Постанова № 36057536, 05.12.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2013 р. Справа№ 5011-33/3707-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Власова Ю.Л.

Шапрана В.В.

за участю представників сторін:

позивача: Ігнатенко М.В., довіреність №б/н від 22.03.2013 року,

відповідача: не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Бліц-Інформ"

на рішення господарського суду міста Києва

від 09.07.2013 року

у справі №5011-33/3707-2012 (головуючий суддя - Мудрий С.М., судді - Головіна К.І., Трофименко Т.Ю.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк"

до Приватного акціонерного товариства "Бліц-Інформ"

про стягнення 133 894, 72 євро (еквівалент 1 403 163, 11 грн.)

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства "Холдингова компанія "Бліц-Інформ" про стягнення 133 894,72 євро (еквівалент 1 403 163,11 грн.).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.05.2012 року назву відповідача змінено з Закритого акціонерного товариства "Холдингова компанія "Бліц-Інформ" на Приватне акціонерне товариство "Бліц-Інформ".

В подальшому позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Бліц-Інформ" заборгованості по кредиту в розмірі 97 643,00 євро (еквівалент в гривнях станом на 16.05.2012 року за курсом НБУ - 1 001 969,21 грн.), заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом в розмірі 162,99 євро (еквівалент в гривнях станом на 16.05.2012 року за курсом НБУ - 1 672,53 грн.) нарахованих у період з 22.03.2012 року по 26.03.2013 року та пені за прострочення сплати заборгованості за кредитом та процентами за користування кредитом в розмірі 38 182,95 євро (еквівалент в гривнях станом на 16.05.2012 року за курсом НБУ - 391 816,52 грн.) нарахованої за період прострочення з 19.02.2009 року по 16.05.2012 року, а також 64 380,00 грн. судового збору.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.07.2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з приватного акціонерного товариства "Бліц-Інформ" (02156, м. Київ, вул. Кіото, буд. 25, ідентифікаційний код 20050164) на користь публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 43, ідентифікаційний код 21685166) заборгованості по кредиту в розмірі 97 643 (дев'яносто сім тисяч шістсот сорок три) євро 00 євроцентів, що згідно з встановленим Національним банком України курсом гривні до євро на 16.05.2012 року еквівалентно 1 001 969 (один мільйон одна тисячі дев'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 21 коп., заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом нарахованих у період з 22.03.2012 року по 26.03.2013 року в розмірі 162 (сто шістдесят два) євро 99 євроцентів що згідно з встановленим Національним банком України курсом гривні до євро на 16.05.2012 року еквівалентно 1 672 (одна тисяча шістсот сімдесят два) грн. 53 коп., а також 20 072 (двадцять тисяч сімдесят два) грн. 83 коп. судового збору. Повернуто публічному акціонерному товариству "ОТП Банк" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 43, ідентифікаційний код 21685166) з Державного бюджету України (р/р 31215206783001, Одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, ідентифікаційний код 37993783, код платежу: 22030001) судовий збір в сумі 36 470 (тридцять шість тисяч чотириста сімдесят) грн. 83 коп. як такий, що внесений у більшому розмірі, ніж передбачено законом, перерахований за платіжним дорученням №2900174597 від 22.03.2012 року, яке знаходиться в матеріалах справи №5011-33/36707-2012. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Бліц-Інформ" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить суд скасувати частково рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2013 року по справі та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми заборгованості за договором про надання кредиту №СR 08-020/28-2 від 23.01.2008 року по кредиту в розмірі 46 121, 14 євро, що еквівалентно 473 274, 68 грн.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував і порушив норми процесуального та матеріального права.

10.10.2013 року до відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшла письмова заява про зупинення провадження у справі до винесення рішення по справі №910/19145/13, що розглядається господарським судом міста Києва. Вказана заява обґрунтоване тим, що предметом розгляду справи №910/19145/13 є визнання договору про надання кредиту №СR 08-020/28-2 від 23.01.2008 року недійсним.

Колегія суддів вважає, що вказана заява не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Колегія суддів відзначає, що розгляд судом питання визнання договору про надання кредиту №СR 08-020/28-2 від 23.01.2008 року недійсним не унеможливлює розгляд справи про стягнення 133 894, 72 євро (еквівалент 1 403 163, 11 грн.) заборгованості за вказаним договором.

За таких обставин у задоволенні заяви про зупинення провадження у справі належить відмовити.

Позивач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу просив апеляційний господарський суд рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2013 року по справі №5011-33/3707-2012 залишити без змін у зв'язку з відсутністю підстав для його скасування, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Бліц-Інформ" без задоволення.

Відповідач у судове засідання повноважних представників не направив, причини неявки суду не повідомив.

