Постанова № 36071066, 16.12.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2013 р. Справа № 914/3143/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Марка Р.І.

суддів Бойко С.М.

Бонк Т.Б.

при секретарі судового засідання Куцик-Трускавецькій О.Б.

за участю представників

від позивача: Мельник А.В.;

від відповідача: Гордійчук С.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", вих. № 1400000/8/2102 від 16.10.2013р. (вх. № 05-05/2298/13 від 24.10.2013р.)

на рішення господарського суду Львівської області від 07.10.2013р.

у справі № 914/3143/13, суддя Н.В. Мороз

за позовом: публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "Габен", м. Львів

про звернення стягнення на предмет іпотеки в сумі 146 986, 30 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 1 174 861, 49 грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.10.13 у справі № 914/3143/13 (суддя Н.В. Мороз) позовні вимоги задоволено частково. Звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №69/3 від 09.02.2009р., а саме нежитлові приміщення позначені на плані літерою 8-1, 8-2, 8-3, 8-4, загальною площею 70,1 кв.м., що знаходяться за адресою м. Львів, вул. Городоцька, 110, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю - фірма "Габен", м. Львів, вул. Персенківка, 19, (код ЄДРПОУ 20832731) на праві власності, на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (01011, м.Київ, вул. Лєскова,9 код ЄДРПОУ 14305909) в рахунок погашення заборгованості за нарахованими відсотками за кредитним договором №010/42-0-1/91 від 28.07.2011р., укладеному в рамках Генерального кредитного договору №69 від 22.12.2006р., в сумі 133 479, 45 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 1 066 901, 26 грн. (відповідно до курсу НБУ станом на 07.10.2013р. - 7, 9930 грн. за 1 дол. США). Спосіб реалізації предмета іпотеки визначено шляхом проведення прилюдних торгів, за початковою ціною в сумі 1 039 200, 00 грн. Виконання рішення суду відстрочено на 10 (десять) місяців. В решті позовних вимог - провадження у справі припинено.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням місцевого господарського суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області скасувати в частині відстрочення виконання рішення на 10 місяців. Згідно автоматичного розподілу справ КП "Документообіг господарських судів", 24.10.2013р. справу за № 914/3143/13 розподілено до розгляду судді - доповідачу Марку Р.І. Розпорядженням голови суду від 24.10.2013р. у склад колегії для розгляду справи № 914/3143/13 введено суддів Бойко С.М. та Бонк Т.Б. Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 28.10.13 апеляційну скаргу у справі № 914/3143/13 прийнято до провадження, справу призначено до розгляду на 25.11.13. В судове засідання, призначене на 25.11.13, з'явився представник позивача, який підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та висловив міркування з питань, що виникли в ході розгляду справи. Відповідач в судове засідання не з'явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 25.11.2013р. розгляд апеляційної скарги відкладено на клопотання відповідача на 16.12.2013р.

В дане судове засідання з'явились представники обох сторін, які висловили свої міркування з питань, що виникли в ході розгляду справи.

Скаржник просить скасувати судове рішення у даній справі в частині відстрочення його виконання строком на 10 місяців.

Відповідач просить залишити без змін оскаржуване рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Львівської області від 28.03.2013 р. у справі №5015/5067/12, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.07.2013р., з Товариства з обмеженою відповідальністю-фірма "Габен" та Приватного акціонерного товариства Агрофірма "Зоря ім.Плютинського" на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" солідарно стягнуто заборгованість за кредитним договором №010/42-0-1/91 від 28.07.2011р, у розмірі 3223671,01 доларів США, що в еквіваленті становить 25766802,38 грн., у тому числі: 2900000,00 дол.США (еквівалент становить 23179700,00грн., відповідно до курсу НБУ станом на 14.01.2013р-7,9930 грн. за дол.США)) заборгованість за тілом кредиту; 96666,67 дол.США ( еквівалент становить 772656,69 грн., відповідно до курсу НБУ станом на 14.01.2013р.-7,9930 грн. за дол.США) - нараховані відсотки; 227004,34 дол.США (еквівалент становить 1814445,69 грн. відповідно до курсу НБУ станом на 14.01.2013р.-7,9930 грн. за дол.США) - нарахована пеня за невиконання зобов'язань, а також 64380,00грн. судового збору.

В серпні 2013р. ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулось в господарський суд Львівської області з позовом до ТОВ фірми "Габен" про звернення стягнення на предмет іпотеки в сумі 146 986, 30 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 1 174 861,49 грн. в рахунок погашення заборгованості за нарахованими відсотками за період з 14.01.2013р. по 17.07.2013р. за кредитним договором №010/42-0-1/91 від 28.07.2011р.

При розгляді спору по суті, місцевим господарським судом встановлено часткову сплату відповідачем нарахованих позивачем до стягнення відсотків за користування тілом кредиту за період з 01.07.2013р. по 17.07.2013р. в сумі 107 960, 23 грн.

З врахуванням часткового погашення нарахованої до стягнення суми, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в розмірі 133 479, 45 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 1 066 901, 26 грн. (відповідно до курсу НБУ станом на 07.10.2013р., 7 993 грн. - за 1 дол. США). В решті позовних вимог провадження у справі припинено на підставі п. 1.1 ст.80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Крім того, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви відповідача про відстрочку виконання судового рішення у справі на 10 (десять) місяців, оскільки встановив, що господарська діяльність відповідача носить сезонний характер. Крім того, на підтвердження обставин, що ускладнюють виконання рішення суду відповідач подав звіт підприємства про фінансові результати за 2012р., баланс підприємства та довідку про залишок коштів на рахунку боржника. Відповідно ж до висновків ВГСУ, викладених в його постанові від 03.04.2013р. №37/322-09, розглядаючи заяву про надання відстрочки, суд повинен приймати до уваги сезонний характер виробництва підприємства.

Не погоджуючись з даними висновками суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області скасувати в частині відстрочення виконання рішення на 10 місяців та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви відповідача.

Однак, судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення заяви відповідача про відстрочку виконання судового рішення у даній справі, з огляду на наступне.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 548 ЦК України дійсне зобов'язання підлягає забезпеченню.

Відповідно до ст. 575 ЦК України іпотека є різновидом застави.

Відповідно до вимог ст. 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема, річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Таким чином, іпотека, в силу вимог ст. 575 ЦК України, є окремим видом застави нерухомого майна.

Частиною першою ст. 11 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Частиною першою ст. 33 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону (у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки).

В даному випадку, в забезпечення виконання зобов'язань, що випливають із генерального кредитного договору №69 від 22.12.2006р. та кредитного договору №010/42-0-1/91 від 28.07.2011р. між позивачем та відповідачем було укладено іпотечний договір №69/3 від 09.02.2009р., з подальшими змінами та доповненнями, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Журомською М.В., реєстр. №1514, за яким іпотекодавець передав в іпотеку банку нерухоме майно - нежитлові приміщення позначені на плані літерою 8-1, 8-2, 8-3, 8-4 загальною площею 70,1 кв.м., що знаходяться за адресою м. Львів, вул. Городоцька, 110, звернути стягнення на яке просить позивач.

Відповідач, не заперечуючи наявність заборгованості перед Банком в заявленій до стягнення сумі, клопотав перед судом відстрочити виконання судового рішення на десять місяців з метою надання йому можливості відновити фінансове становище товариства.

Відповідно до частини 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно з пунктом 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012 р., підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Мотивуючи заяву про відстрочення виконання рішення у даній товариство з обмеженою відповідальністю - фірма "Габен" зазначало про те, що діяльність товариства носить сезонний характер, а тому, у зв'язку із закінченням посівної компанії в Україні та зниженням прибутків компанії більш ніж на 50%, ТОВ - фірма "Габен" понесло велику кількість збитків, в результаті чого перебуває у складному фінансовому становищі.

В обґрунтування доводів, викладених у заяві, товариство з обмеженою відповідальністю - фірма "Габен" додало копію звіту про фінансові результати ТОВ - фірма "Габен" за 2012 рік, відповідно до якої збитки товариства станом на подання звіту склали 11,3 млн. грн., а також копію балансу ТОВ - фірма "Габен" від 31.12.2012 р. та довідки № 7/1, № 7/2 від 25.03.2013 р. про обсяги реалізації.

Проаналізувавши наведене, суд першої інстанції встановив, що товариством з обмеженою відповідальністю - фірма "Габен" підтверджено належними і допустимими доказами наявність обставин, зазначених у заяві про відстрочення виконання судового рішення, які ускладнюють виконання рішення господарського суду Львівської області у зв'язку з важким фінансовим становищем ТОВ - фірма "Габен", враховуючи, що господарська діяльність товариства носить сезонний характер та існують об'єктивні обставини, які позбавляють ТОВ - фірма "Габен" здійснити своєчасні розрахунки з Банком.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення вищезазначеної заяви про відстрочення виконання рішення у даній справі.

Беручи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що в даному випадку у суду першої інстанції було достатньо правових підстав для застосування приписів пункту 6 частини 1 статті 83 та частини 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України, та відстрочення виконання рішення господарського суду Львівської області у даній справі строком на десять місяців.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає доводи, викладені в апеляційній скарзі, непереконливими та такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи, а прийняте у справі рішення таким, що відповідає нормам процесуального права, у зв'язку з чим підстав для його зміни чи скасування, не вбачається.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд , П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 07.10.13 у справі № 914/3143/13 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повна постанова складена 17 грудня 2013р.

Головуючий суддя Марко Р.І.

Суддя Бойко С.М.

Суддя Бонк Т.Б.