Ухвала суду № 36060435, 05.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/2208/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

05 грудня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Бистрик Г.М., Усенка В.Г.,

при секретарі - Січкаренко Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «П'ятий елемент» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «П'ятий елемент» про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И Л А:

Державна податкова інспекція у м. Полтаві Полтавської області державної податкової служби звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «П'ятий елемент» про стягнення з відповідача податкового боргу із орендної плати з юридичних осіб у загальному розмірі 670 689,40 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 квітня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, без повного з'ясування важливих для справи обставин, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між відповідачем та Полтавською міською радою укладено договір оренди землі від 17 листопада 2006 року, а саме земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Полтава, вул. Пушкарівська, 22.

У п. 13 податкової декларації "нараховано орендної плати за землі державної або комунальної власності на 2012 рік" відповідачем самостійно визначено розмір такої плати за кожний місяць 2012 року.

Так, на час звернення до суду з позовом за відповідачем обліковувалася заборгованість зі сплати орендної плати за земельну ділянку, яка виникла в результаті несплати відповідачем грошового зобов'язання, визначеного ним у податковій декларації з плати за землю (земельний податок та /або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 29 лютого 2012 року № 6097.

Оскільки вищевказана сума податкової заборгованості сплачена не була, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення вимог адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що податкова заборгованість в сумі, яка заявлена до стягнення податковим органом, підтверджена належним чином, проте відповідачем добровільно не сплачена, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно пп. 14.1.147 ст. 14 Податкового кодексу України, плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до ст. 14 Кодексу, земельний податок - це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів; орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно ст. 15 п. 15.1. Податкового кодексу , платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Статтею 16 Податкового кодексу передбачено, що платник податків зобов'язаний, зокрема, стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України; вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до вимог п. 286.2. ст. 286 Податкового кодексу України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Пунктом 287.3. ст. 287 Податкового кодексу України передбачено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно п. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.п 14.1. 175 ст. 14 Податкового Кодексу України, податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в порядку оскарження, але не сплачене у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно з п.п. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України орган державної податкової служби України має право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 59.5. ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надсилалась відповідачу податкова вимога від 05 червня 2012 року № 749, однак на час звернення до суду з позовом заборгованість так і залишилась не погашеною.

Доказів оскарження такої податкової вимоги відповідачем до суду не надано.

Таким чином, податковий борг є узгодженим та визнається таким, розмір якого підтверджується даними облікової картки платника податку.

У матеріалах справи міститься копія акту від 05 листопада 2012 року № 3793-15-5-32254443 про результати камеральної перевірки податкової звітності, згідно з висновками якого, відповідачем несвоєчасно подано податкову звітність по орендній платі за земельні ділянки за 2012 рік.

На підставі акту перевірки, 27 листопада 2012 року позивачем складено податкове повідомлення-рішення № 0003261505, яким відповідачу нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 170,00 грн.

Доказів оскарження такого податкового повідомлення-рішення в адміністративному (досудовому) та/або судовому порядку відповідачем до суду не надано.

Колегія суддів зазначає, що сума податкового зобов'язання зазначена у податковій вимозі № 749 від 05.06.2012 року становить 139 326,65 грн. однак сума податкового боргу збільшилась, а тому, виходячи з положень п. 59.5. ст. 59 ПК України, позивачем правомірно не направлялась позивачу нова податкова вимога.

Доводи апеляційної скарги вищезазначеного не спростовують.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що підтверджували б неправомірність дій позивача.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «П'ятий елемент» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 квітня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Оксененко

Судді:

Г.М. Бистрик

В.Г. Усенко

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Бистрик Г.М.

Усенко В.Г.