Постанова № 36071047, 10.12.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2013 р. Справа № 914/1946/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Хабіб М.І.

суддів Данко Л.С.

Якімець Г.Г.

при секретарі судового засідання Бараняк Н.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, №4726 від 10.10.2013р.

на рішення господарського суду Львівської області від 26.09.2013 року

у справі № 914/1946/13

за позовом: Львівського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області, м. Львів

до відповідача: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова

про стягнення 1 514 887,22 грн.

За участю представників:

від прокурора: Гончар Б.С. - старший прокурор;

від позивача: Батьков В.В.- представник (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача: Безушко О.І. .- представник (довіреність в матеріалах справи).

Апеляційну скаргу прийнято до провадження 16.10.2013р. колегією суддів у складі: судді - доповідача Хабіб М.І., суддів Зварич О.В., Якімець Г.Г.

У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Зварич О.В. розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 04.11.13р. у склад колегії суддів для розгляду справи замість судді Зварич О.В. введено суддю Данко Л.С.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 26.09.2013 року у справі № 914/1946/13 (колегія суддів: Рим Т.Я., Манюк П.Т., Мазовіта А.Б.) позовні вимови задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова на користь Державного бюджету України, обласного бюджету Львівської області, місцевого бюджету смт. Брюховичі - 1 514 887,22 грн. шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, з яких:

- 50% стягнутої суми в розмірі 757443,61 грн. зараховано до спеціального фонду міського бюджету смт. Брюховичі;

- 20% стягнутої суми в розмірі 302977,44 грн. до спеціального Фонду обласного бюджету Львівської області,

- 30% стягнутої суми в розмірі 454466,17 грн. до спеціального фонду Державного бюджету України.

Також присуджено до стягнення з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова в дохід Державного бюджету України 30 297,74 грн. судового збору.

Рішення місцевого суду мотивоване положеннями статтями 11, 1166 Цивільного кодексу України, статтями 44, 48, 49, 59, 111 Водного кодексу України, статтями 1, 6, 23 Кодексу України про надра, статтями 29, 69 Бюджетного кодексу України, статтями 42, 47, 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статтею 11 Закону України "Про Державний бюджет на 2013 рік". При вирішенні спору місцевий суд виходив з того, що відповідач подавав воду із артезіанської свердловини, яка знаходиться на земельній ділянці, що належить КЕВ м. Львова, мешканцям військового містечка №210. При перевірці державними інспекторами Державної екологічної інспекції у Львівській області встановлено відсутність у відповідача дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням ст.. 44 Водного кодексу України, ст.ст. 16,19,21 Кодексу України « Про надра». Відтак, місцевий суд дійшов висновку, що розмір збитків в сумі 1 514 887,22 грн., який визначений за період з 08.08.2011р. по 30.11.12р. відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 20.07.2008 №389 , підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Скаржник вважає, що судом не враховано, що стягнення такої суми збитків призведе до блокування рахунків відповідача, чим буде завдано ще більшої шкоди державі. Стверджує, що суд не прийняв до уваги заперечення відповідача про те, що ним не перевищувався ліміт споживання води, що даною водою забезпечувалося населення, для якого це було єдине джерело питної води і відключення водозабезпечення могло б привести до більш суттєвої шкоди. Звертає увагу колегії на те, що судом не надано правову оцінку доказам вини посадових осіб КЕВ м. Львова, а саме протоколам про адміністративні правопорушення та постанові про закриття справи про адміністративне правопорушення від 11 квітня 2013 року та направленню матеріалів для прийняття рішення в Львівську прокуратуру з нагляду за додержанням законів воєнній сфері Західного регіону України. За таких обставин, на його думку, документи не можна вважати такими, що свідчать про доведеність вини правопорушника. Поряд з тим, вважає, що судом не прийнято до уваги також той факт, що екологічною інспекцією не було прийнято рішення про припинення водопостачання, оскільки із свердловин забезпечується водою населення. Відтак, на думку скаржника дії КЕВ м. Львова є виправданими та обумовлені крайньою необхідністю.

В письмових поясненнях (вх.05-04/7544/13 від 09.12.13р.) апелянт вказує на те, що при розрахунку розміру шкоди неправомірно не враховано положень ст. 325.9 розділу XVI Податкового кодексу щодо застосування коефіцієнту 0.3 при визначенні ставок збору за спеціальне водокористування, оскільки при здісненні водопостачання мешканцям військового містечка № 210 та житлових будинків в смт. Брюховичі по вул. Прилуцькій та вул. Івасюка, КЕВ м. Львова є житлово-комунальним підприємством в розумінні п. 14.1.59 Податкового кодексу України, тому відповідно до ст. 325.9 Податкового кодексу при визначенні ставок збору необхідно було застосувати коефіцієнт - 0,3.

Прокурор у відзиві (вх.05-04/7195/13 від 26.11.13р.) на апеляційну скаргу спростовує доводи скаржника та зазначає, що у ході господарської діяльності відповідачем здійснено забір підземних вод об'ємом 34793 м. куб. без оформлення дозволу на спец водокористування, внаслідок чого державі завдано збитки в розмірі 1514887,22 грн. Дані обставини вважає підтвердженими актом перевірки та розрахунком завданої шкоди, які додані до позовної заяви.

Позивач у відзиві (вх.05-04/7194/13 від 26.11.13р.) на апеляційну скаргу заперечує доводи скаржника та зазначає, що акт №1870/02/1789 перевірки додержання вимог природоохоронного законодавства підписаний представниками КЕВ м. Львова без зауважень і заперечень та скріплений печаткою підприємства, дії Держекоінспекції по проведенню перевірки та нарахуванню збитків відповідачу не оскаржувалися, тому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У судових засіданнях оголошувалась перерва: 05.11.13 р. -до 26.11.13 р., 26.11.13р. - до 10.12.13р.

В судовому засіданні 10.12.13р. представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Прокурор та представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечили, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища у Львівській області проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства у військовому містечку №210 КЕВ м. Львова, що знаходиться в смт. Брюховичі. За результатами проведеної перевірки складено акт №1870/02/1789 від 29.11-07.12.2012 р., згідно з яким на території військового містечка №210 виявлено артезіанську свердловину, яка знаходиться в межах земельної ділянки, що належить КЕВ м. Львова. На свердловині та у насосній розміщено лічильники. Вода із свердловини подається для побутових потреб мешканців гуртожитків військового містечка №210. Представлено довідки про забір води зі свердловини на території військового містечка №210 в період з 08.08.2011 по 30.11.2012 р., згідно з якими було спожито 34793 куб. м. Представлено паспорт артезіанської свердловини №Об407/88 (195/86), глибина свердловини 100 метрів. Під час перевірки встановлено відсутність дозволу на спецводокористування, що є порушенням ст. 44 Водного кодексу України, ст.ст. 16. 19, 21 "Кодексу України "Про надра".

Державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища у Львівській області винесено припис №1870/02/178-02 від 07.12.2012 р. про усунення порушень природоохоронного законодавства , виявлених під час проведеної перевірки 29.11.-07.12.2012 р., зокрема, про необхідність отримання дозволу на спеціальне водокористування в термін до 07.05.2013р.

Для забезпечення господарсько-питних потреб населення військового містечка №210.Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Львівській області 18.03.2013р. відповідачу виданий Дозвіл на спеціальне водокористування , термін дії якого встановлений з 18.03.2013 р. до 18.03.2016 р.

На підставі вказаного вище акту перевірки, п. 9.1 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 20.07.2008 №389 , у редакції наказу Мінекології та природних ресурсів України від 30.06.2011р. № 220, за реєстр. в Мін'юсті України 15.07.2011р. за № 881/19619 (далі - Методика), ст. 325.2 розділу XVI Податкового кодексу України та довідок КЕВ м. Львова. № 4806 від 07.12.2012р. про забір води зі свердловини за період з 08.08.2011р. по 30.11.2012р. в кількості 34 793 куб. м., проведений розрахунок розміру збитків, завданих державі внаслідок самовільного водокористування, згідно з яким сума збитків за період з 08.08.2011р. по 30.11.12р. визначена в розмірі 1 514 887,22 грн.

Державною екологічною інспекцією у Львівській області на адресу відповідача скеровано претензію №756 від 02.01.2013 р. про відшкодування шкоди в сумі 1 514 887,22 грн., заподіяної державі порушенням вимог природоохоронного законодавства, з розрахунком, яка залишена без задоволення..

Згідно з державним актом на право користування землею, серія Б №040863, зареєстрованим в книзі записів державних актів 15.09.1988 р. №878, Львівській КЕЧ району , правонаступником якої є КЕВ м. Львова згідно з Положенням про КЕВ м. Львова, надана в безстрокове і безоплатне користування земельна ділянка площею 16,6 га в смт. Брюховичі.

Паспорт артезіанської свердловини №Об 407/88 (195/86), яка споруджена В/ч 54710, був розроблений в 1988р., в якому вказана глибина свердловини 100м.

Відповідно до дубліката паспорта свердловини на воду №1 по об'єкту - КЕВ м. Львова, Військове містечко №210, м. Львів, смт. Брюховичі, вул. Прилуцька, 14, складеного в 2013р. ТзОВ "Проектний центр Гірхімпром" , глибина свердловини 80 м.

Дослідивши всі обставини справи, доводи апеляційної скарги та оцінивши подані докази, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

В силу ст.42 Водного кодексу України водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.

Водокористувачі можуть бути первинними і вторинними.

Первинні водокористувачі - це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води.

Відповідно до ст. 46 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.

Відповідно до частин першої та другої статті 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу, строки якого встановлюються органами, які видали дозвіл на спеціальне водокористування ( ч.1 ст. 49 та ч.1 ст. 50 ВК України).

Матеріалами справи підтверджено, що земельній ділянці в смт. Брюховичі, яка надана в постійне користування відповідачу, знаходиться артезіанська свердловина, з якої відповідач здійснює забір води для забезпечення питних і побутових потреб мешканців військового містечка №210. Як вбачається з матеріалів справи, 16.03.1993р. був виданий Дозвіл на спеціальне водокористування військовій частині 31996 (смт. Брюховичі, вул. Кліматична), термін дії якого був встановлений до 01.07.1996 р. В 2012 році відповідач здійснював забір води без дозволу на спеціальне водокористування. Відповідач пояснює це тим, що йому не виділялись кошти, необхідні для оформлення відповідної документації та отримання дозволу.

Статтею 44 ВК встановлені обов'язки водокористувачів, до яких відноситься, зокрема, обов'язок здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Отже, здійснення спеціального водокористування за відсутності дозволу є порушенням названих норм Водного кодексу та тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України (ст.110 ВК).

Згідно з ч.1 ст.111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

В силу ст. 68 ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища" відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні , зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі ( ч.1 ст. 69 цього Закону).

При вирішенні спору місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що використання води без спеціального дозволу завдало державі збитки, які підлягають відшкодуванню. Водночас, апеляційний суд не погоджується з висновком місцевого суду та доводами прокурора і позивача щодо розміру цих збитків, що підлягають відшкодуванню відповідачем, та вважає, що розрахунок збитків проведений неправильно з огляду на наступне.

Позивачем проведений розрахунок розміру збитків на підставі пункту 9.1 Методики, ст.325.2 Розділу XVI Податкового кодексу України та визначені збитки в сумі 1 514 887,22 грн.

Згідно з п. 9.1 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 20.07.2008 №389 , у редакції наказу Мінекології та природних ресурсів України від 30.06.2011р. № 220, зареєстрованого в Мін'юсті України 15.07.2011р. за № 881/19619, розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), грн, здійснюється за формулою:

З сам = 100 х W х Тар,(23)

де W - об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), м 3;

Тар - розмір, грн/100 м 3, аналогічний ставці збору за спеціальне використання води, встановленої статтею 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення.

Відповідно до ст.325.2 розділу XVI Податкового кодексу України на дату виявлення порушення ставка збору за спеціальне використання підземних вод у Львівській області на 2012р. становила 43,54 грн./100 м3.

Поряд з тим, статтею 325.9 Податкового кодексу України встановлено, що до ставок збору житлово-комунальні підприємства застосовують коефіцієнт 0,3.

Відповідно до ст. 14.1.59 Податкового кодексу України житлово-комунальні підприємства - це суб'єкти господарювання, які безпосередньо виробляють, створюють або надають житлово-комунальні послуги. Кодекс містить примітку, що таке визначення житлово-комунальних підприємств застосовується до розділу XVI Кодексу.

В силу ст. 1 ЗУ « Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Виконавцем таких послуг є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору, а виробником - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги;

Результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні, зокрема, холодною та гарячою водою відноситься до комунальних послуг.

Відповідно до ст. 2 Положення про КЕВ м. Львова метою та предметом її діяльності є, зокрема, забезпечення військових частин та установ казарменно -житловим фондом, майном квартирного призначення, комунальними послугами.

Свідоцтвом про реєстрацію від 27.07.2010р. № 418 підтверджено, що КЕВ м.Львова зареєстрований як суб'єкт господарської діяльності у Збройних Силах ( ідентифікаційний код в ЄДР 07638027), якому дозволений такий вид діяльності як постачання гарячої та холодної води.

Так, в акті перевірки вказано, що відповідач подав воду зі свердловини мешканцям військового містечка, за яку отримував плату. За 2012 рік нараховано за воду 39993,29грн., оплачено 37196,50грн.

Таким чином, здійснюючи водопостачання зі свердловини мешканцям відповідач, в розумінні ЗУ « Про житлово-комунальні послуги» та Податкового кодексу України, надавав житлово-комунальні послуги і діяв як житлово-комунальне підприємство.

Відтак, до ставок збору, встановлених ст. 325.2 Податкового кодексу, на підставі яких проведений розрахунок розміру збитків, мав бути застосований коефіцієнт 0.3, передбачений ст. 325.9 цього Кодексу. Проте позивач всупереч закону не застосував цей коефіцієнт та визначив збитки в значно більшому розмірі, ніж передбачено законом.

На підставі викладеного апеляційний суд погоджується з доводами скаржника щодо необхідності застосування положень ст. 325.9 Податкового кодексу при визначенні розміру збитків та вважає помилковим висновок місцевого суду про задоволення позову в повному обсязі в сумі 1 514 887,22 грн.

З урахуванням коефіцієнта 0.3(ст. 325.9 ПК), розмір збитків, який підлягає до задоволення, становить 454 466,16грн. ( 34793 куб. м. х 13.062 (43.54 грн/100куб.м. х 0.3) х 100).

Інші доводи скаржника, викладені у апеляційній скарзі, судова колегія не бере до уваги як необґрунтовані.

Разом з тим, як вірно зазначено місцевим судом, статтею 42 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів.

Відповідно до статті 47 вказаного Закону для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища. які утворюються за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності.

Фонд Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі бюджету Автономної Республіки Крим та відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди.

Статтею 11 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" встановлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2013 рік у частині доходів є, зокрема, надходження, визначені частиною третьою статті 29 Бюджетного кодексу України.

При цьому, згідно з п.7 ч.3 ст.29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Відповідно до пункту п.7 ч.2 ст.69 Бюджетного кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі:

до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Враховуючи наведені положення законодавства, шкода, завдана навколишньому природному середовищу, підлягає стягненню до спеціальних фондів охорони навколишнього природного середовища Державного бюджету України, обласного бюджету Львівської області та селищного бюджету смт. Брюховичі у названих вище розмірах.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст.ст.33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

На підставі викладеного апеляційний суд вважає, що при вирішенні спору місцевий суд не повно з'ясував обставин, що мають значення для справи, та дійшов помилкового висновку про задоволення позову в повному обсязі. Відтак, рішення місцевого суду належить скасувати, прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити частково, стягнути з відповідача 454 466,16 грн. шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.

Відповідно до п.4.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход Державного бюджету України.

Визначений прокурором позивач - Державна екологічна інспекція у Львівській області, - згідно із ЗУ «Про судовий збір» не звільнена від сплати судового збору.

Отже, відповідно до ст. 49 ГПК судовий збір належить покласти на сторони пропорційно до задоволених позовних та апеляційних вимог, а саме:

- стягнути в доход Державного бюджету України з відповідача - 9 089,32 грн. судового збору, а з позивача - 21 208,42 грн. судового збору за розгляд позовної заяви;.

- стягнути з позивача на користь відповідача 10 604,21 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.29, 91, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 26.09.2013 року у справі № 914/1946/13 скасувати, прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити частково.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, ідентифікаційний код 07638027, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Шевченка, 3-А, на користь Державного бюджету України, обласного бюджету Львівської області, місцевого бюджету смт. Брюховичі м Львів на рахунки спеціальних фондів охорони навколишнього природного середовища - 454 466,16 грн. шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, з яких:

- 30 %, що становить 136339,85 грн., на рахунок спеціального фонду охорони навколишнього природного середовища Державного бюджету України;

- 20%, що становить 90893, 23 грн., на рахунок спеціального фонду охорони навколишнього природного середовища обласного бюджету Львівської області;

- 50%, що становить 227233,08 грн., на рахунок спеціального фонду охорони навколишнього природного середовища селищного бюджету смт. Брюховичі м. Львів.

Стягувач: Державна екологічна інспекція у Львівській області, ідентифікаційний код 38057086, місцезнаходження: 79026; м.Львів, вул.Стрийська,98.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, ідентифікаційний код 07638027, місцезнаходження :79016, м. Львів, вул. Шевченка, 3-А, в доход Державного бюджету України 9 089,32 грн. судового збору .

Стягнути з Державної екологічної інспекції у Львівській області, ідентифікаційний код 38057086, місцезнаходження: 79026; м. Львів, вул.Стрийська,98, в доход Державного бюджету України - 21 208,42 грн. судового збору.

3. Стягнути з Державної екологічної інспекції у Львівській області, ідентифікаційний код 38057086, місцезнаходження: 79026; м.Львів, вул.Стрийська,98, на корить Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова ідентифікаційний код 07638027, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Шевченка, 3-А, - 10 604,21 грн. за розгляд апеляційної скарги.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Постанова підписана 16.12.2013р.

Головуючий-суддя Хабіб М.І.

Суддя Данко Л.С.

Суддя Якімець Г.Г.