Ухвала суду № 36050970, 25.11.2013, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 1316/4624/12 Головуючий у 1 інстанції: Мусієвський В.Є.

Провадження № 22-ц/783/4813/13 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.

Категорія: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2013 року м.Львів

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Бойко С.М.,

суддів: Бакуса В.Я., Гірник Т.А.,

секретаря - Глинського О.А.,

з участю: представника позивача - Заставного Р.А.,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 30 квітня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт-Фінанс" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 30.04.2013 року позов товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТзОВ) "Вердикт-Фінанс" задоволено, стягнуто з відповідача в користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 1489541 гривень 19 копійок та 3219 гривень судових витрат.

Рішення суду оскаржила відповідач ОСОБА_4, просить його скасувати з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що позивачем не доведено, в чому полягає неналежне виконання боржником своїх зобов'язань для пред'явлення вимоги про дострокове повернення кредитних коштів, оскільки кредитний договір укладено з кінцевим строком погашення до 17.10.2017 року. Апелянт вважає не обґрунтованим належним чином розмір заборгованості. Стверджує, що було порушено процедуру відступлення права вимоги, а тому позивач не може бути належним кредитором у спірних правовідносинах. Крім того, на думку апелянта, позивач не набув права вимоги саме до неї, як до боржника, оскільки повідомлення про заміну кредитора вона не отримувала, а тому вона має право не виконувати зобов'язань за вимогою позивача до того часу, поки їй не буде надано доказів в підтвердження переходу права вимоги від первісного кредитора до позивача, зокрема, акту приймання-передачі права вимоги за укладеним з нею кредитним договором.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторони відповідача в підтримання апеляційної скарги, заперечення сторони позивача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18.10.2007 року між відкритим акціонерним товариством "Універсальний Банк Розвитку та Партнерства" (правонаступником якого є відкрите акціонерне товариство "БГ Банк") та відповідачем ОСОБА_4 (позичальником) було укладено кредитний договір №KF-0344 (а.с.5-9) та договір №4 від 11.11.2009 року про внесення до нього змін (а.с.10-13), за умовами яких позичальник зобов'язаний був в термін до 17.10.2017 року повернути кредит у розмірі 70000 доларів США та сплатити проценти за користування ним, шляхом сплати щомісячних платежів у встановлені договором, з урахуванням внесених до нього змін, строки та розмірах згідно з графіком погашення кредиту.

Судом встановлено, що в порушення умов кредитного договору, позичальник допустила прострочення сплати чергових платежів, які не були усунуті нею в добровільному порядку.

Згідно з п.6.2 кредитного договору, за порушення встановлених цим договором строків погашення кредиту, сплати процентів, інших строкових платежів, передбачених цим договором, встановлена відповідальність для позичальника у вигляді сплати пені на прострочену суму у розмірі 0,2% , розраховану за кожен день простроченого платежу.

Крім встановленої кредитним договором відповідальності для боржника, за загальним правилом ст.625 ЦК України, кредитор має право на стягнення 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами у випадку прострочення сплати позичальником визначеного договором платежу, закріплене в ч.2 ст.1050 ЦК України та у п.2.8 кредитного договору.

З наданого позивачем розрахунку встановлено, що до стягуваної за оскаржуваним рішенням суду заборгованості у розмірі 1489541 гривень 19 копійок входить: 665886 гривень 54 копійок - заборгованість за тілом кредиту станом на 27.02.2013 року, 257207 гривень 92 копійки - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами, 523062 гривні 03 копійки - пеня за несвоєчасно сплачений кредит, 43384 гривні 69 копійок - три проценти річних від простроченої суми кредиту (а.с.43-49).

У відповідності до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог, заперечень.

Доводи апелянта про те, що розрахунок боргу є неправильним, а існування заборгованості у вказаному позивачем розмірі не підтверджено належними доказами, - є безпідставними, оскільки, заперечуючи проти визначеного позивачем розміру заборгованості, відповідач не надала доказів на підтвердження своїх заперечень, зокрема, сплати боргу, визначення правильного на її думку розміру заборгованості тощо, й тим самим не виконала свого процесуального обов'язку, встановленого ст.60 ЦПК України.

Встановлено, що 15.07.2010 року між ТзОВ "Вердикт Фінанси" та ВАТ "БГ Банк" був укладений договір про відступлення права вимоги, за умовами якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває права грошової вимоги за кредитними договорами, які укладені між первісним кредитором та фізичними/юридичними особами, та права за всіма договорами, якими забезпечується виконання таких договорів, а новий кредитор зобов'язується сплатити первісному кредитору грошові кошти за відступлення останнім права. (а.с. 65-67).

Згідно з п.3.1.2. цього договору, первісний кредитор зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк з моменту укладення договору повідомити боржника, заставодавця про відступлення права вимоги за цим договором новому кредитору та надати новому кредитору документальне підтвердження сповіщення боржника, заставодавця.

Як вбачається із наявних у справі письмових доказів, ВАТ "БГ Банк" 05.08.2010 року надіслав відповідачу письмове повідомлення про відступлення права вимоги новому кредитору (а.с.23), а у зв'язку з невиконанням відповідачем умов кредитного договору в добровільному порядку, новим кредитором було надіслано відповідачу вимогу про дострокове повернення кредиту (а.с.18, 19, 85, 86, 87).

Повідомлення банку про заміну кредитора було надіслано відповідачеві на вказану нею адресу зареєстрованого місця її проживання, а тому, з урахуванням закріпленого в п.5.1.5 кредитного договору обов'язку позичальника повідомити банк про зміну фактичної адреси проживання та/або адреси реєстрації, доводи апелянта про те, що вона не отримувала повідомлення про заміну первісного кредитора на нового у зобов'язанні за укладеним з нею кредитним договором, є безпідставними.

Доводи апелянта про те, що перехід права вимоги від первісного кредитора до нового у зобов'язанні за укладеним з нею кредитним договором, не підтверджений належними документами, є теж безпідставними, оскільки на виконання п.1.2 договору про відступлення права вимоги, укладеного між ТзОВ "Вердикт Фінанси" та ВАТ "БГ Банк", між сторонами цього договору було укладено додаткову угоду (згідно додатку №1) від 04.08.2010 року, якою підтверджено перехід права вимоги по зобов'язаннях відповідача перед банком до нового кредитора - ТзОВ "Вердикт Фінанси" (а.с.68-84).

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин, фактичні обставини справи, давши належну оцінку доказам, які є в матеріалах справи, правильно застосував матеріальний закон, під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які б були підставою для скасування чи зміни рішення, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 30 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий:

Судді: