Ухвала суду № 36057254, 04.12.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2013 р.Справа № 815/2909/13-а

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Глуханчук О. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

при секретарі - Загоруйко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби України, Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання незаконними та скасування постанов, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2013 року ОСОБА_1 звернулась з адміністративним позовом, в якому просила:

- визнати протиправними дії відповідачів щодо порушення положень закону, процесуальних та цивільних прав позивача на своєчасне та повне виконання виконавчих листів, постанов суду, які набрали законної сили, по винесенню постанов 18 березня 2013 року, 05 березня 2013 року, щодо порушення строку виконавчого провадження по виконавчому листу №2а-7639/08/1570;

- визнати протиправними дії Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області з порушення закону, процесуальних та цивільних прав позивача на своєчасне та повне виконання ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2012 року, 20 вересня 2012 року, з відмови у виконанні ухвал суду, з відмови виплати позивачу грошової суми поштовим переказом;

- визнати протиправними дії державних виконавців ДВС України, відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції в Одеській області з винесення постанов 05.03.2013 року, 18.03.2013 року;

- визнати незаконними, необґрунтованими, необ'єктивними постанови державних виконавців відділу примусового виконання рішень управління ДВС України від 05.03.2013 року про повернення виконавчого листа №2-а-7639/08/1570, відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції в Одеській області від 18.03.2013 року, про відмову в прийнятті до примусового виконання двох виконавчих листів №2-а/1515/150/12 та виконавчого листа №2-а-7977/10/1570, скасувати їх;

- визнати протиправною бездіяльність відповідачів під час розгляду заяв позивача про прийняття до виконання виконавчих листів №2-а/1515/150/12, №2-а-7977/10/1570, №2-а-7639/08/1570, про виконання ухвал Одеського окружного адміністративного суду від 20.07.2012 року, 20.09.2012 року, про повернення судового збору;

- зобов'язати відповідачів негайно виконати постанови судів від 19.11.2010 року, 31.07.2012 року, ухвали суду від 20.07.2012 року, 20.09.2012 року, виконавчі листи №2-а/1515/150/12, №2-а-7977/10/1570, №2-а-7639/08/1570, перевести грошові суми позивачу поштовим переказом;

- стягнути з відповідачів судовий збір та понесені витрати при розгляді справи.

В обгрунтування позовних вимог зазначалось, що постановами державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області від 18 березня 2013 року відмовлено в прийнятті до провадження та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-а-7977/10/157, та виконавчих листів №2-а/1515/150/15.

Постановою від 05 березня 2013 року виконавчий лист №2-а-7639/08/1570 постановлено повернути стягувачу, з чим позивач також не погоджується.

Зазначені постанови позивач вважав незаконними, необґрунтованими, необ'єктивними та такими, що підлягають скасуванню, у зв'язку з грубим порушенням чинного законодавства, процесуальних та цивільних прав позивача на своєчасне та повне виконання рішень суду, виконавчих листів, які прийнято на користь позивача та стосуються його прав, свобод та інтересів.

Також позивач вважав протиправною відповідь Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області від 14 червня 2013 року №16-08/688-4385 з розгляду заяви від 15 травня 2013 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2013 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з даною постановою суду позивач подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що 18 березня 2013 року постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області відмовлено в прийнятті до провадження та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-а-7977/10/1570, виданого Одеським окружним адміністративним судом 06 вересня 2011 року, про стягнення з прокуратури Березівського району Одеської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 2 000 грн. У зазначеній постанові встановлено, що виконавчий документ підлягає пред'явленню до Державної казначейської служби України.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області від 18 березня 2013 року відмовлено в прийнятті до провадження та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-а/1515/150/12, виданого 17 серпня 2012 року Комінтернівським районним судом Одеської області про стягнення на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України 25 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди шляхом безспірного списання цієї суми органами Державної казначейської служби України з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України на відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб, та зазначено, що вищевказаний виконавчий документ підлягає пред'явленню до виконання до органу Казначейства за місцезнаходженням органу державної влади, внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності якого заподіяно шкоду.

Постановою від 18 березня 2013 року було відмовлено в прийнятті до провадження та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-а/1515/150/12, виданого 17 серпня 2012 року Комінтернівським районним судом Одеської області про стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені нею по справі судові витрати у розмірі 118, 91 грн., шляхом їх безспірного списання Державною казначейською службою з рахунку Березівського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області.

05 березня 2013 року постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України виконавчий лист №2-а-7639/08/1570, виданий Одеським окружним адміністративним судом 26 травня 2010 року, повернуто стягувачу, для пред'явлення його у спосіб встановлений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при прийнятті рішення про повернення виконавчих документів, як таких, що видані та оформлені з порушенням вимог чинного законодавства України діяв відповідно до закону.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV, Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 року № 4901-VI, Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 3 серпня 2011 року.

За змістом ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

На підставі ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» визначено органи і посадові особи, які здійснюють примусове виконання рішень та провадять окремі виконавчі дії.

Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Водночас за приписами ч. 2 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначає Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 845від 3 серпня 2011 р.

Згідно з п. 3 вказаного Порядку, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

01 січня 2013 року набрав чинності Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 року № 4901-VI.

Статтею 3 зазначеного закону визначено особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу. Виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

В контексті наведених правових норм, які регулюють спірні правовідносини, та на підставі встановлених в судовому засіданні обставин, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що відмовляючи у прийнятті до провадження та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа 2-а-7977/10/1570, виданого Одеським окружним адміністративним судом 06 вересня 2011 року, відповідач діяв відповідно до вимог ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», крім того роз'яснив позивачеві, що виконавчий документ підлягає пред'явленню до Державної казначейської служби України.

Правильним також є висновок, що у зв'язку з пред'явленням виконавчого листа №2-а/1515/150/12, виданого 17 серпня 2012 року Комінтернівським районним судом Одеської області, не за підвідомчістю виконання рішення, відповідач відмовив у прийнятті до провадження та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання зазначеного виконавчого листа, діючи відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження».

За змістом п. 35 Порядку №845, казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації)шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.

У випадку здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку стягувачі подають документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцезнаходженням органу державної влади, внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності якого заподіяно шкоду (п. 36 Порядку №845).

Також суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що керуючись п. 4 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», відповідач не безпідставно відмовив у прийнятті до провадження та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-а/1515/150/12, виданого 17 серпня 2012 року Комінтернівським районним судом Одеської області, оскільки пунктом 16 Порядку №845 передбачено, що Органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів, що надійшли в інший установлений законодавством спосіб.

Водночас виконавчий лист №2-а-7639/08/1570, виданий Одеським окружним адміністративним судом 26 травня 2010 року, повернуто відповідачем, для пред'явлення його до виконання в порядку, описаному в постанові про його повернення.

В ході судового розгляду встановлено, що 15 травня 2013 року ОСОБА_1 звернулась з заявою до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, зокрема, з приводу виконання виконавчих листів, дії щодо виконання яких є предметом даного спору, а саме виконавчих листів №2-а-7977/10/1570, №2-а/1515/150/12, №2-а/1515/150/12, №2а-7639/08/1570.

За наслідками розгляду зазначеної заяви, позивачу надано відповідь від 14 червня 2013 року №16-08/688-4385, відповідно до якої Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області повертає оригінали зазначених виконавчих документів, як такі що видані та оформлені з порушенням вимог чинного законодавства України.

Вимоги до виконавчого документу визначені статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», так у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

У випадку якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України.

Законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи копій виконавчих листів №2-а-7977/10/1570, №2-а/1515/150/12, №2-а/1515/150/12, №2а-7639/08/1570, у зазначених виконавчих документах не вказано обов'язкових реквізитів, а саме ідентифікаційного коду суб'єкта господарської діяльності боржника та індивідуального ідентифікаційного номера стягувача.

За змістом п. 9 Порядку №845, орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли виконавчий документ видано або оформлено з порушенням установлених вимог.

Отже відповідач при прийнятті рішення про повернення виконавчих документів, як таких, що видані та оформлені з порушенням вимог чинного законодавства України діяв відповідно до вимог вищенаведених норм.

До того ж, правильним є висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення вимог позивача стосовно визнання неправомірною бездіяльності Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області при розгляді заяви від 15 травня 2013 року.

Так в ході судового розгляду встановлено, що заяву ОСОБА_1 від 15 травня 2013 року було зареєстровано Головним управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області за вх. №8-3956 15 травня 2013 року, за результатами її розгляду позивачу направлено відповідь від 14 червня 2013 року №16-08/688-4385, яку направлено на адресу ОСОБА_1 Зазначене свідчить про вчинення відповідачем певних дій та про відсутність його бездіяльності при розгляді заяви ОСОБА_1 від 15 травня 2013 року.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач не довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідачем доведена правомірність своїх дій з винесення постанов від 05 березня 2013 року, 18 березня 2013 року на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, тому відсутні підстави для визнання їх протиправними.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апелянта щодо неврахування судом першої інстанції приписів Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" колегія суддів відхиляє, оскільки прийнятий Закон встановив нову процедуру виконання рішень судів, боржниками за якими є державні органи, підприємства, установи та організації, а також юридичні особи, примусова реалізація майна яких забороняється відповідно до законодавства.

Проте, вказаний Закон не вирішує питання щодо погашення існуючої заборгованості за судовими рішеннями, відповідальність за виконання яких несе держава, ухваленими до набрання його чинності.

Інші доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2013 року у справі № 815/2909/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Дата складення та підписання рішення в повному обсязі - 09 грудня 2013 року.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян