Ухвала суду № 36064240, 17.12.2013, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 524/7845/13-ц

Номер провадження 22-ц/786/4326/2013

Головуючий у 1-й інстанції Кривич Ж.О.

Доповідач Дряниця Ю. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2013 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого - судді : Дряниці Ю.В.

Суддів: Пилипчук Л.І., Чумак О.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 23 жовтня 2013 року по заяві ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Полтавської області Дряниці Ю.В., -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 23 жовтня 2013 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Не погодившись з ухвалою місцевого суду її в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_1, яка в апеляційній скарзі посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просила скасувати дану ухвалу та постановити нову, якою задовольнити заяву про забезпечення позову та накласти арешт на однокімнатну квартиру, власником якої є відповідач. Свої доводи обґрунтовує тим, що існує загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Колегія суддів, з'ясувавши межі апеляційного оскарження, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, підстав для задоволення скарги не знаходить.

Згідно п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Як убачається з матеріалів справи, позивач 30.08.2013 року звернулася до суду першої інстанції з позовом до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів за період з жовтня 2012 року по липень 2013 року в сумі 2068,75 грн.

В окремій заяві про забезпечення позову просила накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_2

Відповідно до довідки державного виконавця Автозаводського ВДВС Кременчуцького МУЮ борг ОСОБА_2 по аліментам станом на 01.08.2013р. становить 7250,33 грн.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Застосовані заходи забезпечення позову повинні не перевищувати обсягу пред'явлених позивачем позовних вимог, тобто повинні бути співмірними.

Позивачем заявлена підстава для забезпечення позову, така як - реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення.

При цьому обґрунтування наявності цієї підстави позивач вказує на те, що відповідач ухиляється від сплати аліментів, що на думку колегії суддів, не може розцінюватися як належний та допустимий доказ існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення.

Доводи апеляційної скарги про пред'явлення позову за період з жовтня 2012 року по жовтень 2013 року в сумі 20845,93 грн. не беруться до уваги та повністю спростовуються матеріалами, які містяться у справі, оскільки позов було пред'явлено 30.08.2013 року про стягнення пені за прострочення сплати аліментів за період з жовтня 2012 року по липень 2013 року в сумі 2068,75 грн. Будь-яких заяв про доповнення, уточнення та збільшення позовних вимог у встановленому законом порядку позивач не подавала.

Окрім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними до пред'явлених вимог, що в даному випадку колегія суддів не вбачає.

Також, колегія суддів вважає, що вказані в апеляційній скарзі доводи щодо необхідності задоволення заяви про забезпечення позову, зокрема: відповідач жодного разу не сплатив аліменти, ніде не працює та немає ніякого фінансового доходу, не являються беззаперечними доказами реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову в частині стягнення пені за прострочення сплати аліментів.

Будь-яких належних та допустимих переконливих доказів, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, позивачем суду першої інстанції не надано.

Таким чином, вірними є висновки суду про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Викладені в апеляційній скарзі доводи не заслуговують на увагу, є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

За таких обставин, враховуючи наведене, а також ту обставину, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, колегія суддів не знаходить підстав для скасування ухвали місцевого суду, вважаючи її законною та обґрунтованою.

Керуючись ст.ст. 307, 312 ч.1 п.1 , 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 23 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий: Дряниця Ю.В.

Судді: Пилипчук Л.І.

Чумак О.В.

З оригіналом згідно:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Дряниця Ю.В.