Вирок № 36078220, 10.12.2013, Подільський районний суд міста Києва

Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/5918/13-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2013 року Подільський районний суд міста Києва в складі:

головуючого-судді - ПАВЛЕНКО О.О.,

при секретарі - БОЖОК Ю.Р.,

за участю прокурора - ХАВІНА В.О.

потерпілої ОСОБА_1

захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві кримінальне провадження № 42012110070000010 від 22.11.2012 року за обвинуваченням

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м Києва, громадянина України, українця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 28, ч.3 ст. 364, ч.2 ст. 190 КК України ,-

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця с Нові Охіньки Прилуцького району Чернігівської області, громадянина України, українця, проживаючого за адресою АДРЕСА_2

вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 28, ч.3 ст. 364, ч.2 ст. 190 КК України ,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_6, наказом начальника ГУМВС України в м. Києві № 459 від 09.10.1996 прийнятий на посаду міліціонера роти ППСМ Подільського РУ ГУ МВС України в місті Києві, а згідно наказом № 457 о/с від 10.08.2012 ОСОБА_6 призначено на посаду начальника територіального відділу міліції № 1 ТВМ Подільського РУ ГУ МВС України в місті Києві.

Наказом начальника ГУМВС України в м. Києві № 72 о/с від 30.01.2010 ОСОБА_6 присвоєно спеціальне звання - майор міліції.

ОСОБА_7 наказом № 52 ос від 06.08.2003 прийнятий на посаду курсанта ДДУВС, згідно із наказом № 524 о/с від 04.08.2007 ОСОБА_7 призначений на посаду оперуповноваженого ВКР Подільського РУ ГУ МВС України в місті Києві.

Наказом № 434 о/с від 31.07.2012 ОСОБА_7 присвоєно спеціальне звання - капітан міліції.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про міліцію» міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань. Згідно зі ст. 2 вказаного закону основними завданнями міліції є забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів;запобігання правопорушенням та їх припинення; охорона і забезпечення громадського порядку; виявлення кримінальних правопорушень; участь у розкритті кримінальних правопорушень та розшуку осіб, які їх вчинили, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством; забезпечення безпеки дорожнього руху; захист власності від злочинних та кримінально протиправних посягань тощо.

Крім того, ст. 1 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» визначено, що правоохоронні органи - органи прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, митні органи, органи охорони державного кордону, органи державної податкової служби, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

Відповідно до функціональних обов'язків, із якими ОСОБА_6 ознайомлений під підпис, він приймає рішення щодо організації роботи відділу в цілому та несе персональну відповідальність за її стан і виконання покладених завдань та функцій, а також за результати роботи особового складу, виконавську та службову дисципліну.

Таким чином, в силу Примітки 1 до ст. 364 КК України ОСОБА_6 постійно здійснює функції представника влади і є службовою особою, яка наділена організаційно-розпорядчими обов'язками, а також являється працівником правоохоронного органу.

Таким чином, в силу Примітки 1 до ст. 364 КК України ОСОБА_7 являється працівником правоохоронного органу.

Так, працюючи на посаді начальника ТВМ-1 Подільського РУ ГУМВС України в місті Києві, в період часу з 25.10.2012 по 19.11.2012 ОСОБА_6, в зв'язку з тим, що він був наділений організаційно-розпорядчими обов'язками, стало відомо про те, що 25.10.2012 підлеглим працівником - оперуповноваженим ОСОБА_8 прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом вчинення крадіжки майна ОСОБА_9

З корисливих мотивів у ОСОБА_6, який був службовою особою, представником влади та працівником правоохоронного органу, виник умисел спрямований на зловживання своїм службовим становищем та заволодіння грошима ОСОБА_1 шляхом обману.

З метою реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_6 вступив в попередню змову із своїм підлеглим - оперуповноваженим ТВМ-1 Подільського РУ ГУМВС України в місті Києві ОСОБА_7, при цьому розподіливши між собою ролі таким чином, що ОСОБА_7 повинен був здійснити психологічний тиск на ОСОБА_1 з метою створити у останньої враження того, що саме в його службових повноваженнях та в службових повноваженнях ОСОБА_6, в зв'язку з службовими посадами, які вони обіймають, перебуває можливість поновлення кримінального провадження відносно неї та подальше притягнення її до кримінальної відповідальності.

Створення даного враження у ОСОБА_1 було обумовлено необхідністю реалізації задуманого ОСОБА_6 та ОСОБА_7 умислу, направленого на заволодіння грошима ОСОБА_1

Реалізуючи свій спільний злочинний намір ОСОБА_6 прибув 19.11.2012 о 12-00 год. до ОСОБА_1, яка знаходилась за адресою місця своєї роботи - м. Київ, пр. Правди, 66, та в зв'язку із тим, що він є начальником ТВМ, службовою особою та працівником правоохоронного органу, запросив останню до приміщення ТВМ за адресою - м. Київ, пр. Правди, 35, для ніби то додаткової перевірки причетності останньої до вчинення кримінального правопорушення відносно ОСОБА_9, при цьому достовірно знаючи, що правових підстав для цього немає.

Перебуваючи в приміщенні ТВМ-1 ОСОБА_6, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи в супереч інтересам служби, з корисливих мотивів, висунув вимогу ОСОБА_1 про необхідність сплати останньому грошей в сумі 8 000 грн., за не притягнення її до кримінальної відповідальності за вчинення крадіжки майна ОСОБА_9

19.11.2012приблизно о 13-00 год., діючи на виконання свого злочинного плану, ОСОБА_7 було відібрано пояснення у ОСОБА_1 та зобов'язання про необхідність явки останньої за першим викликом працівників органів внутрішніх справ.

Дані дії ОСОБА_6 та ОСОБА_7 створили у ОСОБА_1 уяву того, що без сплати грошей вказаним працівникам міліції уникнути притягнення до кримінальної відповідальності неможливо.

У подальшому, 23.11.2012 приблизно об 11-30 на виконання домовленостей ОСОБА_1 прибула до приміщення ТВМ та повідомила оперуповноваженого ОСОБА_7 про свою явку та наявність грошей в сумі 8 000 грн. на, що останній діючи на виконання спільного злочинного умислу, провів її в кабінет ОСОБА_6 та залишив їх на одинці.

Перебуваючи в кабінеті начальника ТВМ ОСОБА_1 за вказівкою ОСОБА_6 залишила гроші у сумі 8 000 грн. у вказаному останнім місці, а саме: в металевій скрині, що знаходилась на полиці шафи, та направилась до виходу із приміщення ТВМ, а ОСОБА_6 вийшов з кабінету та закрив двері.

Після цього, працівниками ДВБ МВС України ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були затримані, а гроші в сумі 8 000 грн. були вилучені в службовому кабінеті ОСОБА_6 саме в тому місці, де за вказівкою останнього вони були ОСОБА_1 залишені.

Такими діями ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було заподіяно істотну шкоду, оскільки було підірвано престиж та авторитет органів державної влади.

Крім того,працюючи на посаді начальника ТВМ-1 Подільського РУ ГУМВС України в місті Києві, в період часу з 25.10.2012 по 19.11.2012 ОСОБА_6, в зв'язку з тим, що він був наділений організаційно-розпорядчими обов'язками, стало відомо про те, що 25.10.2012 підлеглим працівником - оперуповноваженим ОСОБА_8 прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом вчинення крадіжки майна ОСОБА_9

З корисливих мотивів у ОСОБА_6, який був службовою особою, представником влади та працівником правоохоронного органу, виник умисел спрямований на зловживання своїм службовим становищем та заволодіння грошима ОСОБА_1 шляхом обману.

З метою реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_6 вступив в попередню змову із своїм підлеглим - оперуповноваженим ТВМ-1 Подільського РУ ГУМВС України в місті Києві ОСОБА_7, при цьому розподіливши між собою ролі таким чином, що ОСОБА_7 повинен був здійснити психологічний тиск на ОСОБА_1 з метою створити у останньої враження того, що саме в його службових повноваженнях та в службових повноваженнях ОСОБА_6, в зв'язку з службовими посадами, які вони обіймають, перебуває можливість поновлення кримінального провадження відносно неї та подальше притягнення її до кримінальної відповідальності.

Створення даного враження у ОСОБА_1 було обумовлено необхідністю реалізації задуманого ОСОБА_6 та ОСОБА_7 умислу, направленого на заволодіння грошима ОСОБА_1

Реалізуючи свій спільний злочинний намір ОСОБА_6 прибув 19.11.2012 о 12-00 год. до ОСОБА_1, яка знаходилась за адресою місця своєї роботи - м. Київ, пр. Правди, 66, та в зв'язку із тим, що він є начальником ТВМ, службовою особою та працівником правоохоронного органу, запросив останню до приміщення ТВМ за адресою - м. Київ, пр. Правди, 35, для ніби то додаткової перевірки причетності останньої до вчинення кримінального правопорушення відносно ОСОБА_9, при цьому достовірно знаючи, що правових підстав для цього немає.

Перебуваючи в приміщенні ТВМ-1 ОСОБА_6, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи в супереч інтересам служби, з корисливих мотивів, висунув вимогу ОСОБА_1 про необхідність сплати останньому грошей в сумі 8 000 грн., за не притягнення її до кримінальної відповідальності за вчинення крадіжки майна ОСОБА_9

19.11.2012приблизно о 13-00 год., діючи на виконання свого злочинного плану, ОСОБА_7 було відібрано пояснення у ОСОБА_1 та зобов'язання про необхідність явки останньої за першим викликом працівників органів внутрішніх справ.

Дані дії ОСОБА_6 та ОСОБА_7 створили у ОСОБА_1 уяву того, що без сплати грошей вказаним працівникам міліції уникнути притягнення до кримінальної відповідальності неможливо.

У подальшому, 23.11.2012 приблизно об 11-30 на виконання домовленостей ОСОБА_1 прибула до приміщення ТВМ та повідомила оперуповноваженого ОСОБА_7 про свою явку та наявність грошей в сумі 8 000 грн. на, що останній діючи на виконання спільного злочинного умислу, провів її в кабінет ОСОБА_6 та залишив їх на одинці.

Перебуваючи в кабінеті начальника ТВМ ОСОБА_1 за вказівкою ОСОБА_6 залишила гроші у сумі 8 000 грн. у вказаному останнім місці, а саме: в металевій скрині, що знаходилась на полиці шафи, та направилась до виходу із приміщення ТВМ, а ОСОБА_6 вийшов з кабінету та закрив двері.

Такими діями ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заволоділи грошовими коштами ОСОБА_1 заподіявши останній матеріальну шкоду на загальну суму 8000 грн.

Після цього, працівниками ДВБ МВС України ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були затримані, а гроші в сумі 8 000 грн. були вилучені в службовому кабінеті ОСОБА_6 саме в тому місці, де за вказівкою останнього вони були ОСОБА_1 залишені.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_6 свою вину в інкримінованому йому злочині передбаченому ч 2 ст 28 ч. 3 ст. 364, ч.2 ст.190 КК України визнав частково в частині ч 2 ст 28 ч. 3 ст. 364 КК України, а ч 2 ст 190 не визнав та по суті пред'явленого показав, що 19.11.2012 року о 08.30 годин він прибув до Подільського РУ ГУМВС України в м. Києві, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Хорива, 20 на нараду керівного складу райуправління. На нараді він знаходився приблизно до 9 години. Після наради він пішов до чергової частини Подільського РУ ГУМВС України в м. Києві де отримав матеріали ЖРЗПЗ, ЖОІ, які було розписано на нього як керівника ТВМ Подільського РУ для організації проведення перевірки. Після чого він поїхав до свого місця роботи, а саме до Територіального відділу міліції, яке розташоване за адресою: м. Київ, гір. Правди, 35.

Прибувши до ТВМ він зайшов до свого службового кабінету та залишив на столі отримані матеріали, після чого зайшов до службового кабінету свого заступника ОСОБА_10. Під час бесіди з ним в його кабінеті він поцікавився чим займається особовий склад на що ОСОБА_10 повідомив, що всі на місці працюють.

Тоді він пішов по службовим кабінетам перевірити, що робить особовий склад. Зайшовши до службового кабінету № 3 він побачив, що в кабінеті знаходиться о/у ВКР ОСОБА_12 з невідомою йому дівчиною, наа його запитання, що це за дівчина ОСОБА_12 повідомив, що у нього на виконанні був матеріал по заяві ОСОБА_9 від 20.10.2012 року, а саме виявлення відсутності її жіночої сумочки в кафе за адресою: м. Київ, пр. Правди, 64. Він одразу згадав всі обставини події, а саме що гр. ОСОБА_9 перебуваючи в кафе залишила свою сумочку з речами, а саме: двома мобільними телефонами, грошима та іншими речами, за даним матеріалом було прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи так, як під час розгляду додатково опитати заявника не представилось можливим, оскільки остання була за межами міста Києва. Також ОСОБА_12 повідомив йому, що дана дівчина заклала однин із телефонів в ломбард «Скарбниця», якій належить ОСОБА_9. Тоді він запитав дівчину де вона взяла даний телефон, на що остання повідомила, що телефон їй надав її знайомий гр. ОСОБА_13, якій нібито знайшов його. Почувши прізвище ОСОБА_13 він зрозумів, що це раніше засуджений та може бути причетним до крадіжки сумки ОСОБА_9. Тоді він сказав ОСОБА_12, щоб той займався далі та доповів йому про результати перевірки та пішов знову до свого службового кабінету. Через де якій час до нього зайшов ОСОБА_12 та ОСОБА_10 та повідомили, що вони їдуть до ТЦ «Караван» за ОСОБА_13, так як його необхідно було опитати з приводу даного телефону, на що він надав згоду.

Через деякий час до нього в службовий кабінет зайшов о/у ОСОБА_12 та повідомив, що ОСОБА_13 розповів, що 20.10.2012 року він працював агітатором по пр. Правди, 66 в м.Києві. Також повідомив, що приблизно в обідній час перебуваючи на роботі до нього підійшла продавець магазину «Салтівські ковбаси», який розташований також по про-ту Правди, 66 в м. Києві, та показала на сумку з пакетами, які лежали на землі біля вказаного магазину та поцікавилася, чи йому невідомо хто залишив дані речі. ОСОБА_13, повідомив, що йому з даного приводу нічого невідомо і він не знає чиї не речі. Після чого продавець магазину «Салтівські ковбаси» запропонувала занести вказані сумки до приміщення свого магазину. В подальшому по закінченню робочого дня ОСОБА_13, зайшов до приміщення магазину та поцікавився чи не знайшовся власник знайдених сумок та не цікавився хтось з даного приводу. Продавець магазину повідомила, що за речі ніхто не звертався, після чого вони поділили свої речі між собою.

Знаючи, що ОСОБА_13 раніше засуджений та схильний до крадіжок виникла необхідність перевірити його покази. У зв'язку з чим о/у ОСОБА_14 пішов до вказаного магазину для запрошення для відібрання пояснень у продавця магазину «Салтівські ковбаси», так, як магазин розташований через дорогу від ТВМ.

В цей час до нього зайшов ОСОБА_10 та ми почали вивчати отримані ним матеріали та розписувати матеріали на виконавців.Після чого почали обговорювати новий Кримінально - процесуальний кодекс України, а саме як за новим Кодексом приймати рішення по заявам, які нам будуть надходити та інше.

В цей час до його службового кабінету зайшов о/у ВКР ОСОБА_14 та повідомив, що він привів гр. ОСОБА_1 (продавця з магазину «Салтівські ковбаси») і завів до службового кабінету о/у ОСОБА_7, в подальшому повідомив, що ОСОБА_15 підтвердила покази ОСОБА_13 Також ОСОБА_12 повідомив, що йому потрібно терміново їхати на навчання і попросив ОСОБА_7 опитати гр. ОСОБА_16, на що віннадав свою згоду і ОСОБА_12 поїхав у своїх справах.

Через деякій час він зайшов до службового кабінету ОСОБА_7, який в той час опитував ОСОБА_1. В цей час ОСОБА_7 повідомив, що ОСОБА_1 прийшла з ноутбуком та попросив його перевірити його по системі «Армор» чи не значиться даний ноутбук в «викрадених речах», так як у ОСОБА_7 система «Армрр» чомусь не працювала. Він погодився і сфотографував етикетку ноутбука з серійним номером, на свій мобільний телефон «НТС» так як це скоріш чим писати всі данні на аркуш. Зайшовши до свого кабінету перевірив даний серійний номер по системі «Армор» де було встановлено, що ноутбук в «викрадених речах не значиться», після чого зателефонував ОСОБА_7 та повідомив про це.

Через деякій час до його службового кабінету зайшов ОСОБА_7 та повідомив мені, що він опитав всіх та відпустив, він попросив ОСОБА_7 щоб пояснення знаходилися у нього, а коли з'явиться ОСОБА_12 то необхідно буде передати йому дані пояснення, для того щоб останній підняв відмовний матеріал для подальшої перевірки. Після чого він, ОСОБА_10, ОСОБА_7 направились до кафе, яке розташовано за адресою пр. Правди, 66 так як була обідня перерва. В кафе вони зробили замовлення, але в кафе був відсутній томатний сік, а бармен повідомила, що можливо принести свій сік, який можливо купити в торгівельному павільйонні біля кафе. Тоді він вийшов купити сік. Знаходячись біля торгівельного павільйону до нього підійшла ОСОБА_1 та повідомила, що вона працює поряд с кафе та побачивши його і вирішила підійти. Після чого ОСОБА_1 почала його просити про допомогу у вирішенні її питання в ситуації що склалась. Він повідомив їй, що насамперед необхідно повернути привласнені речі, а в подальшому буде прийматися рішення. ОСОБА_1 йому повідомила, що вона пообіцяла принести речі 20.11.2012 року ОСОБА_7 на, що він повідомив їй, що на даний час він нічого не може обіцяти та купивши сік пішов до кафе.Більше цього дня ОСОБА_1 не бачив.

23.11.2012 року з 09. 00 години до 10.30 години він знаходився в Подільському РУ ГУМВС України в м. Києві на загальній нараді. Після наради він поїхав до свого місця роботи.

Знаходячись в своєму службовому кабінеті, це було приблизно об 11.30 годин до нього зайшов о/у ВКР ОСОБА_7 та повідомив, що йому потрібно їхати на виклик, а ОСОБА_1 прийшла повернути речі. Вислухавши ОСОБА_7 він йому повідомив щоб заводив ОСОБА_1, а сам нехай їде на виклик. ОСОБА_7 завів до його службового кабінету ОСОБА_1 і він запропонував їй присісти на стілець. ОСОБА_1 повідомила, що принесла мобільний телефон та гроші, які дісталися від розподілу з ОСОБА_13, що раніше не могла прийти, так як збирала гроші. Він повідомив їй, що йому непотрібно розповідати цього та спитав де.речі. ОСОБА_1 почала в своїй сумочці шукати телефон та щось не могла його знайти, та почала казати, що можливо вона його забула. Також, ОСОБА_1 натякнула йому що принесла винагороду, щоб він сприяв в вирішенні питання, що склалась з нею. В цей час він встав і пішов до своєї шафи, де на полиці стояла металева шафа, відкрив її і ОСОБА_1 поклала туди якісь гроші, але які саме та яку суму йому невідомо, ОСОБА_1 про це не говорила. Коли ми підійшли до столу то ОСОБА_1 знайшла телефон та поклала його на стіл. Він сказав що вона може йти до дому, а телефон він поверне власнику, тоді ОСОБА_1 запитала його чи не будимо ми повідомляти про даний випадок її керівництву на роботу, на що він повідомив ні та вона може йти по своїм справам. Тоді ми вийшли з кабінету і він пішов до туалету. В туалеті він перебував 2-3 хвилини. Повертаючись з туалету він вирішив зайти до ОСОБА_10 так як він йому надав на флешці нові Вказівки у зв'язку з новим КПК України, щоб обсудити їх. Проходячи по коридору він звернув увагу, що біля сходів стояла ОСОБА_1 та щось робила. Він зайшов до кабінету ОСОБА_10 та спитав чи почав він читати вказівки на що він повідомив коли він прочитає то хай зайде до нього та ми обговоримо їх. У ОСОБА_10 він пробув приблизно 1-2 хвилини.

Відкривши двері кабінету ОСОБА_10 та почавши виходити до нього підбігли два чи три чоловіка в цивільному одязі та притиснули його до стіни в коридорі, а ще два чи три чоловіка забігли до кабінету ОСОБА_10 Почали кричати щоб він поставив руки до гори та прижав обличчям до стіни, що дані люди з Департаменту внутрішньої безпеки та його затримано. Потім до нього підійшов невідомий чоловік, який представився старшим слідчим Подільської прокуратури м. Києва та повідомив , що зараз в його кабінеті буде проводитись огляд місця події. Потім він побачив поруч з собою о/у ОСОБА_7, який також стояв з працівниками Департаменту внутрішньої безпеки та йому повідомили, що він також затриманий та знято його з добового чергування. Тоді йому було запропоновано пройти до свого службового кабінету.

Зайшовши до кабінету а слідом слідчий прокуратури, працівники Департаменту внутрішньої безпеки, та ще два чоловіка, які представились понятими, анкетних даних він не пам'ятає. Тоді слідчий почав процесуальні дії, а саме під відеозапис оголошувати, що в присутності нього, понятих, учасників події буде проведено огляд його службового кабінету. Після чого, йому було запропоновано надати до огляду свої руки для освітлення люмінесцентною лампою. Він зрозумів, що відбувається і надав свої руки до огляду. Працівник ДВБ почав освітлювати долоні, пальці рук та казати що нібито є свічення на руках, але він одразу повідомив, що свічення на руках не має та свідки і слідчий це зафіксували. Тоді слідчий запитав чи є у його кабінеті гроші на що він відповів, що гроші є вони в кишені і дістав з кишені штанів гроші в сумі приблизно 400 гривень. Тоді слідчий повідомив, що він зараз буде проводити огляд кабінету та почав огляд речей, а саме відразу пішов до шафи з полицями, яка знаходиться навпроти вхідних дверей його кабінету. Він запитав чому слідчий почав проводити огляд саме там, а не з його робочого місця, столу, сейфу та інше. Слідчий його повідомив, що він вирішує звідки йому починати огляд.

Оглянувши поверхнево декілька шухляд в шафі він підійшов до полиці шафи на якій стояв металевий ящик розмірами 20X20 сантиметрів, відкривши його покликав понятих та присутніх. Підійшовши до ящика він побачив, що в ньому акуратно покладено гроші, які лежали на ребрі стопки грошей та прижаті до передньої стінки. Даний ящик поклали на його робочий стіл та працівник ДВБ надівши резинові перчатки дістав знайдені гроші. Після чого освітив люмінесцентною лампою та грошах було виявлено свічення речовини світло - жовтого кольору. Тоді він попросив слідчого щоб той пояснив, що якщо б він брав би дані кошти то у нього також було виявлено аналогічне свічення на долонях, пальцях рук, одягу. Після чого працівник ДВБ взяв дані кошти та почав їх розкладувати на його столі та почав рахувати їх. В цей час на його неодноразове прохання надати йому зробити телефонний дзвінок своєму адвокату, слідчий дозволив це зробити. Він зателефонував своєму адвокату та повідомив про даний випадок. Після чого було перераховано кошти, а саме це були купюри номіналом 200 гривень в кількості 40 штук, тобто сума складала 8000 гривень.

Дані кошти було поміщено до паперового пакету, опечатано та скріплено підписами понятих. Йому особисто розписуватись на опечатаних речах не дали, але відомо що він повинен був розписатися на конверті, щоб не було можливої заміни доказів. Потім він запропонував слідчому обробити металевий ящик в якому були кошти, спеціальним порошком з метою виявлення відбитків пальців та відібрати його зразки відбитків пальців з метою виявлення на кришці металевого ящика його або інших осіб, а саме особи яка поклала дані кошти в ящик, але йому було це відмовлено, поясняючи те що це буде зроблено згодом. Після чого слідчий припинив відеозапис для складання протоколу. Він повідомив слідчому якщо зараз не взяти відбитків пальців з металевого ящика то в його кабінеті температура повітря складає +25+30 градусів по Цельсію, а коли ящик будуть перевозити та винесуть його на вулицю, можливо буде конденсат так як температура повітря на вулиці складає приблизно +3+5 градусів по Цельсію, а потім знову даний ящик занесуть до приміщення з вищою температурою, у зв'язку з чим можуть зникнути відбитки пальців особи, яка поклала дані кошти. Але на його прохання слідчий знову відмовив. Після чого вийшов з кабінету для складання протоколу огляду місця події. В цей час до його службового кабінету зайшов його адвокат та він розповів про випадок. Через деякій час до кабінету повернувся слідчий з написаним протоколом огляду місці події зачитав його всім присутнім після чого всі учасники події розписались в ньому. Він написав зауваження на окремому аркуші та надані слідчому прокуратури для приєднання до протоколу огляду місця події. Після чого його працівниками ДВБ було доставлено до прокуратури Подільського району м. Києва. В прокуратурі він знаходився приблизно до 20 годині після чого йому надали Пам'ятку про процесуальні права та обов'язки підозрюваного, Протокол затримання особи, підозрюваного у вчиненні злочину. Він з ОСОБА_7 щодо вчинення зловживань зі свого боку ні про що не домовлявся, як то до вчинення ним вказаного діяння так і під час і після того, він йому не давав жодних вказівок щодо його правил поведінки з ОСОБА_1 (спонукань до передач грошових коштів чи іншого), окрім того і ОСОБА_1 у своїх показах підтвердила той факт, що ОСОБА_7 жодних дій щодо спонукання до передачі йому, мені чи іншому правоохоронцю не вчиняв, а тому не визнаю вчинення даного кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб,вважає, що вчинив його самостійно і ОСОБА_7 жодного відношення до цього не має.

З приводу вчинення суспільно-небезпечного діяння передбаченого Ч.З ст. 364 КК України без кваліфікуючої ознаки за попередньою змовою групою осіб вину визнав в повному обсязі.

Щодо вчинення ним за попередньою змовою з ОСОБА_7 заволодіння чужим майном шляхом обману, вину в даному кримінальному правопорушенні він не визнає, так як грошовими коштами ОСОБА_1 не заволодівав, як особисто, так групою осіб, до того ж, як було встановлено в судовому засіданні від 23.08.2013 року під час допиту свідка ОСОБА_17, грошові кошти, які передавала ОСОБА_1 в сумі 8000 гривень їй не належать і були виділені їй працівниками ДВБ із спеціального фонду для документування його дій, даний факт також підтвердила і сама ОСОБА_1 під час допиту в судовому засіданні, тобто фактично матеріальної шкоди, яка є обов'язковою ознакою злочину передбаченого ст. 190 КК України ним вчинено не було і як зазначала ОСОБА_1 в судових засіданнях під час її допиту вона жодних претензій майнового характеру до нього не має.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_7 свою вину в інкримінованому йому злочині передбаченому ч 2 ст 28 ч. 3 ст. 364, ч.2 ст.190 КК України не визнав та по суті пред'явленого показав, що 18 листопада 2012 року від оперуповноваженого ОСОБА_18, з ким вони працювали разом до дня його відсторонення від посади, на підставі ухвали слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 07.12.2012 року, у відділі карного розшуку ТВМ-1 Подільського РУ ТУ МВС України в м. Києві, йому стало відомо, що в нього на розгляді перебували матеріали з приводу виявлення відсутності заявником сумки з особистими речами та грошами. На даний час ім'я заявника він не пам'ятає, але пригадує, що це була жінка. Розглянувши вказані матеріали, на скільки йому було відомо, ОСОБА_18, виніс постанову про відмову в порушенні кримінальної справи. При цьому, на даний час він не пам'ятає коли це сталося - до або після винесення постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, ОСОБА_18 дізнався, що один з телефонів, який знаходився в сумці вказаного заявника, було закладено під грошову заставу до ломбарду «Скарбниця» якій з районного управління до нашого відділення повернувся приблизно о дванадцятій годині. Піднявшись до свого службового приміщення він побачив ОСОБА_19, яка знаходилась у коридорі, та потім побачив ОСОБА_13 в службовому кабінеті заступника начальника відділення ОСОБА_10. Він здивувався що ОСОБА_13 знаходиться у відділенні міліції, а не на роботі. На скільки він зрозумів, що розмова ОСОБА_10 та ОСОБА_13 не була важливою та попросив останнього зайти до його службового кабінету на спілкування. ОСОБА_13 періодично надавав йому деяку оперативну інформацію та виконував його дрібні доручення, пов'язані з матеріалами про злочини, які знаходились у нього в провадженні. Під час розмови на його запитання що він робить у відділенні, ОСОБА_13 розповів йому, що 20 жовтня 2012 року він працював агітатором на виборах у Верховну Раду та його намет був розташований по проспекту Правди біля будинку номер 66. Приблизно в обідній час, коли він був на своєму робочому місті, до нього підійшла продавець магазину «Салтівські ковбаси», який також розташований біля будинку 66 по проспекту Правди. Продавець звернула увагу ОСОБА_13 та вказала на сумку та пакети, які лежали на землі біля вказаного її магазину та поцікавилася, чи відомо йому хто залишив дані речі. В свою чергу ОСОБА_13 сказав їй, що йому нічого невідомо про ці речи. Після чого продавець магазину «Салтівські ковбаси» занесла вказану сумку та пакети до приміщення свого магазину. В подальшому по закінченню свого робочого дня, ОСОБА_13 зайшов до приміщення магазину та поцікавився у продавця - чи не знайшовся власник знайдених сумок та не цікавився хтось з даного приводу. В свою чергу продавець магазину повідомила, що з приводу вказаних речей ніхто не звертався. Потім вони спільно вирішили оглянути вміст сумок. В результаті огляду вони виявили два мобільні телефони та гроші. Яку саме суму грошей вони знайшли ОСОБА_13 говорив, але на даний час він її не пам'ятає. Після цього ОСОБА_13 та продавець магазину домовилися та поділили знайдені цінні речі між собою. Сумку, з якої вони забрали мобільні телефони та гроші, ОСОБА_13 віддав своєму наглядно знайомому на ім'я ОСОБА_21, який на той час працював разом з ним в агітаційному наметі, з метою викинути цю сумку у сміттєвий бак, що ОСОБА_21 і зробив в подальшому та за що отримав гроші в сумі 200 гривень. Також ОСОБА_13 повідомив йому, що один з телефонів, який він забрав собі під час розподілу речей, що знаходилися в сумці, він віддав своїй знайомій ОСОБА_19, яка в подальшому заклала його до вказаного ломбарду «Скарбниця».

По закінченню розмови з ОСОБА_13, він завів останнього до кабінету ОСОБА_10 після чого повернувся до свого службового кабінету. В цей час до кабінету зайшов ОСОБА_18, з раніше невідомою йому жінкою, якою виявилась продавець магазину «Салтівські ковбаси» раніше не судима громадянка ОСОБА_1, тобто та особа, яка разом з ОСОБА_13 привласнила мобільні телефони та гроші. У зв'язку з тим, що ОСОБА_18 поспішав на навчання до Київського національного університету внутрішніх справ, він попросив його замість нього поспілкуватися та попрацювати з ОСОБА_1. Він погодився, після чого ОСОБА_18 поїхав на навчання.

В розмові ОСОБА_1 повністю підтвердила покази ОСОБА_13, після чого на його пропозицію власноручно написала письмове пояснення, яке я в подальшому мав намір передати ОСОБА_18 з метою залучення цих пояснень до матеріалів справи. Додатково з пояснень ОСОБА_1 йому стало відомо, що один з телефонів, який вона привласнила, знаходиться у неї по місцю мешкання. В період їхньої співбесіди ОСОБА_1 з власної ініціативи взяла на себе зобов'язання здати цей телефон органам міліції наступного дня, тобто 20 листопада 2012 року. У зв'язку з тим, що він постійно не знаходиться на своєму робочому місці, а графік навчання ОСОБА_18 був йому не відомий, на прохання ОСОБА_1 дати їй номер мобільного телефону для узгодження часу її приїзду до відділення наступного дня, він власноручно на невеликому аркуші паперу олівцем написав свій номер мобільного телефону: НОМЕР_3 та вказав там своє ім'я та по батькові. Після чого разом з нею вийшов з кабінету та провів її до виходу з відділення міліції. Коли він повертався до свого кабінету, запросив ОСОБА_13 до його кабінету з метою опитування, де він власноручно надав письмове пояснення з приводу привласнення та розподілу грошей та телефонів (крадіжки). По закінченню складання письмових пояснень ОСОБА_13 разом з ОСОБА_19 залишили приміщення відділення міліції.

У зв'язку з тим, що ОСОБА_13 та ОСОБА_1 вказували, що сумку знайшли біля магазину «Салтівські ковбаси» по проспекту Правди біля будинку 66 , а на скільки йому було відомо від ОСОБА_18, що відсутність сумки заявником було виявлено в кафе по проспекту Правди, але біля будинку 64, логічно виникала необхідність повторного опитування заявника по цьому факту, для з'ясування фактичних обставин події. За відсутністю ОСОБА_18, він тимчасово залишив пояснення у себе. Після залишення ОСОБА_13 приміщення відділення міліції, він зайшов до свого керівника - начальника ТВМ-1 Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_6 та доповів йому, що ОСОБА_1 та ОСОБА_13 власноручно надали пояснення, так як ОСОБА_18 поїхав на навчання, і що ОСОБА_1 та ОСОБА_13 залишили приміщення відділу міліції. Також він повідомив ОСОБА_6, що ОСОБА_1 з власної ініціативи, має намір наступного дня повернути телефон, який вона забрала в наслідок розподілу речей, що знаходилися в сумці заявника.

Наступного дня, а саме 20 листопада 2012 року ОСОБА_1 до відділу міліції не з'явилася та йому не телефонувала. На цей факт він не звернув увагу, так як це були не мої матеріали,він тільки допоміг колезі у зв'язку з тим, що він знаходиться на навчанні. В той час у нього було багато своїх матеріалів на відпрацюванні.

23 листопада 2012 року, він заступив на добове позачергове чергування в складі групи СОГ 601. Приблизно о десятій годині ранку, він їхав на виклик на житловий масив Виноградар. В цей час йому на мобільний телефон з невідомого номеру зателефонувала жінка, яка почала говорити, що має намір прийти, як домовлялися, до відділу міліції та принести телефон. Тоді він пригадав та зрозумів що це ОСОБА_1. В ході бесіди, він поцікавився коли вона буде на що отримав відповідь, що приблизно через 30 хвилин. В свою чергу, він повідомив, що на даний час їде на виклик, тому в разі його відсутності, може на мене зачекати. Не все що сказала йому ОСОБА_1 він почув, так як він був в дорозі, були сторонні шуми. Після відпрацювання виклику, при відсутності інших викликів, він разом з співробітниками СОГ направився до відділу міліції у зв'язку з телефонною домовленістю з ОСОБА_1, яка на нього чекала.

Коли він приїхав до їхнього відділу міліції, він побачив, що ОСОБА_18 у відділені немає - він був десь на території обслуговування, та піднявся до себе, до вхідних дверей його службового кабінету підійшла ОСОБА_1, увійшла до його кабінету та при цьому щось почала говорити, але за браком часу, так як перебував на чергуванні, він відразу ж повідомив, їй щоб вона йшла за ним до кабінету начальника відділу та взагалі на її розмови не звертав уваги. Коли він зайшов до начальника відділення, то ОСОБА_1 встала біля вхіднцх дверей його кабінету та до кабінету чомусь не заходила. В ромові з ОСОБА_6, він повідомив, що прийшла жінка, про яку він йому доповідав, з приводу повернення привласненого телефону, по матеріалам, які знаходились на розгляді у ОСОБА_18. ОСОБА_6 поцікавився де ОСОБА_18 на, що він повідомив, що останній перебуває на території обслуговування, а він на чергуванні. Після чого ОСОБА_6, дав йому розпорядження, щоб вона зайшла. Коли ОСОБА_1 нарешті зайшла до кабінету, то він поцікавився, чи принесла вона мобільний телефон на що отримав відповідь, що так. Таким чином, не задаючи більше ніяких запитань, повідомив ОСОБА_6, що буду їхати на виклики та залишив приміщення кабінету. Вийшовши на вулицю з водієм СОГ 601 він стояв з'ясовувати обставини про новий виклик на вулицю Олени Теліги. Приблизно через п'ять - десять хвилин, він побачив, що до приміщення їхнього відділу міліції будівлі почали забігати невідомі йому раніше чоловіки в кількості чотирьох - п'яти осіб. Одночасно з приміщення відділення міліції вийшла ОСОБА_1 та, як він зрозумів, щось стала їм поясняти. З цього приводу він відразу ж швидко направився за невідомими до приміщення відділу та почав набирати ОСОБА_6 на мобільний телефон щоб з'ясувати що трапилось, але останній трубку не підіймав. Після чого, коли він піднявся на другий поверх то побачив, що біля службового кабінету ОСОБА_10, стояли ці особи, з якими спілкувалася ОСОБА_1 та притиснули ОСОБА_6 до стіни у коридорі. В свою чергу він поцікавився, що тут відбувається, на що один з невідомих осіб йому повідомив, що вони є працівниками внутрішньої безпеки назвав його на ім'я по батькові та повідомив, щоб залишався на місця, що його затримали. На його пояснення, що він перебуває на добовому чергуванні, останні йому повідомили, що його замінять так як його вже зняли. В свою чергу, він поцікавився у працівників внутрішньої безпеки з якого приводу, його затримали, але відповіді на поставлене питання не отримав. Після чого йому було запропоновано пройти до службового кабінету начальника відділу разом з ОСОБА_6 де в подальшому слідчий прокуратури Подільського району м. Києва, повідомив, що на даний час буде проводитися слідча дія, а саме огляд місця події з обставин отримання хабара. В подальшому під час проведення огляду місця події в кабінеті начальника ТВМ-1 ОСОБА_6, було виявлено грошові кошти в сумі 8000 гривень. Що саме за грошові кошти, було виявлено в останнього йому не відомо.

Допитана в суді потерпіла ОСОБА_1 показала, що в першій половині жовтня 2012 року вона знаходилась на робочому місці у торговому кіоску «Салтівські ковбаси», що знаходиться за адресою: м. Київ, зр. Правди, 66, приблизно о 12 годині біля кіоску виявила чорну жіночу сумку. Кому належала дана сумка - їй не відомо. Вона запитала людей, що були поруч із її кіоском в агітаційній палатці, кому належить ця сумка, проте ніхто із них не знав. Після цього вона вирішила поставити цю сумку до себе в кіоск, оскільки можливо б прийшов її власник. Проте, ніхто по неї не прийшов. Приблизно о 16 годині цього ж дня до неї підійшли ці ж двоє чоловіків, що працювали в агітаційній палатці, і запитали, чи приходив хтось по сумку. Вона відповіла, що не приходив. Тоді вони запропонували подивитись, що в ній знаходиться, на що вона погодилась. Один із цих хлопців взяв сумку і витрусив її вміст на підлогу її кіоску, та ми почали дивитись, що в ній було. Ми виявили там документи (здається паспорт), гаманець червоного кольору та косметику. Також там було два мобільних телефони. Оскільки ніхто про сумку не приходив, то чоловік, який витрушував вміст сумки, дав їй 700 гривень, із тих, що знайшов у гаманці та один із телефонів Нокіа червоного кольору, стара модель. Собі він взяв інший телефон та 700 гривень. Ще 300 гривень він віддав іншому чоловіку. Після цього він зібрав вміст сумки та сказав, що викине її на смітник. Чи зробив він це насправді - їй не відомо.

Цього ж дня, близько 21 години до неї в кіоск прийшло двоє раніше невідомих чоловіків, які представились працівниками міліції (їх прізвищ вона не пам'ятає) та повідомили, що розшукують вкрадену (або втрачену) сумку. Проте, вона сказала, що нічого не знає з цього приводу. Після цього вони пішли.

У подальшому, 19.11.2012 до мого кіоску о 12 годині прийшло двоє осіб, що теж представились працівниками міліції, а саме ОСОБА_6 та ОСОБА_18 і сказали, що вони з приводу сумки. Вона зробила вигляд, що не розуміє, про що вони говорять, проте один із них сказав, що знає, яким чином вони поділили гроші, де знаходиться один із телефонів (що був у сімці) та на який смітник ми викинули сумку. На це вона відповіла, що дійсно вона знаходила сумку і що вони розділили майно, що знаходилось у ній. ОСОБА_6 побачив, що у неї там був ноутбук марки НР. Він запитав, кому належить цей ноутбук, на що вона відповіла, що їй. Тоді він перегорнув його, запитав, чи є у неї на нього документи і щось сфотографував на свій мобільний телефон. Марку телефону вона не помітила. Після цього вони поставили вимогу, щоб вона прослідувала за ними до ТВМ. Ми прийшли в приміщення ТВМ, піднялись відразу на другий поверх, де зайшли у кабінет, де знаходився якийсь чоловік. Вона з ним ні про що не говорила. Потім її один із чоловіків, які приходили до неї в кіоск, перевели в інший кабінет, вона сіла по ліву сторону від чоловіка, який сидів за столом. Інший працівник міліції сів навпроти свого колеги на стілець. На столі нічого не було крім ноутбука. Спочатку вони запропонували їй розповісти про обставини виявлення сумки. Вона розповіла. Потім їй пояснили ОСОБА_7 та ОСОБА_12 про кримінальну відповідальність за вчинене правопорушення. Після чого вона пояснила, що за таких обставин готова повернути все те, що їй віддали чоловіки. Тоді ОСОБА_10 запитав, що я можу віддати особисто їм, але зараз у неї грошей не має, але вона може піти взяти кредит або взяти в борг у друзів та родичів. Тоді ОСОБА_10 їй сказав вставати, що вона і зробила. Він сказав, що ми ідемо до начальника. ОСОБА_6 спочатку запитав мене, чи попсувати їй життя. Після того, як вона розповіла йому про своє життя, він сказав, щоб вона підготувала 8000 гривень. Після цього начальник викликав ОСОБА_12, який її відвів знову до того ж кабінету, де знаходився його колега ОСОБА_7 за ноутбуком. ОСОБА_12 повідомив, що йому потрібно їхати на курси і далі в мене відбирав пояснення ОСОБА_7 і зобов'язання не відлучатись із Києва та області. Після того вона у нього запитала про його номер телефону, він взяв клаптик паперу і своєю рукою записав номер свого телефону. Після цього вона вийшла із кабінету і направилась до виходу, а потім звернулась з заявою до прокуратури. 23.11.2012 року вона зателефонувала ОСОБА_7 та повідомила, що запізнюється, а приблизно об 11 год. 30 хв. вона приїхала до ТВМ-1 Подільського РУГУ МВС України в м.Києві та зайшла до його службового кабінету, зайшовши до кабінету вона одразу повідомила, що зібрала гроші, тоді він встав і вони пішли до кабінету ОСОБА_6, ОСОБА_7 з ним поговорив, а потім запросив її. Коли вона зайшла, то одразу повідомила ОСОБА_6, що зібрала всю сумму про яку вони говорили, на що він жестом вказав на шафу, підійшовши до неї ОСОБА_6 відкрив її і вона поклала туди конверт. ОСОБА_6 на її питання «Чи буде заведена на неї справ?», відповів «Ні» та нагадав їй, щоб вона віддала йому телефон. Після чого вона вийшла з кабінету та направилась до працівників СБУ які знаходились на вулиці в автомобілі.

Допитаний в суді свідок ОСОБА_23 пояснив, що 23.11.2012 року близько о 9 годині 30 хвилин він перебував у власних справах в районі станції метро «Арсенальна». Коли він збирався йти на метро, то на площі біля входу на станцію до нього підійшов раніше невідомий чоловік, який представився вробітником міліції та пред'явив своє службове посвідчення. Він запросив його взяти участь у слідчих діях. Після цього вони пройшли до автомобіля, який знаходився неподалік станції метро «Арсенальна». У машині перебувало ще двоє раніше невідомих йому чоловіків. Вони всі проїхали до МВС України, де на 6 версі однієї із будівель зайшли до кабінету, в якому знаходились інші чоловіки та жінка. Там їм роз'яснили, що зараз відбудеться вручення грошей жінці для послідуючої дачі хабара, оскільки працівники міліції якогось із районів вимагали у неї гроші. Після роз'яснення одним із працівників ці гроші були ксерокопійовані та на них була нанесена фарба. Аркуш із зразком цієї фарби було запечатано у конверт та скріплено моїм підписом та підписом іншого понятого. В подальшому ми поставили на ксерокопіях купюр свої підписи. Жінка так само поставила свої підписи на них. Після цього їм сказали, що треба проїхати разом із працівниками міліції та цією жінкою. Приблизно об 11:40 ми приїхали на пр. Правди, 35, до двоповерхової будівлі, в якій знаходиться ТВМ № 1 Подільського РУ ГУ МВС України в місті Києві. Вони піднялись разом із працівником міліції на другий поверх, де вже стояли якісь люди. Дехто із них були у формі співробітників міліції, а дехто у цивільній. Після цього людина, яка представилась слідчим прокуратури запропонувала всім зайти до кабінету №1, що знаходився на другому поверсі, ліворуч від сходів. У подальшому слідчий роз'яснив права учасників слідчої дії та повідомив, що у даному приміщенні буде проводитись огляд місця події. На вимогу ОСОБА_6 останньому була надана можливість зателефонувати адвокату. На запитання слідчого особа, що займала дане приміщення назвалась ОСОБА_6 та повідомила, що є начальником ТВМ №1 Подільського райуправління міліції. Тоді слідчий запропонував за допомогою ультрафіолетової лампи оглянути руки ОСОБА_6 У цей час останній зазначив, що спочатку необхідно освітити телефон, який знаходився у нього на столі і який, з його слів, йому щойно принесла якась жінка. Під час огляду телефону особисто він ніякого світіння не бачив. У подальшому, під час огляду долонь ОСОБА_6 ніякого світіння він не бачив. Тоді слідчий запитав ОСОБА_6, чи є у даному кабінеті будь-які гроші, на що той повідомив, що при ньому є лише його власні кошти. Після цього він дістав із кишень брюк гроші та виклав на стіл. Після цього слідчим було запропоновано оглянути меблі (шафи), що знаходились навпроти вхідних дверей біля стінки. Під час огляду цих шаф, на одній із полиць було виявлено металеву скриню. Коли слідчий відкрив дану скриню, то в ній виявились гроші, обгорнуті резинкою. Потім слідчий запропонував дістати вміст скрині, розкласти його на столі та освітити ультрафіолетовою лампою. Під час освітлення цих купюр на більшості із них виявлено плями, що світились яскраво зеленим світінням. Всі купюри були номіналом 200 гривень. Кошти перераховано, а їх загальна сума становила 8000 гривень. Тоді їх було упаковано у конверт, що був опечатаний та скріплений підписами понятих і слідчого. Потім слідчим запропоновано упакувати гроші, які були розкладені ОСОБА_6 на столі. Дані кошти були упаковані у конверт, опечатані та скреплені підписами понятих і слідчого. Потім за вказівкою слідчого у ОСОБА_6 було вилучено два мобільних телефони, які теж були упаковані в конверти, опечатані та скріплені підписами понятих і слідчого. У прозорий поліетиленовий пакет було упаковано металеву скриню, яку теж опечатано та скріплено підписами понятих і слідчим. Після цього слідчий приступив до складання протоколу огляду місця події. Після складання протоколу всіма учасниками було переглянуто відеозапис, який проводився на відеокамеру. Крім того, слідчим вилучено мобільний телефон Нокіа, червоно-сріблястого кольору, що знаходився у кабінеті №1 на столі ОСОБА_6.

Допитаний в суді свідок ОСОБА_24, дав показання аналогічні показам свідка ОСОБА_23

Допитаний в суді свідок ОСОБА_10 який є працівником міліції пояснив, що 23.11.2012 року до нього в кабінет зайшов ОСОБА_6, їх кабінети знаходяться один напроти одного. Виходячи з його кабінету ОСОБА_6 було затримано, але при обшуці він не був присутнім, тому що його не випускали з його кабінету. Зі слів співробітників він зрозумів, що це пов'язано з хабарем, по факту крадіжки сумки, але подробиць йому не відомо.

Допитаний в суді свідок ОСОБА_25 який є працівником міліції пояснив, що 23.11.2012 співробітниками його департаменту спільно із прокуратурою Подільського району міста Києва здійснювались заходи по затриманню працівників ТВМ-1 Подільського РУ ТУ МВС України в місті Києві, які вимагали від громадянки ОСОБА_1 хабар. Цього дня, близько 11:30-11:40 він перебував біля приміщення ТВМ-1 Подільського РУ ГУ МВС України в місті Києві. Після того, як поступив сигнал, що заявниця передала гроші начальнику ТВМ, вони, а саме: ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28 відразу ж увійшли до приміщення ТВМ через широкий центральний вхід. Потім повернули ліворуч та направились по сходам на другий поверх. Коли вони піднімались сходами, то пробігли поруч із заявницею, яка в цей час спускалась із другого поверху ТВМ та повідомила, що передала кошти начальнику ТВМ, який вийшов за нею із свого службового кабінету. Праворуч від входу у хол другого поверху вони побачили начальника ТВМ-1 ОСОБА_6, який був одягнутий у светр із довгим рукавом, білого кольору. ОСОБА_27 було повідомлено, що вони є співробітниками ДВБ МВС України, та прийшли до вищевказаного ТВМ з метою припинення протиправної діяльності окремих співробітників. Після чого останнім було запропоновано залишатись на місці, а саме біля кабінету заступника начальника ТВМ, звідки він вийшов до прибуття співробітника прокуратури. Через декілька хвилин на місце події прибув слідчий прокуратури Подільського району міста Києва ОСОБА_29, після чого він, ОСОБА_6 та декілька інших співробітників ДВБ МВС України і поняті направились до службового кабінету №1 (службовий кабінет ОСОБА_6), де проводився огляд місця події. Під час проведення огляду місця події він та ОСОБА_26 знаходились біля входу у кабінет із зовнішньої сторони.

Допитаний в суді свідок ОСОБА_26 який є працівником міліції, дав пояснення аналогічні поясненням свідка ОСОБА_25

Допитаний в суді свідок ОСОБА_21 пояснив, що приблизно у двадцятих числах жовтня цього року він працював агітатором у палатці, яка знаходилась на пр. Правди, 66. В один із днів до нього звернувся його напарник, якого звати ОСОБА_13, дав йому приблизно 160-170 гривень та чорний пакет, і попросив його викинути цей пакет на смітник. Він взяв цей пакет і пішов до будинку АДРЕСА_3, де і зикинув зазначений пакет на смітник. В середину пакета він не заглядав, про вміст свого напарника він не розпитував. У подальшому він пропрацював у цій палатці ще пару днів, після чого змінив специфіку роботи - працював не у палатці, а ходив по будинкам та збирав підписи. З приводу тієї сумки до нього ніхто не звертався, жодних пояснень він не писав, в міліцію його не викликали. Продавчиню з кіоску «Солтівські ковбаси» знає наглядно, її імя не пам'ятає.

Допитаний в суді свідок ОСОБА_12 який є працівником міліції пояснив, що під час проведення перевірки, було проведено опитування осіб, які працюють та проводять свій вільний час біля місця події, при цьому будь-якої позитивної інформації з приводу крадіжки особистих речей ОСОБА_9 отримано не було. Також проведеними оперативно-розшуковими заходами, встановити місцезнаходження особистих речей ОСОБА_9 не представилось можливим. На час прийняття рішення по матеріалу, повторно опитати ОСОБА_9 з даного приводу не представилось можливим, в зв'язку із тим, що вона знаходилась поза межами м. Києва. Враховуючи те, що на момент виявлення відсутності особистих речей ОСОБА_9 знаходилась в нетверезому стані та всіх необхідних подробиць не повідомила ним було прийнято рішення про відмову в порушенні їримінальної справи та винесено постанову, в зв'язку з обмеженим терміном розгляду матеріалу. В подальшому, в десятих числах листопада 2012 року він отримав оперативну інформацію, з приводу того, що один із мобільних телефонів ОСОБА_9 було закладено до ломбарду «Скарбниця», по вул. Вишгородська, 56/2 в м. Києві на ім'я ОСОБА_19. Після цього він вирішив перевірити дану інформацію, яка в подальшому підтвердилась і виявилось, що до крадіжки може бути причетний ОСОБА_13, ОСОБА_19 та ОСОБА_1. В ході проведення перевірки він прийшов до магазину «Салтівські ковбаси» по пр. Правди, 66 де працювала ОСОБА_1 та запросив її до ТВМ-1 Подільського РУ для бесіди в зв'язку з тим, що до магазину постійно заходили люди, та нормально з ОСОБА_1 поспілкуватись не було можливості. На його пропозицію остання погодилась. В подальшому вони пішли до ТВМ-1, де він завів ОСОБА_1 в службовий кабінет о/у ОСОБА_7 та попросив його поспілкуватись з ОСОБА_1, так як йому була відома ситуація, в зв'язку з тим, що він поспішав на навчання до КНУВС України. ОСОБА_1 пропонувала їм вирішити питання за грошову винагороду, на що вони розсміялись. Більше ОСОБА_1 він не бачив.

