок користування господарськими будівлями і жилими приміщеннями не визначений.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного законодавства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам закону не відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позову щодо поділу жилого будинку, суд першої інстанції виходив із того, що такий поділ (одного будинка на два окремих) є неможливим, оскільки будинок не є складною річчю, яку за змістом ст. 188 ЦК України утворюють кілька речей, напроти будинок, будувався як єдиний, складається з однієї будівлі, має єдині конструктивні елементи, окремих жилих будівель немає.

Крім того, згідно висновку судової будівельно-техничної експертизи запропонований лише один варіант виділу частки позивача, що потребує переобладнання жилого будинку, однак дозвіл на переобладнання суду не наданий.

Крім того, позивачем не надано доказів розгляду питання щодо поділу будинку компетентним державним органом, рішення якого чи відсутність дають підстави вважати про наявність спора про право. Фактично між співвласниками не існує спора про право ні стосовно розміру часток, ні стосовно варіантів розділу будинку.

З такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна, оскільки вони не відповідають обставинам справи і не узгоджуються з нормами матеріального права.

З матеріалів справи вбачається, що спірний жилий будинок з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 належить сторонам на праві спільної часткової власності по ? частки (а.с. 7, 8).

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном, визначено у ст. 317 ЦК України.

Статтею 321 ЦК закріплений конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановленому законом.

Поняття спільної часткової власності викладено у ч. 1 ст. 356 ЦК як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому.

Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дробному виразі.

Відповідно до ст. 358 ЦК право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

З тексту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції не визначився з нормою права, що регулює спірні правовідносини, керуючись ст. 364 ЦК, що встановлює порядок виділу у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності, в той час як згідно з позовною заявою позивач звернулася до суду з позовом про поділ майна, що у спільній частковій власності сторін, згідно із ст. 367 ЦК.

На відміну від виділу, в разі якого право спільної часткової власності припиняється лише для того співвласника, частка якого виділяється із спільної власності, а за іншими співвласниками - зберігається (крім випадку, коли співвласників лише двоє), у разі поділу відповідно до ч.2 ст. 367 ЦК спільна часткова власність припиняється для всіх його учасників.

Щодо практичних правил поділу спільного майна, суд повинен керуватися правилами, викладеними у ст.ст. 364-366 ЦК, де закладені принципи виділу частки у спільному майні в натурі та передбачені правові наслідки неможливості такого виділу.

Відповідно до ч. 2 ст. 364 ЦК виділ в натурі частини неподільної речі є юридично неможливим.

Відповідно до ст. 183 ЦК неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення, подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення.

Аналіз змісту норм ст. ст. 183, 358, 364, 367, 379 (поняття житла), 380 (поняття житлового будинку як об'єкта права власності), 382 (поняття квартири як об'єкта права власності), дає підстави для висновку, що виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.

Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, з урахуванням конкретних обставин виділ (поділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Саме такий, єдино можливий варіант поділу між двома співвласниками - сторонами у справі - спірного жилого будинку із надвірними будівлями і спорудами визначений проведеною у справі судовою будівельно-технічною експертизою №222/223 від 29.04.2013 року, за висновками якої без завдання неспівмірної шкоди призначенню будинку технічно можливо виділити відокремлені його частини з єдиного об'єкту нерухомості, з припиненням права спільної часткової власності, з відступом від ідеальних часток та розрахунком компенсації.

Зокрема, згідно з експертним висновком зменшується частка позивача, а розмір грошової компенсації складає 4494 грн. (а.с. 52-69).

Щодо ненадання позивачем дозволу виконавчого комітету місцевої ради (ст. 152 Житлового кодексу України) на переобладнання жилого будинку, колегія суддів вважає, що зазначена обставина не є підставою для відмови в задоволенні позову. Суд першої інстанції не врахував, що зазначені у висновку експерта переобладнання жилого приміщення в ізольовані квартири не супроводжується необхідністю улаштування інженерних комунікацій, зокрема мереж газо-, електропостачання, водопостачання та водовідведення, тобто проведення робіт за технічними умовами та проектами, розробленими спеціалізованими організаціями, та з додержанням відповідних норм і правил за погодженням компетентних органів. З матеріалів справи вбачається, що спірний будинок фактично конструктивно складається з двох квартир, які мають незалежні, окремі входи. Зазначені експертом переобладнання (закладення одного двірного прорізу і улаштування іншого) повністю ізолюють виділені сторонам частки будинку у два окремі, самостійні об'єкти з цільовим призначенням, що мало місце до поділу.

Крім того, відповідно до п. 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 21 травня 2001 року №127, не належать до самочинного будівництва улаштування чи закриття дверних прорізів. З цієї норми виходить, що проведення зазначених робіт не потребує отримання дозволу виконавчого комітету місцевої ради або будь-якого іншого дозволу органів державної влади чи місцевого самоврядування.

Крім того, відмовляючи в поділі будинку, але задовольняючи вимоги про визначення порядку користування земельною ділянкою, суд першої інстанції не врахував, що вирішення спору щодо земельної ділянки, на якій розташований жилий будинок, залежить від вирішення питання про поділ цього будинку.

В частині визначення порядку користування земельною ділянкою рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржується.

Порядок користування спірною земельною ділянкою визначений судом першої інстанції також за єдино можливим варіантом, зазначеним у судовій будівельно-технічній експертизі №222/223 від 29.04.2013 року, за висновками якої підлягають задоволенню й вимоги про поділ жилого будинку.

В судовому засіданні представник позивача просила витрати з переобладнання жилого будинку покласти на неї, відмовилася від грошової компенсації та стягнення з відповідача судових витрат, та надала квитанцію про внесення грошових коштів у розмірі вартості будівельних робіт з переобладнання господарських будівель і споруд (будівництва вбиральні) на депозитний рахунок Територіального управління судової адміністрації України в м. Севастополі.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, не з'явився в судові засідання ні в суд першої, ні в суд апеляційної інстанції, був присутнім при огляді спірного жилого будинку і земельної ділянки експертом, свої заперечення суду не надав, тому враховуючи ці та зазначені вище обставини у сукупності, колегія суддів вважає, що зазначеним поділом жилого будинку із надвірними будівлями і спорудами його права не порушені. Крім того, й рішення суду першої інстанції щодо визначення порядку користування земельною ділянкою відповідач не оскаржив.

Вимоги позову про визнання права власності на виділені частки із привласненням окремих поштових адрес не підлягають задоволенню з наступних підстав. Вимога про визнання права власності на виділені частки є зайвою, оскільки в разі поділу будинку в натурі і припинення права спільної часткової власності, частини будинку після поділу перетворюються в об'єкти самостійної власності для кожного із співвласників. А поштову адресу новим об'єктам самостійної власності привласнює виконавчий орган місцевої влади.

На підставі викладеного, оскільки оскаржувана частина рішення ухвалена з порушенням норм матеріального закону, рішення суду першої інстанції в цій частині відповідно до п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення - про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 303-317 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Нахімовського районного суду міста Севастополя від 17 червня 2013 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо поділу жилого будинку в натурі, припинення права спільної часткової власності, стягнення компенсації,визнання права власності на виділені в натурі частки жилого будинку із привласненням окремих поштових адрес.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про поділ жилого будинку в натурі, припинення права спільної часткової власності, стягнення компенсації та визнання права власності на виділені в натурі частки жилого будинку із привласненням окремих поштових адрес - задовольнити частково.

Поділити жилий будинок АДРЕСА_1 згідно з варіантом, зазначеним у висновку судової будівельно-технічної експертизи №222/223 від 29 квітня 2013 року.

Виділити ОСОБА_6: жилий будинок літ. А, який складається з наступних приміщень - коридору 1-1 площею 3,5 м2; жилої кімнати 1-2 площею 19,8 м2; жилої кімнати 1-3 площею 7,1 м2; жилої кімнати 1-4 площею 8,1 м2; коридору 1-5 площею 6,5 м2; кухні 1-6 площею 4,5 м2; комори 2-7 площею 11,7 м2; надвірні будівлі і споруди - гараж літ. Ж, сарай літ. И, сарай літ. К, сарай літ. Л, навіс літ. Т, літня кухня літ. У, огорожа №1-3, інші споруди №5-7.

Виділити ОСОБА_4: жилий будинок літ А', який складається з наступних приміщень - коридору 2-1 площею 16,5 м.2; кухні 2-2 площею 12,8 м.2; жилої кімнати 2-3 площею 9,4 м.2; жилої кімнати 2-4 площею 6,1 м2; жилої кімнати 2-5 площею 17,9 м2; коридору 2-6 площею 2,7 м2; коридору 2-I площею 1,2 м2; котельні 2-II площею 3,3 м2; комори 2-III площею 0,9 м2; комори 2-IV площею 12,6 м2; санвузлу 2-V площею 4,7 м2; шафи 2-VI площею 0,5м2; надвірні будівлі і споруди - вбиральню літ. Г, сарай літ. Н, навіс літ. О, сарай літ. П, сарай літ. Р, навіс літ. Ф, огорожі №3',4; інші споруди №5',I'.

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_4 і ОСОБА_6 на жилий будинок з надвірними будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1.

Зобов'язати ОСОБА_4 при поділі жилого будинку провести наступні переобладнання:

- закласти дверний проріз між коридором 2-6 площею 2,7 м2 та коморою 2-7 площею 11,7 м2;

- збудувати дверний проріз між коридором 2-6 площею 2,7 м2 та коридором 1-1 площею 3,5 м2.

Грошові кошти в розмірі 4 516 грн., внесені ОСОБА_4 на депозитний рахунок Територіальне управління судової адміністрації України в м. Севастополі (квитанція №11768.527.3 від 27 листопада 2013 року) сплатити ОСОБА_6 в якості компенсації вартості будівництва вбиральні площею 2,2 м2.

В задоволенні позовних вимог про визнання права власності на виділені в натурі частки жилого будинку із привласненням окремих поштових адрес - ОСОБА_4 відмовити.

В інший частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням апеляційного суду законної сили.

Головуючий А.А.Андрейченко

Судді В.О.Єфімова

М.В.Моцний