Ухвала суду № 36060703, 12.12.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2013 року Справа № 876/13499/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Кухтея Р.В., Мікули О.І.,

з участю секретаря Рак Х.І.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року у справі за позовом Львівського центру Інституту космічних досліджень НАН та НКА України (ЛЦ ІКД) до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень від 21.08.2013 року №0000072240, №0000082240,-

в с т а н о в и в :

Львівський центр Інституту космічних досліджень НАН та НКА України (ЛЦ ІКД) звернувся в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень від 21.08.2013 року №0000072240, №0000082240.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 21.08.2013 року №0000072240, №0000082240.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції Державна податкова інспекція у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області оскаржила її, подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржувана постанова є незаконна і необґрунтована та прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, при невідповідності висновків суду обставинам справи і підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Представник Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просить постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.10.2013 року скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Представник Львівського центру Інституту космічних досліджень НАН та НКА України (ЛЦ ІКД) в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив, просить постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.10.2013 року залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів Львівської області (далі - відповідач) проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ЛЦ ІКД НАНУ та НКАУ (код за ЄДРПОУ 05447504) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення господарських взаємовідносин з ТзОВ «Гранд Технолоджіс» (код ЄДРПОУ 33885934) за період за травень, липень, листопад 2012 року, за результати якої складено акт перевірки від 07.08.2013 року за № 122/22-40/0544750 (далі - акт перевірки).

Як вбачається з акта перевірки, податковим органом в ході перевірки встановлено порушення позивачем пп. 198.1, п. 198.3, пп. 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755 - VI (із змінами), в результаті чого ЛЦ ІКД НАНУ та НКАУ завищено суму податкового кредиту на загальну суму 2534, 56 грн., в т.ч. за травень 2012 року на суму 758, 30 грн., в т.ч. липень 2012 р. на суму 202, 25 грн., в т.ч. за листопад 2012 р. на суму 1574, 01 грн., за рахунок проведення взаєморозрахунків з ТзОВ «Гранд Технолоджіс», що призвело до завищення р. 24 «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» всього на суму 960, 55 грн., в т.ч. за травень 2012 року на суму 758, 30 грн., в т.ч. липень 2012 р. на суму 202, 25 грн., та занижено суму податку на додану вартість за листопад 2012 року на 1574, 01 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено:

- податкове повідомлення - рішення форми «В4» від 21.08.2013 року №0000082240, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 758, 30 грн., за травень 2012 року, та у розмірі 202, 25 грн., за липень 2012 року;

- податкове повідомлення - рішення форми «Р» від 21.08.2013 року №0000072240 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем у розмірі 1574, 01 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 393, 50 грн.

Як вбачається з акта перевірки, підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стало те, що в порушення норм податкового законодавства позивач відобразив в податковому обліку по податку на додану вартість господарські операції з ТзОВ «Гранд Технолоджіс» (код 33885934).

Відповідно до п. 138.4. Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно пп. 139.1.9.п.139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як вбачається з п.198.2 Податкового кодексу України із змінами і доповненнями (далі - ПК України), датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 201.1 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Як вбачається з п.201.6 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п.201.7.ПК України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно п.201.10. ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

Апеляційним судом встановлено, що на підтвердження господарських операцій позивача з ТзОВ «Гранд Технолоджіс», позивачем подано до суду першої інстанції видаткову накладну № ГТ- 0002084 від 20.11.2012 року, податкову накладну № 33 від 07.11.2012 року, платіжне доручення № 1654 від 07.11.2012 року, рахунок - фактуру № ГТ-0004336 від 06.11.2012 року, видаткову накладну № ГТ-0001000 від 07.06.2012 року, податкову накладну № 101 від 18.05.2012 року, платіжне доручення № 1092 від 18.05.2012 року, рахунок - фактуру № ГТ-0001973 від 17.05.2012 року, видаткову накладну № ГТ-0001371 від 06.08.2012 року, видаткову накладну № ГТ-0001458 від 16.08.2012 року, податкову накладну № 91 від 16.07.2012 року, платіжне доручення № 1276 від 16.07.2012 року, рахунок - фактуру № ГТ 0002677 від 10.07.2012 року, реєстр товаро - транспортних декларацій за 2012 рік, акт засідання комісії для здачі - приймання результату виконання етапу календарного плану робіт на 2012 рік державного контракту від 26.04.12 р. № 1-16/12, ДКР «Іоносат», податкову накладну № 101 від 18.05.2012 року, видаткову накладну № ГТ-0001000 від 07.06.2012 року, акт здачі - приймання науково - технічної продукції від 17.12.2012 року № 3, протокол погодження договірної ціни на науково - технічну продукцію від 17.12.2012 року, відомості про створену науково - технічну продукцію, структуру договірної ціни, розшифровку витрат на науково - технічну продукцію, податкову накладну № 33 від 07.11.2012 року, видаткову накладну № ГТ-0002084 від 20.11.2012 року, матеріальний звіт по надходженню та витратах матеріалів за грудень 2012 року.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про підтвердженість господарських операцій позивача з ТзОВ «Гранд Технолоджіс»

Суд першої інстанції вірно не взяв до уваги пояснення представника відповідача про те, що до перевірки не надано документів, що підтверджують факт транспортування товару, отриманого від ТзОВ «Гранд Технолоджіс», оскільки в матеріалах справи знаходяться реєстр товарно - транспортних декларацій за 2012 рік (а.с. 45).

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що посилання відповідача на акт перевірки по контрагенту не може бути взятий до уваги, оскільки нормами діючого законодавства України не передбачено можливість посилання податкового органу в ході проведення перевірки суб'єкта господарювання на акти перевірок інших суб'єктів господарювання. Також, чинним законодавством України на сторону цивільно - правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товарів (робіт, послуг) та дотримання ними вимог податкового законодавства. Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб. Дана позиція також відображена в рішенні Вищого адміністративного суду України від 13.12.2012 року №К/9991/32048/12.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про правомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень, в зв'язку з чим правові підстави для задоволення позову відсутні. При цьому покликання апелянта судом відхиляються, як такі, що повністю спростовуються наявними у адміністративній справі доказами.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.195,198,200,205,207,254 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року у справі № 813/6648/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий А.Р.Курилець

Судді Р.В.Кухтей

О.І.Мікула

Постанова складена в повному обсязі 16.12.2013 року.