Рішення № 36063600, 11.12.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/726/13-ц Головуючий у І інстанції Дубас Т.В. Провадження № 22-ц/780/6779/13 Доповідач у 2 інстанції ФінагєєвКатегорія 26 11.12.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

10 грудня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Апеляційного Суду Київської області в складі:

Головуючого судді Фінагєєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

за участю секретаря Бевзюк М.М.

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 липня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2012 року позивач звернувся до суду та просив стягнути з відповідачів у солідарному порядку суму боргу за кредитним договором та процентів за користування кредитом у розмірі 304 739, 59 доларів США, що еквівалентно 2 435 783 грн. 54 коп. та пеню у розмірі 201 681 грн. 15 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у березні 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "Укрсиббанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсиббанк", та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту, згідно якого Банк надав позичальнику кредит у сумі 200 000 доларів США терміном до 04 березня 2015 року зі сплатою процентів у сумі 13,4% річних. З метою забезпечення виконання зобов'язань за договором між позивачем та ОСОБА_1, ОСОБА_3 укладено договори поруки, згідно яких останні зобов'язувалися солідарно з позичальником відповідати за порушення умов кредитного договору. Позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договором. З березня 2009 року ОСОБА_2 не здійснює платежі для погашення суми боргу по кредиту, чим порушує умови договору. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 липня 2013 року позов ПАТ «Укрсиббанк» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ "Укрсиббанк" заборгованість по кредитному договору № 11310132000 від 04 березня 2008 року в розмірі 304 739, 59 доларів США, що за курсом НБУ станом на 05.12.2012 року становить 2 435 783 грн. 54 коп. та пеню в розмірі 201 681 грн.15 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції через порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що вона не була присутня на жодному судовому засіданні, оскільки не була повідомлена про розгляд даної справи. Судом не враховано, що ОСОБА_4 було частково погашено кредит, а отже сума заборгованості є меншою. При зверненні до суду Банком пропущено строк позовної давності. Кредитний договір був укладений з порушенням банком Закону України "Про захист прав споживачів", Закону України "Про національний банк України", Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю". Також ОСОБА_1 не була в повній мірі проінформована стосовно наданого кредиту та її було введено в оману, а сам зміст договору суперечить актам цивільного законодавства. Крім того, правочин було вчинено без відповідної ліцензії, а кредит надано в іноземній валюті, що є порушенням Конституції України та вимог ЦК України.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 04 березня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "Укрсиббанк" та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11310132000, згідно якого Банк надав позичальнику кредит у сумі 200 000 доларів США терміном до 04 березня 2015 року зі сплатою процентів у сумі 13,4% річних.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вищезазначеним договором 04 березня 2008 року позивач уклав з ОСОБА_1 договір поруки № 185152, а з ОСОБА_3 договір поруки № 185153, згідно яких поручителі зобов'язувалися солідарно з позичальником відповідати за всіма зобов'язаннями останнього.

ПАТ "Укрсиббанк" є правонаступником Акціонерного комерційного інноваційного банку "Укрсиббанк".

З довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором № 11310132000, наданої позивачем, вбачається, що заборгованість ОСОБА_2 перед Банком станом на 05.12.2012 року складає:

- заборгованість по кредиту та відсотках - 2 435 783 грн. 54 коп.

- заборгованість по пені - 201 681 грн.15 коп. (а.с.16-21).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 було порушено вимоги кредитного договору, що спричинило виникнення заборгованості перед Банком.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання, виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За змістом ч. 1 ст. 554 ЦК України - у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що отримавши кошти за кредитним договором, ОСОБА_2 не виконує свої зобов'язання щодо їх повернення в обумовлені строки. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є поручителями згідно договорів поруки і тому на них покладено обов'язок відповідати перед Банком за порушення позичальником зобов'язань. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог ПАТ "Укрсиббанк".

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Оскаржуючи рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 зазначає, що ОСОБА_2 частково погасив кредит і сума боргу перед Банком є значно меншою. Однак, в порушення вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України апелянтом не надано жодних доказів, які підтверджують ту обставину, що в період з березня 2009 року по грудень 2012 року позичальник здійснював будь-які платежі за кредитним договором, які не враховані банком.

В апеляційній скарзі апелянт вказує на те, що під час укладення договору про надання споживчого кредиту позичальника введено в оману, а сам правочин не відповідає актам цивільного законодавства.

Однак, як вбачається з матеріалів справи зазначені доводи ОСОБА_1 не підтверджені жодним з наданих сторонами доказів. Крім того з позовом про визнання недійсним кредитного договору з зазначених підстав відповідачі не зверталися.

З приводу доводів апелянта щодо надання кредиту в іноземній валюті слід зазначити наступне.

Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" не містить заборони на видачу кредитів в іноземній валюті, а тому це не є підставою до визнання кредитного договору недійсним.

Також не заслуговують на увагу посилання апелянта на те, що кредитний договір укладений з порушенням вимог Закону України «Про захист прав споживача», а саме щодо не надання повної інформації стосовно кредиту, оскільки усі умови його надання були визначені у кредитному договорі і позичальник погодився з ними.

Заперечуючи проти задоволення позову, ОСОБА_1 посилається на ті обставини, що ані позичальник, ані Банк не отримували індивідуальну ліцензію на право здійснення операцій з валютними цінностями, а тому кредитний договір укладений з позивачем, у відповідності до вимог ЦК України, є недійсний.

З матеріалів справи вбачається, що Банк має генеральну ліцензію на здійснення операцій з валютними цінностями в тому числі і на право надання та повернення кредиту в іноземній валюті, що не потребує наявності додаткової індивідуальної ліцензії.

Що стосується строку позовної давності, про порушення якого зазначає в апеляційній скарзі ОСОБА_1, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Зазначаючи про порушення позивачем строків позовної давності при зверненні до суду ОСОБА_1 не звернула увагу на вищезазначені вимоги закону та помилково вважає, що строк позовної давності обчислюється з моменту укладення кредитного договору. Так, відповідно до умов п. 1.2.2 кредитного договору позичальник зобов'язаний повернути банку кредит в повному обсязі в термін не пізніше 04.03.2015 року, якщо тільки не буде застосовано інший термін повернення кредити (дострокове повернення на вимогу банку у разі не виконання позичальником умов договору).

Посилання ОСОБА_1 на порушення судом норм процесуального права, на думку суду, є безпідставними. Так, відповідно до ч. 3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Отже, суд першої інстанції в повній мірі дослідив обставини справи та ухвалив рішення у відповідності до вимог закону, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на наявних у справі доказах та доводами апеляційної скарги не спростовуються.

Разом з тим, суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача судових витрат, оскільки ст. 88 ЦПК України не передбачено солідарне стягнення судових витрат, а тому суму судових витрат необхідно розподілити між відповідачами, стягнувши з кожного в сумі 1 073 грн. 00 коп. (3 219:3) пропорційно до задоволених позовних вимог.

За таких обставин, рішення суду в частині стягнення судових витрат підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 липня 2013 року в частині стягнення судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, проживаючих по АДРЕСА_1, ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, проживаючого по АДРЕСА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк», місце знаходження - проспект Московський, 60, місто Харків, ідентифікаційний код 09807750, судовий збір у розмірі 1 073 грн. 00 коп. (одна тисяча сімдесят три грн.) з кожного.

В іншій частині рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 липня 2013 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Фінагєєв В.О.

Судді: Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.