Апеляційний господарський суд дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

23.01.2008 року між Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" (далі - позивач, банк за договором) та Закритим акціонерним товариством "Холдингова компанія "Бліц-Інформ" (далі - відповідач, позичальник за договором) укладено договір про надання кредиту №СR 08-020/28-2.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до положень ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1 статуту публічного акціонерного товариства "ОПТ Банк" (нова редакція), затвердженого рішенням акціонера (протокол №3 від 30.07.2012 року), публічне акціонерне товариство "ОПТ Банк" є правонаступником усіх прав та обов'язків закритого акціонерного товариства "ОПТ Банк", яке в свою чергу є правонаступником усіх прав та обов'язків акціонерного комерційного банку "Райффайзенбанк Україна".

Згідно п. 1.1. статуту приватного акціонерного товариства "Бліц-Інформ" (нова редакція), затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів (протокол №01 від 23.08.2011 року), приватне акціонерне товариство "Бліц-Інформ" є правонаступником закритого акціонерного товариства "Холдингова компанія "Бліц-Інформ".

Між сторонами укладені договори про зміну договору про надання кредиту №СR 08-020/28-2 від 23.01.2008 року, а саме №1 від 06.08.2008 року, №2 від 17.04.2009 року, №3 від 19.05.2009 року, №4 від 19.06.2009 року, №5 від 19.06.2009 року, №6 від 16.10.2009 року та №7 від 12.04.2010 року.

Відповідно до умов кредитного договору, банк надає позичальнику кредит у розмірі, що не перевищує ліміт фінансування у розмірі 351 514,80 євро або еквівалент цієї суми в іншій(их) валюті(ах), а позичальник приймає, зобов'язується належним чином використати та повернути банку кредит, а також сплатити проценти та виконати інші зобов'язання, встановлені у кредитному договорі.

Пунктом п. 1.1 кредитного договору передбачено, що кожного разу, при наданні позичальником банку кредитної заяви, банк перераховує заборго ваність позичальника перед банком за цим договором, використовуючи для цього валютний курс НБУ на дати надання кожної кредитної заявки та/або дати надання кожного траншу. При цьому, у випадку, якщо за результатами такого перерахування загальна сума заборгованості позичальника перед банком за цим договором перевищить ліміт фінансування або еквівалент цієї суми в іншій (их) валюті(ах), банк має право не приймати до виконання таку кредитну заявку.

Згідно п. 1.2 кредитного договору, позичальник зобов'язаний використо вувати кредит на придбання нових транспортних засобів, а саме 7 вантажних ав томобілів марки AG Mersedes-Benz Atego виробництва концерну Daimler Chrysler.

У відповідності до п. 1.4 кредитного договору, позичальник зобов'язаний сплатити банку ві дповідну плату від суми кредиту, а саме проценти за кредит в євро розраховуються банком від суми кредиту в євро на підставі процентної ставки в розмірі (EURIBOR + 6.0)% річних (з 06.08.2008 року EURIBOR + 9.5 % річних) з розра хунку 360 днів на рік. При цьому за обставини, що згідно з положеннями п. 1.4.2 (з підпунктами) цього договору відбулося збільшення процентної ставки, то з дати перегляду процентної ставки і до закінчення строку дії цього договору проценти за кредит в євро розраховуються банком від суми кредиту в євро на підставі процентної ставки в розмірі (EURIBOR + 8.0)% річних (з 06.08.2008 року EURIBOR + 11.5 % річних) із розрахунку 360 днів на рік, якщо інше не буде письмово погоджено сторонами.

Розмір EURIBOR фіксується банком у перший банківський день місяця, в якому було надано перший транш в євро, і застосовується при розрахунку про центів за кредит в євро протягом періоду до першого банківського дня місяця, що є наступним за місяцем, в якому було надано перший транш в євро.

Першого банківського дня місяця, що є наступним за місяцем, в якому бу ло надано перший транш в євро, а також першого банківського дня кожного на ступного місяця протягом строку дії цього договору, розмір процентної ставки підлягає коригуванню, а саме: розмір EURIBOR фіксується банком у перший банківський день відповідного місяця і застосовується при розрахунку процент ної ставки протягом періоду до першого банківського дня місяця, що є наступ ним за таким відповідним місяцем.

Положеннями п 1.4.2 кредитного договору передбачено, що за обставин невико нання та/або неналежного виконання позичальником будь-якого із своїх зо бов'язань, процентна ставка, встановлена п. 1.4.1 цього договору, збільшується на 2% річних та складає: за кредит у євро (EURIBOR + 8.0) % річних; за кредит в гривнях (FIDR + 5.0) % річних.

Відповідно п. 1.4.5. кредитного договору, проценти, що передбачені пп. 1.4.1-1.4.2 цього договору, нараховуються 20 числа кожного календарного місяця та повинні сплачуватися позичальником банку щомісячно протягом 3 банківських днів наступних за таким 20 числом кожного календарного місяця. За обставини, що позичальником не було здійснено повернення траншу в строк, встановлений положеннями цього договору, проценти від суми такого траншу розраховуються в порядку, передбаченому п. 1.4.1 цього договору, та підлягають сплаті одночасно (на дату здійснення) з поверненням такого траншу (п. 1.4.7 кредитного договору).

Згідно положень п. 1.6. кредитного договору, сторони погодили, що позичальник зобов'язаний виконати боргові зобов'язання в повному обсязі не пізніше 19.03.2010 року включно, у відповідності до графіка погашення заборгованість.

На виконання умов кредитного договору, позивач надав відповідачу кредит в розмірі 351 514,80 євро, що підтверджується валютним меморіальним ордером №22 від 20.02.2008 року та випискою по особовим рахункам відповідача за період з 23.01.2008 року по 30.11.2011 року. Проте, в порушення умов кредитного договору та норм чинного законодавства України, позичальник не виконує взяті на себе зобов'язання за кредитним договором по поверненню кредиту та сплаті відсотків за користування кредитом, в зв'язку з чим станом на 12.03.2012 року в останнього виникла заборгованість за договором про надання кредиту №СR 08-020/28-2 від 23.01.2008 року по кредиту в розмірі 97 643,00 євро та по процентам за користування кредитною лінією нарахованих в період з 22.03.2012 року по 26.03.2012 року в розмірі 162,99 євро.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" зверталось до приватного акціонерного товариства "Бліц-Інформ" з досудовою вимогою №08-12-12-4/912 від 07.02.2012 року про погашення заборгованості за договором про надання кредиту №СR 08-020/28-2 від 23.01.2008 року. Проте зазначена вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, станом на 12.03.2012 року факт наявності заборгованості за договором про надання кредиту №СR 08-020/28-2 від 23.01.2008 року по кредиту в розмірі 97 643,00 євро та по відсоткам за користування кредитом в розмірі 162,99 євро, позичальника перед банком належним чином доведений, документально підтверджений та позичальником не спростований, а також встановлений висновком судово-економічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №5933/5934/12-44 від 12.09.2012 року та висновком додаткової судово-економічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №11096/11098/12-45 від 28.03.2013 року.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за кредитним договором банк нарахував позичальнику пеню за прострочення повернення кредиту в розмірі 38 140,48 євро за період з 19.02.2009 року по 16.05.2012 року та пеню за прострочення сплати відсотків за користування кредитом в розмірі 42,47 євро за період з 25.03.2009 року по 25.03.2010 року.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Положеннями 4.2.1. кредитного договору передбачено, що за порушення (невиконання та/або неналежне виконання) взятих на себе зобов'язань по поверненню кредиту, та/або сплаті процентів за кредит в обумовлені цим договором строки, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент нарахування пені, від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Також, відповідачем було надано суду заяву про застосування строку позовної давності щодо нарахування пені.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Частиною 1 статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

У відповідності до п 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Згідно п 3.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", умова укладеного сторонами договору про те, що останній діє до повного виконання зобов'язань не є умовою про збільшення позовної давності, оскільки остання за своєю правовою природою є певним періодом у часі (частина перша статті 251, стаття 256 ЦК України), який починається від конкретного дня і спливає також у певний момент часу.

Відповідно до п. 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін.

Положеннями п. 4.4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що з урахуванням положення частини четвертої статті 51 ГПК днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду). Якщо позовну заяву було повернуто, перебіг позовної давності переривається з того дня, коли заяву подано до суду з додержанням установленого порядку.

З огляду на вищевикладене та беручи до уваги те, що положеннями кредитного договору встановлено, що боргові зобов'язання в повному обсязі повинні бути виконанні в строк до 19.03.2010 року, а позивач звернувся з позовом до суду 26.03.2012 року, що підтверджується штампом на позовній заяві та здійснив нарахування пені за прострочення повернення кредиту за період з 19.02.2009 року по 16.05.2012 року та пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитом за період з 25.03.2009 року по 25.03.2010 року, колегія суддів вважає, що вимоги позивача в частині стягнення пені за прострочення сплати заборгованості за кредитом та процентами за користування кредитом в розмірі 38 182,95 євро не підлягають задоволенню, у зв'язку зі спливом позовної давності, крім того позивачем не надано суду доказів щодо наявності поважних причин її пропущення.

Згідно з ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" підлягають задоволенню в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Бліц-Інформ" заборгованості по кредиту в розмірі 97 643,00 євро (еквівалент в гривнях станом на 16.05.2012 року за курсом НБУ - 1 001 969,21 грн.) та заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом в розмірі 162,99 євро (еквівалент в гривнях станом на 16.05.2012 року за курсом НБУ - 1 672,53 грн.) нарахованих у період з 22.03.2012 року по 26.03.2013 року.

З урахуванням наведеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2013 року у справі №5011-33/3707-2012 прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору.

У зв'язку з цим, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду міста Києва 09.07.2013 року у справі №5011-33/3707-2012.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2013 року у справі №5011-33/3707-2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Бліц-Інформ" - без задоволення.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді Ю.Л. Власов

В.В. Шапран