Ухвала суду № 36064231, 05.12.2013, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/2698/13-ц

Номер провадження 22-ц/786/4213/2013

Головуючий у 1-й інстанції Куцин В.М.

Доповідач Чумак О. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2013 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого -судді : Чумак О.В.

Суддів: Дряниці Ю.В., Карнауха П.М.

при секретарі: Кальник А.М.

за участю

представника позивача - Шокало Т.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»

на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 22 жовтня 2013 року

по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Полтавської області Чумак О.В.., -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2013 року позивач звернувся до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 11.08.2006 року в сумі 25 262 грн., яка складається із заборгованості за кредитом - 967 грн. 77 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом - 8174 грн. 84 коп., 14363 грн. 57 коп. - пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, 76 грн. 68 коп. - заборгованості по комісії, 500 грн. - штрафу (фіксована частина), 1179 грн. 14 коп. - штрафу (процентна складова).

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 22 жовтня 2013 року в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовлено в зв'язку зі спливом строків давності.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить рішення місцевого суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи. Зазначили, що строк позовної давності ними не пропущений, оскільки вони в 2009 році звертались із заявою про видачу судового наказу, який не був виконаний в зв'язку зі зміною відповідачем місця свого проживання.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Частиною 4 статті 60 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, з'ясувавши межі апеляційного оскарження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 11 серпня 2006 року між позивачем ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, згідно якого останній отримав споживчий кредит в розмірі 1420 грн. 06 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 11.08.2007 року.

Відповідно до п. 3.2.2. Умов надання споживчого кредиту, з якими відповідач був ознайомлений та погодився, позичальник зобов'язаний погашати кредит у порядку та строки відповідно до заяви.

В зв'язку з тим, що відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання належним чином не виконав станом на 15.08.2013 року за ним утворилась заборгованість в сумі 25262 грн. 00 коп. з яких: 967.77 грн. - заборгованість за кредитом, 8174.84 грн.. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 76.68 - заборгованість по комісії за користування кредитом, а також штрафи 500 грн. - штраф (фіксована частина), 1179.14 грн. - штраф (процентна складова).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк позовної давності. Вказаний висновок місцевого суду є вірним та узгоджується з правовими позиціям, висловленим Верховним Судом України в постановах у справі № 6-101цс12 від 21.11.2012 року та у справі № 6-126цс13 від 20.11.2013 року.

Так, договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (ст.ст. 530, 631 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Сторони встановили порядок і строки виконання боржником зобов'язань (внесення щомісячних мінімальних обов'язкових платежів, в розмірі 153 грн.68 коп.), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Відповідно до визначеного в заяві порядку проведення повернення кредитних коштів таке повернення може здійснюватися шляхом внесення коштів на карту клієнтом або шляхом списання коштів з інших карт.

Як встановлено судом останнє перерахування особистих коштів платника ОСОБА_2 було проведено Банком в липні 2007 року (а.с. 3).

В подальшому, будь-яке погашення або шляхом внесення коштів відповідачем не здійснювалося.

Таким чином момент виникнення заборгованості слід рахувати з 26.07.2007 року.

Із позовними вимогами про стягнення заборгованості за кредитом позивач звернувся до суду 10.09.2013 року.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ст.. 259 ЦК України сторони погодили, що строк позовної давності складає 5 років, що підтверджується п. 5.5. Умов надання споживчого кредиту.

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Аналізуючи умови договору сторін та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку про те, що у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Зазначена правова позиція сформульована в постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року по справі № 6-116цс13.

Сплив позовної давності, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Зі спливом позовної давності до основної вимоги, позовна давність спливає і до додаткової вимоги - стягнення неустойки, звернення стягнення на заставлене майно тощо (стаття 266 ЦК України).

Таким чином, колегія суддів вважає, що право вимоги у Банка на пред'явлення позову щодо примусового стягнення в судовому порядку заборгованості за кредитним договором виникло з серпня 2007 року та існувало в межах погодженого сторонами строку позовної давності до серпня 2012 року. До суду позивач звернувся 10.09.2013 року, тобто за межами встановленого сторонами п'ятирічного строку позовної давності.

Враховуючи роз'яснення, надані у п. 31 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин» щодо застосування строку позовної давності у спорах споживчого кредитування незалежно від наявності заяви сторони у спорі, суд першої інстанції правильно застосував вказані положення та дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на переривання строку позовної давності, шляхом звернення їх із заявою в 2009 році про видачу судового наказу, який не був виконаний в зв'язку зі зміною відповідачем місцем проживання, оскільки відповідно до поданих апелянтом документів 16.09.2009 року заява ЗАТ КБ «ПриватБанк» про видачу судового наказу була залишена без руху. Будь-яких інших доказів які б свідчили про поважність пропуску позивачем строку позовної давності останнім не надано.

Розгляд справи проведений місцевим судом з дотриманням принципу змагальності та диспозитивності.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, тому підстав для її задоволення немає.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п. 1, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - відхилити.

Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 22 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: /підпис/ О.В.Чумак

Судді: /підпис/ П.М. Карнаух

/підпис/ Ю.В. Дряниця

ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного

суду Полтавської області О.В.Чумак