Допитаний в суді свідок ОСОБА_13 пояснив, що приблизно у двадцятих числах жовтня 2013 року він працював агітатором у палатці, яка знаходилась на пр. Правди, 66 . В один із робочих днів, коли точно - не пам'ятає, приблизно о 12 годині до нього підійшла продавчиня магазину «Салтівські ковбаси», її ім'я йому невідомо, та сказала, що біля магазину знаходиться сумка. Вона запитала у нього, чи не знає він, кому належить ця сумка. Він сказав, що не знає, і тоді вона запропонувала віднести цю сумку до її магазину, оскільки можливо прийшла б людина, яка її забула, що ми і зробили. Після того, як закінчився його робочий день, він зайшов до магазину «Салтівські ковбаси» та запитав, чи приходив хтось по сумку. Продавець відповіла, що не приходив. Тоді він запитав, що нам робити із цією сумкою. Ми вирішили подивитись, що знаходиться у ній. Як виявилось, у сумці було два мобільних телефони старих моделей - «Самсунг» та «Нокіа» та гроші у сумі 1700 гривень. Він узяв собі телефон «Самсунг», який у подальшому його співмешканка - ОСОБА_19, здала у ломбард, а телефон «Нокіа» віддав продавщиці. Ще він взяв 700 гривень собі, а 800 віддав продавщиці. 200 гривень вони дали його напарнику на ім'я ОСОБА_21, який працював з ним агітатором, щоб він викинув сумку на смітник. У подальшому, 19.11.2012 року до його співмешканки приїхали співробітники міліції і забрали її до ТВМ. Потім працівники міліції, залишивши її у приміщенні ТВМ, приїхали до нього на роботу та забрали його. У приміщенні ТВМ, що знаходиться за адресою: м. Київ, пр. Правди, 66, він із приводу знахідки спілкувався із особою, яка представилась ОСОБА_7 ОСОБА_30 з приводу сумки написав пояснення на двох аркушах, які віддав йому.

Допитаний в суді додатковий свідок ОСОБА_17 який є працівником міліції пояснив, що надійшов матеріал від громадянки ОСОБА_1 про вимагання у неї 8 000 тис. грн.. працівниками міліції Подільського РУ ГУ МВС України в м.Києві, що було пов'язано з крадіжкою сумки. З даною заявою він не ознайомлювався, у нього було доручення прокуратури. Гроші на проведення операції були виділені з кошторису, також був запрошений спеціаліст для проведення відео та аудіо контролю. Перед проведенням операції давали ОСОБА_1 вказівки як діяти та що треба говорити. Оперпція була звичайна, як всі інші по їх роботі. Фото обвинувачених ОСОБА_1 ніхто не показував. ОСОБА_1 повідомляла, що у вимаганні приймають участь як ОСОБА_6 так і ОСОБА_7. При ньому ОСОБА_1 телефонувала ОСОБА_7 після чого вони контролювали операцію. У нього було доручення прокуратури на певні дії.

Згідно протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 22.11.2012 року, ОСОБА_1 заявила про вимагання хабаря у розмірі 8 000 гривень у неї 19.11.2012 року близько 13 год працівниками міліції ТВМ 1 Подільського РУ ГУМВС України в м. Києві за не порушення кримінальної справи (а.с.21-23 Том 1)

Згідно заяви ОСОБА_1 прокурору Подільського району м. Києва в якій зазначено « .. Начальник сказал, ну что попортить тебе жизнь. Тогда 8 000 грн даю тебе неделю до пятници в 10 00 год чтоби принесла, позвонив тому человеку, котрий меня привел к нему ….» (а.с.25 Том 1)

Згідно Постанови про використання засобів під час проведення негласної слідчої дії від 23.11.2012 року « використати під час проведення негласної слідчої дії до даному кримінальному провадженню заздалегідь помічені засоби - кошти на суму 8 000 грн», Протоколу огляду та вручення грошей від 23.11.2012 року, (а.с.26-38 Том 1)

Згідно протоколу огляду місця події від 23.11.2012 року « при огляді службового приміщення «№ 1 ОСОБА_6, на полиці шафи виявлено металеву скриню, в середині якої виявлено купюри обтягнуті резинкою, на загальну суму 8 000 грн кожна номіналом 200 грн( Том 1 а.с.39-42,44)

Згідно протоколу про наслідки здійснення оперативно-розшукових (технічних) заходів ДВБ МВС України про результати спостереження за речами - грошовими купюрами від 28.11.2012 року, у ньому зафіксовано, що проведено огляд купюр грошових коштів у сумі 8 000 грн та вручено їх заявнику ОСОБА_1 для використання під час документування факту вимагання та отримання хабаря ТВМ 1 Подільського РУ ГУМВС України в м. Києві за не притягнення її до кримінальної відповідальності ( Том 1 а.с.50-51 )

Згідно протоколу про наслідки здійснення оперативно-розшукових (технічних) заходів ДВБ МВС України, про результати аудіо-відеоконтролю за особами від 28.11.2012 року у ньому зафіксовано зустріч ОСОБА_7 з ОСОБА_1 та зустріч у робочому кабінеті ОСОБА_31 та ОСОБА_1 з приводу вирішення питання про закриття оперативно-розшукових і кримінальних справ відносно останньої ( Том 1 а.с.52-56).

Згідно протоколу обшуку від 24.11.2012 року службового кабінету № 3 ТВМ 1 Подільського РУ ГУМВС України в м. Києві праворуч від входу знаходиться робоче місце ОСОБА_7.(а.с. 253-256 Том 1)

Згідно пояснення ОСОБА_1 від 19.11.12р Начальнику Подільського РУ ГУМВС України в м. Києві у ньому зафіксовано, що вона визнає свою вину та щиро кається, просить сурово не карати (а.с.3,4 Том 3-5)

Згідно протоколу огляду речей від 27.11.2012 року, у ньому зафіксовано, що на аркуші розміром 210х90мм білого кольору наявний напис олівцем «НОМЕР_3 ОСОБА_32»(а.с.14 Том 2)

Згідно протоколу огляду речей від 04.12.12 року, у ньому зафіксовано, що проведено огляд мобільного телефону «НТС» в якому міститься фотографія задньої панелі ноутбука «НР paviliondv6700»(а.с.18-20 Том 2)

Згідно оглянутих матеріалів про відмову в порушенні кримінальної справи № 10541 за 2012 рік по зверненню гр. ОСОБА_9, щодо відсутності власної сумки з документами та особистими речами, зафіксовано Постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 25.10.2012 року (а.с.24-43 Том 2)

Постанову про визнання речовими доказами і приєднання їх до матеріалів кримінального провадження від 27.11.2012 року (а.с.53,53-а,54,55 Том 2)

Заяву ОСОБА_1 від 06.12.12 року про доручення до матеріалів справи документів на її власний ноутбук (а.с.57-60 Том 2)

Згідно Заяви від 04.01.2013 року ОСОБА_1 просила визнати її потерпілою по наслідкам нанесеного збитку діями працівників Подільського РУ ГУМВС України в м. Києві (а.с.65-68 Том 2)

Згідно вимог ч.1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням , яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності , а сукупність зібраних доказів - точки зору достатності та взаємозв»язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Згідно ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність , чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Згідно ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 87 КПК України недопустимими, зокрема, є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав і свобод людини. Суд зобов»язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; отримання доказів внаслідок катування; порушення права особи на захист; отримання показань чи пояснень від особи , яка не була повідомлена про своє право відмовитись від давання показань та відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права; порушення права на перехресний допит; отримання показань від свідка, який надалі буде визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні.

Суд звертає увагу на послідовні, логічні і змістовні покази потерпілої, які узгоджуються з показами свідків, матеріалами справи, і які суд вважає правдивими і такими, які можна покласти в основу обвинувального вироку.

Показання потерпілої підтверджуються сукупністю досліджених фактичних обставин, які містяться в показах свідків ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_10, ОСОБА_25, ОСОБА_21, ОСОБА_26, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_33, які суд вважає належними, допустимими і достовірними.

Покази обвинувачених суд вважає непослідовними і такими, які направлені на уникнення кримінальної відповідальності.

Суд не погоджується з доводами обвинуваченого ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про недоведеність їх вини у вчиненні злочину за ч 2 ст 190 КК України, їх доводи спростовуються логічними і послідовними показами потерпілої, які підтверджуються сукупністю досліджених доказів і які суд вважає правдивими. Суд вважає, що не встановлено підстав для їх виправдання по пред»явленому обвинуваченню ч 2 ст 190 КК України. Достовірними суд вважає також покази потерпілої, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 діючи на виконання спільного злочинного умислу, заволоділи грошовими коштами на загальну суму 8000 грн.

Послідовні, узгоджені дії ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які доповнювали один одного у досягненні мети по заволодінню грошовими коштами ОСОБА_1 на загальну суму 8000 грн, на думку суду свідчать про наявність попередньої змови між ОСОБА_6 і ОСОБА_7, у вчиненні заволодіння майном ОСОБА_1 шляхом обману шахрайства, вчинене за попередньою змовою між ними, тому суд не погоджується з доводами ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які заперечують такий зговір.

Покази потерпілої, в сукупності з показами свідків, спростовують доводи про не вчинення ними злочину передбаченого ч.2 ст.190 КК України.

Оцінюючи в сукупності всі досліджені докази, суд вважає встановленим, що дії обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 слід кваліфікувати за ч.2 ст.28, ч.3 ст. 364 КК України, які виразились в умисному, з корисливих мотивів використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що завдало істотної шкоди державним інтересам, вчинене працівником правоохоронного органу, за попередньою змовою групою осіб.

Крім того, дії обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 190 КК України, які виразились у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Вирішуючи питання щодо правильності кваліфікації дій підсудних, з врахуванням того що суд розглядає справу лише в межах пред»явленого обвинувачення, суд вважає таку кваліфікацію дій обвинувачених правильною. При цьому суд виходить з наступного.

Згідно ч.1 ст. 337 КПК України розгляд справи проводиться тільки в межах пред»явленого підсудним обвинувачення.

Згідно ч.2 п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 26.04.2002 року « Про судову практику у справах про хабарництво», дії службової особи, яка, одержуючи гроші мала намір привласнити їх, належить кваліфікувати за відповідними частинами статей 190 і 364 КК України як шахрайство та зловживання владою чи службовим становищем.

Згідно п 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 26.04.2002 року « Про судову практику у справах про хабарництво», відповідно до ч 2 ст 28 КК України хабар належить визнавати одержаним за попередньою змовою групою осіб, якщо злочин спільно вчинили декілька службових осіб, які заздалегідь, тобто до його початку, про це домовились. Співвиконавцями слід вважати службових осіб, що одержали хабар за виконання чи нвиконання дій, які кожна з них могла або повинна була виконати з використанням службового становища. Злочин уважається закінченим із моменту, коли хабар прийняв хоча б один зі співвиконавців.

Згідно ч.1 п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 06 листопада 2009 року « Про судову практику у справах про злочини проти приватної власності», якщо обман чи зловживання довірою при шахрайстві полягають у вчиненні іншого злочину, зокрема, зловживання владою чи службовим становищем, вказані дії окрім відповідної частини ст. 190 КК України, потребують додаткової кваліфікації і за ст. 364 КК України.

ОСОБА_6 на час вчинення злочинів був діючим працівником Міністерства внутрішніх справ України, про це достовірно знала ОСОБА_1. Вчиняючи злочинні дії, ОСОБА_6 будучи начальником територіального відділу міліції № 1 ТВМ Подільського РУ ГУ МВС України в місті Києві, завдав істотну шкоду державним інтересам у вигляді підриву престижу та авторитету органу державної влади, а ОСОБА_7 був пособником в цих діях.

ОСОБА_7 на час вчинення злочинів був діючим працівником Міністерства внутрішніх справ України, про це достовірно знала ОСОБА_1. Вчиняючи злочинні дії, ОСОБА_7 будучи оперуповноваженим ВКР Подільського РУ ГУ МВС України в місті Києві, завдав істотну шкоду державним інтересам у вигляді підриву престижу та авторитету органу державної влади, а ОСОБА_6 був пособником в цих діях.

Обираючи міру покарання, суд враховує, загальні засади призначення покарання передбачені ст. 65 КК України, в тому числі межі санкцій за ч 2 ст 190 КК України, який віднесено до категорії злочинів середньої тяжкості та злочин передбачений за ч.2 ст.28, ч.3 ст. 364 КК України, який віднесено до категорії тяжких.

Суд бере до уваги, що злочини проти власності становлять одну із найпоширеніших і небезпечних груп злочинних діянь у суспільстві, а злочини у сфері службової діяльності підривають авторитет держаних органів та держави в цілому.

Судом враховуються дані про особу обвинуваченого ОСОБА_6, що він раніше не судимий, про що свідчить довідка ДІТ ГУМВС України від 27.11.2013р. /а.с.93 т.2 /, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває (а.с. 94,95 т.2 ), одружений, має на утриманні доньку ІНФОРМАЦІЯ_6 та доньку ОСОБА_38, ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.104,105), хворий на цукровий діабет (а.с.106 т.2 ), по місцю проживання характеризується позитивно. Суд бере до уваги, що в результаті злочинів реальної майнової шкоди не заподіяно. Суд враховує думку потерпілої, яка просить про покарання ОСОБА_6 не пов'язане з позбавленням волі.

Судом враховуються дані про особу обвинуваченого ОСОБА_7, що він раніше не судимий, про що свідчить довідка ДІТ ГУМВС України від 30.11.2013р. /а.с.97 т.2 /, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває (а.с. 98,99 т.2 ), одружений (а.с108 т. 2 ), має на утриманні хворих батьків похилого віку ( а.с.109 т2 ), по місцю проживання характеризується позитивно. Суд бере до уваги, що в результаті злочинів реальної майнової шкоди не заподіяно. Суд враховує думку потерпілої, яка просить про покарання ОСОБА_7 не пов'язане з позбавленням волі.

Обставин, що пом'якшують покарання обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7, що передбачено ст.66 КК України, судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7, що передбачено ст.67 КК України, судом не встановлено.

Враховуючи вказані обставини, суд приходить до висновку про необхідність засудження ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до покарання у виді позбавлення волі.

При призначенні міру покарання обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 суд, враховуючи особу винних, їх характеристики, відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебувають, ОСОБА_6 має хворе серце та цукровий діабет, одружені, мають на утриманні дітей, батьків похилого віку, те, що тяжких наслідків не настало, що в результаті злочинів реальної майнової шкоди не заподіяно, думку потерпілої, яка просить про покарання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не пов'язане з позбавленням волі, мають постійне місце проживання та реєстрації, суд прийшов до висновку, що вони можуть бути виправлені та перевиховані без ізоляції від суспільства. Суд вважає можливим звільнити ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст. ст. 75 КК України та покласти на них обов'язки згідно ст.76 КК України та враховуючи положення ст. 77 КК України, додаткове покарання, передбачене санкцією частино 3 ст. 364 КК України у виді конфіскації всього майна, що належить на праві власності обвинуваченим - не застосовувати.

Суд вважає, що таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та запобігання вчинення ними нових злочинів.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст.ст.373, 374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 364, ч. 2 ст. 190 КК України та призначити йому покарання :

- за ч 2 ст 190 КК України у виді 3 років позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 364КК України у виді пяти років позбавлення волі з позбавленням права займати посади пов»язані з виконанням обов»язків представника влади строком три роки без конфіскації майна, з позбавленням згідно ст. 54 КК України його спеціального звання майор міліції.

Згідно ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання ОСОБА_6 призначити у виді пяти років позбавлення волі з позбавленням права займати посади пов»язані з виконанням обов»язків представника влади строком три роки без конфіскації майна та з позбавлення його спеціального звання майор міліції.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від основного призначеного покарання з випробуванням строком на 3 три роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6 обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію (п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України).

Запобіжний захід ОСОБА_6 у вигляді застави в розмірі 85 840,00 грн - скасувати.

Повернути заставодавцю ОСОБА_34, ІНФОРМАЦІЯ_8, проживає за адресою АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_4, банк платника АТ «ПроКредитБанк» м Київ, заставу в розмірі 85 840,00 грн, внесену згідно Квітанції від 27.11.2012 року, отримувач платежу Подільський районний суд м. Києва, код отримувача 02896727, код банку отримувача 820019, Банк отримувача ГУ ДКСУ у М.Києві, призначення плаежу внесення застави згідно ухвали суду від 24.11.2012 року щодо ОСОБА_6(а.с. 199-205 Том 2)

ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 364, ч. 2 ст. 190 КК України та призначити йому покарання

- за ч 2 ст 190 КК України у виді 3 років позбавлення волі

- за ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 364КК України у виді пяти років позбавлення волі з позбавленням права займати посади пов»язані з виконанням обов»язків представника влади строком три роки без конфіскації майна, з позбавленням згідно ст. 54 КК України його спеціального звання капітан міліції.

Згідно ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання ОСОБА_7 призначити у виді пяти років позбавлення волі з позбавленням права займати посади пов»язані з виконанням обов»язків представника влади строком три роки без конфіскації майна та з позбавлення його спеціального звання капітан міліції.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від основного призначеного покарання з випробуванням строком на 3 три роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_7 обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію (п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України).

Запобіжний захід ОСОБА_7 у вигляді застави в розмірі 21 460,00 грн - скасувати.

Повернути заставодавцю ОСОБА_35, ІНФОРМАЦІЯ_9, ідентифікаційний код НОМЕР_5, проживаючого за адресою АДРЕСА_4, заставу в розмірі 21 460,00 грн, внесену згідно Квітанції від 10.12.2012 року № 177, отримувач платежу Банк отримувача ГУ ДКСУ у М.Києві, код отримувача 02896727, код банку отримувача 820019, призначення плаежу внесення застави згідно ухвали суду від 07.12.2012 року щодо ОСОБА_7 (а.с. 243-246 Том 2)

Речові докази по кримінальному провадженню - гроші - у сумі 8 000,0 грн, які зберігаються у ДВБ МВС України - звернути в дохід держави; гроші в сумі 356 грн - повернути ОСОБА_6, як законному власнику, аркуш розміром 210х90 мм, білого кольору з написом «НОМЕР_3 ОСОБА_36» - зберігати при матеріалах справи; мобільний телефон Nokia 700- передати ОСОБА_6, як законному власнику; мобільний телефон HTC One X передати ОСОБА_6, як законному власнику, металеву скриню - знищити, мобільний телефон Нокія червоно-сріблястого кольору, повернути власнику.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду міста Києва через Подільський районний суд міста Києва шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженими в той же строк з моменту отримання копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

СуддяПавленко О.О.