Ухвала суду № 36060946, 05.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/385/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Спиридонова В.О. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

05 грудня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Бистрик Г.М., Усенка В.Г.,

при секретарі - Січкаренко Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії та скасування вимоги,

В С Т А Н О В И Л А :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області про визнання протиправними дій щодо прийняття та скасування вимоги про сплату боргу від 14.12.2012 № б/н зі сплати єдиного внеску в розмірі 4 572,42 грн. та зобов'язання відповідача припинити нарахування єдиного соціального внеску як особі, що перебуває на пенсії за віком.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06 березня 2013 року позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано вимогу Управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області від 22.01.2013 року № Ф-10 про стягнення недоїмки зі сплати єдиного внеску з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 у сумі 3075 (три тисячі сімдесят п'ять) гривні 81 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його як необґрунтоване та таке, що прийняте з порушенням норм матеріального права та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач з 13.04.2012 року зареєстрована як фізична особа-підприємець Таращанською районною державною адміністрацією Київської області.

Відповідно до пенсійного посвідчення серія НОМЕР_1, виданого 27.05.2009 року, позивач отримує пенсію за віком.

14.12.2012 року Управлінням Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області складено лист на ім'я ОСОБА_2 з проханням з'явитись до УПФУ у Таращанському районі Київської області для здачі звітності за 2012 рік, оскільки пенсіонери, які отримують пенсію зі знижкою років відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не звільняються від сплати єдиного внеску до досягнення ними пенсійного віку, визначеного ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з даною вимогою позивачу визначено заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі 3075,81 грн.

Розрахунок суми боргу проведено по єдиному внеску відповідно до чинного законодавства України за 2012 рік, а саме мінімального страхового внеску у сумі 3075,81 грн. за період травень-грудень 2012 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що вимога про сплату боргу від 22.01.2013 № Ф-10 є незаконною і підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності з п. 4 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на державне соціальне страхування», платником єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Частиною 4 статті 4 цього Закону передбачено, що особи, зазначені в п. 4 ч.1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно ст. 1 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Даним Законом передбачені такі види пенсійних виплат, як пенсія за віком, пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання ( в т. ч. каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства) та пенсія у зв'язку з втратою годувальника. Умови її призначення за віком визначені ст. 26 зазначеного Закону.

Це вказує на те, що від сплати єдиного внеску звільняються пенсіонери, пенсія яких призначена відповідно до положень ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ (далі - Закон України № 796) особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 14 Закону України № 796 для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.

З матеріалів справи вбачається, що позивачці пенсія призначена на підставі статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Так, ця обставина лише підтверджує той факт, що позивачка вийшла на пенсію саме за віком, хоч і на пільгових умовах, що і зазначається у її пенсійному посвідченні.

Колегія суддів зазначає, що знижений граничний вік виходу на пенсію осіб, які підпадають під дію ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не є підставою для висновку про виплату пенсії позивачці з інших підстав і вона є пенсіонером в розумінні визначення поняття «пенсіонер», яке дається у Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

За таких обставин на позивачку, як на пенсіонера в розумінні норм вищенаведеного Закону, поширюються положення ч.4 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Крім того, колегія суддів зазначає, що Згідно з ч. 7 ст. 1 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» (далі - Закон № 3609-VI) ст. 4 Закону № 2464-VI доповнено ч. 4, згідно з якою особи, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу і обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Ці зміни відповідно до ч. 1 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3609-VI набули чинності з дня, наступного за днем його опублікування, а саме з 06.08.2011.

Положення статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» потрібно розуміти в контексті з положеннями статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». А відтак, пенсія за віком може бути надана особі яка не досягла пенсійного віку, встановленого Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за умови, якщо остання працювала або проживала на територіях радіоактивного забруднення.

Аналогічна позиція викладена у постановах Вищого адміністративного суду України від 04.04.2013 у справі К/800/8411/13 та від 26.03.2013 у справі К/9991/72976/12.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до правових норм, викладених в ч.1 ст.4 Закону № 2464, Закон не пов'язує звільнення особи від сплати єдиного внеску із досягненням нею певного віку, а передбачає звільнення від сплати усіх пенсіонерів за віком.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 березня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Оксененко

Судді:

Г.М. Бистрик

В.Г. Усенко

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Бистрик Г.М.

Усенко В.Г.